Ухвала

від 22.11.2011 по справі 2-а-11/11/0231

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-11/11/0231 Головуючий у 1-й інстанції: Дзерин М.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області на постанову Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов»язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2011 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов»язання здійснити перерахунок і виплату пенсії.

Постановою Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 січня 2011 року позов задоволено, а саме: визнано бездіяльність відповідача протиправною в частині не нарахування і невиплати позивачу надбавки до пенсії розміром 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; зобов"язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за шість місяців до дня звернення до суду з 10.08.2010 року по 10.01.2011 року з урахуванням проведених виплат.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» .

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни» .

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не має.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області, -залишити без задоволення, а постанову Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 січня 2011 року, -без змін.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_1

Судді /підпис/ ОСОБА_3

/підпис/ ОСОБА_4

З оригіналом згідно:

секретар