Постанова

від 09.10.2007 по справі 25/194-07-5390а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/194-07-5390А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"09" жовтня 2007 р.Справа  № 25/194-07-5390А

За позовом: Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

До відповідачів:  Одеської міської ради

                                 Суворовської районної адміністрації  Одеської міської ради

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Закрите акціонерне товариство „Одеський автоскладальний завод”, м.Одеса

Третя особа, яка не  заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство „Ремцентр”, м. Одесса

Третя особа, яка не  заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Благодійна організація багатодітних християнських сімей «Надія»

Про скасування розпорядження Суворовської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської  міської ради  № 334р від 26.04.2000 р.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Прокурора: Форманюк О.Л., посвідчення № 867 від 25.09.06 р., Ромашина  І.О., посвідчення № 318 від 26.01.07 р.

Позивача: Строгнійчук С.О., довір. № 435 від 11.07.07 р.

Відповідачів: Одеської міської ради–Мамедова С.О., довір. від 26.04.07 р. № 266/вих-гс

                             Суворовської районної адміністрації  Одеської міської ради –Козловська-Дегтяренко В.В., довір. від 25.05.07 р.

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ЗАТ „Одеський автоскладальний завод” - Слепньов В.Я., довір. від 20.12.06 р.

Третьої особи, яка не  заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Благодійна організація багатодітних християнських сімей «Надія»- ПетренкоС.В., довір. від 09.07.07 р., Родославов П.К. голова правління згідно протоколу № 1 від 05.02.04 р., Шукляр А.Ю., довір. від 09.07.07 р.

Третя особа, яка не  заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство „Ремцентр” –не з'явився

В судовому засіданні 09.10.07  р. приймали участь представники:

Прокурора: Ромашина  І.О., посвідчення № 318 від 26.01.07 р.

Позивача: Строгнійчук С.О., довір. № 435 від 11.07.07 р.

Відповідачів: Одеської міської ради – не з'явився                    

Суворовської районної адміністрації  Одеської міської ради  - не з'явився

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: : ЗАТ „Одеський автоскладальний завод” - Слепньов В.Я., довір. від 20.12.06 р.

Третьої особи, яка не  заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Благодійна організація багатодітних християнських сімей «Надія»- ПетренкоС.В., довір. від 09.07.07 р., Родославов П.К. голова правління згідно протоколу № 1 від 05.02.04 р., Шукляр А.Ю., довір. від 09.07.07 р.

Третя особа, яка не  заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство „Ремцентр” –не з'явився

Суть спору: про скасування розпорядження Суворовської районної адміністрації виконавчого комітету Оденської міської ради № 334р від 26.04.00 р. „Про оформлення      ЗАТ „Одеський автоскладальний завод” правових документі на будови дитячого комбінату по вул. Ген. Бочарова, 25 у м. Одесі”.

Прокурор на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду супровідним листом від 06.08.07 р. вх. № 18214 витребувані документи та уточнення до адміністративного позову від 11.07.07 р. № 28-к-19/2-07, заяву про зміну позовних вимог від 23.07.07 р. вх. № 16817, де виклав заявлені позовні вимоги у вищезазначеній остаточній редакції, навів нормативне обгрунтування заявлених позовних вимог, пояснення обставин справи та наявність порушених прав держави в особі ФДМ України, за захистом яких згідно наданих Законом України „Про прокуратуру” повноважень, звернувся до суду з даним позовом.

Первинні позовні вимоги прокурора складали: про визнання нечинним розпорядження Суворовської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 334р від 26.04.00 р. з моменту його прийняття.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурор зазначає, що перевіркою, проведеною  прокуратурою Суворовського району м. Одеси за завданням прокуратури Одеської області № 05/2-7367-05 від 06.04.07 р. щодо законності відчуження ЗАТ „Одеський автоскладальний завод” об'єктів, які не увійшли до складу приватизованого майна та залишилися у державній власності, зокрема дитячого комбінату,  розташованого у м. Одесі по вул. Генерала Бочарова, 25, було встановлено, що в результаті проведеної Фондом державного майна України протягом 1993-1994 р.р. приватизації орендного підприємства „Одеський автоскладальний завод” останньому згідно з договором купівлі-продажу від 25.10.1993 р., складеного акту прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Одеський автоскладальний завод” від 31.03.94р., ФДМ України було відчужено орендному підприємству цілісний майновий комплекс за 4331019крб., безкоштовно передано основні засоби невиробничого призначення вартістю 68360 тис. крб., майно, на яке встановлені пільги на суму 9548 тис. крб., майно, яке належить орендареві  в сумі 3775099 тис. крб., у зв'язку з чим об'єкти, на які встановлені пільги, зокрема, дитячий комбінат, розташований у м. Одесі, по вул. Ген. Бочарова, 25, як об'єкт соціально-побутової сфери, безоплатно переданий організації орендарів, не увійшов, до майна, викупленого у процесі приватизації.  

Так, прокурор відмічає, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження Суворовської районної адміністрації виконкому Одеської міської ради залишено поза увагою те, що безоплатну передачу об'єктів соціально-побутового призначення (у тому числі будівель дитячого комбінату) за актом прийму-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Одеський автоскладальний завод” від 31.03.1994 р. не можна вважати приватизацією, оскільки законодавством про приватизацію не передбачено такий спосіб відчуження державного майна, як безоплатна передача, оскільки це суперечить оплатним засадам приватизації державного майна, що визначені імперативними вимогами ст.ст. 1, 2, 15 Закону України „Про приватизацію державного майна”, згідно яких приватизацією є відчуження державного майна на користь недержавних юридичних осіб та фізичних осіб, засноване на принципах оплатного продажу.

Зробивши ретельний аналіз положень ст. 24 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”, ст.ст. 7, 21 Закону України „Про власність”, пп. 1.3. п.1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним Наказом ФДМ України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. № 908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999р. за № 414/3707 прокурор зробив висновок про те, що на момент прийняття спірного розпорядження існував встановлений законодавством порядок управління державним майном, яке не увійшло до складу приватизованого майна, але перебуває на балансі приватизованого підприємства, однак відповідач належним чином не перевірив приватизаційну документацію та зробив хибний висновок про вилуплення будівель дитячого комбінату під час приватизації  орендованого підприємства „Одеський автоскладальний завод”, у зв'язку з чим прийняв незаконне розпорядження  № 334р від 26.04.2000р.

Позивач, Фонд державного майна України, заявлений прокурором позов підтримує в повній мірі, подав до суду пояснення по справі від 16.07.07 р. вх. № 16192, додаткові пояснення від 30.07.07 р. вх.№ 17490, в яких із наведеного аналізу приватизаційних документів цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Одеський автоскладальний завод” відмічає, що об'єкти на які встановлені пільги, зокрема, дитячий комбінат, розташований у м. Одесі, вул. Ген. Бочарова, 25, як об'єкт соціально-побутової сфер, безоплатно переданий організації орендарів, відповідно не увійшов до статутного фонду останнього.

Також, позивачем, в поясненнях  зроблено посилання на норми законодавства зазначені судом у викладеній вище позиції прокурора та зроблено висновок про видачу відповідачем на підставі необґрунтованого розпорядження № 334р від 26.04.00 р.  свідоцтво про право власності  ЗАТ „Одеський автоскладальний завод” на будівлі дитячого комбінату, відповідно до яких  подалі цей об'єкт останнім  був проданий ПП „Ремцентр”, яке в свою чергу продав об'єкт Благодійній організації християнських сімей „Надія”.  

Ухвалою від 09.08.07 р. суд в порядку ч.ч. 1, 2 ст.52 КАС України залучив до участі у справі № 25/194-07-5390А Одеську міську раду як другого відповідача.

Відповідач, Одеська міська рада, просить суд відмовити прокурору в задоволені заявлених позовних вимог, з підстав викладений у запереченнях від 19.09.07 р. вх. № 21730, де зазначає про те, що із аналізу положень закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, а саме ст.ст. 2, 10, 59, 26 цього закону випливає, що питання щодо скасування розпорядження виконавчих органів, внесення змін до них або визнання їх нечинними не відноситься до компетенції Одеської міської ради.

Ухвалою від 06.08.07 р. суд згідно ч.1 ст. 52 КАС України здійснив заміну первісного відповідача Суворовську районну адміністрацію виконавчого комітету Одеської міської ради на належного відповідача Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради.     

Відповідач,  Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, зазначає про те, що є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки відповідно до рішення виконкому Одеської міської ради від 18.09.06 р. № 484, Суворовська райадміністрація є правонаступником ліквідованої райадміністрації лише у майнових спорах, до яких даний спір щодо скасування розпорядження  № 334р від 26.04.00 р., не відноситься.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ЗАТ „Одеський автоскладальний завод” , заявлений прокурором позов не визнає, надав суду заперечення від  11.07.07 р. вх. №15899, від 23.07.07 р. вх. № 16938, заяву від 03.09.07 р.     вх. № 20314, в яких зазначає, що згідно договору купівлі-продажу № КП-192 від 25.10.1993р. організація орендарів „Одеський автоскладальний завод” придбала цілісний майновий комплекс заводу до якого входив і дитячий комбінат, розташований за адресою м. Одеса, вул. Ген. Бочарова, 25, право власності на який згідно п. 5 договору перейшло до покупця з моменту підписання цього договору. На цих підставах ФДМ України видав товариству свідоцтво про право власності за № П-236 від 31.03.94 р., з врахуванням якого у свою чергу Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради видала свідоцтво № 007463 на право власності на будівлю дитячого комбінату.

Як відмічає третя особа, у позовній заяві прокурора оспорюється фактичне віднесення дитячого комбінату до складу цілісного майнового комплексу, його вартість, наявність пільг на момент приватизації, тобто вважає, що оспорюється не розпорядження суб'єкта владних повноважень щодо оскарження його рішень відповідно до пп. 1) п.1 ст.17 КАС України, а договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу приватизованого підприємства,  у зв'язку з чим даний господарський спір підвідомчий суду в порядку ГПК України.

Також, третя особа звертає увагу суду на прострочення прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки проведення прокуратурою Одеської області 06.04.07 р. перевірки правомірності відчуження об'єкту соціально-побутового призначення не є доказом встановлення прокуратурою Суворовського району м. Одеси обставин порушення інтересів держави, так як приватизація цілісного майнового комплексу Одеського автоскладального заводу тривалий період часу була предметом перевірок різних державних установ та організацій, в тому числі органів прокуратури.

Крім того, третя особа оспорює правову позицію прокурора щодо невідповідності розпорядження № 334р від 26.04.00 р. вимогам приватизаційного законодавства, яке існувало на момент прийняття цього розпорядження, оскільки вважає, що ним було набуто право власності на дитячий комбінат не за законодавством яке існувало станом на 26.04.00р., а відповідно  до законодавства чинного на момент укладення договору купівлі-продажу від 25.10.93 р. № КП-192.

В заяві від 03.09.07 р. вх. № 20314 третя особа наводить підстави щодо неприйняття судом як доказу в обґрунтування заявлених прокурором позовних вимог, протокол комісії по інвентаризації державного майна, яке в процесі приватизації не увійшло до складу приватизованого майна ЗАТ „Одеський автоскладальний завод” від 26.05.05 р.

Ухвалою від 23.07.07 р. суд згідно ст. 55 КАС України здійснив заміну третьої особи Об'єднання багатодітних християнських сімей „Надія” на його правонаступника Благодійну організацію багатодітних християнських сімей „Надія”.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Благодійна організація багатодітних християнських сімей „Надія”, проти заявленого прокурором позову заперечує, надала суду пояснення від 23.07.07 р. вх. № 16939, доповнення до пояснень від 19.09.07р. вх. № 21729, де зазначає про те, що, що факт включення будівлі дитячого комбінату до цілісного майнового комплексу, що був приватизований шляхом викупу згідно з договором купівлі-продажу № КП-192 від 25.10.93 р. підтверджується актом оцінки вартості майна, затвердженого ФДМ України 27.08.93 р., актом прийому –передачі державної частки цілісного майнового комплексу від 31.03.94 р. відповідно до яких організації орендарів „Одеський автоскладальний завод” передано на пільгових умовах майно на суму 9548 тис.крб., серед якого зазначено дитячий комбінат.

Про факт набуття ОП „Одеський автоскладальний комбінат” оспорюваного майна, на думку об'єднання, свідчить п. 5 договору купівлі-продажу від   25.10.93 р. № КП-192, свідоцтво про право власності від 31.03.94 р. № П-236, акт приймання-передачі майна від 31.03.94 р.

Хибним, як вказує третя особа, є позиція прокурора щодо невідповідності оспорюваного розпорядження № 334р від 26.04.00 р. положенням ч.2 ст.24 Закону України „Про приватизацію державного майна” в редакції від 19.02.97 р., оскільки відповідно до ч.1ст.58 Конституції України   закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність осіб, тому приписи ч.2 ст. 24  Закону України „Про приватизацію державного майна” в редакції від 19.02.97 р. не можуть бути застосовані до приватизаційних правовідносин цілісного майнового комплексу ОП „Одеський автоскладальний комбінат”, зокрема дитячого комбінату.

Не підлягає застосуванню судом до даних правовідносин і „Положення  про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі”, затверджене спільним Наказом ФДМ України та Міністерства економіки України від 19.05.99 р. № 908/68, так як воно регулює відносини по управлінню державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі і є державною власністю, тому не розповсюджувало свою дію на майно, що відноситься до колективної власності правонаступника Організації орендарів орендного підприємства „Одеський автоскладальний завод” ЗАТ  „Одеський автоскладальний завод”, під час прийняття Суворовською районною адміністрацією м. Одеси розпорядження № 334р від 26.04.00 р.

ПП „Ремцентр”, зазначений в позовній заяві прокурором як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області від 26.07.07 р. № 01-02-114-1734 вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, однак за умови відсутності в ГПК України  положень щодо можливості виключення із складу учасників сторін по справі, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ліквідоване підприємство судом не здійснено ніяких процесуальних заходів у відношенні  останньої.

Клопотання сторін про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи судом задоволені про що свідчать відмітки представників сторін про ознайомлення з матеріалами справи на заявах та відповідні судові ухвали.

 Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

25.10.1993 р. між Фондом державного майна України (Продавець) та Організацією орендарів Одеського автоскладального заводу (Покупець ) був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Одеський автоскладальний завод” № КП-192, посвідчений 22.10.1993 р. державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори Богдановою Н.В., п.1 якого передбачено, що Продавець продає, а Покупець набуває майно цілісного майнового комплексу орендного  підприємства „Одеський автоскладальний завод”, що знаходиться за адресою: 270003, м. Одеса, вул. Бондарева, 29, на земельній ділянці 26,51 га.

У відповідності з актом оцінки, затвердженим ФДМ України 27.08.93 р. вартість цілісного майнового комплексу, що відчужується, складає 1099427600 крб. Вказаний в цьому договорі об'єкт проданий за 100427600 крб. Право власності на майно, що приватизується, переходить до Покупця з моменту підписання сторонами договору купівлі-продажу (п.п. 2. 3, 5 договору купівлі-продажу від 25.10.93 р.).

31.03.1994 р. сторонами за даним договором купівлі-продажу від 25.10.93 р. був підписаний акт прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу ОП „Одеський автоскладальний завод” згідно якого ФДМ України передає, а ОП „Одеський автоскладальний завод” приймає  матеріальні  цінності серед яких зазначені основні засоби, на які встановлені пільги в сумі 9548 тис. крб.  

На підставі договору купівлі-продажу від 25.10.93 р. № КП-192 та акту прийому-передачі від 31.03.94 р., згідно Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств” від 04.03.1992 р. ФДМ України  було видано Організації орендарів Одеського автоскладального заводу свідоцтво про власність від 31.03.1994р, реєстраційний №П-236, яке  підтверджує, що Покупець є власником цілісного майнового комплексу ОП „Одеського автоскладального заводу”, розташованого в м. Одесі, по  вул. Бондарева, 29.

16.09.94 р. Виконкомом Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси було зареєстровано статут ЗАТ „Одеський автоскладальний завод”, створений шляхом реорганізації ОП „Одеський автоскладальний завод”,  який є правонаступником майнових та немайнових прав та обов'язків останнього.

26.04.00 р. Суворовською районною адміністрацією виконкому Одеської міської ради було прийнято розпорядження № 334р „Про оформлення ЗАТ „Одеський автоскладальний завод” правових документів на будови дитячого комбінату по вул. Ген. Бочарова, 25 у          м. Одесі” із змісту якого вбачається, що з врахуванням змісту Статуту  ЗАТ „Одеський автоскладальний завод”, договору купівлі-продажу від 25.10.93 р. № КП-192, акту оцінки від 27.08.93 р. райадміністрація вирішила видати ЗАТ „Одеський автоскладальний завод” свідоцтво про право власності на споруди дитячого комбінату по вул. Ген. Бочарова, 25.

На підставі даного розпорядження 23.04.00 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано ЗАТ „Одеський автоскладальний завод” свідоцтво про право власності на будівлі дитячого комбінату № 007463.

Подалі, ЗАТ „Одеський автоскладальний завод” 18.05.02 уклало з ПП „Ремцентр” договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна у вигляді будівель дитячого комбінату за адресою м. Одеса, вул. Ген. Бочарова, 25. В свою чергу ПП „Ремцентр” 21.06.00р. уклало з Об'єданнаям багатодітних сімей „Надія”, правонаступником якого є Благодійна організація багатодітних християнських сімей „Надія”, договір купівлі-продажу будівлі дитячого комбінату, розташованої за адресою м. Одеса, вул. Ген. Бочарова, 25.

Правова позиція прокурора щодо неправомірності прийнятого Суворовською районною адміністрацією виконкому Одеської міської ради розпорядження від 26.04.00 р. №334р  полягає в тому, що дитячий комплекс в процесі приватизації  цілісного майнового комплексу Одеського автоскладального заводу був переданий безоплатно до статутного фонду ОП „Одеський автоскладальний завод” як об'єкт на який встановлені пільги, і не належав йому на праві власності а тільки обліковувався  на його балансі, тому подальше відчуження орендним підприємством дитячого комплексу є неправомірним, оскільки даний об'єкт є державною власністю, управління яким здійснює Фонд державного майна України, позивач по даній справі, за захистом інтересів якого прокурор і звернувся до суду з даним позовом.  

Проаналізувавши правові позиції сторін, наявні в матеріалах справи документи,  законодавство, яким регулюються дані правовідносини, в їх сукупності, суд дійшов висновку про необгрунтованість заявлених прокурором позовних вимог з огляду на наступне.

 Правові, економічні та організаційні основи приватизації  підприємств загальнодержавної,    республіканської (Республіки Крим)  та  комунальної  власності на момент укладення між Фондом державного майна України та Організацією орендарів Одеського автоскладального заводу договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № КП-192 від  25.10.93 р., регулювались Законом України „Про приватизацію майна державних підприємств” від 04.03.1992 р. № 2163-ХІІ статтею 1 якого визначено, що     приватизація майна державних підприємств  України  (надалі  - приватизація)  -  це  відчуження    майна,    що    перебуває    у загальнодержавній,  республіканській    (Республіки    Крим)    і комунальній  власності,  на  користь  фізичних   та    недержавних юридичних осіб.

Приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності;      надання пільг на придбання державного майна членами  трудових колективів підприємств, що приватизуються; забезпечення соціальної захищеності та рівності прав громадян України у процесі приватизації; пріоритетного надання  громадянам  України прав на  придбання державного майна; безоплатної  передачі  частки  державного    майна    кожному громадянинові України; приватизації   державного   майна   на   платній   основі   з застосуванням приватизаційних паперів;  додержання антимонопольного законодавства; повного, своєчасного та  достовірного  інформування  громадян про всі дії щодо приватизації; пріоритетного  права  трудових  колективів  на  вибір   форми власності і придбання майна своїх підприємств. Дія цього Закону не поширюється на: приватизацію  об'єктів  державного  земельного та   житлового фондів, а також  об'єктів  соціально-культурного  призначення,  за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються (ч.1 п.2 ст. 3 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”).

До  об'єктів  державної    власності,    що    підлягають приватизації, належать: майно  підприємств,  цехів,  виробництв,   дільниць,    інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є  єдиними (цілісними) майновими комплексами  Будівлі  (споруди,  приміщення)  за   бажанням    покупця приватизуються  разом  з  об'єктами  приватизації,  що    в    них розташовані, якщо на це немає  прямої  заборони  відповідно  Фонду державного  майна  України,  Верховної  Ради  Республіки  Крим  чи місцевої Ради народних депутатів.  При  наявності  такої  заборони зазначені  будівлі  (споруди,  приміщення)  передаються  власникам приватизованих об'єктів за їх бажанням у довгострокову оренду (ч.ч. 1, 2 п.1, п.4 ст.5 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”).

Товариству покупців, створеному працівниками  підприємства згідно з  статтею  8  цього  Закону,  яке  стало  власником  свого підприємства в результаті викупу  підприємства,  купівлі  його  на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій,  за його згодою відповідний державний  орган  приватизації  безоплатно передає  об'єкти  соціально-побутового  призначення,  створені  за рахунок коштів фонду  соціального  розвитку  (аналогічних  фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було  придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на  викуп державного  майна  орендними підприємствами (п.2 ст.24 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”).

При  приватизації  майна  державного   підприємства    як цілісного майнового  комплексу  шляхом  його  викупу,  продажу  на аукціоні,  за  конкурсом  між  продавцем  і  покупцем  укладається відповідний договір купівлі-продажу. До договору купівлі-продажу можуть включатися  передбачені планом приватизації зобов'язання щодо: збереження досягнутих на момент угоди номенклатури та  обсягу виробництва зазначених видів продукції (послуг); відшкодування боргів державного підприємства; утримання об'єктів соціально-побутового призначення; виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці  та  охорони  навколишнього  середовища; інші  зобов'язання покупця і продавця... (п.п. 1, 2 ст.27 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”)

Таким чином, із аналізу законодавства, чинного на момент укладення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № КП-192 від 25.10.93 р., вбачається, що принципами приватизації законодавцем було визначено приватизацію   державного   майна   на   платній   основі   із застосуванням приватизаційних паперів, що у даному випадку  не мало місце, оскільки доказів приватизації цілісного майнового комплексу ОП „Одеський автоскладальний завод” із застосуванням приватизаційних паперів матеріали справи не містять, та  надання пільг на придбання державного майна членами  трудових колективів підприємств, що приватизуються. Саме принцип щодо надання пільг на придбання об'єкту соціально-побутового призначення в процесі приватизації цілісного майнового комплексу ОП „Одеський автоскладальний завод” і був застосований Фондом державного майна України, що вбачається із змісту акту прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу ОП „Одеський автоскладальний завод” від 31.03.94 р., акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 17.08.93 р., протоколу засідання інвентаризаційної комісії по результатам інвентаризації майна орендного підприємства        № 178 „Автоскладальний завод” від 17.12.93 р.,  де зазначено об'єкт соціально-побутової сфери для якого встановлені пільги, вартістю  9548 тис. крб.

Разом з тим, твердження прокурора щодо передачі об'єкту соціально-побутового призначення  дитячого комбінату в процесі приватизації цілісного майнового комплексу    ОП „Одеський автоскладальний завод” тільки в користування підприємства без права  відчуження є недоречним в контексті приписів ч. 2 ст.3 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”, відповідно до якої  дія цього Закону не поширюється на приватизацію  об'єктів  соціально-культурного  призначення,  за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються, а так як в матеріалах справи відсутній докази будівництва дитячого комплексу за рахунок централізованих коштів державного підприємства, то у суду є підстави дійти припущень щодо того, що такий  об'єкт міг бути побудований за власні кошти підприємства і як наслідок цього підлягав приватизації.

Також, Законом України „Про приватизацію майна державних підприємств” в редакції чинній на момент укладення договору № КП-192 від 25.10.93 р., а саме п.4 ст. 5 Закону,  передбачено неможливість приватизації будівель  (споруд,  приміщень)   разом  з  об'єктами  приватизації,  що    в    них розташовані, за умови наявності на це прямої  заборони  відповідно  Фонду державного  майна  України, при  існуванні  якої зазначені  будівлі  (споруди,  приміщення) підлягали передачі  власникам приватизованих об'єктів за їх бажанням у довгострокову оренду. Доказів існування прямої заборони Фонду державного  майна  України в процесі приватизації цілісного майнового комплексу ОП „Одеський автоскладальний завод”  стосовно приватизації будівель дитячого комбінату ні прокурор, ні позивач, суду не надали та не довели, що дає суду підстави вважати її відсутньою на момент укладення договору № КП-192 від 25.10.93р. Також  доказів передачі дитячого комплексу  в довгострокову оренду  матеріали справи не містять.

Умови переходу права власності на цілісний майновий комплекс, подальше відчуження приватизованого об'єкту, в тому числі і об'єкту  соціально-побутового призначення, зокрема дитячий комбінат, як то передбачено в п.п. 1, 2 ст. 27 Закону України „Про приватизацію майна” відображені в договорі  купівлі-продажу від 25.10.93р. №КП-192.

В контексті положень п.2 ст.24 Законом України „Про приватизацію майна державних підприємств” чинного на момент існування оспорюваних правовідносин, тобто станом на 25.10.93 р.,  законодавцем було передбачено безоплатну передачу відповідним державним  органом  приватизації   об'єктів  соціально-побутового  призначення,  створених  за рахунок коштів фонду  соціального  розвитку  (аналогічних  фондів) приватизованого підприємства із зменшенням ціни, за яку було  придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна, при цьому Законом України „Про власність” від 7 лютого 1991 р.  N 697-XII визначено, що у суб'єкта колективної власності, до якого ст.20 цього Закону віднесено колективи орендарів право власності виникає крім іншого і з безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу.

      Згідно ст.ст.20, 21 Закону України „Про власність” суб'єктами права колективної власності  є  трудові  колективи державних    підприємств,    колективи    орендарів,    колективні підприємства,  кооперативи,  акціонерні  товариства,  господарські товариства,  господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії  та  інші  громадські   об'єднання,   релігійні   та   інші організації, що є юридичними особами. Право    колективної    власності    виникає   на   підставі: добровільного  об'єднання  майна  громадян  і  юридичних  осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств  і  об'єднань;  передачі державних підприємств в оренду; викупу   колективами   трудящих   державного  майна;  перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі  майна  державного  підприємства  у  власність  трудового колективу,   державних   субсидій;   пожертвувань   організацій  і громадян, інших цивільно-правових угод.

          З врахування наведеного, на думку суду, чинне на момент укладення договору купівлі-продажу від 25.10.93 р. № КП-192, законодавство України не передбачало заборони щодо передачі в процесі приватизації у власність підприємства об'єктів соціально-побутового призначення, така заборона стала мати місце з внесенням Законом України від 19.02.97 р. № 89/97-ВР змін до п.2 ст. 24 Закону України „Про приватизацію державного майна” та  прийняттям Фондом державного майна України спільно з Міністерством економіки України 19.05.99 р. наказу № 908/68 про затвердження Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, якими визначено не можливість відчуження об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства та порядок управління державним майном, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.                                             

          Так, п.2 ст.24  Закону України „Про приватизацію державного майна” від 04.03.92р. № 2163-ХІІ із змінами та доповненнями в редакції закону від 19.02.97 р. № 89/97-ВР передбачено, що за рішенням   державного   органу  приватизації  об'єкти соціально-побутового   призначення   в   разі   відмови   трудових колективів  підприємств,  що приватизуються,  від приватизації цих об'єктів   можуть   передаватися   місцевим   радам    згідно    з законодавством.  У  разі  неможливості утримання за рахунок коштів місцевого  бюджету  об'єктів   соціально-побутового   призначення, створених   за   рахунок   коштів   фонду   соціального   розвитку (аналогічних фондів) підприємства,  що  приватизується,  зазначені об'єкти  можуть безоплатно передаватися господарському товариству, створеному працівниками підприємства відповідно до статті 8  цього Закону,   до   складу  якого  ввійшло  не  менш  як  50  відсотків працівників підприємства,  за умови їх цільового  використання  та належного утримання і без права продажу.

          Крім того, із змісту свідоцтва про право власності від 31.03.93 р. №  П-236, виданого Фондом державного майна України Організації орендарів „Одеського автоскладального заводу”  вбачається, що це свідоцтво підтверджує, що Організація орендарів „Одеського автоскладального заводу” є власником цілісного майнового комплексу Орендного підприємства „Одеський автоскладальний завод”, придбаного останнім на підставі договору купівлі-продажу від 25.10.93 р. № КП-192 та акту прийому-передачі від 31.03.94 р., який містить вказівку на майно на яке встановлені пільги.  

          Отже, з огляду на проаналізоване судом законодавство стосовно приватизації державного майна, матеріали справи та з врахуванням приписів  ч.1 ст.58 Конституції України від 28.06.1996р., якою передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, так як на момент укладення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № КП-192 від 25.10.93 р. законодавцем не було встановлено заборони безоплатної передачі в процесі приватизації підприємства об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок нецільових фондів підприємства, у власність такого підприємства, у суду є підстави вважати, що Організацією орендарів „Одеський автоскладальний завод” разом з придбанням згідно договору купівлі-продажу від 25.10.93р. № КП-192, акту прийому-передачі  від 31.03.94 р., цілісного майнового комплексу ОП „Одеський автоскладальний завод” було набуто і об'єкт соціальної інфраструктури дитячий комбінат, реєстрація права власності якого за ЗАТ „Одеська автоскладальний завод” подалі відбулась відповідно до розпорядження № 334р від 26.04.00 р., у зв'язку з чим підстав для скасування даного розпорядження суд не вбачає.

Пунктом 1 ст.69 КАС України визначено, що  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування... Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (п.п.1, 2 ст.70 КАС України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу (п.1 ст.71 КАС України).

Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, позовні вимоги Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про скасування розпорядження Суворовської районної адміністрації виконавчого комітету Оденської міської ради № 334р від 26.04.00 р. „Про оформлення ЗАТ „Одеський автоскладальний завод” правових документі на будови дитячого комбінату по вул.Ген.Бочарова, 25 у м. Одесі” є необґрунтованими та недоведеними, тому задоволенню судом не  підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                 ВИРІШИВ:

1.          Відмовити в позові повністю.

         Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної  сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Малярчук І.А.