Постанова
від 03.08.2017 по справі 826/23563/15
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

03 серпня 2017 року №826/23563/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. додержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2015 №0000112800, №0000122800, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.05.2015 №0000112800, №0000122800.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач в призначене судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, письмових пояснень до суду не надав.

Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. :

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 360000,00 грн. за грудень 2014 року;

пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 214946,00 грн. за грудень 2014 року.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 08.05.2015 №2208/26-58-28-18-21633086 та прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 27.05.2015 №0000112800, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 145 054,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36 263,50 грн.;

- від 27.05.2015 №0000122800, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 268 682,50 грн., у тому числі: 214 946,00 грн. - основний платіж, 53 736,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час спірних правовідносин, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

Як вбачається зі змісту акта перевірки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.05.2015 №2208/26-58-28-18-21633086, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. та товариством з обмеженою відповідальністю Ай Кью Медіа за договором про надання рекламних послуг від 01.12.2014 №12/14А.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю Ай Кью Медіа (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 01.12.2014 №12/14А, відповідно до умов якого виконавець за завданням замовника надає послуги, пов'язані з плануванням, організацією і проведенням рекламних компаній в різних ЗМІ на телебаченні, на радіо, в пресі, на зовнішніх носіях реклами, в мережі Інтернет, на транспорті (в тому числі метрополітені) для просування на території України продукції замовника, на умовах і в порядку, передбачених в договорі та додатках до нього.

Підтверджуючи виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій, позивач надав до суду копії договору від 01.12.2014 №12/14А, додатку №1, рахунку-фактури, платіжного доручення, податкової накладної, акта здачі-прийняття робіт, медіаплану, щотижневих звітів щодо перебігу рекламної кампанії.

Суд ознайомившись із медіапланом встановив, що рекламі підлягав лікарський засіб - Тивортин, який відповідно до наданої позивачем копії свідоцтва на знак для товарів і послуг є власністю товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. .

На підтвердження виконаних робіт, визначених договором від 01.12.2014 №12/14А, позивачем надано письмовий звіт про проведення рекламної кампанії та USB флешку на, якій містяться відеоролики рекламної кампанії.

Окрім того, матеріали справи містять докази декларування грошових зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю Ай Кью Медіа за результатами фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. .

В свою чергу, в своїх висновках (відповідно до змісту акту перевірки), контролюючий орган посилається на службову записку ОУ ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві від 30.04.2015 №2614/7/26-58-07-04, відповідно до якої перевіркою не встановлено місце постачання рекламних послуг по проведеним фінансово-господарським операціям з товариством з обмеженою відповідальністю Ай Кью Медіа на загальну суму 2160000,00 грн. та на інформацію з ІС Податковий блок , згідно якої була досліджена схема руху податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у період виникнення від'ємного значення від товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. та товариством з обмеженою відповідальністю Ай Кью Медіа , де останній, за твердженнями контролюючого органу, виступає як посередник з іншими контрагентами (товариство з обмеженою відповідальністю Ді-Некс , товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Лакшері Капітал , товариство з обмеженою відповідальністю АО ЗЕД , товариство з обмеженою відповідальністю Трейдбор ), за якими обліковується стан 9 та дані постачальники перебувають в категорії сумнівних.

Ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, слід зазначити, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд акцентує увагу на те, під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм Цивільного кодексу України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Більше того, в акті перевірки від 08.05.2015 №2208/26-58-28-18-21633086 не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються лише на припущеннях, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання.

При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Поряд з цим, суд приймає до уваги те, що на час здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. та товариством з обмеженою відповідальністю Ай Кью Медіа , останнє належним чином зареєстроване як платник податку, більше того, згідно даних на офіційному сайті Державної фіскальної служби України, станом на 07.10.2015 товариством з обмеженою відповідальністю Ай Кью Медіа перебуває на обліку в органах доходів та зборів та не має податкового боргу.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 27.05.2015 №0000112800, №0000122800 протиправними, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27.05.2015 №0000112800.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27.05.2015 №0000122800.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Дата ухвалення рішення03.08.2017
Оприлюднено03.08.2017

Судовий реєстр по справі —826/23563/15

Ухвала від 22.10.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 07.06.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 23.04.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 16.03.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 22.02.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 02.02.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 02.01.2018

Адміністративне

Верховний Суд

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 06.11.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бившева Л.І.

Ухвала від 17.10.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Літвіна Н. М.

Ухвала від 28.09.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Літвіна Н. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні