Рішення

від 20.06.2017 по справі 359/3627/17

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/3627/17

Провадження № 2/359/1659/2017

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі :

головуючого судді Вознюка С.М.,

секретарях Пустовіт А.Б.,

за участю позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості отриманих за розпискою коштів, -

в с т а н о в и в :

05.05.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою , в якому просила суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі еквівалентному 325 742,20 грн. з яких: 138 540,00 грн. - гривневий еквівалент суми загального боргу; 7 598,00 - 3% річних; 56 732,53 грн. - інфляційні витрати та 113 811,67 грн. - пеня, а також стягнути судові витрати по справі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. 3 січня 2013 року позивач ОСОБА_1 передала відповідачу ОСОБА_3 кошти в сумі 1500,00 дол. США за бронювання квартири №10 за адресою: вул. Мічуріна, 121-А с. Гора Бориспільського району, про що свідчить договір бронювання та розписка про отримання коштів. Оскільки вказаний будинок на момент передачі коштів не був узаконений (згідно слів ОСОБА_3, планувалось переоформлення з приватного в малоквартирний будинок), він знаходився на етапі будівництва і жодних правовстановлюючих документів не було, тому ОСОБА_3, з метою отримання більших сум коштів, запропонував позивачці укласти попередній договір купівлі-продажу квартири 5, за адресою вул. Ялтинська в с. Вишеньки Бориспільського району, де зі слів відповідача знаходився на більш високій стадії будівництва ще один об'єкт будівництва ОСОБА_3 На момент укладення такого договору позивач ОСОБА_1 внесла частину платежу в розмірі 8500,00 дол. США. Іншу частину мала внести по завершенню будівельно-ремонтних робіт та оформлення правовстановлюючих документів, шляхом укладення основного договору купівлі-продажу. Взяті на себе зобов'язання, відповідач мав виконати до серпня 2013 року. З метою прискорення проведення ремонтних робіт в квартирі, позивач 05.06.2013 року передала відповідачу ще 1000,00 дол. США та повідомила свого орендодавця орендованої нею квартири про наміри розірвати договір оренди та звільнити займану квартиру з липня 2013 року, як те обіцяв ОСОБА_3 Однак, свої зобов'язання відповідач не виконав в обіцяний термін. Позивач змушена була звільнити орендовану квартиру та залишилась без даху над головою та в терміновому порядку вимушена була шукати інше житло. За два тижні ОСОБА_3, з метою згладити конфліктну ситуацію, знайшов позивачеві інше житло в оренду та обіцяв до заселення у власну квартиру останньої нести витрати по сплаті оренди квартири в с. М.Олександрівка Бориспільського району. Внісши орендну плату за 1,5 місяці, відповідач зникає, на телефонні дзвінки позивача не відповідає, особистих зустрічей уникає. Взимку 2014 року, ОСОБА_3, створив юридичну особу Обслуговуючий кооператив Заміський клуб , куди було передано усі його об'єкти будівництва, в зв'язку з чим, відповідач поступово укладав з покупцями договори вступу в кооператив. В зв'язку з постійними порушеннями взятих на себе обов'язків ОСОБА_3, позивач відмовилась від вступу в кооператив без правовстановлюючих документів на передплачену квартиру. В зв'язку з чим, в червні 2014 року між сторонами було укладено ще один попередній договір, з підписанням якого позивач передала відповідачу ще 3000,00 дол. США. Відповідно до умов такого договору передача готової квартири з правовстановлюючими документами мала б відбутись не пізніше листопада 2014 року. В середині осені, позивач приїхала на об'єкт будівництва, щоб проконтролювати процес ремонтних робіт та виявила, що ремонт здійснюється не за погодженим з нею проектом. Від будівельників вона дізналась, що відповідач ОСОБА_3 неодноразово приводив інших покупців та вже протягом тривалого періоду ремонтні роботи в квартирі проводять за погодженням з іншим замовником. За тиждень до закінчення останнього попереднього договору купівлі-продажу, ОСОБА_3 показав позивачу правовстановлюючі документи на земельну ділянку під будинку та обіцяв що протягом тижня провести до оформлення документів на будинок. Однак за тиждень позиція ОСОБА_3 змінилась, він повідомив позивачеві про продаж її квартири іншим особам, а в якості альтернативи запропонував ОСОБА_4 квартиру в с. Чубинське Бориспільського району, яка знаходитесь на стадії проекту або повернення їй всієї внесеної суми в доларах США. В результаті такої бесіди 20 грудня 2014 року відповідач склав розписку, відповідно до якої зобов'язався повернути ОСОБА_4 суму еквівалентну 12500,00 (дванадцять тисяч п'ятсот) дол. США до 15 березня 2015 року та кошти в сумі, еквівалентній 3500,00 дол. США до 15.06.2015 року. Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в обсязі та в строки, передбачені розпискою. Наразі, станом на дату звернення до суду з даним позовом відповідач здійснив часткове повернення коштів, а саме станом на 21.03.2015 року - суму, еквівалентну 2000,00 дол. США, 24.03.2015 року - суму, еквівалентну 1000,00 дол. CШA, 08.05.2015 року суму еквівалентну 1000,00 дол. США, 13.10.2015 року суму, еквівалентну 3500,00 дол. США, 24.10.2015 року суму еквівалентну 1000,00 дол. США. Виходячи з чого відповідачем не виконано боргові зобов'язання на суму еквівалентну 6500,00дол.США. Протягом року відповідачем жодним чином не виконувались боргові зобов'язання. 03.10.2016 року позивач звернулась до відповідача з вимогою про виплату заборгованості за розпискою та штрафними санкціями. Однак станом на дату звернення до суду з даною заявою відповідачем не було сплачено суми боргу. У зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу, що становить 138 540,00 грн. (6500 дол. США) а також трьох відсотків річних, інфляційних втрат, а також, понесених позивачем судових витрат.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, заперечень проти позову не подав.

Відповідно до вимог ст. ст. 169, 224 Цивільного процесуального кодексу України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи позивач та її представник не заперечували.

Заслухавши позивача та її представника, даючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам та встановленим на підставі цих доказів фактичним обставинам справи, суд прийшов до наступних висновків.

Позивачем ОСОБА_1 надано достатньо належних і допустимих доказів, які підтверджують ті обставини, що відповідачем ОСОБА_3 були отримані у неї кошти на підставі складених ним розписок.

При цьому, судом враховано, що зі змісту складених відповідачем ОСОБА_3 розписок вбачається як сам факт отримання останнім від позивача ОСОБА_1 зазначених ним коштів, так і дата отримання.

Як вбачається матеріалів справи та пояснень позивача, між нею та відповідачем існували договірні відносини стосовно об'єктів будівництва, про що свідчать укладені між ними відповідні договори. (а.с. 11-13,51,53-56,57-58)

З метою прискорення проведення будівельно-ремонтних робіт об'єктів будівництва та оформлення правовстановлюючих документів, шляхом укладення основного договору купівлі-продажу, позивач неодноразово надавала відповідачеві грошові кошти, про що свідчать відповідні розписки останнього. (а.с. 7,10 - на звороті, 14,15)

Відповідач свої договірні зобов'язання щодо оформлення правовстановлюючих документів на об'єкт будівництва не виконав, безпідставно скориставшись грошовими коштами, які йому надавала позивач, у зв'язку з чим 20 грудня 2014 року відповідач склав розписку, відповідно до якої зобов'язався повернути ОСОБА_4 суму еквівалентну 12500,00 (дванадцять тисяч п'ятсот) дол. США до 15 березня 2015 року та кошти в сумі, еквівалентній 3500,00 дол. США до 15.06.2015 року. (а.с.7)

Як зазначила позивач, станом на дату звернення до суду з даним позовом відповідач здійснив часткове повернення коштів, а саме: станом на 21.03.2015 року - суму, еквівалентну 2000,00 дол. США; 24.03.2015 року - суму, еквівалентну 1000,00 дол. CШA; 08.05.2015 року суму еквівалентну 1000,00 дол. США; 13.10.2015 року суму, еквівалентну 3500,00 дол. США; 24.10.2015 року суму еквівалентну 1000,00 дол. США. Таким чином, відповідачем не виконано боргові зобов'язання на суму еквівалентну 6500,00дол.США.

