Рішення

від 13.11.2017 по справі 910/16531/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017Справа №910/16531/17 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом державного підприємства Регіональні електричні мережі

до товариства з обмеженою відповідальністю Еверест Лімітед

про стягнення пені та штрафу в розмірі 191 501,02 грн.

Представники:

від позивача: Андрушко Г.В. - представник за довіреністю № 38 від 14.06.2017 р.;

Погрібна Т.М. - представник за довіреністю № 45 від 23.06.2017 р.;

від відповідача: Шестакова І.С. - представник за довіреністю б/н від 30.08.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги державного підприємства Регіональні електричні мережі до товариства з обмеженою відповідальністю Еверест Лімітед про стягнення пені та штрафу в розмірі 191 501,02 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.07.2017 р. між державним підприємством Регіональні електричні мережі та товариством з обмеженою відповідальністю Еверест Лімітед укладено договір на закупівлю № 37-М.

Позивач повідомив про готовність до приймання товару у відповідності з договором.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо поставки не здійснив, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 135 578,02 грн. пені та 55 923,00 грн. 7% штрафу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.09.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.10.2017 р.

У судовому засіданні 23.10.2017 р. судом відповідно до ст. 77 ГПК оголошено перерву до 13.11.2017 р.

Позивач подав додаткові письмові пояснення до канцелярії суду 08.11.2017 р.

Відповідач подав додаткові пояснення по справі до канцелярії суду 13.11.2017 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

17.07.2017 р. між державним підприємством Регіональні електричні мережі (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю Еверест лімітед (постачальник) укладено договір на закупівлю № 37-М.

Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити замовникові товар, а замовник зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах договору.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 26.12.2017 р. (пункт 10.1 договору).

Відповідно до п. 5.6 договору приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до законодавства України та при наявності товаросупроводжувальних документів: видаткової накладної, рахунку-фактури постачальника, товарно-транспортної накладної, документів, що підтверджують якість товару.

Згідно з п. 5.9 договору прийом-передача товару здійснюється повноважними представниками постачальника та покупця за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що поставка кожної окремої партії товару повинна відбуватись лише після письмового повідомлення замовника про готовність до приймання.

Відповідно до пункту 5.2 договору заявка подається замовником шляхом відправлення факсограми, телефонограми на адресу постачальника або іншим доступним засобом зв'язку з подальшим надсиланням оригіналу письмового замовлення.

На виконання умов договору позивач відправив відповідачу повідомлення про готовність прийняття продукції № 18/892 від 17.07.2017 р. та № 18/974 від 03.08.2017 р.

Отримання відповідачем 04.08.2017 р. повідомлення № 18/892 від 17.07.2017 р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0317007958823.

Отримання відповідачем 08.08.2017 р. повідомлення № 18/974 від 03.08.2017 р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0317007959838.

В судовому засіданні судом оглянуті оригінали договору та повідомлень, сумнівів щодо їх дійсності у суду відсутні.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки за поставлену кожну окрему партію товару проводяться замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання товару на підставі належно оформлених первинних документів (видаткової накладної та акту приймання-передачі товару).

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відзиві на позовну заяву відповідач не визнає позову та зазначає, що позивач порушив п. 5.2 договору, не надіславши та в подальшому не надавши заявок на поставку товарів, тим самим перешкодивши відповідачу поставити товар. Відповідач не вчиняв дій по поставці, оскільки в нього не виникло відповідних зобов'язань з урахуванням змісту невиконання позивачем вимог договору та статті 14 ЦК України.

Суд не приймає доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву виходячи з наступного:

Пункт 5.1 договору визначає, що поставка окремої партії товару повинна відбуватись лише після письмового повідомлення замовника про готовність до приймання.

Повідомлення № 18/892 від 17.07.2017 р. та № 18/974 від 03.08.2017 р., які були надіслані позивачем відповідачу та факти отримання яких відповідачем не спростовуються, означали готовність замовника приймати товар.

Відповідно до п. 5.8 договору відповідач мав поставити товар протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення замовника про готовність приймати товар.

Відповідач надіслав позивачу рахунок на суму 187 976,45 грн., який був дійсним за умови зарахування оплати на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю Еверест Лімітед впродовж дня виписки рахунку.

Враховуючи вищезазначене відповідач вимагав від позивача передоплати за непоставлений товар, тим самим порушуючи п. 4.1 договору, який встановлює, що розрахунки за поставлену кожну окрему партію товару проводяться замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару протягом 10 робочих днів після отримання товару на підставі належно оформлених первинних документів.

Факт непоставки товару за договором на закупівлю № 37-М від 17.07.2017 р. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до п. 7.2 договору пеню у розмірі 135 578,02 грн. (за період 15.08.2017 р. - 20.09.2017 р. на суму 187 976,45 грн., за період 19.08.2017 р. - 20.09.2017 р. на суму 610 923,55 грн.) та 7% штраф у сумі 55 923,00 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Ч. 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% від суми непоставленого товару за кожний день прострочення поставки, а у разі невиконання зобов'язань у строк, що перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Суд погоджується з розрахунком пені та 7% штрафу в розмірі 135 578,02 грн. та 55 923,00 грн. відповідно, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Еверест лімітед (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 38980356) на користь державного підприємства Регіональні електричні мережі (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ 32402870) пеню в розмірі 135 578 (сто тридцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 02 коп., 7 % штрафу в розмірі 55 923 (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 00 коп., та судовий збір в розмірі 2 872 (дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 52 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 15.11.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий