Постанова

від 10.06.2014 по справі 804/2634/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р. Справа № 804/2634/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алавес Спецтранс» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2014 року ТОВ «Алавес Спецтранс» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідача) в якому просить:

-визнати протиправними дії ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Алавес Спецтранс» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Транс сервіс груп плюс» за період - травень 2012 року., за наслідками якої було оформлено акт № 1265/22-6/35543162 від 16 травня 2013 року;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року №0002082250;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року №0002092250.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Алавес Спецтранс» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Транс сервіс груп плюс» (код ЄДРПОУ 38112606) за період травень 2012 р., за результатами якої складено акт №1265/226/35543162 від 16.05.2013 року. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №0002082250 та 0002092250 від 10.06.2013 р. Вважають дані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі того, що податковим органом встановлено порушення ТОВ «Алавес Спецтранс»:

- п.п. 27. п. 1 ст. 14, ст. 138, 140, 142, 143 Податкового кодексу України (далі - ПК України) від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) - витрати за 2 квартал 2012 року ТОВ «Алавес Спецтранс» завищено в сумі 226 250,00 грн., що призвело до безпідставного заниження податку на прибуток у сумі 47 512,50 грн.;

- ст. 185, ст. 188, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПКУкраїни від 02.12.10 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) - завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робі, послуг) від ТОВ «Транс Сервіс Груп Плюс» на суму 45 250,00 гри., що призвело до безпідставного заниження податку на додану вартість на суму 45 250,00 грн.;

- ч. І ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу вбачаються як такі, що мають ознаки «нереальності здійснених операцій».

З таким рішенням відповідача позивач не згоден, оскільки в порушення п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, в акті перевірки від 10.06.2013 року не зазначено обставин на підставі яких податковий орган вважав необхідним проведення перевірки саме про які можливі порушення з боку позивача податкового законодавства свідчить отримана податковим органом податкова інформація, у ході перевірки не витребовувались у посадових осіб позивача письмові пояснення, не складалися додатки до акту та не надавались на підпис посадовим особам товариства. Крім того, висновки акту про відсутність фактичного надання послуг ТОВ «Транс сервіс груп плюс» та здійснення позивачем правочинів без мети настання реальних наслідків не відповідають фактичним обставинам, оскільки всі господарські операції за договором, зазначеним у акті перевірки, оформлено належним чином відповідними первинними документами та відображено в бухгалтерському обліку та податковій звітності товариства. Висновки про нікчемність правочину є безпідставними, так як правочин укладений з ТОВ «Транс сервіс груп плюс» виконаний сторонами, що підтверджується податковими накладними, актами приймання наданих послуг та іншими документами у зв'язку з чим, на думку позивача, є підстави вважати дії відповідача щодо проведення невиїзної перевірки, висновків акту та винесених на їх підставі податкових повідомлень-рішень - протиправними. Господарські операції з контрагентом мали реальний характер, здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, тому позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Алавес Спецтранс» зареєстровано 13.11.2007 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на обліку у ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська та є платником податку на додану вартість.

Так, матеріалами справи підтверджено, що з 07.05.2013 року по 15.05.2013 року на підставі наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, виданого заступником начальником відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Григор'євою Світланою Анатоліївною, згідно з пп. 20.1.4 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Алавес Спецтранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Транс сервіс груп плюс» за період травень 2012 року.

За результатами перевірки, ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська складено акт № 1265/226/35543162 від 16.05.2013 року.

У ході проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Алавес Спецтранс» по взаємовідносинам з ТОВ «Транс сервіс груп плюс» встановлено:

- порушення п.п. 27. п. 1 ст. 14, ст. 138, 140, 142, 143 Податкового кодексу України (далі - ПК України) від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) - витрати за 2 квартал 2012 року ТОВ «Алавес Спецтранс» завищено в сумі 226 250,00 грн., що призвело до безпідставного заниження податку на прибуток у сумі 47 512,50 грн.;

- порушення ст. 185, ст. 188, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.10 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) - завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робі, послуг) від ТОВ «Транс Сервіс Груп Плюс» на суму 45 250,00 гри., що призвело до безпідставного заниження податку на додану вартість на суму 45 250,00 грн.;

- порушення ч. І ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу вбачаються як такі, що мають ознаки «нереальності здійснених операцій».

За наслідками акту перевірки, ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська винесені податкові повідомлення-рішення від 10.06.2013 року за № 0002082250 та №0002092250 про донарахування податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 56 562,50 грн. та донарахування податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 59 391,00 грн.

Під час судового розгляду справи встановлено, що ТОВ «Алавес Спецтранс» згідно з договором від 17.04.2012 р. про перевезення пасажирів автомобільним транспортом в міжміському сполученні, здійснило замовлення послуг з перевезення вантажів у ТОВ «Транс сервіс груп плюс». На виконання даного договору виписані видаткові накладні, податкові накладні, підписано акт здачі приймання-виконання виконаних робіт проведено безготівковий розрахунок.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що передбачено ст. 61 Конституції України.

Згідно 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, цо передбачені Конституцією та законами України

Приписами п.75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право, окрім іншого, проводити перевірки платників податків, (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п.79.1. ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст. ст. 77 та 78 ПК України. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 7 5.1 статті 75 ПК України документів та даних, наданих платником податків у визначених ПК України випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Так, п. 79.2 ст. 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, обов'язковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є:

- наявність обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України;

- надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як зазначено в акті, перевірку проведено на підставі пп.78.1.1. п.78.1. ст.78, ПК України.

Відповідно до пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності, окрім іншого, такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Між тим, в акті перевірки не зазначено обставин, на підставі яких податковий орган вважав необхідним проведення перевірки, саме про які можливі порушення з боку ТОВ «Алавес Спецтранс» податкового законодавства свідчить отримана податковим органом податкова інформація.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010року №984, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011року за №34/18772.

Абзацем 2 п. 5.2 розділу II Порядку №984 встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період - місяць, квартал, рік фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

Проте, в порушення вищезазначеної норми ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська в ході проведення перевірки не зверталось до керівництва товариства з проханням надати будь-які пояснення стосовно встановлених порушень.

Відповідно до п. б розділу І Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, надаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які іксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, згідно із абз. З п.5.2, розділу II Порядку №984 в акті перевірки в обов'язковому порядку зазначаються первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, наводяться регістри бухгалтерського обліку, кореспонденція рахунків операцій та інші документи, пов'язані з .обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Порушення вимог чинного законодавства в акті перевірки викладено без зазначення регістрів бухгалтерського обліку та кореспонденції рахунків операцій, по яких встановлено порушення.

Згідно з п.2 розділу III Порядку №984 усі додатки, які містять інформацію про діяльність платника податку (крім додатків, що містять інформацію службового характеру, в тому числі інформацію про аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків, опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок), та відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які здійснили перевірку, та посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Отже, всупереч вимогам вказаного Порядку, ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська відповідні додатки, що є обов'язковими при складанні акту перевірки, не складала, і як наслідок, не надала на .підпис посадовим особам товариства.

Таким чином, суд робить висновок, що органом державної податкової служби порушено також й обов'язкову процедуру оформлення результатів перевірок, як наслідок, такі матеріали не є носіями доказової бази встановленого порушення.

Щодо права на формування податкового кредиту по свідносинам ТОВ «Алавес Спецтранс» із ТОВ «Транс сервіс груп», то слід зазначити наступне.

Згідно з пп.14.1.181. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) , вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Проте, включені ТОВ «Алавес Спецтранс» до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на відповідну дату були підтверджені наявними податковими накладними, які були виписані контрагентами згідно з вимогами ПК України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів 'робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у пифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Згідно з п.2 вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Будь-яких заперечень та висновків стосовно статусу ТОВ «Алавес Спецтранс» або його контрагентів як платників ПДВ та правомірності їх реєстрації як платника в акті перевірки не міститься.

Так, не відповідають фактичним обставинам й висновки акту про відсутність фактичного надання послуг, а також про здійснення ТОВ «Алавес Спецтранс» правочинів без мети настання реальних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, всі господарські операції за договором, зазначеними в акті перевірки, оформлено належним чином відповідними первинними документами та відображено у бухгалтерській та податковій звітності.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні говору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Це положення закріплює один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. І-З, 5, 6, ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.11.2009 року №9 встановлено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної сссби, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Інших підстав для визнання правочину нікчемним законодавством України не передбачено.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім цього, відповідно до ст. 215 ЦК України, нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто, основною підставою вважати правочин нікчемним є його сність, встановлена законом, саме законом, а не матеріалами неї невиїзної документальної перевірки, які б факти у них не відображені.

Таким чином, довести нікчемність правочину можна виключно єдиним способом: навести норму закону, внаслідок порушення (недотримання) якої, договір можна вважати недійсним.

Проте, в акті перевірки не зазначено, якій саме нормі Закону не відповідає укладений між ТОВ «Алавес Спецтранс» та ТОВ «Транс сервіс груп плюс» правочин, що унеможливлює вважати його нікчемним.

Суд також звертає увагу на те, що у випадку нікчемності правочину, він не породжує правових наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. Такими наслідками, згідно зі ст. 216 ЦК України, є двостороння реституція - повернення сторін у попередній стан (повернення сторонами одна одній в натурі усього, що було одержане на виконання договору).

Однак, в даному випадку правочин, який на думку податкової є нікчемним, сторонами виконаний. Тобто, для того, щоб ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська мала можливість змінити суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, сторони вже на момент складання акту перевірки, мали би бути повернуті до попереднього стану, чого зроблено не було.

Отже, суд робить висновок, що відсутність посилання на норми Закону, якому не відповідає укладений правочин, свідчить про недостовірність висновків про нікчемність правочину, вчиненого ТОВ «Алавес Спецтранс». Тобто, недостовірними є й похідні від цього висновки про завищення сум валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доказів, які б свідчили про наявність у ТОВ «Алавес Спецтранс» та ТОВ «Транс сервіс груп плюс» наміру на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, в акті перевірки не зазначено та представником податкового органу надано не було.

Щодо валових витрат, то суд зазначає.

Відповідно до ч. 1, ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

З метою виконання досягнутих угод, ТОВ «Транс сервіс груп плюс» надано в адресу ТОВ «Алавес Спецтранс» всі необхідні документи щодо оформлення фактичного виконання господарських операцій.

ТОВ «Транс сервіс груп плюс» надано ТОВ «Алавес Спецтранс» відповідні послуги з перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до вимог чинного законодавства України ТОВ «Транс сервіс груп плюс» при наданні відповіданих послуг належним чином сформлено податкові накладні.

ТОВ «Алавес Спецтранс» грошові кошти за отримані послуги перераховано на поточний рахунок ТОВ «Транс сервіс груп плюс», що підтверджується відповідними банківськими виписками з відміткою банку про перерахування грошових коштів. Кредиторська/дебіторська заборгованість по вказаній операції між ТОВ «Алавес Спецтранс» та ГОВ «Транс сервіс груп плюс» відсутня.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати такі необхідні реквізити: назва підприємства, установи, від імені якого складений документ, назва документа (форми), код форми, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища та ініціали осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, фактичне надання послуг підтверджено всіма необхідними первинними документами, а саме: податковими накладними, актами приймання-наданих послуг, регістрами бухгалтерського обліку щодо оформлення отриманих від ТОВ «Транс сервіс груп плюс» послуг, іншими документами обліку, які у своєму складі містять всі передбачені законодавством реквізити та повністю підтверджують фактичне надання відповідних послуг.

Таким чином, є підстави вважати протиправними дії відповідача щодо проведення невиїзної позапланової перевірки позивача, також твердження, що правочини, укладені позивачем є нікчемними та винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення суд вважає необґрунтованими. Крім того, доводи відповідача стосовно заниження ТОВ «Алавес Спецтранс» податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість та завищення податкового кредиту є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем правомірність своїх дій не доведено, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких задекларовано суму податкового кредиту (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення).

Отже, суд не може вважати, що рішення відповідача є таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом при прийнятті рішення враховується також, що перевірка проведена податковим органом без достатніх правових підстав, а тому це теж впливає на висновок, що оскаржуваний акт не доводить порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: пп. 27. п. 1 ст. 14, ст. 138, 140, 142, 143 ПК України, що призвело до безпідставного заниження податку на прибуток у сумі 47 512,50 грн.; ст. 185, ст. 188, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до безпідставного заниження податку на додану вартість на суму 45 250,00 грн.; ч. І ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, а тому податкові повідомлення-рішення від 10.06.2013 року за № 0002082250 та № 0002092250 про донарахування податку на додану вартість у сумі з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 56 562,50 грн. та донарахування податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 59 391,00 грн., є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Алавес Спецтранс» про визнання дій протиправним, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алавес Спецтранс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо призначення та проведення документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Алавес Спецтранс», за результатами якої складено акт № 1265/22-6/35543162 від 16.05.2013 року та винесені податкові повідомлення-рішення № 0002082250 та № 0002092250 від 10.06.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002082250 від 10.06.2013 року про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Алавес Спецтранс» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 56 562,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002092250 від 10.06.2013 року про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Алавес Спецтранс» грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 59 391,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна