Рішення

від 26.07.2017 по справі 910/9046/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2017Справа №910/9046/17 Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." доПриватного підприємства "Сантім" простягнення 23849,50 грн. за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився; від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Сантім" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 23849,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару за договором №40/15 від 01.01.2015р., у останнього виникла заборгованість у розмірі 23849,50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2017р. порушено провадження у справі №910/9046/17, розгляд справи призначено на 21.06.2017р.

Представником позивача у судовому засіданні 21.06.2017р. подано документи на виконання вимог ухвали суду та надав оригінали документів для огляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2017р. у зв'язку із неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 05.07.2017р.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2017р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та відсутністю відомостей щодо належного його повідомлення, розгляд справи відкладено на 26.07.2017р.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Відповідач по справі - ПП "Сантім" втретє на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

При цьому, необхідно зазначити, що ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.06.2017р. та про відкладення розгляду справи від 05.07.2017р. відправлені на адресу відповідача зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вказані ухвали повернуто до суду відділенням поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи те, що неявка представника позивача та відповідача не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/9046/17.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

01.01.2015р. між ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." (постачальник) та ПП "Сантім" (покупець) було укладено договір постачання №40/15 (надалі - договір), згідно із п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, косметичні засоби (надалі - товар) у кількості, асортименті і по цінах згідно накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору товар за даним договором постачається окремими партіями у відповідності з накладними на основі замовлень покупця. Постачальник формує партії товару виходячи із замовлено номенклатури, кількості узгоджених цін та умов оплати. Замовлення покупець здійснює письмово та /або засобами телекомунікаційного зв'язку.

За умовами п. 3.4 договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару в місці постачання у відповідності з п. 3.3 цього договору. Доказом передачі товару у власність покупця є оформлена належним чином видаткова накладна постачальника, підписана уповноваженими особами сторін, за необхідності засвідчена відбитками печаток/штампів сторін.

У п. 4.2 договору сторони визначили, що покупець оплачує поставлений постачальником товар по цінам, які вказуються в накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно п. 4.3.1 договору оплата здійснюється шляхом відтермінування платежу на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем на підставі відвантажувальних документів.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до завершення взаєморозрахунків між сторонами.

Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." вказує на те, що відповідно до видаткових накладних №МТК013114 від 15.01.2016р. на суму 3143,23 грн., №МТК013258 від 15.01.2016р. на суму 1055,49 грн., №МТК013462 від 15.01.2016р. на суму 1043,13 грн., №МТК017592 від 19.01.2016р. на суму 2038,62 грн., №МТК018350 від 20.01.2016р. на суму 537,80 грн., №МТК018367 від 20.01.2016р. на суму 2522,55 грн., №МТК018375 від 20.01.2016р. на суму 3934,30 грн., №МТК018414 від 20.01.2016р. на суму 758,20 грн., №№МТК019326 від 20.01.2016р. на суму 877,77 грн., №МТК020704 від 21.01.2016р. на суму 342,12 грн., №МТК020716 від 21.01.2016р. на суму 895,44 грн., №МТК021085 від 21.01.2016р. на суму 1009,74 грн., №МТК024933 від 25.01.2016р. на суму 139,40 грн., №ИТК024976 від 25.01.2016р. на суму 2931,76 грн., №МТК032604 від 01.02.2016р. на суму 1386,04 грн., №МТК036812 від 02.02.2016р. на суму 452,50 грн., №МТК036822 від 02.02.2016р. на суму 440,81 грн. поставлено, а ПП "Сантім" отримано товар на загальну суму 23868,90 грн.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконав, отриманий товар оплатив частково лише на суму 19,40 грн., не оплаченим залишився товар на загальну суму 23849,50 грн.

20.03.2017р. ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." звернулось до ПП "Сантім" із претензією №321/200317 в якій просило відповідача сплати заборгованість у розмірі 23849,50 грн., що отримана відповідачем 31.03.2017р.

Однак, дана вимога залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Із матеріалів справи вбачається, що за умовами укладеного між сторонами договору, позивач (постачальник) зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Строк дії даного договору було встановлено з моменту його підписання сторонами (01.01.2015р.) і до 31.12.2015р.

При цьому, умовами договору сторони не визначили автоматичного продовження строку дії даного договору.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами договору сторони погодили зобов'язання позивача поставляти, а відповідача оплачувати поставлений товар лише до 31.12.2015р.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні правові підстави визначати укладений між сторонами договір як правочин, що створює для відповідача грошові зобов'язання на суму поставленого ним за таким договором товару.

У той же час, слід зазначити, що як вбачається зі змісту представлених судом первинних документів, які визначають обсяг та вартість поставленого позивачем відповідачу товару, вони містять посилання на договір, а також містять інформацію щодо строків оплати отриманого за ними товару.

Аналізуючи в сукупності зазначені обставини, суд приходить до висновку, що між сторонами в дійсності мали місце відносини з поставки товарів за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну документами, проте як позивач помилково, не вдаючись в зміст укладеного між сторонами договору №40/15 від 01.01.2015р. визначає його як правову підставу для проведення розрахунків.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що чинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Оскільки матеріали справи не містять даних про продовження строку дії договору №40/15 та не містять інформації щодо укладення між сторонами іншого письмового договору поставки як єдиного документу, а надані до матеріалів справи видаткові накладні містять найменування товару, його кількість, ціну та строк оплати, з урахуванням наведених вище обставин, слід дійти висновку, що між сторонами в цій частині мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що на підставі видаткових накладних №МТК013114 від 15.01.2016р. на суму 3143,23 грн., №МТК013258 від 15.01.2016р. на суму 1055,49 грн., №МТК013462 від 15.01.2016р. на суму 1043,13 грн., №МТК017592 від 19.01.2016р. на суму 2038,62 грн., №МТК018350 від 20.01.2016р. на суму 537,80 грн., №МТК018367 від 20.01.2016р. на суму 2522,55 грн., №МТК018375 від 20.01.2016р. на суму 3934,30 грн., №МТК018414 від 20.01.2016р. на суму 758,20 грн., №№МТК019326 від 20.01.2016р. на суму 877,77 грн., №МТК020704 від 21.01.2016р. на суму 342,12 грн., №МТК020716 від 21.01.2016р. на суму 895,44 грн., №МТК021085 від 21.01.2016р. на суму 1009,74 грн., №МТК024933 від 25.01.2016р. на суму 139,40 грн., №ИТК024976 від 25.01.2016р. на суму 2931,76 грн., №МТК032604 від 01.02.2016р. на суму 1386,04 грн., №МТК036812 від 02.02.2016р. на суму 452,50 грн., №МТК036822 від 02.02.2016р. на суму 440,81 грн., які підписані уповноваженими особами представників сторін та завірені печатками товариств, позивачем поставлено, а ПП "Сантім" отримано товар на загальну суму 23868,90 грн.

Проте, всупереч положенням ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, товар у визначений договором строк в повному обсязі не оплатив.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем було оплачено отриманий товар лише на суму 19,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується, що збігається з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в його постанові № 5002-8/481-2011 від 28.02.2012р.

При цьому, в п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Отже, враховуючи те, що ПП "Сантім" прийнято товар та підписано видаткові накладні на суму 23868,90 грн. без зауважень та заперечень та з урахуванням того, що видаткові накладні містять інформацію щодо строку оплати товару, розрахунок відповідач повинен був здійснити:

№МТК013114 від 15.01.2016р. на суму 3143,23 грн. строк оплати 14.02.2016р.;

№МТК013258 від 15.01.2016р. на суму 1055,49 грн. строк оплати 14.02.2016р.;

№МТК013462 від 15.01.2016р. на суму 1043,13 грн. строк оплати 14.02.2016р.;

№МТК017592 від 19.01.2016р. на суму 2038,62 грн. строк оплати 18.02.2016р.;

№МТК018350 від 20.01.2016р. на суму 537,80 грн. строк оплати 19.02.2016р.;

№МТК018367 від 20.01.2016р. на суму 2522,55 грн. строк оплати 19.02.2016р.;

№МТК018375 від 20.01.2016р. на суму 3934,30 грн. строк оплати 19.02.2016р.;

№МТК018414 від 20.01.2016р. на суму 758,20 грн. строк оплати 19.02.2016р.;

№МТК019326 від 20.01.2016р. на суму 877,77 грн. строк оплати 19.02.2016р.;

№МТК020704 від 21.01.2016р. на суму 342,12 грн. строк оплати 20.02.2016р.;

№МТК020716 від 21.01.2016р. на суму 895,44 грн. строк оплати 20.02.2016р.;

№МТК021085 від 21.01.2016р. на суму 1009,74 грн. строк оплати 20.02.2016р.;

№МТК024933 від 25.01.2016р. на суму 139,40 грн. строк оплати 24.02.2016р.;

№ИТК024976 від 25.01.2016р. на суму 2931,76 грн. строк оплати 24.02.2016р.;

№МТК032604 від 01.02.2016р. на суму 1386,04 грн. строк оплати 24.02.2016р.;

№МТК036812 від 02.02.2016р. на суму 452,50 грн. строк оплати 03.03.2016р.;

№МТК036822 від 02.02.2016р. на суму 440,81 грн. строк оплати 02.03.2016р.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв товар, поставлений позивачем, однак не здійснив повної сплати його вартості, зважаючи на відсутність правових підстав для припинення такого зобов'язання, сума боргу має бути стягнута на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." доведено та матеріалами справи підтверджено існування обов'язку у відповідача зі сплати заборгованості за договором у розмірі 23849,50 грн.

При цьому, суд враховує, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом невірно зроблено посилання на укладений між сторонами договір постачання №40/15 від 01.01.2015р., як на правову підставу для проведення розрахунків, однак це не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позовних вимог за обставин встановлення судом наявності у відповідача перед позивачем дійсних зобов'язань, про виконання яких в примусовому порядку заявлено позовні вимоги у даній справі.

Так, предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений у відповідності до представлених суду видаткових накладних товар, а отже саме по собі невірне посилання в обґрунтування таких вимог на означений вище договір, та задоволення при цьому судом таких вимог не є свідченням виходу за їх межі, оскільки рішення в цій частині приймається судом виключно виходячи з визначеної підстави позову - обставин невиконання грошових зобов'язань та предмету - обраного позивачем способу захисту порушених прав та законних інтересів.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Сантім" (04075, м. Київ, вулиця О. Теліги, буд. 35-Г, кв. 28, ідентифікаційний код 33945706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (03110, м. Київ, вулиця Миколи Амосова, буд. 10, ідентифікаційний код 21633086) основний борг у розмірі 23849 (двадцять три тисячі вісімсот сорок дев'ять) грн. 50 коп., судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістост) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 26.07.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 31.07.2017р.

Суддя В.В. Князьков