Постанова

від 19.01.2017 по справі 203/4167/16-а

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/4167/16-а

Провадження № 2-а/0203/7/2017

ПОСТАНОВА

іменем України

19.01.2017 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді Єдаменко С.В.

при секретарі Заярній А.Ю.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Козій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа без самостійних вимог - Заводський відділ державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови у справі про порушення митних правил, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зобов'язання вчинити дії -

встановив:

Позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 04 листопада 2015 року в зоні діяльності Харківської митниці ДФС України позивачем, який є громадянином Російської Федерації, в режимі тимчасового ввезення до одного року було ввезено транспортний засіб Мерседес-Бенц Е270 , реєстраційний № НОМЕР_2 (країна реєстрації - Російська Федерація). 05 листопада 2015 року позивач надав до Дніпропетровської митниці ДФС України письмове зобов'язання в строк до 04 листопада 2016 року вивезти транспортний засіб за межі митної території України. 09 червня 2016 митницею було винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0042/110000014/16, відповідно до якої позивача було визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст.485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що складає 1 334 486 грн. 52 коп. Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що він є нерезидентом: має громадянство та постійно проживає на території Російської Федерації, згідно ст. 380 Митного кодексу України йому надано право тимчасового ввезення на митну територію України строком до одного року транспортного засобу. У зв'язку з викладеним позивач просив скасувати постанову про притягнення його до відповідальності за порушення митних правил, скасувати постанову державної виконавчої служби про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та зобов'язати виконавчу службу зняти арешт на все рухоме та нерухоме майно позивача.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_1 адміністративний позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на викладені в ньому доводи. Представник позивача ОСОБА_1 додатково пояснила, що право на тимчасове ввезення транспортного засобу на митну територію України в порядку, визначеному ст. 380 Митного кодексу України, належить нерезидентам, незалежно від наявності чи відсутності у них статусу громадянина України. Позивач є нерезидентом в розумінні Митного кодексу України, оскільки має постійне місце проживання в Російській Федерації.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечували, посилаючись на те, що протокол та оскаржувана постанова складені законно та обґрунтовано. Позивач, хоча й має громадянство Російської Федерації, проте не вийшов з громадянства України, крім того, він має зареєстроване місце проживання в Україні, володіє нерухомим майном, тому має розглядатись як резидент України і міг ввозити транспортний засіб лише за умови попередньої сплати митних платежів. Оскільки позивач при ввезенні на митну територію України транспортного засобу надав митному органу недостовірні відомості щодо свого статусу нерезидента, завдяки чому уникнув сплати митних зборів, його було правомірно притягнуто до відповідальності за порушення митних правил згідно ст. 485 Митного кодексу України.

Представник третьої особи в судовому засіданні 05 жовтня 2016 року пояснень не надавав, в подальшому третя особа в судових засіданнях участь не брала.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

04 листопада 2015 року в зоні діяльності Харківської митниці ДФС через пункт пропуску Гоптівка-Нехотєєвка позивачем як громадянином Російської Федерації в режимі тимчасового ввезення терміном до одного року було ввезено транспортний засіб MERCEDES-BENZ E270 , реєстраційний № НОМЕР_2, країна реєстрації - Російська Федерація, кузов № НОМЕР_1. 05 листопада 2015 року позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС із заявою DR № 0003302 на видачу посвідчення про реєстрації вказаного засобу та надав зобов'язання до 04 листопада 2016 року вивезти вказаний транспортний засіб за межі митної території України. 06 квітня 2016 року на адресу відповідача надійшла інформація, що позивач має громадянство України, у зв'язку з чим відносно нього було складено протокол про порушення митних правил від 04 травня 2016 року № 0042/110000014/16.

09 червня 2016 винесено постанову про порушення митних правил № 0042/1100000014/16, відповідно до якої позивача було визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст.485 МК України та накладено штраф в розмірі 300 відсотків суми несплачених митних платежів, що становить 1 334 486 грн. 52 коп.

Вказані обставини підтверджуються копією протоколу про порушення митних правил від 04 травня 2016 року № 0042/110000014/16, копією постанови про порушення митних правил від 09 червня 2016 року № 0042/1100000014/16, і не заперечувались сторонами в судовому засіданні (а.с. а.с. 9 - 11, 54 - 56) .

Не погодившись з постановою про притягнення до відповідальності за порушення митних правил позивач оскаржив її в судовому порядку. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2016 року позивачу поновлено строк на оскарження постанови (а.с. 29) .

Оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.

Згідно ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерези-дентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.

Тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України під громадянами в цьому кодексу розуміються громадяни - фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства.

Таким чином, громадяни-нерезиденти мають право тимчасово ввозити транспортні засоби на митну територію України терміном до одного року без сплати митних платежів, в той час як резиденти зобов'язані сплачувати всі належні митні збори.

Згідно п. 33 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України нерезиденти це: а) юридичні особи, утворені відповідно до законодавства інших держав, які здійснюють свою діяльність за межами України, а також їх відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, які не здійснюють господарську діяльність відповідно до законодавства України;

б) розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи, інші офіційні представництва іноземних держав та міжнародних організацій, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;

в) фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України;

Відповідно до п. 45 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України постійне місце проживання - місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач є громадянином Російської Федерації з 27 лютого 2009 року, має постійне місце проживання в Російській Федерації за адресою: Московська область, Дмитровський район, селище дослідного господарства Єрмоліно, вул. Трудова, буд. 13 (а.с. а.с. 19 - 23) .

Водночас, позивач не вийшов з громадянства України, не знявся з реєстрації за місцем проживання за адресою: України, Дніпропетровська область, м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ), вул. Ко-роленківська, буд. 73 (а.с. 58) .

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ст.458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно зі ст.485 Митного кодексу України передбачена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять неправдиві відомості щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги, кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, за відсутності ознак злочину, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Відповідно до диспозиції ст.485 МК України передбачена відповідальність саме за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД.

Відповідно до ст.529 Митного кодексу України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Митного кодексу України законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову.

Відповідно до ст.531 Митного кодексу України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Позивача було притягнуто до відповідальності за порушення митних правил за те, що він здійснив тимчасове ввезення на митну територію України транспортний засіб без сплати митних платежів як нерезидент, в той час як насправді позивач не вийшов з громадянства України, хоча й набув громадянства Російської Федерації. Водночас, застосування положень ч.ч. 1, 2 ст. 380 Митного кодексу України не залежить від громадянства особи, а надається нерезидентам, при цьому такий статус визначається виходячи з постійного місця проживання особи, визначеного згідно Митного кодексу України.

Відповідачем при притягнення позивача до відповідальності з порушення митних правил на ставилось питання про його постійне проживання в Україні та, відповідно, про наявність статусу резидента України. Враховуючи положення п. 45 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, та зважаючи на приписи ч. 2 ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , позивач обґрунтовано стверджує про свої постійне проживання в Російській Федерації та набуття статусу нерезидента України.

У зв'язку з вкладеним постанова про притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил є незаконною і підлягає скасування.

Що ж стосується вимог про скасування постанови державної виконавчої служби про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зобов'язання виконавчої служби зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна позивача, то вони задоволенню не підлягають, оскільки пред'явлені до неналежного відповідача.

Судові витрати по справі згідно ч. 5 ст. 94 КАСУ України не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 257, 264, 266, 380, 458, 485, 529 - 531 Митного кодексу України, ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_5 до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про порушення митних правил, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково .

Визнати незаконною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил від 09 червня 2016 року № 0042/110000014/16 про притягнення до відповідальності ОСОБА_5 за порушення митних правил за ст. 485 Митного кодексу України.

В решті позову - відмовити .

Постанова набирає чинності в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанову суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складений 23.01.2017 р.

Суддя С.В. Єдаменко