Постанова

від 07.11.2017 по справі 924/650/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Справа № 924/650/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Демянчук Ю.Г.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №970 від 08 вересня 2017 року)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №01-13/2669 від 12 вересня 2017 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 міської ради на рішення господарського суду Хмельницької області від 25 вересня 2017 року у справі №924/650/17 (суддя Гладій С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест"

до ОСОБА_3 міської ради

про зобов'язання виконати пункт 5 концесійного договору від 02.12.2011р.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Гладій С.В.) від 25 вересня 2017 року у справі №924/650/17 було частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (надалі - позивач) до ОСОБА_3 міської ради (надалі - відповідач) про зобов'язання виконати пункт 5 концесійного договору від 02 грудня 2011 року. Зобов'язано ОСОБА_3 міську раду (Хмельницька область, місто Шепетівка, вул.Островського,4, код 34175421) надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (Хмельницька область, м.Шепетівка, вул.Судилківська, 9, офіс 203, код 37587657) в повному обсязі пакет документів, які підтверджують право концесіонера на реконструкцію та управління (експлуатацію) об'єкта концесії, зокрема копії свідоцтв про право власності на нерухоме майно, яке передається в концесію, копії технічної документації, технічних паспортів на нерухоме майно, технічної документацію на землю, оцінку цілісного майнового комплексу, копії документів щодо податкової, статистичної, бухгалтерської звітності. Присуджено до стягнення з ОСОБА_3 міської ради (Хмельницька область, місто Шепетівка, вул. Островського,4, код 34175421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (Хмельницька область, м.Шепетівка, вул.Судилківська, 9, офіс 203, код 37587657) 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що зважаючи на усі встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виконати пункт 5 концесійного договору від 02 грудня 2011 року в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" в повному обсязі пакету документів, які підтверджують право концесіонера на реконструкцію та управління (експлуатацію) об'єкта концесії, зокрема копії свідоцтв про право власності на нерухоме майно, яке передається в концесію, копії технічної документації, технічних паспортів на нерухоме майно, технічної документацію на землю, оцінку цілісного майнового комплексу, копії документів щодо податкової, статистичної, бухгалтерської звітності. Однак, враховуючи, що згідно умов чинного законодавства, а також положень концесійного договору умовою передачі відповідачем об'єкта концесії позивачу є одержання останнім ліцензій на централізоване водопостачання та водовідведення, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача передати об'єкт концесії (підпункт 1 пункту 5 договору) судом відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - ОСОБА_3 міська рада звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 25 вересня 2017 року по справі №924/650/17 повністю та прийняти нове рішення, яким в позові ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" до ОСОБА_3 міської ради відмовити повністю. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповноту дослідження доказів. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи відповідача, що предмет позову в даній справі не відповідає передбаченим законом способам захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання. По суті, предмет позову у вигляді зобов'язання виконати зобов'язання за договором, яке і так має виконуватись в силу договору, носить декларативний характер, оскільки в разі винесення рішення про таке, останнє не буде виконане шляхом державно-примусової діяльності, яка не може відбутись шляхом зобов'язання особи виконати такі дії. Заявлена позовна вимога не призводить до поновлення порушеного права позивача, оскільки не змінює існуючі господарські правовідносини сторін та не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів передбачених законом. Місцевим судом не взято до уваги доводів відповідача, що рішенням по справі №924/1015/15 визнано лише недійсною угоду про дострокове розірвання концесійного договору укладену 29 квітня 2014 року. Рішенням ОСОБА_3 міської ради №1 від 08 квітня 2014 року концесійний договір від 02 грудня 2011 року розірвано достроково за взаємною згодою сторін. Вказане рішення сесії на сьогодні є чинним, ніким не оскаржувалось та відповідно до статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Крім того, в матеріалах справи позивачем також додано копію листа від ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" №416 від 24 квітня 2014 року, яким ОСОБА_3 міську раду повідомлено про відмову від прийняття пропозиції про внесення змін та доповнень до концесійного договору у зв'язку з тим, що даний договір розірвано достроково за взаємною згодою сторін. Відповідно до пункту 42 концесійного договору від 02 грудня 2011 року передбачено, що цей договір може бути розірвано за письмовим погодженням сторін з визначенням порядку компенсації витрат та інших умов. Обов'язку укладати угоду про дострокове розірвання концесійного договору ним не передбачено. Таким чином, оскільки концесійним договором не передбачено спеціальних умов щодо його розірвання, сторони досягли взаємної згоди щодо розірвання концесійного договору шляхом надсилання ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" листа-звернення №363 від 08 квітня 2014 року на адресу міської ради та прийняття сесією ОСОБА_3 міської ради рішення №1 "Про дострокове розірвання концесійного договору" і на дату розгляду справи концесійний договір від 02 грудня 2011 року є розірваним. Таким чином, позивач безпідставно просить зобов'язати ОСОБА_3 міську раду виконати умови концесійного договору, який є розірваним. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що копії усіх зазначених в підпункті 2 пункту 5 концесійного договору документів було надано позивачу при укладенні концесійного договору від 02 грудня 2011 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2017 року у справі №924/650/17 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 07 листопада 2017 року.

Від позивача - ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" надійшов відзив №973 від 06 листопада 2017 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільних прав і інтересів як примусове виконання обов'язку в натурі. Судом першої інстанції вірно встановлено, що зважаючи на приписи статті 654 Цивільного кодексу України, саме по собі рішення ОСОБА_3 міської ради №1 від 08 квітня 2014 року "Про дострокове розірвання концесійного договору" за відсутності належним чином оформленої угоди про розірвання договору не може вважатись належним та допустимим доказом припинення дії концесійного договору та відсутності у відповідача обов'язку його виконувати. Щодо твердження відповідача про те, що ним надано позиву копії усіх зазначених у підпунктів 2 пункту 5 Концесійного договору документів, то суд у своєму рішенні, здійснивши оцінку доказів, вірно встановив, що акти прийому-передачі документації, передбаченої підпунктом 2 пункту 5 Концесійного договору у матеріалах справи - відсутні, а додатки до заяв про отримання позивачем спеціального дозволу на користування надрами та про отримання дозволу на спецводокористування не містять переліку документів, передбачених підпунктом 2 пункту 5 Концесійного договору.

Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02 грудня 2011 року між ОСОБА_3 міською радою (далі - концесієдавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (далі - концесіонер) в особі директора ОСОБА_4, діючого на підставі статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом ОСОБА_3 міської ради 07 квітня 2011 року №16741020000000628, був укладений концесійний договір (далі - договір), посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за №5077.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору об'єктом концесії за цим договором є цілісний майновий комплекс "ОСОБА_3 комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства", юридична адреса якого м. Шепетівка, Хмельницька обл., вул. Некрасова, 127.

У відповідності до пункту 5 договору концесієдавець зобов'язаний:

- передати концесіонеру об'єкт концесії у строк згідно визначеного в пункті 11 даного договору;

- надати концесіонеру у строк до 30 календарних днів з дня укладення даного договору в повному обсязі пакет документів, які підтверджують право концесіонера на реконструкцію та управління (експлуатацію) об'єкта концесії, зокрема копії свідоцтв про право власності на нерухоме майно, яке передається в концесію, копії технічної документації, технічних паспортів на нерухоме майно, технічної документацію на землю, оцінку цілісного майнового комплексу, копії документів щодо податкової, статистичної, бухгалтерської звітності;

- вимагати звіт про використання амортизаційних відрахувань;

- зберігати комерційну таємницю концесіонера;

- не втручатися у господарську діяльність концесіонера;

- забезпечити надання земельних ділянок в оренду у порядку, встановленому Земельним кодексом України для здійснення централізованого водопостачання та водовідведення населення міста.

Згідно пункту 11 договору передача об'єкта у концесію здійснюється не пізніше 180 календарних днів після укладення цього договору (але не раніше одержання концесіонером ліцензій та дозволу на концентрацію в Антимонопольному комітеті України) і оформляється актом приймання-передачі згідно з додатком.

Передача об'єкта в концесію здійснюється за умови розроблення концесіонером та погодження концесієдавцем бізнес-плану беззбиткової діяльності (пункт 12 договору).

У відповідності до пункту 17 договору концесіонер зобов'язується за свій рахунок одержати ліцензії на здійснення підприємницької діяльності, яка згідно з законодавством України підлягає ліцензуванню, зокрема: ліцензія на централізоване водопостачання та водовідведення та ліцензія на видобуток корисних копалин.

Згідно пункту 18 договору ліцензії одержуються концесіонером до початку виконання відповідних видів робіт. Копії одержаних ліцензій подаються концесієдавцю.

Концесійний договір укладено на 12 років (з другого грудня дві тисячі одинадцятого року по друге грудня дві тисячі двадцять третього року) (пункт 40 договору).

Договір підписаний, скріплений печатками сторін, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за №5077.

Додатком №1 до договору оформлено перелік майна, яке входить до складу цілісного майнового комплексу "ОСОБА_3 комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства", що передається в концесію.

07 березня 2012 року ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" було видано ліцензію на централізоване водопостачання та водовідведення серія АВ №614781. Строк дії ліцензії з 07 березня 2012 року по 06 березня 2017 року.

Рішенням Антимонопольного комітету України №165-р від 14 березня 2012 року надано дозвіл ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" на одержання в концесію активів у вигляді цілісного майнового комплексу ОСОБА_3 комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, що забезпечують здійснення діяльності з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення в територіальних межах м. Шепетівка Хмельницької області.

23 квітня 2012 року позивач звернувся до державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на спецводокористування.

Рішенням ХХІІІ сесії ОСОБА_3 міської ради VI скликання від 26 квітня 2012 року №11 погоджено надання ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування питних підземних вод на ділянках "Дубовий гай" та "Лісова галявина" ОСОБА_3 родовища питних підземних вод.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради №125 від 22 травня 2012 року вирішено затвердити акти приймання-передачі цілісного майнового комплексу КП "ОСОБА_3 комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства" від ОСОБА_3 комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до ОСОБА_3 міської ради. Крім того, вирішено затвердити акт приймання-передачі вищевказаного цілісного майнового комплексу від ОСОБА_3 міської ради до ТОВ "Шепетівка Енергоінвест".

На підставі вищевказаного рішення, 23 травня 2012 року між сторонами підписано акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу "ОСОБА_3 комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства".

04 квітня 2014 року відповідач листом №01-09/864 повідомив позивача про необхідність внесення змін та доповнень до концесійного договору від 02 грудня 2011 року з метою приведення даного договору у відповідність до Типового концесійного договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №643 від 12 квітня 2000 року.

24 квітня 2014 року позивач відмовився від прийняття пропозиції про внесення змін та доповнень до концесійного договору, у зв'язку із достроковим розірванням договору.

08 квітня 2014 року позивач звернувся до відповідача з листом, у відповідності до якого просив розглянути на сесії міської ради питання щодо дострокового розірвання концесійного договору від 02 грудня 2011 року.

Відповідно до рішення LII (позачергової) сесії ОСОБА_3 міської ради VI скликання від 08 квітня 2014 року №1 "Про дострокове розірвання концесійного договору " ОСОБА_3 міська рада вирішила достроково, за взаємною згодою сторін, розірвати концесійний договір від 02 грудня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 міською радою та ТОВ "Шепетівка Енергоінвест", за яким об'єктом концесії є цілісний майновий комплекс комунального підприємства "ОСОБА_3 комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства" та погодила проект відповідної угоди.

Рішенням LIII сесії ОСОБА_3 міської ради VI скликання від 24 квітня 2014 року №14 визначено з 1 травня 2014 року виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення ОСОБА_3 комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства, а також визнано таким, що втратило чинність з 01 травня 2014 року рішення від 26 квітня 2012 року №10 "Про визначення ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" виконавцем послуг".

Рішенням LIII сесії ОСОБА_3 міської ради VI скликання від 24 квітня 2014 року №15 погоджено надання ОСОБА_3 комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування питних підземних вод на ділянках "Дубовий гай" та "Лісова галявина" ОСОБА_3 родовища питних підземних вод. Рішення ХХІІІ сесії ОСОБА_3 міської ради VI скликання №11 від 26 квітня 2012 року "Про надання ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" погодження на надання спеціального дозволу на користування надрами" вважати таким, що втратило чинність.

29 квітня 2014 року між ОСОБА_3 міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" укладено угоду про дострокове розірвання концесійного договору, яку посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано у реєстрі за №1230.

21 травня 2014 року ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" звернулось до Управління житлово-комунального господарства Хмельницької облдержадміністрації із заявою про анулювання ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення серії АВ №614781.

Протокольним рішенням управління житлово-комунального господарства ОДА №48, яке затверджено першим заступником голови обласної державної адміністрації 02 червня 2014 року, вирішено анулювати ліцензію за №614781 серія АВ, видану ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення.

В подальшому позивач, не погоджуючись із достроковим розірванням концесійного договору, звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовною заявою про визнання недійсною угоди про дострокове розірвання концесійного договору від 29 квітня 2014 року.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25 травня 2016 року у справі №924/1015/15 вирішено, серед іншого, визнати недійсною з дати укладення угоду про дострокове розірвання концесійного договору від 29 квітня 2014 року, укладену між ОСОБА_3 міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_5 29 квітня 2014 року та зареєстровану у реєстрі за №1230.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року у справі №924/1015/15 рішення господарського суду Хмельницької області від 25 травня 2016 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02 листопада 2016 року у справі №924/1015/15 скарги залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 13 березня 2017 року відмовлено у допуску справи №924/1015/15 до провадження.

У відповідності до листа приватного нотаріуса ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_5 №47/01-16 від 17 лютого 2017 року, у зв'язку із набранням чинності рішенням господарського суду Хмельницької області від 25 травня 2016 року, останньою зроблено передбачені чинним законодавством відмітки про визнання недійсною угоди про дострокове розірвання концесійного договору.

Після визнання судом недійсною з дати укладення угоди про дострокове розірвання концесійного договору від 29 квітня 2014 року, ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" звертався до відповідача з листами від 18 серпня 2016 року та 13 вересня 2016 року №1077 та №1185, у відповідності до яких вимагав негайної передачі (повернення) об'єкта концесії (майна) у відповідності до умов концесійного договору.

Листами від 02 вересня 2016 року та 03 жовтня 2016 року відповідач звертався до позивача з пропозицією надати оформлений відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про виконавче провадження" виконавчий документ щодо передачі цілісного майнового комплексу, а також надати видані позивачу ліцензію на централізоване водопостачання та водовідведення, дозволи на спеціальне водокористування та спеціальні дозволи на користування надрами.

18 листопада 2016 року ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" звернулося до Хмельницької міської ради з листом №1644, у відповідності до якого просило винести на розгляд найближчої сесії ОСОБА_3 міської ради питання про скасування рішень ОСОБА_3 міської ради від 08 квітня 2014 року "Про дострокове розірвання концесійного договору", №14 від 24 квітня 2014 року "Про визнання ОСОБА_3 комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства виконавцем послуг", а також рішень №15 від 24 квітня 2014 року та №11 від 31 липня 2014 року.

У відповідь на вищевказаний лист, відповідач листом від 19 грудня 2016 року повідомив, що 16 грудня 2016 року відбулося засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу на право отримання в концесію об'єктів централізованого водо- та теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності. Крім того, вказав про необхідність подання на розгляд комісії ряду документів, зокрема копії ліцензії на спецводокористування, копії дозволу на користування надрами та ін.

28 квітня 2017 року відбулося засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу на право отримання в концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності, яке оформлено протоколом №2. На засіданні було вирішено рекомендувати міському голові направити запит про надання керівництвом ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" інформації, необхідної для здійснення контролю за дотриманням концесіонером умов договору концесії, предметом якого є цілісний майновий комплекс "ОСОБА_3 підприємство теплових мереж".

18 травня 2017 року відповідачем направлено на адресу позивача лист №01-19/1473 з пропозицією направити повноважного представника для підписання угоди про розірвання концесійного договору від 02 грудня 2011 року.

Крім того, позивач надсилав відповідачу лист №480 від 05 травня 2017 року, додатком до якого оформив форми відомостей згідно додатків №№3-8 до ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення.

Листом №01-13/1531 від 24 травня 2017 року відповідач повідомив серед іншого, що ліцензійні умови провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення та додатки до них втратили чинність. Крім того, вказав, що з 01 жовтня 2014 року єдиним виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в м. Шепетівка є ОСОБА_3 комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства.

