Рішення
від 14.12.2017 по справі 910/16615/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа №910/16615/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланпус"

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр " М.Т.К."

про стягнення 350 000,00 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Бачинська А.Ю. за дов.

Від третьої особи 1 - ТОВ "ФРАМ КО" Спєров Д.К. за дов.

Від третьої особи 2 - ТОВ "Медичний центр "М.Т.К" Чепурда П.І. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пред'явлені вимоги про стягнення 350 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар по договору поставки № 263 від 18.11.2014, право вимоги за яким позивач отримав до відповідача на підставі договору факторингу № Ф120417 від 12.04.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.10.2017.

23.10.2017 до суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "М.Т.К." (03680, м.Київ, вул.Амосова, 10, код ЄДРПОУ 21633086) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

23.10.2017 через канцелярію суду позивач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

24.10.2017 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." надійшла заява про вступ у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 24.10.2017 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи відкладено на 21.11.2017.

20.11.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва третьою особою 2 -ТОВ "Медичний центр " М.Т.К.", а 21.11.2017 третьою особою 1 - ТОВ Фрам Ко подані письмові пояснення у справі.

21.11.2017 через відділ діловодства позивачем, а відповідачем у судовому засідання подані додаткові пояснення.

21.11.2017 в судовому засідання оголошено перерву до 12.12.2017.

08.12.2017 третьою особою 2 подані додаткові пояснення.

11.12.2017 третьою особою 1 подані доповнення до пояснень.

12.12.2017 представником відповідача в судовому засіданні подане клопотання про приєднання документів.

У судовому засіданні 12.12.2017 оголошено перерву до 14.12.2017.

Представники позивача та третьої особи 1 в судових засіданнях підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов.

Представники відповідача та третьої особи 2 проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 14.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ланпус" (покупець) укладено договір поставки товару № 263, згідно умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби) та інше (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору поставки № 263 визначено, що загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами у видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями та складають невід'ємну частину цього договору.

Поставка товару здійснюється шляхом доставки за адресою вказаною покупцем або на умовах самовивозу(п.2.1.).

На виконання умов вказаного договору поставки, постачальником - ТОВ Фрам Ко у період з 14.02.2017 по 17.03.2017 було поставлено відповідачу медичні вироби на загальну суму 350000,00 грн., що підтверджується товарно - транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач своїх зобов'язань за договором поставки щодо оплати товару не виконав, отриманий товар не оплатив.

Як стверджує в позовній заяві позивач, на день звернення з позовом до суду, сума невиконаних грошових зобов'язань відповідача за поставлений товар на умовах договору поставки № 263 від 18.11.2014 становить 350000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" зазначив, що між ним та постачальником товарів за договором поставки № 263 від 18.11.2014 (ТОВ "Фрам Ко") 12.04.2017 було укладено Договір надання послуги факторингу № Ф120417, за умовами якого позивач (фактор) зобов'язується передати грошові кошти в сумі 350000 грн. у розпорядження клієнта (ТОВ Фрам Ко , а клієнт - ТОВ Фрам Ко зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором поставки товару № 263 від 18.11.2014 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланпус" (відповідача) в розмірі 350000,00 грн.

Згідно з додатком № 2 (Порядок відступлення вимоги) , що є невідємною частиною договору факторингу, ТОВ Фрам Ко передало позивачу наступні документи, що підтверджують дійсність вимоги перед боржником - ТОВ Ланпус :

договір поставки № 263 від 18.11.2014, реєстр неоплачених накладних станом на 17.03.2017, реєстр податкових накладних станом на 17.03.2017, акт звірки розрахунків з 14.02.2017 по 17.03.2017, крім того, ТОВ Фрам Ко передало позивачу товарно - транспорті накладні станом на 17.03.2017, які підтверджують факт поставки товару відповідачу на суму 350000,00 грн.

25.07.2017 позивачем було надіслано на адресу відповідача письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги за договором поставки товар № 263 від 18.11.2014 із вимогою про сплату зазначеного боргу, яка залишилась невиконаною.

Посилаючись на ст. ст. 15, 16, 509,510, 512, 516, 526, 527, 1077-1082 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 350000 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судових засіданнях докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вже зазначалось судом, на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ланпус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" Договору поставки товару № 263 від 18.11.2014 третя особа 1 у період з 14.02.2017 по 17.03.2017 поставила відповідачу товар на загальну суму 350000,00 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними за вказаний період, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, відповідачем не заперечується факт отримання від третьої особи 1 товару за договором поставки товару № 263 від 18.11.2014 на загальну суму 350000,00 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016 строк оплати товару, сума кожної поставки вказуються у накладних.

Судом встановлено, що у доданих до матеріалів справи видаткових накладних за спірний період ТОВ "Фрам Ко" було вказано строк плати - 28 днів з моменту одержання товару.

Отже, відповідач повинен був здійснити оплату товару, поставленого ТОВ "Фрам Ко" за накладними протягом 28-ми днів з дати поставки (дати оформлення товарно-транспортних накладних).

12.04.2017 між позивачем - ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (фактор) та третьою особою 1 - ТОВ "Фрам Ко" (клієнт) укладено Договір надання послуги факторингу № Ф120417, відповідно до умов якого клієнт відступив фактору своє право грошової вимоги за Договором поставки товару № 263 від 18.11.2014 до відповідача у розмірі 350000,00 грн.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом ФК № 568 від 07.05.2015, виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (копія свідоцтва долучена позивачем до позовної заяви).

Згідно з ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

З огляду на викладене, беручи до уваги дату укладення між сторонами Договору надання послуги факторингу № Ф120417 від 12.04.2017 , суд дійшов висновку, що 12.04.2017 позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації") набув права вимоги до відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланпус") за Договором поставки товару № 263 від 18.11.2014 на суму 350000,00 грн.

25.07.2017 позивач направив на адресу відповідача повідомлення від 19.07.2017 про відступлення права грошової вимоги факторові з вимогою сплати боргу, в якому повідомив про укладення договору надання послуги факторингу № Ф120417 від 12.04.2017, на підставі якого набув прав вимоги до відповідача за договором поставки товару № 263 від 18.11.2014 на суму 350 000,00 грн., та просив погасити вказану заборгованість у 3-денний строк з дати отримання даного повідомлення.

Отримання вказаного повідомлення про відступлення прав вимоги не заперечується відповідачем.

Водночас, відповідач зазначив, що його зобов'язання з оплати товару на суму 350000,00 грн. припинились на підставі ст. 601 ЦК України.

Судом встановлено, що 02.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (покупець) було укладено Договір постачання № 4/17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, косметичні засоби (товар) у кількості, асортименті і по цінах згідно з накладними, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 12.04.2017, складеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К.", заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 станом на 12.04.2017 становила 7 654 172 грн. 37 коп. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К."; копія долучена третьою особою 2 до матеріалів справи з поясненнями від 20.11.2017.

Наявність заборгованості за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 не заперечувалась Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" у судових засіданнях та у письмових поясненнях, поданих до суду протягом розгляду справи.

27.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ланпус" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (кредитор) укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (боржник) своїх зобов'язань за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 (основний договір).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки від 27.03.2017 поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по оплаті поставленого товару за основним договором в сумі 350000,00 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору поруки від 27.03.2017 поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором на умовах, в порядку та в строки, визначені в основному договорі.

Відповідно до п. 3.4 Договору поруки від 27.03.2017 до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі і ті, що забезпечували його виконання.

Судом встановлено, що ТОВ "Фрам Ко" взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017 р. щодо оплати вартості поставленого товару не виконало, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у вказаній сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на викладене, беручи до уваги п. 2.1 Договору поруки від 27.03.2017, суд дійшов висновку, що відповідач (поручитель за вказаним договором поруки) поручився перед кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К.") за виконання третьою особою 1 (боржником за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017) своїх зобов'язань з оплати товару, поставленого за вказаним договором поставки в межах 350000,00 грн.

До матеріалів справи відповідачем долучено копію вимоги ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." про сплату заборгованості (вих. № 02-272/10 від 18.04.2017), в якій ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." повідомило відповідача, що станом на 14.04.2017 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" за договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 становить 7654172,37 грн., у зв'язку з чим просило відповідача як поручителя за договором поруки від 27.03.2017 сплатити грошові кошти у розмірі 350000,00 грн. у відповідності до умов договору поруки.

Платіжним дорученням № 587 від 21.04.2017 відповідач сплатив на рахунок ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." грошові кошти у розмірі 350000,00 грн., з призначення платежу оплата за медпрепарати згідно договору поруки від 27.03.17 (Дог. пост. 4/17 від 02.01.17р) З урах. ПДВ 7%,20%

24.04.2017 відповідач звернувся до ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." з листом вих. № 25, в якому зазначив, що в платіжному дорученні № 587 від 21.04.2017 на суму 350000,00 грн. вказано невірне призначення платежу, просив вважати правильним призначення платежу: Сплата згідно договору поруки від 27.03.2017 р. Без ПДВ.

Листом вих. № МТК/02-305/5 від 28.04.2017 третя особа 2 повідомила відповідача, що нею було прийнято уточнення призначення платежу у платіжному дорученні № 587 від 21.04.2017.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 21.04.2017 відповідач як поручитель третьої особи 1 за договором поруки від 27.03.2017, сплатив на користь кредитора (ТОВ "Медичний центр "М.Т.К.") заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" у розмірі 350000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 587.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у зв'язку з виконанням відповідачем як поручителем за договором поруки від 27.03.2017 обов'язку боржника (ТОВ "Фрам Ко") з оплати товару, поставленого кредитором (ТОВ "Медичний центр "М.Т.К.") за договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 на суму 350000,00 грн., 21.04.2017 до відповідача перейшло право вимоги до третьої особи 1 у розмірі 350000,00 грн.

При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження третьої особи 1, що заміна кредитора не відбулась, оскільки відповідно до п. 8.2 Договору постачання № 4/17 від 02.01.2017 жодна із сторін не має права передавати свої права за договором третій особі без письмової згоди іншої сторони.

Суд зазначає, що вказана умова договору стосується випадків, коли заміна сторони у зобов'язанні відбувається шляхом укладення відповідного правочину (договору факторингу, цесії, тощо).

Водночас, заміна кредитора (з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланпус") у зобов'язанні зі сплати третьою особою 1 (боржником) грошових коштів у розмірі 350000,00 грн. відбулась в силу положень законодавства України, зокрема відповідно до ст. 512, 556 Цивільного кодексу України, так як до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні.

Судом встановлено, що 21.04.2017 відповідач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 24, в якій зазначив, що станом на 14.04.2017 заборгованість ТОВ "Фрам Ко" перед ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." за поставлений товар по договору постачання № 4/17 від 02.01.2017 становила 7654172,37 грн. На виконання договору поруки від 27.03.2017 та договору постачання № 4/17 від 02.01.2017 ТОВ "Ланпус" було сплачено ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." 350000,00 грн., таким чином, станом на 21 квітня 2017 року заборгованість ТОВ "Фрам Ко" перед ТОВ "Ланпус" становить 350000 грн., в зв'язку з оплатою боргу за договором поставки.

Враховуючи положення ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України, відповідач заявив про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 350000,00 грн., та просив вважати виконаним зобов'язання ТОВ "Ланпус" перед ТОВ "Фрам Ко" за договором поставки товару № 263 від 18.11.2014 на суму 350000,00 грн., та зобов'язання ТОВ "Фрам Ко" перед ТОВ "Ланпус" за договором поруки від 27.03.2017 (договором постачання № 4/17 від 02.01.2017) на суму 350000,00 грн.

Вказана заява ТОВ "Ланпус" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 24 від 21.04.2017 на суму 350000,00 грн. була отримана ТОВ "Фрам Ко" 27.04.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

26.04.2017 була сплачена решта заборгованості в розмірі 19510,49 грн. на підставі платіжного доручення № 623 від 26.04.2017.

Згідно із ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частина 2 статті 601 Цивільного кодексу України зазначає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГКУ).

Так, відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Положеннями ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, згідно із ч. 3 вказаної статті одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Суд зазначає, що підстави припинення зобов'язання визначені у ст. 598-609 Цивільного кодексу України, та зарахування зустрічних однорідних вимог є одним із способів виконання зобов'язання та підставою припинення зобов'язання. При цьому, зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, який виражає волевиявлення сторони зобов'язання на припинення зобов'язання.

При цьому, суд перевіряє лише правомірність здійснення такого зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто встановлює наявність дійсного зобов'язання та існування всіх умов, за наявності яких вимоги підлягають зарахуванню у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, а саме вимоги повинні бути: 1) зустрічними; 2) однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Водночас, відповідно ч. 1 ст. 603 Цивільного кодексу України у разі заміни кредитора у боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.

Згідно з ч. 2 ст. 603 Цивільного кодексу України у разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Як встановлено судом, на підставі Договору надання послуги факторингу № Ф120417 від 12.04.2017 відбулась заміна кредитора з ТОВ "Фрам Ко" на ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" у зобов'язанні з оплати відповідачем (боржником) вартості товару, поставленого йому за договором поставки товару № 263 від 18.11.2014, та з 12.04.2017 позивач - ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" набув права вимоги до відповідача - ТОВ "Ланпус" за договором поставки товару № 263 від 18.11.2014 на суму 350000,00 грн.

25.07.2017 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові від 19.07.2017 за договором надання послуги факторингу № Ф120417 від 12.04..2017 на суму 350000,00 грн., яке було отримане відповідачем 02.08.2017.

Судом встановлено, до дати одержання відповідачем надісланого на його адресу позивачем повідомлення про заміну кредитора за договором поставки товару № 263 від 18.11.2014, 21.04.2017 відповідач направив на адресу місцезнаходження ТОВ "Фрам Ко" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 24 за договором поставки товару № 263 від 18.11.2014 на суму 350000,00 грн., яка була одержана третьою особою 1 - 27.04.2017.

На момент одержання відповідачем від позивача повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки товару № 263, належні відповідачу вимоги до третьої особи 1 у сумі 350000,00 грн. виникли на підставі зобов'язань, що існували на момент одержання від позивача (нового кредитора) письмових повідомлень про заміну кредитора, та строк належних відповідачу вимог настав до одержання від позивача письмових повідомлень про заміну кредитора у зобов'язанні.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланпус" з оплати товару по договору поставки товару №693 від 18.11.2014 на суму 350000,00 грн. припинились у зв'язку із здійсненням відповідачем на підставі ст.ст. 601, 603 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних однорідних вимог, правомірність якого встановлена судом, тому в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланпус" про стягнення 350000,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 21.12.2017

Суддя О.М.Ярмак

Дата ухвалення рішення14.12.2017
Оприлюднено24.12.2017

Судовий реєстр по справі —910/16615/17

Постанова від 25.05.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Жуков С.В.

Ухвала від 26.03.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Жуков С.В.

Постанова від 14.02.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Смірнова Л.Г.

Ухвала від 22.01.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Смірнова Л.Г.

Рішення від 14.12.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ярмак О.М.

Ухвала від 24.10.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ярмак О.М.

Ухвала від 27.09.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ярмак О.М.

Ухвала від 28.09.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ярмак О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні