Ухвала

від 17.10.2017 по справі 826/23563/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23563/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Ганечко О.М. Коротких А.Ю.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2015 року № 0000112800, № 0000122800.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ Медичний центр М.Т.К. від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Медичний центр М.Т.К. : п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 360000,00 грн. за грудень 2014 року; п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 214 946,00 грн. за грудень 2014 року.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 08 травня 2015 року № 2208/26-58-28-18-21633086 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2015 року:

- № 0000112800, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 145 054,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36 263,50 грн.;

- № 0000122800, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 268 682,50 грн., у тому числі: 214 946,00 грн. - основний платіж, 53 736,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно до п. п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України - витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з положеннями цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п. 138.8. ст. 138 ПК України - собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Медичний центр М.Т.К. (замовник) та ТОВ Ай Кью Медіа (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 01 грудня 2014 року №12/14А, відповідно до умов якого виконавець за завданням замовника надає послуги, пов'язані з плануванням, організацією і проведенням рекламних компаній в різних ЗМІ на телебаченні, на радіо, в пресі, на зовнішніх носіях реклами, в мережі Інтернет, на транспорті (в тому числі метрополітені) для просування на території України продукції замовника, на умовах і в порядку, передбачених в договорі та додатках до нього.

Підтверджуючи виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій, позивач надав до суду копії договору від 01 грудня 2014 року № 12/14А, додатку № 1, рахунку-фактури, платіжного доручення, податкової накладної, акта здачі-прийняття робіт, медіаплану, щотижневих звітів щодо перебігу рекламної кампанії.

Матеріали справи свідчать про те, що рекламі підлягав лікарський засіб - Тивортин, який відповідно до наданої позивачем копії свідоцтва на знак для товарів і послуг є власністю ТОВ Медичний центр М.Т.К. .

На підтвердження виконаних робіт, визначених договором від 01 грудня 2014 року № 12/14А, позивачем надано письмовий звіт про проведення рекламної кампанії.

Окрім того, матеріали справи містять докази декларування грошових зобов'язань ТОВ Ай Кью Медіа за результатами фінансово-господарських відносин з ТОВ Медичний центр М.Т.К. .

В своїх висновках (відповідно до змісту акту перевірки), контролюючий орган посилається на службову записку ОУ ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві від 30 квітня 2015 року №2614/7/26-58-07-04, відповідно до якої перевіркою не встановлено місце постачання рекламних послуг по проведеним фінансово-господарським операціям з ТОВ Ай Кью Медіа на загальну суму 2160000,00 грн. та на інформацію з ІС Податковий блок , згідно якої була досліджена схема руху податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у період виникнення від'ємного значення від ТОВ Медичний центр М.Т.К. та ТОВ Ай Кью Медіа , де останній, за твердженнями контролюючого органу, виступає як посередник з іншими контрагентами (ТОВ Ді-Некс , ТОВ Компанія Лакшері Капітал , ТОВ АО ЗЕД , ТОВ Трейдбор ), за якими обліковується стан 9 та дані постачальники перебувають в категорії сумнівних.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Під час розгляду даної справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

На час здійснення господарських операцій між ТОВ Медичний центр М.Т.К. та ТОВ Ай Кью Медіа , контрагент позивача належним чином зареєстрований як платник податку, більше того, згідно даних на офіційному сайті Державної фіскальної служби України, станом на 07 жовтня 2015 року перебуває на обліку в органах доходів та зборів та не має податкового боргу.

Колегією суддів встановлено, що для підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами було надано всі необхідні первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не ставилися під сумнів ні податковим органом під час проведення перевірки, ні судом першої інстанції під час розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платнику податків податкових зобов'язань.

Проте, під час розгляду даної справи податковим органом не доведено фіктивність господарських операції між позивачем та його контрагентом та не надано належних і допустимих, в розумінні ст. 70 КАС України доказів, для підтвердження правомірності прийняття спірних податкових повідомлень - рішення.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновків про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлено 18 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Ганечко О.М.