03.10.2016 року позивач звернулась до відповідача з вимогою про виплату заборгованості за розпискою та штрафними санкціями. (а.с. 32) Однак станом на дату звернення до суду з даною заявою відповідачем не було сплачено суми боргу в добровільному порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Згідно із статтею 1046 ЦК України , за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України , договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статей 525 , 526 , 530 , 614 , 615 ЦК України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 599 ЦК України імперативно визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав зобов'язань за умовами Договору та не повернув позивачеві борг у визначений договором строк.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 18) Постанови Вищого Спеціалізованого Суду України № 5 від 30.03.2013 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", за змістом ст.ст. 552 , 625 ч. 2 ЦК України , інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування та утримування ним грошових коштів, належних до сплати кредиторові і ці кошти повинні нараховуватись незалежно від сплати неустойки (пені) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.

З'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що вказана норма поширюється на виниклі між сторонами правовідносини.

Порядок проведення розрахунку заборгованості і штрафних санкцій затверджено листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ . Згідно вказаних рекомендацій, сума боргу з урахуванням індексу інфляції розраховується шляхом множення суми заборгованості на моменти її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Позивачем разом з позовною заявою був наданий розрахунок суми боргу з зазначенням помісячного індексу інфляції та розрахунок 3% річних. (а.с. 3-5)

Зважаючи на те, що показники індексу інфляції є інформацією загально доступною та перевіривши правильність наданого позивачкою розрахунку заборгованості з урахуванням індексу інфляції, сума інфляції складає - 56792,53 грн. Сума 3% (трьох процентів річних) згідно наданого розрахунку складає - 7598,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що з урахуванням вимог ст. 11 ЦПК України , з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума інфляції та трьох процентів річних, заявлена позивачем.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за розпискою в сумі 138540,00 грн. - гривневий еквівалент суми загального боргу (6500 доларів США) на дату виникнення боргових зобов'язань; інфляційні витрати - 56792,53 грн. та три проценти річних - 7598,00 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача пені в сумі 113 811,67 грн. суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини першої статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Таким чином, враховуючи положення вказаних вище правових норм щодо позовної давності при стягненні неустойки (пені), а також те, що ані в позові, ані в судовому засіданні позивач не вказала мотиви та підстави її стягнення, а сам розмір нарахованої пені останньою не обґрунтований, суд вважає, що з цих підстав позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 пені в розмірі 113 811,67 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2029,30 грн. сплаченого судового збору.

Крім того, під час розгляду справи позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3

Розгляд заяви здійснюється в порядку, визначеному ст.ст. 152, 153 ЦПК України. Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що незадоволення вимог щодо забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів сторін у справі, а також те, що незастосування заходів забезпечення позову може ускладнити в подальшому виконання рішення суду або зробить його неможливим, оскільки відповідач може відчужити майно на користь інших осіб, суд приходить до висновку що дані вимоги слід задовольнити.

З цього приводу, суд вважає за необхідне накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 в порядку забезпечення позову в межах задоволених судом вимог на суму 204959 (двісті чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 83 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 79, 88, 169, 209, 212, 214, 215,224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, с. Гора Бориспільського району Київської області, вул. Жовтнева, 11, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_2), - 138540 грн. 00 коп. отриманих коштів, 7598 грн. 00 коп. - трьох відсотків річних, 56792 грн. 53 коп. інфляційних втрат, та 2029 грн. 30 коп. частини сплаченого судового збору, а всього 204959 (двісті чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 83 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, с. Гора Бориспільського району Київської області, вул. Жовтнева, 11, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1) в порядку забезпечення позову в межах задоволених судом вимог на суму 204959 (двісті чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 83 коп.

Арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3, зняти по завершенню виконання рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до апеляційного суду Київської області в загальному порядку.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області ОСОБА_5