Постанова

від 11.09.2017 по справі 640/7258/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/7258/17

н/п 2-а/640/269/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2017 Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Губської Я.В.

при секретарі Балан Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці Державної Фіскальної служби України, заступника начальника Харківської митниці Державної Фіскальної служби України Мітяєва Геннадія Євгеновича про скасування постанови про порушення митних правил

В С Т А Н О В И В:

16.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів Харківської митниці Державної Фіскальної служби України, заступника начальника Харківської митниці Державної Фіскальної служби України Мітяєва Г.Є. про скасування постанови про порушення митних правил №7/80700/17 від 11.05.2017р. у відношенні позивача за ч.1 ст. 485 МК України.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 05.01.2017 року головним державним інспектором відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням Харківської митниці ДФС Чубенко Л.О., відносно нього був складений протокол №007/80700/17 без присутності позивача, оскільки він на той час перебував за межами України, а саме на території США. Позивач декілька разів приїжджав до України, щоб надати пояснення та особисто взяти участь у адміністративній справі відносно нього, вказував дати, коли він мав намір прибути до України, але жодного разу митний орган його не прийняв, посилаючись на зайнятість, відсутність часу та призначав дати розгляду вказаної справи на інші, ніж вказані позивачем дати, чим порушив його право на захист та його особисті права, що призвело до прийняття неправильної по суті та незаконної постанови в справі про порушення митних правил. Винним себе в пред'явленому обвинуваченні в порушенні ст. 485 МК України ОСОБА_1 не визнає та вважає дане обвинувачення надуманим з боку митного органу, нічим не підтвердженим, а провадження відносно нього таким, що підлягає закриттю з наступних підстав. Саме по собі зазначення ОСОБА_1 в декларації транспортного засобу для ввезення його на територію України в режимі тимчасового ввезення не може бути доказом того, що його дії були направлені на умисну несплату митних платежів у формі прямого умислу. А не знаття транспортного засобу зареєстрованого в США з реєстрації навпаки свідчить про відсутність у нього наміру (умислу) залишати (випускати в обіг) транспортний засіб в Україні та підтверджує його намір на тимчасове використання вказаного автомобіля на території України, тобто повністю відповідає меті використання автомобіля та обраному ним митному режиму.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що на момент ввезення вказаного транспортного засобу на територію України в режимі тимчасового ввезення він діяв саме як нерезидент, оскільки автомобіль має реєстрацію в США і позивач в реєстрації зазначений як власник автомобіля, саме як громадянин США. Крім того, враховуючи мету ввезення автомобіля - тимчасове ввезення, він як громадянин США ввозив автомобіль для власного тимчасового користування ним на території України, як власник (громадянин США) та з метою подальшого його вивезення з режиму тимчасового ввезення. В свою чергу це підтверджується тим, що свою мету ОСОБА_1 реалізував на сьогоднішній день у повній мірі - вказаний автомобіль у визначені законом строки вивезений за межі території України, отже, на момент прийняття оскаржуваної постанови митний режим тимчасове ввезення був повністю завершений. Позивач в своєму позові також зазначив, що даною постановою не заперечується факт ввезення зазначеного автомобілю для приватного використання громадянином США з реєстрацією вказаного автомобіля в США. При цьому, з матеріалів адміністративної справи та з самої постанови не вбачається, що митним органом було встановлено, що автомобіль марки HONDA НОМЕР_3 під час перетинання кордону України чи на момент прийняття оскаржуваної постанови втратив іноземний митний статус автомобіля (тобто що автомобіль був знятий з реєстрації в США), автомобіль був ввезений громадянином, який не має громадянства країни реєстрації транспортного засобу, громадянин який ввіз вказаний автомобіль порушив митний режим тимчасове ввезення, що може припустимо свідчити про його намір використання автомобіля в порушення зазначеного митного режиму, вказаний автомобіль використовувався не для особистого (приватного) користування.

ОСОБА_1 вважає, що адміністративна справа відносно нього підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.485 МК України. Крім того, викладені в постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи, в матеріалах даної справи не містяться докази, які б свідчили про вчинення ним дій, які підпадають під диспозицію ч.1 ст.485 МК України, що виключає наявність складу адміністративного правопорушення, а тому оскаржувана постанова має бути скасована з закриттям провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи адміністративного позову та просить скасувати постанову в справі про порушення митних правил №7/80700/17 від 11.05.2017 р., якою було визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.485 МК України та притягнено його до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків неоплаченої суми митних платежів на загальну суму 1834424,25 грн. 25 коп., також, просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1, громадянина США, складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 485 МК України.

Представник відповідача - Харківської митниця Державної фіскальної служби, у судовому засіданні та у поданих запереченнях проти задоволення позову заперечувала, зазначаючи, що прийнята постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України є законною, оскільки ОСОБА_1 у митній декларації заявив недостовірну інформацію, оскільки у позивача станом на 25.10.2016 року наявний був як паспорт громадянина України, так і паспорт громадянина США та він мав постійне місце проживання на території України, а також перебував на податковому обліку як суб'єкт підприємницької діяльності - отже, він у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України та має статус громадянина - резидента.

Другий відповідач - заступник начальника Харківської митниці Державної Фіскальної служби України Мітяєв Г.Є. в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна доводити ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Судом встановлено, що 05.01.2017 року у відношенні позивача ОСОБА_1 був складений протокол № 007/80700/17 за ст. 485 МК України. Копія протоколу вручена представникові за довіреністю ОСОБА_5

Постановою заступника начальника Харківської митниці ДФС Мітяєва Г.Є. від 11.05.2017 року у справі № 7/80700/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1834424 грн. 25 коп.

Так, згідно постанови 25.10.2016 року гр-ном ОСОБА_1, як громадянином США, тобто нерезидентом, через МАПП Гоптівка Харківської митниці ДФС на митну територію України, з метою особистого користування в митному режимі тимчасове ввезення до 1 року , було ввезено автомобіль Honda Pilot , реєстраційний знак НОМЕР_3, VIN: НОМЕР_4, країна реєстрації США. Однак, відповідно до інформації ОУ Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС України у Харківській області та ГУ ДМС України у Харківській області гр-н ОСОБА_1 з 15.09.2006 р. зареєстрований у Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС України у Харківській області як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець, код ДРФО НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, який в період з 01.01.2013 р. по 30.09.2016 р. надав податкову звітність платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, згідно якої ним було отримано дохід у сумі 545920 грн. Також, гр-н ОСОБА_1 має реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 відповідно паспорту гр-на України НОМЕР_5 виданому 11.01.1996 р. Червонозаводським РВ УМВС України в Харківській області, тобто є громадянином України, резидентом.

Згідно ч.3 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 т.), 8711 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Згідно доводів митниці, гр-н ОСОБА_1 мав ввезти в Україну автомобіль марки Honda Pilot реєстраційний знак НОМЕР_3, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті такого транспортного засобу. Враховуючи, що сума митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті даного транспортного засобу при його ввезенні в Україну станом на 25.10.2016 р. складає 611474,75 грн., гр-н ОСОБА_1 мав сплатити кошти у сумі 611474,75 грн. (код товару згідно УКТ ЗЕД 8703249030).

Отже, згідно постанови від 11.05.2017 року, гр-ном ОСОБА_1 вчинено протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, за що передбачена відповідальність за ст. 485 МК України.

Як вбачається з диспозиції норми ст. 485 МК України , вона передбачає відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно зУКТ ЗЕДта його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв*язку з якими було надано такі пільги.

Тобто, для притягнення до відповідальності, згідно ст. 485 МК України необхідно довести факт заявлення в митній декларації ОСОБА_1, в даному випадку неправдивих відомостей та наявність прямого умислу.

Відповідно до ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст.10 КпАП України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

При цьому, статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірне зменшення розміру сплати митних платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.

Відповідно до ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Встановлені під час судового розгляду справи обставини та досліджені докази свідчать про те, що позивачем в митній декларації від 25.10.2016 року (а.с. 68-69) зазначено правдиві відомості щодо країни походження автомобіля (США), мета ввезення транспортного засобу (транзит) та правдиві відомості про свою особу: прізвище, ім*я, країну постійного проживання (США), громадянство (США), дані про документ, що посвідчує особу.

На підтвердження зазначеного в судовому засіданні оглянуті: паспорт громадянина США ОСОБА_1, документи реєстрації автомобіля (а.с. 66-67). В ході судового розгляду не було встановлено факту подання позивачем до митниці недостовірної інформації або приховування будь-якої інформації, необхідної для класифікації товару, оскільки саме по собі зазначення ОСОБА_1 в декларації транспортного засобу для ввезення його на територію України в режимі тимчасового ввезення та зазначення документів, які є дійсними не може бути доказом того, що його дії були направлені на умисну несплату митних платежів у формі прямого умислу.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що на момент ввезення вказаного транспортного засобу на територію України в режимі тимчасового ввезення він діяв саме як нерезидент, оскільки автомобіль має реєстрацію в США і позивач в реєстрації зазначений як власник автомобіля, саме як громадянин США.

Крім того, враховуючи мету ввезення автомобіля - тимчасове ввезення, він як громадянин США ввозив автомобіль для власного тимчасового користування ним на території України, як власник (громадянин США) та з метою подальшого його вивезення з режиму тимчасового ввезення. Також, суд звертає увагу, що на момент розгляду матеріалу в Харківській митниці спірний транспортний засіб було вивезено за межі території України, тобто використаний режим тимчасового ввезення позивачем, а доводи позивача про те, що автомобіль з технічних причини не може бути розмитнений на території України заслуговують на увагу.

Відповідно до норм Додатку "С" Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), до якої Україна приєдналась з 24.03.2004 року, Україна дозволяє тимчасове ввезення транспортних засобів на митну територію України без вимагання митного документа або гарантії, з умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.

Зазначені права на пільги надаються цією Конвенцією, якщо транспортні засоби зареєстровані на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і будуть ввозитись та використовуватись даними особами. Також дозволяється ввозити та використовувати зазначені транспортні засоби третіми особами, яким не належать (на яких не зареєстровані) транспортні засоби.

Відповідно до статті 2 Додатку С користуються правом на тимчасове ввезення відповідно до статті 2 цієї Конвенції транспортні засоби комерційного чи приватного використання". Відповідно до п. (с) термінів, визначених у цьому Додатку, "приватне використання" означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.

Оскаржуваною постановою не заперечується факт ввезення зазначеного автомобілю для приватного використання громадянином США з реєстрацією вказаного автомобіля в США. Відповідно до ст.6 цього Додатку - Згода на тимчасове ввезення транспортних засобів надається без вимагання митного документа або гарантії.

Також, розрахунок платежів щодо визначення суми штрафу не є коректним. При складанні протоколу позивачем не надавались документи про вартість автомобіля, будь-які обговорення чи узгодження митної вартості автомобіля між позивачем та працівниками митниці не складалось, транспортний засіб не оглядався, його технічний стан не досліджувався, його вартість не встановлювалась у визначеному законом порядку, що ставить під сумнів всі визначені платежі.

Враховуючи викладене, у митниці не було підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за підстав, визначених в постанові про адміністративне правопорушення. .

За змістом положень ст. 508 МК України у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи. До процесуальних дій належать: 1) складення протоколу про порушення митних правил; 2) опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; 3) витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них; 4) тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461цього Кодексу , та документів на них; 5) митне обстеження; 6) пред*явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; 7) експертиза; 8) взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи). Під час проведення процесуальних дій, зазначених у пунктах 2, 4-6, 8 частини другої цієї статті, складаються протоколи, форми яких встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно досліджених матеріалів ОСОБА_1 так і не був опитаний працівником митниці, хоча подавав заяви про перенесення та виклику його в інший час для надання пояснень. (а.с. 91)

Як встановлено в ст. 486 МК України , завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об*єктивне з*ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу , розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв*язку з оскарженням.

Відповідно до змісту ст. 498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 522 МК України справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470 , 474 , 475 , 477-481 , 485цьогоКодексу , розглядаються органами доходів і зборів.

Згідно ч. 1ст. 493 Митного кодексу України , провадження у справі про порушення митних правил здійснюють, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, посадові особи митниці, в зоні діяльності якої було вчинено або виявлено таке порушення.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що у діях позивача наявний склад правопорушення за ст. 485 МК - заявлення у митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей.

Згідно ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ч.1 ст.531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Враховуючи відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 485 МК України та відсутності доказів подання позивачем недостовірних документів, наданої недостовірної інформації та внаслідок ненадання всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття митницею рішення, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова № 7/80700/17 від 11.05.2017 р. підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 485 МК України відносно ОСОБА_1 - закриттю.

Виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, того факту, що зазначені митницею дії позивача під час оформлення митної декларації не може бути доказом того, що його дії були направлені на умисну недоплату податків та зборів та доказом вини у формі прямого умислу, тобто позивач не мав умислу на ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та те, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості висновків, зроблених в оскаржуваній постанові в справі про порушення митних правил, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач заявив неправдиві відомості щодо товару з метою ухилення від сплати митних платежів та в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 485 МК України , суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 158 -163, 171-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову, винесену заступником начальника Харківської митниці Державної Фіскальної служби України Мітяєвим Г.Є. у справі про порушення митних правил № 7/80700/17 від 11.05.2017 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 485 МК України та притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом стягнення штрафу в розмірі 300 відсотків неоплаченої суми митних платежів на загальну суму 1834424,25 грн.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 485 МК України відносно ОСОБА_1 - закрити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, у разі застосування ч.3 ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя