Ухвала

від 01.07.2015 по справі 804/13883/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2015 рокусправа № 804/13883/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання:Соломки М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алавес Спецтранс"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2014р. у справі № 804/13883/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алавес Спецтранс"

до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними, визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алавес Спецтранс" (далі по тексту - позивач, ТОВ " Алавес Спецтранс ") звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, податковий орган) щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинах з ТОВ "Спеагроресурс" за період з 01.09.2012р. по 30.09.2012р. за наслідками якої оформлено акт №5573/22-2/35543162 від 26.12.2013р.; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2013р. №0000132202, №0000122202.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що в порушення п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (далі - Порядок №984) в акті перевірки від 26.12.2012р. не зазначено обставин на підставі яких податковий орган вважав необхідним проведення перевірки саме про які можливі порушення з боку позивача податкового законодавства свідчить отримана податковим органом податкова інформація, у ході перевірки не витребовувались у посадових осіб позивача письмові пояснення, не складалися додатки до акту та не надавались на підпис посадовим особам позивача. Також позивач у позові посилався на те, що висновки акту про відсутність фактичного надання послуг ТОВ "Спецігроресурс" та здійснення позивачем правочинів без мети настання реальних наслідків не відповідають фактичним обставинам, оскільки всі господарські операції за договором, зазначеним у акті перевірки, оформлено належним чином відповідними первинними документами та відображено в бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. На думку позивача висновки про нікчемність правочину є безпідставними, оскільки правочин укладений позивачем з ТОВ "Спецагроресурс" виконаний сторонами, що підтверджується податковими накладними, актами приймання наданих послуг та іншими документами. Вважає дії відповідача щодо проведення невиїзної перевірки, висновків акту та винесених на їх підставі податкових повідомлень-рішень протиправними.

Постановою суду першої інстанції в задоволені позову відмовлено. При цьому суд зазначив, що позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентом - з ТОВ "Спецагроресурс" за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10.07.2012р. №712, а відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що дії податкового органу щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки та висновки акту перевірки протиправні.

Під час судового розгляду справи апеляційним судом відповідач подав клопотання про затвердження податкового компромісу.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алавес Спецтранс" 13.11.2007р. зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Новоселівська, буд. 27, перебуває на обліку у ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ, копією довідки статистики та матеріалами справи (а.с. 16-17, 62-65).

В період з 24.12.2012р. по 26.12.2012р. відповідачем на підставі наказу №1111 від 24.12.2012р.,п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинах з ТОВ "Спецагроресурс" за період з 01.09.2012р. по 30.09.2012р. за результатами якої складено акт № 5573/22-2/35543162 від 26.12.2012р. в якому зазначено про порушення позивачем:

- п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток у 3 кварталі 2012р. в загальній сумі - 176225,00 грн.;

- п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у вересні 2012р. на загальну суму 167833,33 грн.(а.с.16-31).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 24.01.2013р. прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми "Р" :

- № 0000122202 за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 220281,25 грн., в тому числі за основним платежем - 176225 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44056,25 грн. (а.с.14);

- №0000132202 за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 209790,25 грн., в тому числі за основним платежем - 167833 грн., за штрафними санкціями - 41958,25 грн. (а.с.15).

Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені в адміністративному порядку шляхом подання скарг до органів ДПС та за результатами розгляду скарг позивача рішеннями вказаних органів державної податкової служби скарги позивача залишені без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення без змін (а.с.32-60).

З матеріалів справи також вбачається, що позивач 30.03.2015 року звернувся до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області із заявою про досягнення податкового компромісу.

10.04.2015 року Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято рішення про застосування процедури податкового компромісу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алавес Спецтранс".

Проаналізувавши надані до суду документи з урахуванням заяв про затвердження податкового компромісу колегія суддів зазначає наступне.

За приписами п.11-2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Згідно з абз. 1 п. 1 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до норм абз. 1 п. 2 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Пунктом 5 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено, що платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Відповідно до п. 7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

При цьому, згідно з пунктом 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

З урахуванням вищезазначених норм ПКУ та наданих до суду документів, компроміс у даній справі є досягнутим.

Як свідчать матеріали справи, предметом даного спору є податкові повідомлення-рішення від 24.01.2013р. № 0000122202 за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 220281,25 грн., в тому числі за основним платежем - 176225 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44056,25 грн. та №0000132202 за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 209790,25 грн., в тому числі за основним платежем - 167833 грн., за штрафними санкціями - 41958,25 грн..

Позивачем надано докази сплати платником податку сум зобов'язань з урахуванням вимог підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Таким чином, до податкового зобов'язання, нарахованого оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, може бути застосована процедура податкового компромісу.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

Враховуючи, що обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі виникли після ухвалення постанови суду першої інстанції, підстав для скасування якої не вбачається, керуючись вимогами ч. 2 ст. 203 КАС України, колегія суддів вважає, що судове рішення слід визнати нечинним, а провадження у даній справі - закрити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 157, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2014р. у справі № 804/13883/13-а визнати нечинною.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алавес Спецтранс" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2013 року №0000132202 та №0000122202 у зв'язку з досягненням податкового компромісу закрити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна