Постанова

від 31.10.2017 по справі 910/7917/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р. Справа№ 910/7917/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Сиротін Д.В. - дов. б/н від 05.04.2017

від відповідача Бачинська А.Ю. - дов. б/н від 01.06.2017

від третьої особи 1 Лабатюк Я.М. - дов. б/н від 20.04.2017

від третьої особи 1 Кобець І.В. - дов. № 10/07/2017-2-АВ від 10.07.2017

Атаманова Ю.Є. - дов. № 10/07/2017-1-АВ від 10.07.2017

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аверсі

на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.08.2017 (суддя Ващенко Т.М.)

у справі № 910/7917/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова

компанія Європейське бюро реструктуризації

(далі - ТОВ ФК ЄБР )

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аверсі

(далі - ТОВ Аверсі )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (1) Товариство з обмеженою відповідальністю Фрам Ко

(далі - ТОВ Фрам Ко )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (2) Товариство з обмеженою відповідальністю

Медичний центр М.Т.К. (далі - ТОВ МЦ М.Т.К.)

про стягнення 800 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/7917/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ Аверсі на користь ТОВ ФК ЄБР 800 000, 00 грн. заборгованості та 12 000, 00 грн. судового збору.

Не погодившись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, його зобов'язання перед третьої особою-1 за спірним договором поставки товару № 93 від 18.11.2014 припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, адже 27.04.2017 він направив третій особі-1 заяву про таке зарахування, заперечень щодо якої остання не надала, що свідчить про її погодження. При цьому, апелянт наполягає на помилковості висновків суду першої інстанції щодо спірності зарахованих вимог та невиконання Договору поруки від 27.03.2017, за умовами якого відповідач отримав право вимоги до третьої особи-1, оскільки між ТОВ МЦ М.Т.К. та ТОВ Аверсі було укладено лише один Договір поруки від 27.03.2017, на виконання якого останній сплатив 800 000, 00 грн. згідно платіжного доручення № 805 від 24.04.2017. Також апелянт акцентує увагу на тому, що як Договір поруки від 27.03.2017, так і заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № 67 від 24.04.2017, яка є одностороннім правочином, в судовому порядку не оскаржені, отже не є нікчемними. Оскільки ТОВ Аверсі не було своєчасно повідомлено про укладення Договору про надання послуг факторингу № Ф200317/1 від 20.03.2017, виконання ним свого обов'язку за Договором поставки товару № 93 від 18.11.2014 перед ТОВ Фрам Ко є належним виконанням.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/7917/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 апеляційну скаргу ТОВ Аверсі прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 19.09.2017.

В зв'язку з перебуванням головуючого судді Дикунської С.Я. з 18.09.2017 на лікарняному, розгляд справи № 910/7917/17 за апеляційною скаргою ТОВ Аверсі на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 не відбувся.

З огляду на вихід головуючого судді Дикунської С.Я. з лікарняного, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 розгляд справи № 910/7917/17 призначено на 17.10.2017.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 17.10.2017 на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 31.10.2017, ухвалою суду від 17.10.2017 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явилися представники учасників судового процесу, представники відповідача та третьої особи-2 вимоги апеляційної скарги відповідача підтримали, просили її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представники позивача та третьої особи-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

На підставі ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ ФК ЄБР звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ Аверсі про стягнення 830 228, 61 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки товару № 93 від 18.11.2014 щодо повної та своєчасної оплати товару, право грошової вимоги за яким позивач набув на підставі укладеного з третьою особою-1 Договору надання послуг факторингу № Ф200317/1 від 20.03.2017 на загальну суму 830 228, 61 грн., відтак просило стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ Фрам Ко .

13.07.2017 надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з відповідача 800 000, 00 грн. заборгованості. Згадана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ МЦ М.Т.К. .

Як встановлено матеріалами справи, 18.11.2014 між ТОВ Фрам Ко (третьою особою-1, постачальником за Договором) та ТОВ Аверсі (відповідачем, покупцем за Договором) укладено договір поставки товару № 93 (далі - Договір поставки № 93), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), інше (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки № 93 загальна кількість товару, яку має бути поставлено, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами у видаткових накладних. Постачання товару здійснюється партіями. Партією товару є товар, наведений в одній видатковій накладній.

Загальна сума договору згідно п. 1.3 Договору поставки № 93 визначається фактичною сумарною вартістю товару, який був поставлений за умовами договору за весь строк його дії.

