Постанова

від 12.06.2022 по справі 720/198/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2022 року

Київ

справа №720/198/16-а

адміністративне провадження № К/9901/6481/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Бившева Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017 (головуючий суддя Стрелець Т.Г., судді: Горбатюк С.А., Мороз Л.Л.) у справі за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Чернівецької митниці ДФС у Чернівецькій області Жижияна Івана Євгеновича про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, до заступника начальника Чернівецької митниці ДФС України Жижияна Івана Євгеновича, у якому просив скасувати постанову у справі про порушення митних правил від 22.01.2016 №1618/40802/15, а провадження у справі закрити.

У позовній заяві зазначав про відсутність у його діях як громадянина України умислу щодо ухилення від сплати митних платежів, оскільки ввезення автомобіля з іноземною реєстрацією на митну територію України в режимі тимчасового ввезення було здійснено ним як громадянином Румунії для особистого користування і строки зворотного вивезення транспортного засобу для особистого користування ним не порушувались. Позивач також доводив, що чинне законодавство не передбачає будь-яких обмежень щодо паспорта громадянина (у разі подвійного громадянства), який належить пред`явити під час митного контролю транспортного засобу, що ввозиться на територію України в режимі тимчасового ввезення. Крім того, позивач зауважив, що провадження про порушення ним митних правил розпочато після закінчення встановленого статтею 467 МК строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Новоселицький районний суд Чернівецької області поставною від 11.03.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що маючи статус громадянина України, для митного оформлення автомобіля з іноземною реєстрацією в режимі тимчасового ввезення без сплати митних платежів позивачем був використаний паспорт громадянина Румунії. У зв`язку з цим та зважаючи на дату виявлення правопорушення (дата отримання Митницею офіційного листа Управління служби безпеки України в Чернівецькій області від 24.12.2015 №75/2/1820 - 25.12.2015, що містило повідомленням про виявлені правопорушення), 22.01.2016 Митниця правомірно винесла постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 МК, та наклала на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становило 1' 624' 534,59 грн.

Вищий адміністративний суд України погодився з мотивами та висновками судів попередніх інстанцій і ухвалою від 12.04.2017 зазначені судові рішення залишив без змін.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, позивач подав заяву про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017 у цій справі позивач просить скасувати зазначену ухвалу суду касаційної інстанції, постанову Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11.03.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. На обґрунтування підстав для перегляду судового рішення заявник наводить обставини справи та додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.05.2016 про відмову у відкритті касаційного провадження (справа №725/21/16-а, провадження №К/800/13967/16), яка на його думку підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд України ухвалою від 11.09.2017 відкрив провадження у цій справі для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено в новій редакції.

Підпунктом 1 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Вказана заява була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з припиненням діяльності Верховного Суду України.

У справі, в якій оскаржується рішення суду касаційної інстанції, суди встановили, що 31.12.2015, обравши ''зелений коридор'' митного контролю, позивач ввіз на митну територію України автомобіль марки "Мерседес-Бенц", румунський реєстраційний номер НОМЕР_1 , який класифікується за товарною позицією 8703 згідно з УКТ ЗЕД, для особистого користування.

Для перетину митного кордону ОСОБА_1 надава паспорт громадянина Румунії на ім`я ОСОБА_1 НОМЕР_4 , виданий 28.05.2015, та свідоцтво про іноземну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Згідно з поданим до митного контролю закордонним паспортом, виданим органом Румунії НОМЕР_4 від 28.05.2015, та наданою Управлінням Служби безпеки України в Чернівецькій області інформацією щодо постійного місця проживання на території України ОСОБА_1 митним органом встановлено, що громадянин ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є однією й тією ж особою.

Саме обставини щодо тимчасового ввезення позивачем як громадянином-резидентом автомобіля з іноземною реєстрацією та його оформлення на підставі паспорта громадянина Румунії як транспортного засобу особистого користування, на ввезення якого надані пільги щодо сплати митних платежів, стало підставою для складання митним органом протоколу від 31.12.2015 про порушення позивачем митних правил.

На підставі вказаного протоколу та керуючись статтями 522-527 МК Митниця винесла постанову у справі про порушення митних правил від 22.01.2016 №1618/40802/15, з приводу правомірності якої виник спір у цій справі.

За результатами проведеного аналізу перетину митного кордону України транспортним засобом НОМЕР_1 у період з 26.09.2015 по 31.12.2015 встановлено, що спірний автомобіль ввезений ОСОБА_1 як громадянином Румунії (з використанням паспорту громадянина Румунії) на митну територію України двадцять один раз.

Записи у закордонному паспорті громадянина України ОСОБА_1 свідчать, що останній впродовж 2015 року виїхав та в`їхав на територію України 74 рази та перебував за межами України у приватних справах загалом 47 днів на рік.

За наведених обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_1 станом на 31.12.2015 мав статус резидента (громадянина України), а оскаржувана ним постанова про застосування штрафних санкцій є правомірною.

В ухвалі від 23.05.2016 (справа №725/21/16-а), наданої для порівняння, суд касаційної інстанції погодився з мотивами та висновками судів попередніх інстанцій та визнав, що на день винесення постанови у справі про порушення митних правил (25.12.2015) не було підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки митний режим тимчасового ввезення було завершено шляхом реекспорту ввезеного автомобіля; дії позивача доводять відсутність умислу на ухилення від сплати митних платежів, а також безпідставність накладення на нього стягнення. Вищий адміністративний суду України також погодився з позицією судів попередніх інстанцій, що передбачені диспозицією статті 485 МК протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, характеризується вчиненням одноразової дії у певний час: вивезення вищевказаного транспортного засобу у відповідний строк, коли такий проступок може бути виявлений контролюючим органом, який засвідчує відомості, одержані під час митного контролю транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформляє результат контролю. Отже, правопорушення не є триваючим.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить із такого.

Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортного засобу особистого користування на митну територію України врегульовано статтею 380 МК.

Згідно з частиною першою цієї статті тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами (частина друга цієї статті).

Абзацами першим та другим частини третьої статті 380 МК передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.

Строки, передбачені абзацами першим та другим цієї частини, можуть бути продовжені органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів (абзац третій частини третьої статті 380 МК).

Наведені норми встановлюють різні режими митного контролю та сплати митних платежів в залежності від правового статусу громадянина, який здійснює ввезення транспортного засобу для особистого користування, розрізняючи два статуси: нерезидента і резидента.

Правовий статус резидента/нерезидента України визначається нормами Митного та Податкового кодексів України.

Відповідно до підпункту "в" пункту 33 та підпункту "в" пункту 50 статті 4 МК резидентом визнаються фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном. Нерезидентами є фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

Згідно з нормами абзаців першим - шостим підпункту "в" підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПК резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім`ї або її реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Визначення фізичних осіб - нерезидентів у ПК здійснено від зворотного: якщо особа не визнається резидентом за жодним з критеріїв, передбачених в абзацах 4-10 підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, вона вважається нерезидентом, про що зазначено в абзаці сьомому цього підпункту.

Пунктом 1 статті 2 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-ІІІ встановлено, що громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

За приписами Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 №3857-ХІІ, а також пункту 5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 №201, передбачено, що документом, який підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом «Постійне проживання» або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном.

Отже, одне лише перебування у громадянстві іншої держави не підтверджує статус особи як нерезидента.

Стаття 485 МК передбачає адміністративну відповідальність (штраф в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів) у випадку заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Згідно із частиною 1 статті 467 МК, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Оскільки при ввезенні автомобіля на митну територію України позивач мав статус резидента і на території України повинен був користуватися документами громадянина України, водночас для підтвердження свого права на спрощений митний режим як нерезидента пред`являв паспорт громадянина Румунії, суди дійшли правильного висновку, що позивач діяв умисно з метою ухилення від сплати митних платежів і Митниця правомірно згідно з частиною третьою статті 380 МК винесла постанову про визнання позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 МК, та наклала на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Таке застосування судами норми статті 485 МК відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 21.05.2021 у справі №725/6187/16-а.

При цьому Верховний Суд відзначає, що триваючими визначаються правопорушення, які почались з якоїсь протиправної дії або бездіяльності та здійснюються в подальшому безперервно шляхом невиконання обов`язку.

Діяння (бездіяльність) позивача у цій справі характеризуються тривалим невиконанням встановленого МК обов`язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №490/11485/16-а, від 17.10.2018 у справі №607/175/17, від 17.10.2018 у справі №607/8848/15-а, від 17.10.2018 у справі №448/234/16-а, від 24.10.2018 у справі №464/7796/16-а, від 05.11.2018 у справі №448/628/16-а (2-а/448/49/16).

Також контролюючі органи вправі проводити перевірки платників податків після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення, зокрема, в разі отримання інформації від уповноважених органів про недостовірність наданих особою, яка ввозить товар на митну територію України, даних, незалежно від обізнаності особи щодо дійсного змісту таких даних.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09.07.2019, яка була ухвалена у справі №1840/2871/18 (провадження №К/9901/14852/19).

Зважаючи на викладене, усі постановлені у цій справі рішення ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII), Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Васильєва

Л.І. Бившева

В.П. Юрченко