Рішення

від 11.12.2017 по справі 910/17770/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017Справа №910/17770/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації

до Товариства з обмеженою відповідальністю Цінторг Інвест

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Фрам Ко

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К.

про стягнення заборгованості в розмірі 201740,49 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Сиротін Д.В., за довіреністю б/н від 05.04.2017;

від відповідача: Бачинська А.Ю., за довіреністю б/н від 07.11.2017;

від третьої особи-1: Лабатюк Я.М., за довіреністю б/н від 20.04.2017;

від третьої особи-2: Кобець І.В., за довіреністю № 07/11/2017-2-Ці від 07.11.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Цінторг Інвест (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 201740,49 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що 03.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" було укладено Договір поставки товару № 3901, на виконання умов якого за період з 01.01.2017 по 17.03.2017 відповідачу було поставлено товар на суму 201740,49 грн. Водночас, позивач зазначив, що між ним та продавцем за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 (Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко") було укладено Договір надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017, на підставі якого позивачу було передане право вимоги до відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест") щодо оплати товару на загальну суму 201740,49 грн., поставленого за період з 01.01.2017 по 17.03.2017 за Договором поставки товару № 3901 від 01.11.2016.

Позивач зазначив, що станом на дату його звернення з даним позовом до суду розмір невиконаних відповідачем зобов'язань з оплати товару за Договором поставки товару № 3901 від 01.11.2016 становить 201740,49 грн., у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест") на свою користь (як нового кредитора) заборгованість у розмірі 201740,49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17770/17, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Фрам Ко в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, розгляд справи призначено на 13.11.2017.

08.11.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про залучення ТОВ Медичний центр М.Т.К. до участі у справі в якості третьої особи.

10.11.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником ТОВ Медичний центр М.Т.К. було подано клопотання про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи.

13.11.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником третьої особи було подано письмові пояснення.

У судове засідання 13.11.2017 представники учасників судового процесу з'явились.

У судовому засіданні, за результатами розгляду клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі ТОВ Медичний центр М.Т.К. у якості третьої особи та клопотання ТОВ Медичний центр М.Т.К. про залучення останнього до участі у справі, Господарський суд міста Києва визнав за необхідне залучити до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. (03680 м. Київ, вул. Миколи Амосова, будинок 10; ідентифікаційний код: 21633086) оскільки, рішення з даного господарського спору може вплинути на права або обов'язки даної юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є неподання витребуваних доказів.

Враховуючи часткове виконання учасниками судового процесу вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 про порушення провадження у справі № 910/17770/17, а також у зв'язку з залученням до участі у справі третьої особи, розгляд справи було відкладено на 04.12.2017.

04.12.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що 02.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" було укладено Договір постачання № 4/17, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." здійснювало поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко". Станом на 14.04.2017 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 становила 7654172,37 грн.

При цьому, 27.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" (поручитель) було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко") своїх зобов'язань за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 у сумі 190000,00 грн.

Відповідач зазначив, що 18.04.2017 він отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." вимогу про сплату коштів у сумі 190000,00 грн. за Договором поруки від 27.03.2017, та 24.04.2017 сплатив грошові кошти у розмірі 190000,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К.", у зв'язку з чим до відповідача (як поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою) перейшли усі права кредитора у цьому зобов'язанні.

Відповідач зазначив, що 25.04.2017 він направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог про зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на суму 190000,00 грн.

За таких обставин, відповідач зазначив, що його зобов'язання з оплати товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2017 припинились на суму 190000,00 грн. (у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог).

При цьому, відповідач зазначив, що залишок заборгованості у розмірі 11740,49 грн. було сплачено відповідачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" 26.04.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 663 від 26.04.2017.

З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, так як його зобов'язання за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2017 (з оплати товару, поставленого за спірними накладними) припинились.

У судовому засіданні 04.12.2017 представник позивача зазначив, що різний суб'єктний склад договорів поставок (Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016 та Договору постачання № 4/17 від 02.01.2017) унеможливлює здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог.

04.12.2017 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" надійшли додаткові письмові пояснення по справі, в яких третя особа 1 зазначила, що зміст документів, які надані ТОВ "Цінторг Інвест" виключає можливість зарахування зобов'язань за договором постачання від 02.01.2017 № 4/17, як зустрічні з зобов'язаннями, які виникли за договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 з огляду на хронологію фактичних обставин виникнення та виконання сторонами зобов'язань.

Крім того, третя особа 1 зазначила, що за умовами п. 8.2 Договору постачання від 02.01.2017 № 4/17, укладеного між ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." та ТОВ "Фарм Ко" передбачено, що жодна із сторін не має права передавати свої права за Договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

У судовому засіданні 04.12.2017 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що третя особа 1 неналежним чином виконала свої зобов'язання за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 в частині оплати товару, у зв'язку з чим станом на 10.04.2017 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" виникла заборгованість у розмірі 7654172,37 грн. При цьому, виконання зобов'язань третьої особи 1 за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 було забезпечене порукою за Договором поруки від 27.03.2017, укладеним з відповідачем (на суму 190000,00 грн.). Третя особа 2 зазначила, що на виконання Договору поруки від 27.03.2017 відповідач сплатив третій особі 2 грошові кошти у розмірі 190000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 656 від 24.04.2017. При цьому, листом від 28.04.2017 відповідач повідомив третю особу 2 про помилковість зазначення у призначенні платежу, що сплата грошових коштів у розмірі 190000,00 грн. відбувається за Договором поставки № 369/15 від 02.12.2015, та просив вважати правильним призначенням платежу - оплата за Договором поруки від 27.03.2017, щодо чого не було висловлено заперечень з боку третьої особи 2.

За таких обставин, як зазначила третя особа 2, відповідач набув права вимоги до третьої особи 1 на суму 190000,00 грн.

11.12.2017 представником позивача через відділ діловодства суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, позивач, приймаючи ту обставину, що відповідачем здійснено часткове погашення боргу на користь третьої особи 1 у розмірі 11740,49 грн., що виник на підставі договору поставки № 3901 від 03.11.2016, право вимоги за яким набуто позивачем згідно з договором надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017, зменшує розмір позовних вимог до 190000,00 грн.

11.12.2017 представником відповідача через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення щодо права укладати договір поруки з огляду на приписи ст. 512 ЦК України щодо заміни кредитора у зобов'язанні.

Представником третьої особи 2 через відділ діловодства суду подано клопотання про доручення доказів до матеріалів справи.

У судове засідання 11.12.2017 з'явились представники позивача, відповідача, третіх осіб 1,2, надали усні пояснення.

Представник позивача підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 190000,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дослідивши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що заява підписана уповноваженим на це представником, у зв'язку з чим суд прийняв до розгляду вказану заяву позивача до розгляду та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 190000,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 11.12.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (з урахування заяви про зменшення позовних вимог).

Представник відповідача у судовому засіданні 11.12.2017 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Представники третіх осіб у судовому засіданні 11.12.2017 надали усні пояснення по суті спору.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" (покупець) укладено Договір поставки товару № 3901, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби) та інше (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016 загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями та складають невід'ємну частину цього договору. Постачання товару здійснюється партіями. Партією товару є товар, наведений в одній видатковій накладній.

Відповідно до п. 1.3 Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016 загальна сума договору визначається фактично сумарною вартістю товару, що був поставлений згідно з цим договором за весь строк його дії.

Згідно з п. 2.1 Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016 поставка товару здійснюється шляхом доставки за адресою, вказаною покупцем, або на умовах самовивозу.

Відповідно до п. 2.4 Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016 отримання товару здійснюється уповноваженою на це особою покупця. Повноваження особи на отримання товару підтверджуються довіреністю.

Дослідивши зміст укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З аналізу Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість) кожного окремого зобов'язання з поставки товару повинно здійснюватись шляхом підписання між сторонами відповідних видаткових накладних.

Відповідно до п. 8.1 Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016 даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє по 31.12.2016. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не виявила бажання його розірвати, він вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний календарний рік.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів висловлення сторонами Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016 намірів про його розірвання, суд дійшов висновку, що вказаний договір поставки був чинним у спірний період (відповідно до п. 8.1 договору).

Судом встановлено, що за період з 01.01.2017 по 17.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" товар за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на загальну суму 201740,49 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними за вказаний період, копії яких долучено позивачем до позовної заяви (товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками продавця та покупця та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" і штампом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест"; у всіх товарно-транспортних накладних міститься посилання на реквізити Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.1 Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016 строк оплати товару, сума кожної поставки вказуються у накладних.

Судом встановлено, що у доданих до матеріалів справи видаткових накладних за спірний період Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" було вказано строк здійснення відповідачем оплати поставленого товару, а саме - 21 день або 28 днів з моменту одержання товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" за накладними за період з 01.01.2017 по 17.03.2017, протягом 21-го або протягом 28-ми днів з дати поставки (дати оформлення товарно-транспортних накладних).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації") зазначив, що між ним та продавцем за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 (Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко") було укладено Договір надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017, на підставі якого позивачу було передане право вимоги до відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест") щодо оплати товару на загальну суму 201740,49 грн., поставленого за період з 01.01.2017 по 17.03.2017 за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016.

Позивач зазначив, що станом на дату його звернення з даним позовом до суду (11.10.2017) розмір невиконаних відповідачем зобов'язань з оплати товару за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 становить 201740,49 грн., у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест") на свою користь (як нового кредитора) заборгованість у розмірі 190000,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Водночас, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначив, що 02.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" було укладено Договір постачання № 4/17, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." здійснювало поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко". Станом на 14.04.2017 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 становила 7654172,37 грн.

При цьому, 27.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" (поручитель) було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко") своїх зобов'язань за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 у сумі 190000,00 грн.

Відповідач вказав на те, що 18.04.2017 він отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." вимогу про сплату коштів у сумі 190000,00 грн. за Договором поруки від 27.03.2017, та 24.04.2017 сплатив грошові кошти у розмірі 190000,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К.", у зв'язку з чим до відповідача (як поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою) перейшли усі права кредитора у цьому зобов'язанні.

Відповідач зазначив, що 25.04.2017 він направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог про зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на суму 190000,00 грн.

За таких обставин, відповідач вказав на те, що його зобов'язання з оплати товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 припинились на суму 190000,00 грн. (у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог).

При цьому, відповідач зазначив, що залишок заборгованості у розмірі 11740,49 грн. було сплачено відповідачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" 26.04.2017 згідно з платіжним дорученням № 663.

З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, так як його зобов'язанні за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 (з оплати товару, поставленого за спірними накладними) припинились.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016 третя особа 1 у період з 01.01.2017 по 17.03.2017 поставила відповідачу товар на загальну суму 201740,49 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними за вказаний період, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, відповідачем не заперечувався факт отримання від третьої особи 1 товару за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на загальну суму 201740,49 грн.

Як встановлено судом, відповідач повинен був здійснювати оплату товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" за накладними за період з 01.01.2017 по 17.03.2017, протягом 21-го або протягом 28-ми днів з дати поставки (дати оформлення товарно-транспортних накладних).

Судом встановлено, що 23.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (клієнт) укладено Договір надання послуги факторингу № Ф230317/8, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти у сумі 201740,49 грн. (кошти) у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" у розмірі 201740,49 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017 детальна інформація про вимогу, строк та порядок відступлення вимоги, строки та умови проведення відповідних розрахунків між клієнтом і фактором визначені у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору. Винагорода фактора дорівнює 5% від суми відступленої грошової вимоги, визначеної у п. 1.1 договору. Фактор сплачує клієнту у строк до 01.07.2017 шляхом перерахування на його банківський рахунок грошові кошти у розмірі 191653,46 грн.

Згідно з п. 6.1 Договору надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін (у разі наявності).

Відповідно до п. 6.2 Договору надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017 строк дії договору складає 1 рік та починає свій перебіг з моменту, визначеного у п. 6.1 договору, та закінчується 23.03.2018.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017 (Перелік вимог) сторони погодили, що до фактора переходить право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" (боржника) у сумі 201740,49 грн.

Судом встановлено, що 23.03.2017 між сторонами складено Акт до Договору надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017, яким сторони засвідчили, що фактору перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" щодо сплати заборгованості у розмірі 201740,49 грн., яка виникла з Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"; клієнт передав, а фактор прийняв у повному обсязі документацію до договору та оригінали товарно-транспортних накладних згідно з реєстром станом на 23.03.2017.

03.07.2017 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017, якою сторони погодили, що строк сплати фактором грошових коштів за відступлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" права вимоги продовжено до 01.03.2018.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" Договору надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором факторингу.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом ФК № 568 від 07.05.2015, виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (копія свідоцтва долучена позивачем до позовної заяви).

Згідно з ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

З огляду на викладене, беручи до уваги дату укладення між сторонами Договору надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017, суд дійшов висновку, що 23.03.2017 позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації") набув права вимоги до відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест") за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на суму 201740,49 грн.

Судом встановлено, що 19.06.2017 позивач направив на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові (вих. № 23/03 від 19.06.2017), в якому повідомив, що 23.03.2017 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" було укладено Договір надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017, на підставі якого позивач набув прав вимоги до відповідача за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на суму 201740,49 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком (копії долучена позивачем до позовної заяви).

При цьому, у вказаному повідомленні позивач просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 201740,49 грн. за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на користь позивача у триденний строк з дати отримання даного повідомлення.

Судом встановлено, що вказане повідомлення про відступлення прав вимоги було отримане відповідачем 04.07.2017, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень за ідентифікатором пошуку 0100150921052 (номер цінного листа), яка долучена позивачем до матеріалів справи.

Водночас, відповідач зазначив, що його зобов'язання з оплати товару на суму 201740,49 грн. припинились на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.

Так, судом встановлено, що 02.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (покупець) було укладено Договір постачання № 4/17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, косметичні засоби (товар) у кількості, асортименті і по цінах згідно з накладними, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору постачання № 4/17 від 02.01.2017 товар за даним договором постачається окремими партіями у відповідності з накладними на основі замовлень покупця. Постачальник формує партії товару виходячи із замовленої номенклатури, кількості, узгоджених цін та умов оплати. Замовлення покупець здійснює письмово та/або засобами телекомунікаційного зв'язку.

Згідно з п. 3.4 Договору постачання № 4/17 від 02.01.2017 перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару в місці постачання у відповідності з п. 3.3 договору. Доказом передачі товару у власність покупця є оформлена належним чином видаткова накладна постачальника, підписана уповноваженими особами сторін, за необхідності засвідчена відбитками печаток/штампів сторін.

Згідно з п. 4.1 Договору постачання № 4/17 від 02.01.2017 ціна договору відповідає загальній вартості товару, поставленого за цим договором на протязі його дії, та відповідає сукупній вартості партій товару згідно з видатковими накладними постачальника.

Відповідно до п. 4.3.1 Договору постачання № 4/17 від 02.01.2017 оплата здійснюється шляхом відтермінування платежу на розрахунковий рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту отримання товару покупцем на підставі відвантажувальних документів.

Згідно з п. 5.1 Договору постачання № 4/17 від 02.01.2017 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до завершення взаєморозрахунків між сторонами.

Судом встановлено, що за період з 21.02.2017 по 01.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" товар за Договором № 4/17 від 02.01.2017 на загальну суму 191381,81 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, копії яких долучено відповідачем до матеріалів справи 04.12.2017 (видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками та штампами Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"; у всіх видаткових накладних міститься посилання на реквізити Договору № 4/17 від 02.01.2017).

Відповідно до п. 4.3 Договору постачання № 4/17 від 02.01.20175 оплата здійснюється шляхом відтермінування платежу на розрахунковий рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту отримання товару покупцем на підставі відвантажувальних документів.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 12.04.2017, складеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К.", заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 станом на 12.04.2017 становила 7654172 грн. 37 коп. (акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К."; копія долучена третьою особою 2 до матеріалів справи у судовому засіданні 01.12.2017).

Наявність заборгованості за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 не заперечувався Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" у судових засіданнях та у письмових поясненнях, поданих до суду протягом розгляду справи.

27.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (кредитор) укладено Договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (боржник) своїх зобов'язань за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 (основний договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки від 27.03.2017 поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по оплаті поставленого товару за основним договором в сумі 190000,00 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору поруки від 27.03.2017 поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором на умовах, в порядку та в строки, визначені в основному договорі.

Відповідно до п. 3.4 Договору поруки від 27.03.2017 до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі і ті, що забезпечували його виконання.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ "Фрам Ко" взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017 р. щодо оплати вартості поставленого товару не виконало, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у вказаній сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою , гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на викладене, беручи до уваги п. 2.1 Договору поруки від 27.03.2017, суд дійшов висновку, що відповідач (поручитель за вказаним договором поруки) поручився перед кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К.") за виконання третьою особою 1 (боржником за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017) своїх зобов'язань з оплати товару, поставленого за вказаним договором поставки в межах 190000,00 грн.

До матеріалів справи відповідачем долучено копію вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." про сплату заборгованості (вих. № 02-272/1 від 18.04.2017), в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." повідомило відповідача, що станом на 14.04.2017 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 становить 7654172,37 грн., у зв'язку з чим просило відповідача як поручителя за Договором поруки від 27.03.2017 сплатити грошові кошти у розмірі 190000,00 грн. (розмір відповідальності відповідача за Договором поруки від 27.03.2017).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" не було надано будь-яких заперечень під час розгляду даної справи щодо вказаних обставин (розміру заборгованості за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 у сумі 7654172,37 грн. станом на 12.04.2017).

Судом встановлено, що 24.04.2017 відповідач сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." грошові кошти у розмірі 190000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 656 від 24.04.2017 на суму 190000,00 грн. (призначення платежу - оплата за медикаменти згідно з Договором поруки від 27.03.2017).

25.04.2017 відповідач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." з листом вих.. № 265/2 від 25.04.2017, в якому вказав на помилковість зазначеного ним в призначенні платежу у платіжному дорученні № 656 від 24.04.2017 та просив вважати правильним призначення платежу - оплата згідно з вимогою від 18.04.2017 та Договору поруки від 27.03.2017 (копія вказаного листа долучена Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." до матеріалів справи).

Судом встановлено, що листом вих. № МТК/02-305/7 від 28.04.2017 третя особа 2 повідомила відповідача, що нею було прийнято уточнення призначення платежу у платіжному дорученні № 656 від 24.04.2017 на "оплата згідно з вимогою від 18.04.2017 та Договору поруки від 27.03.2017".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 24.04.2017 відповідач як поручитель третьої особи 1 за Договором поруки від 27.03.2017, сплатив на користь кредитора (Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К.") заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" у розмірі 190000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 656 від 24.04.2017 (враховуючи зміну призначення платежу).

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у зв'язку з виконанням відповідачем як поручителем за Договором поруки від 27.03.2017 обов'язку боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко") з оплати товару, поставленого кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К.") за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 на суму 190000,00 грн., 24.04.2017 (дата сплати грошових коштів у розмірі 190000,00 грн.) до відповідача перейшло право вимоги до третьої особи 1 у розмірі 190000,00 грн.

При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження третьої особи 1, що заміна кредитора не відбулась, оскільки відповідно до п. 8.2 Договору постачання № 4/17 від 02.01.2017 жодна із сторін не має права передавати свої права за договором третій особі без письмової згоди іншої сторони.

Суд зазначає, що вказана умова договору стосується випадків, коли заміна сторони у зобов'язанні відбувається шляхом укладення відповідного правочину (договору факторингу, цесії, тощо).

Водночас, заміна кредитора (з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." на Товариство з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест") у зобов'язанні зі сплати третьою особою 1 (боржником) грошових коштів у розмірі 190000,00 грн. відбулась в силу положень законодавства України, зокрема відповідно до ст. 512, 556 Цивільного кодексу України, так як до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні.

Судом встановлено, що 24.04.2017 відповідач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. № 10/2017 від 24.04.2017), в якій зазначив, що станом на 14.04.2017 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 становила 7654172 грн. 37 коп.

При цьому, у зв'язку з тим, що відповідач виконав у повному обсязі свій обов'язок як поручителя за Договором поруки від 27.03.2017 сплативши на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." грошові кошти, до нього перейшли права кредитора (від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест") у зобов'язанні з виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" обов'язку з оплати товару, поставленого за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 на суму 190000,00 грн.

Водночас, відповідач зазначив, що станом на 24.04.2017 його заборгованість за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко", становить 201740,49 грн., у зв'язку з чим, враховуючи положення ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України, відповідачем було заявлено про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 190000,00 грн., та відповідач просив вважати виконаними свої зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на суму 190000,00 грн., та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" перед відповідачем за Договором поруки від 27.03.2017.

Судом встановлено, що вказана заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. № 10/2017 від 24.04.2017) на суму 190000,00 грн. була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" 27.04.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0216604982238 з відміткою відповідача про отримання.

26.04.2017 була сплачена решта заборгованості в розмірі 11740,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 663 від 26.04.2017.

Згідно із ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частина 2 статті 601 Цивільного кодексу України зазначає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГКУ).

Так, відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Положеннями ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, згідно із ч. 3 вказаної статті одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Суд зазначає, що підстави припинення зобов'язання визначені у ст. 598-609 Цивільного кодексу України, та зарахування зустрічних однорідних вимог є одним із способів виконання зобов'язання та підставою припинення зобов'язання. При цьому, зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, який виражає волевиявлення сторони зобов'язання на припинення зобов'язання.

При цьому, суд перевіряє лише правомірність здійснення такого зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто встановлює наявність дійсного зобов'язання та існування всіх умов, за наявності яких вимоги підлягають зарахуванню у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, а саме вимоги повинні бути: 1) зустрічними; 2) однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Водночас, відповідно ч. 1 ст. 603 Цивільного кодексу України у разі заміни кредитора у боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.

Згідно з ч. 2 ст. 603 Цивільного кодексу України у разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Як встановлено судом, 23.03.2017 на підставі Договору надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017 відбулась заміна кредитора (з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації") у зобов'язанні з оплати відповідачем (боржником) вартості товару, поставленого йому за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016, та з 23.03.2017 позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації") набув права вимоги до відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест") за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на суму 201470,49 грн.

Як встановлено судом, 19.06.2017 позивач направив на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові (вих. № 23/03 від 19.06.2017) за Договором надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017 на суму 201740,49 грн. та вказане повідомлення було отримане третьою особою 1 04.07.2017 .

Водночас, як встановлено судом, до дати одержання відповідачем надісланого на його адресу позивачем повідомлення про заміну кредитора за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 (до 19.06.2017), 25.04.2017 відповідач направив на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. № 10/2017 від 24.04.2017) за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на суму 190000,00 грн., яка була одержана третьою особою 1 27.04.2017 .

При цьому, судом встановлено, що на момент одержання відповідачем від позивача вказаних повідомлень про заміну кредитора у зобов'язанні (за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016), належні відповідачу вимоги до третьої особи 1 у сумі 190000,00 грн. виникли на підставі, що існувала на момент одержання від позивача (нового кредитора) письмових повідомлень про заміну кредитора, та строк належних відповідачу вимог настав до одержання від позивача письмових повідомлень про заміну кредитора у зобов'язанні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" з оплати товару за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на суму 190000,00 грн. припинились у зв'язку із здійсненням відповідачем на підставі ст.ст. 601, 603 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних однорідних вимог, правомірність якого встановлена судом, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" про стягнення 190000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача з огляду на відмову у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 13.12.2017

Суддя Грєхова О.А.