Вважаючи, що концесійний договір укладений між сторонами 02 грудня 2011 року є чинним, а також враховуючи, що відповідач ухиляється від його виконання, позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області із даним позовом щодо зобов'язання відповідача виконати умови пункту 5 даного договору.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 406 Господарського кодексу України концесія - це надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб'єктам господарювання (концесіонерам) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об'єктом концесії за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов'язань, майнової відповідальності і підприємницького ризику.

У відповідності до статті 408 Господарського кодексу України концесійна діяльність здійснюється на основі концесійних договорів, що укладаються відповідно до законодавства України з концесіонерами, в тому числі іноземними інвесторами, Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом виконавчої влади, або визначеними законом органами місцевого самоврядування. Строк дії концесійного договору встановлюється сторонами договору залежно від характеру та умов концесії. Цей строк не може бути меншим десяти років та більшим п'ятдесяти років. Вимоги до концесійних договорів, порядок їх укладення, а також інші питання правового регулювання концесійної діяльності визначаються законом про концесії, іншими законами.

Приписами статті 1 Закону України "Про концесію" визначено, що договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб.

Як вбачається колегією суддів з матеріалів справи, 02 грудня 2011 року між ОСОБА_3 міською радою (концесієдавець) та ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" (концесіонер) укладено концесійний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за №5077, відповідно до пункту 2 якого об'єктом концесії є цілісний майновий комплекс "ОСОБА_3 комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства".

Разом з тим, 29 квітня 2014 року між ОСОБА_3 міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" укладено угоду про дострокове розірвання концесійного договору, яку посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано у реєстрі за №1230.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25 травня 2016 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року у справі №924/1015/15, визнано недійсною з дати укладення угоду про дострокове розірвання концесійного договору від 29 квітня 2014 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 02 листопада 2016 року залишено без змін вищевказану постанову Рівненського апеляційного господарського суду у справі №924/1015/15, а ухвалою Верховного Суду України від 13 березня 2017 року відмовлено у допуску справи №924/1015/15 до провадження.

За приписами частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30 січня 2013 року по справі №5020-660/2012 та від 06 березня 2014 року по справі №910/11595/13.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, судове рішення у справі №924/1015/15 не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення не можуть йому суперечити.

Крім того, як вбачається з листа №122 від 06 лютого 2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 зроблено запис про визнання недійсною угоди про розірвання концесійного договору від 29 квітня 2014 року.

Згідно із частинами 1, 5 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відповідності до пункту 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Зважаючи на викладені обставини, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав стверджувати, що концесійний договір, укладений між сторонами 02 грудня 2011 року, є достроково розірваним.

Щодо доводів апелянта - ОСОБА_3 міської ради про досягнення сторонами взаємної згоди щодо розірвання концесійного договору шляхом надсилання ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" листа-звернення №363 від 08 квітня 2014 року на адресу міської ради та прийняття сесією ОСОБА_3 міської ради рішення №1 "Про дострокове розірвання концесійного договору", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 42 договору концесії від 02 грудня 2011 року цей договір може бути розірвано за письмовим погодженням сторін з визначенням порядку компенсації витрат та інших умов.

Концесієдавець має право в односторонньому порядку відмовитися від договору концесії у разі систематичного невиконання або неналежного виконання наступних істотних умов договору з вини концесіонера: надання населенню міста Шепетівки послуг з водопостачання та водовідведення відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. У такому разі договір є розірваним з дати повідомлення концесієдавцем концесіонерові про відмову від договору. В такому випадку концесіонер не має права на отримання будь-яких компенсацій з боку концесієдавця (пункт 43 договору).

Пунктом 44 договору сторони передбачили, що на вимогу однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавством України.

Відповідно до прикінцевих положень цей договір набуває чинності з дня його підписання концесієдавцем та концесіонером та нотаріального посвідчення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до положень статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та положення договору концесії, матеріали справи не містять належних доказів розірвання спірного договору.

При цьому, зважаючи на приписи статті 654 Цивільного кодексу України, саме по собі рішення ОСОБА_3 міської ради №1 від 08 квітня 2014 року "Про дострокове розірвання концесійного договору" за відсутності належним чином оформленої угоди про розірвання договору не може вважатись належним та допустимим доказом припинення дії концесійного договору від 02 грудня 2011 року та відсутності у відповідача обов'язку виконувати його умови.

Відтак, договір концесії від 02 грудня 2011 року є чинним та діючим, а отже породжує взаємні права та обов'язки сторін, а саме ОСОБА_3 міської ради та ТОВ "Шепетівка Енергоінвест".

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Приписами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач, звертаючись до господарського суду Хмельницької області із даним позовом, просив зобов'язати відповідача виконати умови пункту 5 концесійного договору від 02 грудня 2011 року, у відповідності до якого концесієдавець зобов'язаний:

- передати концесіонеру об'єкт концесії у строк згідно визначеного в пункті 11 даного договору;

- надати концесіонеру у строк до 30 календарних днів з дня укладення даного договору в повному обсязі пакет документів, які підтверджують право концесіонера на реконструкцію та управління (експлуатацію) об'єкта концесії, зокрема копії свідоцтв про право власності на нерухоме майно, яке передається в концесію, копії технічної документації, технічних паспортів на нерухоме майно, технічної документацію на землю, оцінку цілісного майнового комплексу, копії документів щодо податкової, статистичної, бухгалтерської звітності;

- вимагати звіт про використання амортизаційних відрахувань;

- зберігати комерційну таємницю концесіонера;

- не втручатися у господарську діяльність концесіонера;

- забезпечити надання земельних ділянок в оренду у порядку, встановленому Земельним кодексом України для здійснення централізованого водопостачання та водовідведення населення міста.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача передати йому об'єкт концесії у строк, визначений в пункті 11 договору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 2 статті 17 Закону України "Про концесії" передбачено, що концесієдавець зобов'язаний передати концесіонеру об'єкт концесії у стані та строки, передбачені концесійним договором.

Згідно статті 11 Закону України "Про концесії" якщо концесіонер здійснює підприємницьку діяльність, яка згідно з законодавством України підлягає ліцензуванню, обов'язковість одержання концесіонером в установленому порядку відповідної ліцензії включається в істотні умови концесійного договору.

Пунктом 11 концесійного договору від 02 грудня 2011 року передбачено, що передача об'єкта у концесію здійснюється не пізніше 180 календарних днів після укладення цього договору (але не раніше одержання концесіонером ліцензій та дозволу на концентрацію в Антимонопольному комітеті України) і оформляється актом приймання-передачі згідно з додатком.

У відповідності до пункту 2 статті 4 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" особа, з якою укладено договір оренди чи концесії щодо об'єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, зобов'язана протягом трьох місяців з дня підписання відповідного договору (з дня здачі об'єкта в експлуатацію, якщо об'єкт був збудований, добудований чи відновлений відповідно до умов концесійного договору) забезпечити відповідність своєї матеріально-технічної бази та штату спеціалістів ліцензійним умовам здійснення господарської діяльності, для якої об'єкт береться в оренду чи концесію, і одержати ліцензію на відповідний вид діяльності.

Згідно пункту 3 статті 17 вищевказаного Закону об'єкт у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що передається в концесію, повинен бути переданий концесіонеру протягом шести місяців з дня набрання чинності договором, але не раніше одержання орендарем ліцензії на відповідний вид діяльності. Про передачу об'єкта в концесію представниками концесієдавця та концесіонера складається відповідний акт.

Пунктом 17 концесійного договору сторони передбачили обов'язок концесіонера за свій рахунок одержати ліцензії на здійснення підприємницької діяльності, яка згідно з законодавством України підлягає ліцензуванню, зокрема: ліцензія на централізоване водопостачання та водовідведення та ліцензія на видобуток корисних копалин.

Згідно пункту 18 договору ліцензії одержуються концесіонером до початку виконання відповідних видів робіт. Копії одержаних ліцензій подаються концесієдавцю.

Як вбачається судами з матеріалів справи, 07 березня 2012 року позивачу було видано ліцензію на централізоване водопостачання та водовідведення серія АВ №614781, однак, на підставі його звернення 02 червня 2014 року її вирішено анулювати. Доказів отримання позивачем ліцензії повторно матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи, що згідно умов чинного законодавства, а також положень концесійного договору умовою передачі відповідачем об'єкта концесії позивачу є одержання останнім ліцензій на централізоване водопостачання та водовідведення, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача передати об'єкт концесії (підпункт 1 пункту 5 договору) місцевий господарський суд правомірно відмовив.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати умови підпункту 2 пункту 5 концесійного договору, то колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 5 (підпунктом 2) концесійного договору передбачено, що відповідач зобов'язаний надати позивачу у строк до 30 календарних днів з дня укладення даного договору в повному обсязі пакет документів, які підтверджують право концесіонера на реконструкцію та управління (експлуатацію) об'єкта концесії, зокрема копії свідоцтв про право власності на нерухоме майно, яке передається в концесію, копії технічної документації, технічних паспортів на нерухоме майно, технічної документацію на землю, оцінку цілісного майнового комплексу, копії документів щодо податкової, статистичної, бухгалтерської звітності.

Крім того, обов'язок концесієдавця передати концесіонеру документи передбачений пунктом 2 статті 17 Закону України "Про концесії", у відповідності до якого концесієдавець зобов'язаний надати концесіонеру своєчасно і в повному обсязі передбачені концесійним договором документи, які підтверджують право концесіонера на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (акту приймання-передачі тощо), які б свідчили про виконання умов договору відповідачем в цій частині, а саме передачі позивачу вищевказаної документації.

Доводи апелянта щодо надання позивачу усієї документації після укладення концесійного договору, що підтверджується копіями заяв про отримання спеціального дозволу на користування надрами від 25 грудня 2012 року та про отримання дозволу на спецводокористування від 23 квітня 2012 року колегія суддів не приймає до уваги, оскільки додатки до вищевказаних заяв не містять документації, передбаченої підпунктом 2 пункту 5 концесійного договору.

Зважаючи на усі вищевикладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виконати пункт 5 концесійного договору від 02 грудня 2011 року в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" в повному обсязі пакету документів, які підтверджують право концесіонера на реконструкцію та управління (експлуатацію) об'єкта концесії, зокрема копії свідоцтв про право власності на нерухоме майно, яке передається в концесію, копії технічної документації, технічних паспортів на нерухоме майно, технічної документацію на землю, оцінку цілісного майнового комплексу, копії документів щодо податкової, статистичної, бухгалтерської звітності.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що предмет позову в даній справі не відповідає передбаченим законом способам захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання з огляду на наступне.

Згідно з положеннями статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Способи захисту прав та законних інтересів визначені в статті 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, перелік яких не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статті 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, відповідно до яких, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції), а обмеження матеріального права суперечить цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, але є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-20цс11 від 21.05.2012 року, яку було прийнято за результатами перегляду з підстав неоднакового застосування судами положень чинного законодавства, а саме статті 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом зобов'язання відповідача виконати умови договору відповідає способам захисту, встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України (примусове виконання обов'язку в натурі), і, як наслідок, призводить до поновлення його порушених прав та інтересів стосовно об'єкту концесії.

Так, частиною 1 статті 18 Закону України "Про концесії" та пунктом 7 концесійного договору від 02 грудня 2011 року передбачено, що концесіонер має право, зокрема здійснювати підприємницьку діяльність на основі управління (експлуатації) об'єкта концесії. Тому виконання відповідачем свого обов'язку щодо передачі визначеної договором документації є передумовою для реалізації позивачем свого права на здійснення підприємницької діяльності. І невиконання такого обов'язку призводить до порушення прав та законних інтересів позивача, та в силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України надає право останньому звернутись до суду за їх захистом.

Також пункт 5 концесійного договору визначає такі обов'язки відповідача, як: вимагати звіту про використання амортизаційних відрахувань, зберігати комерційну таємницю концесіонера, не втручатися у господарську діяльність концесіонера, а також забезпечити надання земельних ділянок в оренду у порядку, встановленому Земельним кодексом України для здійснення централізованого водопостачання та водовідведення населення міста.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що позивачем не доведено, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження не виконання відповідачем вищевказаних договірних зобов'язань. У зв'язку із цим місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виконати пункт 5 концесійного договору від 02 грудня 2011 року в частині щодо вимагання звіту про використання амортизаційних відрахувань, зберігання комерційної таємниці концесіонера, не втручання у господарську діяльність концесіонера, а також забезпечення надання земельних ділянок в оренду у порядку, встановленому Земельним кодексом України для здійснення централізованого водопостачання та водовідведення населення міста.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду, визначених статтею 104 ГПК України, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 25.09.17 року у справі №924/650/17 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_3 міської ради - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 924/650/17 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Демянчук Ю.Г.