Положеннями п. 2.1 Договору поставки № 93 сторони погодили, що поставка товару здійснюється шляхом доставки продукції за адресою, вказаною покупцем, або на умовах самовивозу.

Отримання товару на підставі п. 2.4 Договору поставки № 93 здійснюється уповноваженою на це особою покупця. Повноваження особи підтверджуються довіреністю.

Строк оплати товару, сума кожної поставки вказуються у накладних. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій або у готівковій формі відповідно до законодавства ( п.п. 4.1, 4.2 Договору поставки № 93).

Договір поставки № 93 згідно п. 8.1 набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.14. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не виявила бажання його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний календарний рік.

Цивільні права та обов'язки на підставі ч.1 ст.11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору поставки № 93 в період з 04.02.2017 по 18.03.2017 ТОВ Фрам Ко (третя особа-1) було поставлено, а відповідачем прийнято товар (медичні вироби) на загальну суму 830 228, 61 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями відповідних товарно-транспортних накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками третьої особи-1 та штампами відповідача без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Факт поставки товару на суму 830 228,61 грн. за Договором поставки № 93 відповідачем не заперечується.

Дослідивши матеріали справи й насамперед умови Договору поставки № 93, апеляційний суд дійшов висновку, що третьою особою-1 належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за цим Договором, про що свідчить й відсутність претензій та повідомлень відповідача щодо порушення продавцем умов Договору поставки.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк оплати товару, сума кожної поставки, вказуються у накладних. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій або у готівковій формі відповідно до законодавства (п.п. 4.1, 4.2 Договору поставки № 93).

З наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних за період з 04.02.2017 по 18.03.2017 вбачається, що строк оплати за ними встановлено 28 днів з моменту одержання товару та 21 день з моменту одержання товару.

Оскільки товар за Договором поставки № 93 повністю та належним чином поставлений третьою особою-1 й прийнятий відповідачем, що підтверджується наявними у справі товарно-транспортними накладними, строк виконання зобов'язання відповідача зі здійснення розрахунку з оплати отриманого в період з 04.02.2017 по 18.03.2017 товару на загальну суму 830 228,61 грн. є таким, що настав.

Проте всупереч умовам Договору поставки № 93, відповідач розрахунку за поставлений товар не провів, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед третьою особою-1 за поставлений товар в розмірі 830 228,61 грн., доказів на спростування цього відповідач (апелянт) суду не надав.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що 20.03.2017 між ТОВ ФК ЄБР (позивачем, фактором за Договором) та ТОВ Фрам Ко ( третьою особою-1, клієнтом за Договором) було укладено договір надання послуг факторингу № Ф200317/1 (далі - Договір факторингу), за умовами п. 1.1 якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в сумі 830 228,61 грн. в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язався відступити факторові своє право вимоги за Договором поставки товару № 93 від 18.11.2014 до ТОВ Аверсі в сумі 830 228,61 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу детальна інформація про вимогу, строк та порядок відступлення вимоги, строки та умови проведення відповідних розрахунків між клієнтом і фактором визначено в додатку № 1 та додатку № 2 до цього Договору. Винагорода фактора дорівнює 5% від суми відступленої грошової вимоги, визначеної п. 1.1 Договору факторингу. Фактор сплачує клієнтові грошові кошти в сумі 788 717,18 грн. в строк до 01.07.17 шляхом перерахування на його банківський рахунок.

Договір факторингу згідно п.п. 6.1, 6.2 вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у разі наявності). Строк цього договору складає 1 рік та починає свій перебіг з моменту, визначеного п. 6.1 Договору факторингу, та закінчується 20.03.2018.

В додатку № 1 до Договору факторингу контрагентами (позивачем та третьою особою-1) було погоджено перелік вимог, які передаються фактору за цим Договором.

За умовами додатку №2 до Договору факторингу сторони погодили, що вимоги передаються у строк в три робочі дні з дати підписання Договору факторингу.

За Договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) на підставі ч. 1 ст. 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу (ч. 1 ст. 1078 ЦК України) може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

За приписами ст.4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансовими вважаються, зокрема, послуги факторингу.

Фінансові послуги згідно ст. 5 цього Закону надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями (ч. 1). Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, які здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Фінансовим установам заборонено залучати кошти фізичних осіб (крім учасників такої установи) із зобов'язанням щодо їх повернення, у тому числі шляхом отримання позики, у разі якщо це прямо не передбачено законом про діяльність відповідної фінансової установи (ч. 2). Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника (ч. 5).

У відповідності до п.п. 7 та 8 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 41 від 28.08.2003, документом, що підтверджує статус фінансової установи, є Свідоцтво. Фінансова установа має право надавати фінансові послуги після внесення її до Реєстру та отримання Свідоцтва.

Матеріалами справи встановлено, що станом на момент укладання Договору факторингу позивач мав свідоцтво ФК № 568 від 07.05.2015 про реєстрацію фінансової установи, зі змісту якого слідує, що позивач мав право здійснювати наступні види фінансових послуг без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства: надання гарантій, надання поручительств, надання позик, факторинг, фінансовий лізинг, надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, залучення фінансових активів юридичних осіб із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач, станом на дату укладення Договору факторингу, мав право на надання послуг факторингу згідно ст.1079 ЦК України, відтак такий договір є підставою в розумінні приписів ст. 11 ЦК України для виникнення у позивача права вимоги до відповідача коштів в сумі 830 228, 61 грн.

Боржник на підставі ч.1 ст.1082 ЦК України зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно матеріалів справи, з метою повідомлення відповідача про укладення Договору факторингу позивач 11.05.2017 направив відповідачу повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові з вимогою сплати боргу № 20/03 від 10.05.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0100148979876 від 11.05.2017 та фіскальним чеком № 8912 від 11.05.2017, належним чином завірені копії яких долучено до матеріалів справи.

Проте всупереч наведеному, відповідач вказану вимогу про сплату боргу залишив без виконання, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 800 000, 00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду).

Заперечуючи проти позову, відповідач (апелянт) зазначив, що його зобов'язання за Договором поставки № 93 перед третьою особою-1 на суму 800 000, 00 грн. припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України.

За твердженнями відповідача (апелянта), заборгованість третьої особи-1 виникла в зв'язку з неналежним виконанням нею своїх обов'язків за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 щодо повної та своєчасної оплати товару, право грошової вимоги за яким на суму 800 000, 00 грн. відповідач набув на підставі укладеного з третьою особою-2 Договору поруки від 27.03.2017, тому ТОВ Аверсі надіслало ТОВ Фрам Ко заяву №67 від 24.04.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог, заперечень щодо якої третя особа-1 не надала, відтак погодилась з нею.

Як встановлено матеріалами справи, 02.01.2017 між ТОВ Фрам Ко (третьою особою-1, покупцем за Договором) та ТОВ МЦ М.Т.К. (третьою особою-2, постачальником за Договором) укладено Договір постачання № 4/17 (далі - Договір постачання № 4/17), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного призначення, косметичні засоби (товар) у кількості, асортименті і по цінах згідно накладних, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах Договору постачання.

На виконання умов цього Договору постачання третя особа-2 поставила, а третя особа-1 отримала товар, що не заперечується учасниками судового процесу та підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних.

За твердженнями відповідача (апелянта), станом на 14.04.2017 заборгованість третьої особи-1 перед третьою особою-2 за поставлений товар згідно Договору постачання № 4/17 становила 7 654 172,37 грн.

27.03.2017 між ТОВ МЦ М.Т.К. (третьою особою-2, кредитором за Договором) та ТОВ Аверсі (відповідачем, поручителем за Договором) укладено Договір поруки, за умовами п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання ТОВ Фрам Ко (далі - боржником) своїх зобов'язань за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017, укладеним між боржником та кредитором (далі - Основний Договір).

Пунктом 2.1 Договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по сплаті поставленого товару за Основним Договором в сумі 800 000, 00 грн.

За умовами п. 2.3 Договору поруки у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за Основним Договором поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно п. 3.4 Договору поруки до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, в тому числі і ті, що забезпечували його виконання.

Цей Договір поруки набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту припинення дії Основного Договору чи повного виконання зобов'язань за Основним Договором ( п. 6.1).

Виконання зобов'язання на підставі ч. 1 ст. 546 ЦК України може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки (ст. 553 ЦК України) поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку й відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено матеріалами справи, 18.04.2017 ТОВ Аверсі отримало вимогу ТОВ МЦ М.Т.К. про сплату заборгованості в розмірі 800 000, 00 грн. згідно укладеного між ними Договору поруки.

Листом від 20.04.2017 відповідач повідомив боржника про надходження вимоги кредитора.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення вбачається, що 24.04.2017 на виконання Договору поруки поручителем - ТОВ Аверсі було сплачено кредитору - ТОВ МЦ М.Т.К. 800 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 805 від 24.04.2017 з призначенням платежу оплата на виконання договору поруки від 27/03/2017р. без ПДВ .

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, за твердженнями відповідача (апелянта) до нього перейшло право кредитора у зобов'язанні за Договором постачання №4/17 від 02.01.2017, укладеного між ТОВ МЦ М.Т.К. (постачальником) та ТОВ Фрам Ко (покупцем) в зв'язку з виконанням Договору поруки. На думку відповідача, ці зобов'язання можуть бути предметом зарахування із зобов'язаннями за Договором поставки №93, в зв'язку з чим ТОВ Аверсі надіслало ТОВ Фрам Ко заяву №67 від 24.04.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог Укрпоштою цінним листом з штрих кодовим ідентифікатором № 7903704866882, який вручено третій особі-1 18.05.2017. Крім цього, заява про зарахування також була направлена Новою поштою 25.04.2017 згідно експрес-накладної № 59000253528535 та отримана ТОВ Фрам Ко 27.04.2017, про що свідчить відтиск печатки на цій накладній.

За приписами ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, визначених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Господарське зобов'язання припиняється згідно ч.3 ст. 203 ГК України зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати певним умовам, зокрема бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними, тобто зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду (гроші, однорідні речі); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; ясними (відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання).

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін ( ч. 2 ст. 601 ЦК України ).

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог проводиться на підставі відповідної заяви сторони, яка ініціює таке припинення.

Відповідно друга сторона для проведення взаємозаліку має таку заяву від ініціатора отримати.

Проте, як встановлено матеріалами справи, як на дату отримання заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог № 67 від 24.04.2017, направленої Новою поштою (27.04.2017), так і на дату, коли згадану заяву було отримано у відділенні поштового зв'язку Укрпошти (18.05.2017), третя особа-1 вже не мала статусу кредитора за Договором поставки № 93. Таке сталось, як згадувалось вище, коли третя особа-1 на підставі Договору факторингу відступила своє право вимоги належного виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором поставки № 93 на користь позивача.

Крім цього, Договір поруки від 27.03.2017, на підставі якого відповідач сплативши 800 000, 00 грн. набув право грошової вимоги до третьої особи-1(платіжне доручення № 805 від 24.04.2017), був укладений вже після відступлення третьою особою-1 права вимоги за Договором поставки № 93 на користь позивача на підставі Договору факторингу від 20.03.2017, а відповідна заява була направлена вже після звернення позивача до суду з цим позовом.

За приписами ч. 2 ст. 603 ЦК України у разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, зазначена відповідачем заява про зарахування зустрічних однорідних вимог була отримана третьою особою-1 вже після відступлення нею позивачу права вимоги до відповідача в розмірі 830 228, 61 грн., відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість тверджень відповідача (апелянта) про припинення його зобов'язань за Договором поставки № 93 на суму 800 000, 00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім цього, на думку відповідача (апелянта), сплата ним на користь третьої особи-1 згідно платіжного доручення № 9144 від 26.04.2017 (а. с. 120, т. 5) 30 228, 61 грн. є належним виконанням його обов'язку за Договором поставки № 93. Проте згадані кошти перераховані відповідачем третій особі-1 з призначенням платежу за лікарські засоби та вироби мед. призначення згідно дог. № 3214 поставки товару від 25.08.2015 без ПДВ , в той час як предметом даного спору є стягнення заборгованості за Договором поставки товару № 93 від 18.11.2014, тобто сплата відповідачем цих коштів на користь третьої особи-1 не свідчить про належне виконання покупцем своїх зобов'язань у даній справі.

З огляду на прийняту судом першої інстанції заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог й врахування часткового погашення відповідачем заборгованості на користь третьої особи-1 в розмірі 30 228, 61 грн., стягнення в судовому порядку решти боргу в розмірі 800 000, 00 грн., позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у заявленій до стягнення сумі - 800 000, 00 грн.

Зв язку з цим, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 800 000, 00 грн. заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду), які доведено позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аверсі залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/7917/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/7917/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко