Справа № 555/1243/17

Номер провадження 1-кп/555/23/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2018 року

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Старовецька Ю.В.

при секретарі - Григорієвій В.М.

за участю прокурора - Прокопчука В.А.

потерпілого - ОСОБА_1

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2

захисників - адвоката ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4

обвинувачених - ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Березне кримінальне провадження № 12017180060000316 від 25.05.2017 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, з освітою середньою, непрацюючого;

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, з освітою середньою, непрацюючого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 22 травня 2017 року приблизно о 22.00 год., перебуваючи по вул. Зірненській в с.Зірне Березнівського району Рівненської області, під час словесного конфлікту, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс ОСОБА_1 один удар кулаком правої руки в область лівого плеча, в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синця лівого плеча на тлі якого наявні дві подряпини, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_5 22 травня 2017 року приблизно о 22.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп яніння, знаходячись по вул. Зірненській в с.Зірне Березнівського району Рівненської області, під час словесного конфлікту, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс ОСОБА_1 один удар кулаком правої руки в область лівого вуха, в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді розриву лівої барабанної перетинки, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Допитаний як обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні злочину визнав, вказав, що 22.05.2017 року близько 22 години їхав по вул.Зірненській в с.Зірне велосипедом та побачив своїх знайомих, а саме ОСОБА_7 , який лежав на землі під мотоциклом, а біля нього стояв свідок ОСОБА_1 та ОСОБА_5, який розмовляв з ОСОБА_8 Він під'їхав до них та попросив, щоб ОСОБА_1 дав можливість ОСОБА_7 піднятись, на що останній відповів, що хай лежить, оскільки він викликав працівників поліції. В цей час до обвинуваченого став підходити потерпілий ОСОБА_1 і, як вирішив обвинувачений, з метою, щоб його вдарити, тому він долонею руки в ділянку плеча відпихнув потерпілого. В цей час ОСОБА_8 сказала, щоб потерпілого не чіпали, так як він учасник АТО. Більше ніяких дій щодо потерпілого він не вчиняв. ОСОБА_6 також вказав, що не бачив, щоб удари потерплому наносив ОСОБА_9 Обвинувачений зазначив, що розуміє, що в саме в результаті його дій потерплий отримав тілесні ушкодження, тому і визнає свою вину у вчиненні інкримінованого діяння. Під час промови у судових дебатах та в останньому слові приніс вибачення потерпілому.

Допитаний як обвинувачений ОСОБА_5 вину вчиненні злочину визнав, вказавши, що 22.05.2017 року близько 22 години разом із своїм знайомим ОСОБА_7 в якості пасажира на його скутері їхав по вул.Зірненській в с.Зірне. Оскільки проїзна частина була із значною кількістю ям та вибоїн, вони, намагаючись їх об їхати, їхали транспортним засобом майже по середині дороги і тут позаду подав звуковий сигнал мікроавтобус. Він махнув рукою, щоб автомобіль проїхав, будь-яких непристойних жестів не показував. За кілька метрів цей мікроавтобус зупинився, і з нього вийшло троє осіб: двоє чоловіків і одна жінка. Потерпілий ОСОБА_10 сказав, що він викликав працівників поліції, так як ОСОБА_5 та ОСОБА_7 їхали в нетверезому стані, на що обвинувачений відповів, що він не працівник поліції і не може пред'являти йому таких претензії. Після чого потерпілий ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_11 підійшли до ОСОБА_7 та намагались покласти його зі скутером на землю, від чого і сам потерпілий впав на скутер. Обвинувачений намагався допомогти ОСОБА_7 піднятись, проте потерпілий йому в цьому заважав, вдарив його в спину, у відповідь на що обвинувачений наніс удар кулаком правої руки в область лівого вуха і від його удару, як ствердила особа, потерпілий ОСОБА_1 не впав. Пізніше на місце події приїхали працівники поліції та відібрали у нього пояснення. ОСОБА_5 підтвердив, що того дня він вживав спиртні напої. Про той факт, що потерпілий є учасником АТО на момент конфлікту він не знав, і не бачив, що у потерпілого протез. Під час промови у судових дебатах та в останньому слові приніс вибачення потерпілому.

Потерпілий ОСОБА_1 дав показання про те, що ввечері 22.05.2017 року йому зателефонував його брат ОСОБА_11 та попросив з родиною відвести додому. Майже при в'їзді в с. Зірне попереду його мікроавтобуса посередині проїзної частини їхав мопед, на якому сиділо двоє чоловіків, заважаючи йому виконати маневр обгону. Коли він подав звуковий сигнал, щоб мопед дав дорогу, у відповідь на це йому показали непристойний жест. Проїхавши ще кілька метрів, він зупинив автомобіль та разом із братом підійшов до цих чоловіків, запитавши, чому вони так себе поводять. Дані особи перебували у стані сп'яніння, оскільки від було чути запах спиртного. На запитання потерпілого вони відреагували нецензурною лайкою. Так як водій мопеда був в нетверезому стані і міг створити дорожньо-транспортну пригоду, потерпілий зателефонував до поліції. Після чого обвинувачений ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_7 спробували втекти з місця події, а він намагався їх зупинити. Спочатку виникла шарпанина, а потім ОСОБА_5 наніс йому удари в плече від якого він впав на мопед та пошкодив протез, а коли піднявся, удар в голову йому завдав ОСОБА_6 Під час повторно допиту потерпілий ОСОБА_1 уточнив, що дар в плече йому завдав ОСОБА_6, а удар в ділянку вуха - ОСОБА_5 Зміну показань пояснив тим, що у нього було сильне хвилювання, і тому він переплутав дії обвинувачених.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що 22.05.2017 року вони з братом ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повертались додому. За кермом мікроавтобуса був ОСОБА_1. В с.Зірне, коли вони їхали по дорозі, попереду рухався скутер, який їхав посередині дороги і не дозволяв його об'їхати, тому ОСОБА_1 подав звуковий сигнал. У відповідь на це пасажир скутера ОСОБА_5 показав непристойний жест. Об'їхавши скутер, ОСОБА_1 зупинив автомобіль і вони вийшли з машини та підійшли до скутера, водій та пасажир якого перебували у нетверезому стані. Андрій відразу викликав працівників поліції. Між ними та ОСОБА_5 зав'язалась суперечка. Потім до них під'їхав на велосипеді ОСОБА_6 Щоб завадити водієві скутера втекти, свідок став перед транспортним засобом. Потім суперечка переросла в шарпанину, в якийсь момент ОСОБА_5 наніс удар ОСОБА_1, від якого він впав на скутер і коли він намагався підвестись, його вдарив кулаком в голову ОСОБА_6 Згодом ОСОБА_6 та ОСОБА_14 залишили місце події, а ОСОБА_5 забрали працівники поліції.

Свідок ОСОБА_8 дала показання про те, що 22.05.2017 року вона, її дві доньки та зять перебували в м.Березне, вони зателефонували до ОСОБА_1, який є братом її зятя, та поросили завезти їх додому. Коли вони їхали в с.Зірне, то перед мікроавтобусом їхав майже посередині дороги скутер, яким керував ОСОБА_7, а посаду сидів ОСОБА_5 Дані особи є її односельцями. Оскільки скутер заважав руху автомобіля, потерпілий ОСОБА_1 подав звуковий сигнал, на що ОСОБА_5 став показувати непристойні жести. Потерпілий сказав, що зупиниться і зробить йому зауваження. Потерпілий, його брат та вона вийшли з автомобіля, а доньки лишились в машині. Андрій підійшов до ОСОБА_5 та ОСОБА_7, та запитав, що вони собі дозволяють. У відповідь на слова потерпілого ОСОБА_5 став висловлюватись на його адресу нецензурною лайкою, тоді ОСОБА_1 зателефонував до поліції. Потім ОСОБА_5 став штовхати потерпілого, на що свідок сказала, щоб він його не чіпав, так як ОСОБА_1 пройшов війну і він на протезі. Потім до них підійшов ОСОБА_6 Під час словесного конфлікту ОСОБА_5 наніс потерпілому удар, від якого він впав на мопед, а потім ще наніс йому удари і ногами, коли ОСОБА_1 намагався піднятись його вдарив ОСОБА_6 у верхню частину тулуба, але куди саме точно свідок не змогла відповісти.

Свідок ОСОБА_12 дала показання про те, що безпосередньо очевидцем конфлікту, що виник між потерпілим та обвинуваченими вона не була, так як перебувала у транспортному засобі, з якого вона вийшла, коли почула крик потерпілого. Також свідок підтвердила, що ОСОБА_5 показав непристойний жест у відповідь на те, що ОСОБА_10 подав йому звуковий сигнал.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що 22.05.2017 року близько 22 години він їхав скутером по вулиці в с.Зірне та побачив обвинуваченого ОСОБА_5 і запропонував його підвезти. Перед ними проїхав мікроавтобус та різко загальмував, це змусила і його зупинити транспортний засіб. До них підійшло двоє чоловіків та пред'явили претензії, чому він так їхав і чому показав непристойний жест. Потім ОСОБА_1 взяв його транспортний засіб позаду за ручку на багажнику, а ОСОБА_11 за передню частину і стали його розгойдувати, від чого свідок разом із мопедом впали на землю, від цього, можливо, на мопед впав і ОСОБА_1 Як розгоратись події конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 і ОСОБА_5 він не бачив.

Свідок ОСОБА_13 дала показання про те, що 22.05.2017 року близько 22 години вона з родиною поверталась додому в транспортному засобі під керуванням потерпілого ОСОБА_15 В машині також знаходились її мама ОСОБА_8, сестра ОСОБА_12, ОСОБА_11 Коли вони їхали по вулиці в с.Зірне попереду їхав скутер, яким кермував ОСОБА_16, а позаду сидів ОСОБА_5 Особи їхали посередині проїзної частини, що заважало руху автомобіля, і тому ОСОБА_1 подав звуковий сигнал, у відповідь на що ОСОБА_5 показав непристойний жест. Коли мікроавтобус об їхав скутер, потерпілий зупинився і вийшов з автомобіля. Разом з ним вийшли також ОСОБА_11 та ОСОБА_8 Через кілька хвилин з автомобіля вийшла і її сестра. Свідок безпосередньо не бачила конфлікту між потерпілим та обвинуваченими. Приблизно через 40 хвилин після зупинки приїхали працівники поліції. Вона пам'ятає лише, що потерпілий тримався за вуха.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №134 на тілі ОСОБА_1 виявлений синець лівого плеча на тлі якого дві подряпини, синці лівого передпліччя та правого плечового суглобу Згідно наданої на експертизу медичної документації при зверненні потерпілого 25 травня 2017 року за медичною допомогою, діагностовано травматичний розрив лівої барабанної перетинки. Вид та морфологічні властивості ушкоджень (колір синців, стан поверхонь саден, опис розриву барабанної перетинки - з ін'єкцією судин ) свідчать про утворення від щонайменше чотирьохразової дії тупих предметів приблизно за 3-5 діб до судово-медичного огляду, не виключається за обставин наведених в постанові внаслідок нанесення ударів тупим предметом . В формі та характері ушкоджень не відобразилися індивідуальні властивості травмуючих предметів. Травматичні дії були спричинені з силою достатньою для утворення вищеописаних ушкоджень. Отримані ОСОБА_1 синці та садна, за ступенем тяжкості, належать до легких тілесних ушкоджень. Травма (розрив) барабанної перетинки, за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Розташування описаних ушкоджень, відсутність травматизації на поруч розташованих виступаючих ділянках тіла, загалом не притаманні для таких, що утворюються при падінні на площині.

Відповідно до протоколу №79 медичного освідчення факту вживання алкоголю (наркотичних засобів) і стану сп'яніння ОСОБА_5 на час проведення огляду в черговим лікарем ЦРЛ 22.05.2017 року о 23 год. 10 хв. перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винність ОСОБА_6, ОСОБА_5 у скоєнні злочинів при викладених у вироку обставинах.

Злочинні дії ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Злочинні дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_5, ОСОБА_6 суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети покарання, якою є не лише кара, а й виправлення особи і запобігання вчинення нових злочинів, що заснована на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання, ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Згідно ч.2 ст.12 КК України ОСОБА_5, ОСОБА_6 вчинили злочини невеликої тяжкості

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6, - не встановлені.

Обставина, яка обтяжує покарання ОСОБА_5, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Сторона обвинувачення вказала, що під час судового розгляду кримінального провадження не було встановлено обставин, які б пом'якшували відповідальність ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки обвинувачені хоча і визнали свою вину у вчиненні злочинів, проте не робили спроб відшкодувати заподіяну шкоду.

Сторона захисту вказала, що оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судових дебатах принесли вибачення потерплому, наявні підстави для визнання обставиною, яка пом'якшує їх покарання - щире розкаяння винних.

Проте з такою позицією захисту суд не погоджується з наступних підстав.

Щире каяття засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини, характеризується щирим осудом цієї поведінки, висловленні жалю з приводу вчиненого, вибаченні перед потерпілими та прийнятті заходів по відшкодуванню шкоди.

Однак, обвинувачені під час судового розгляду не висловили щирого осуду своєї поведінки, не вживали заходів щодо відшкодування (часткового) шкоди, вибачення обвинуваченому принесли лише в судових дебатах та під час останнього слова, а тому суд вважає, що це вибачення носить формальний характер і не свідчить про щире розкаяння осбі у вчиненому.

Згідно характеристики за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 характеризуються позитивно.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 суд приймає до уваги сукупність наведених обставин справи, тяжкість злочину та його наслідки у виді шкоди, заподіяної здоров'ю потерпілого, дані про особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, позитивну характеристику за місцем проживання, а тому приходить до висновку про необхідність призначення особі покарання у виді громадських робіт у максимальному розмірі, що визначений санкцією ч.1 ст.125 КК України, що буде достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Суд, враховуючи сукупність наведених обставин справи, протиправну поведінку ОСОБА_5, що передувала вчиненню злочину, тяжкість злочину та його наслідки у виді шкоди здоров'ю потерпілого, наявність обставини, що обтяжує покарання, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, дані про особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, характеризуються за місцем проживання позитивно, приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_5 можливе без відбування покарання у виді обмеження волі, призначення якого є найбільш доцільним, так як менш суворі види покарання, визначені санкцією ч.1 ст.125 КК України, будуть недостатніми для виправлення особи та попередження вчинення нових злочинів.

В зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за можливе застосувати ст.75 КК України і звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.

В судовому засіданні захисники та обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заявили клопотання про застосування до обвинувачених акту амністії, оскільки вони є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи , вчинили злочини невеликої тяжкості до набрання чинності Законом України Про амністію у 2016 році , з наслідками застосування амністії ознайомлені.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що, встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 року набрав чинності Закон України Про амністію у 2016 році від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Згідно ст.10 Закону України Про амністію у 2016 році питання про застосування амністії суд вирішує, зокрема, за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників.

Відповідно до п."е" ст.1 Закону України Про амністію у 2016 році звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, які визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: а саме: особи, які є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи - особи, які підпадають під дію Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Із посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серія В-І №106569 встановлено, що ОСОБА_5 є особою, яка підпадає під дію Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Із посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серія В-І №026437 встановлено, що ОСОБА_6 є особою, яка підпадає під дію Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Обмежень щодо застосування відносно обвинувачених амністії, передбачених ст.4 Законом України Про застосування амністії в Україні та ст.9 Закону України Про амністію у 2016 році , судом не встановлено, амністія до них не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 поширюється дія Закону України Про амністію у 2016 році , а тому вони підлягають звільненню від відбування покарання.

Потерпілим ОСОБА_1 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) було заявлено цивільний позов до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням злочину.

Від потерпілого ОСОБА_10 надійшла заява про залишення без розгляду цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди, вимоги щодо стягнення моральної шкоди підтримано повністю.

Відповідно до ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

З урахуванням наведеного, цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 в частині стягнення матеріальної шкоди, заподіяної злочином, підлягає залишенню без розгляду.

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення моральної шкоди потерпілий вказує, що в результаті вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 злочину йому було заподіяну моральну шкоду, яка виразилась у фізичному болі та стражданнях, які він зазнав у зв'язку з ушкодженням його здоров'я. В результаті отриманих тілесних ушкоджень він перебував на стаціонарному лікуванні, був позбавлений можливості тривалий час вести нормальний спосіб життя, спілкуватись з друзями. Враховуючи, що відповідачі обвинувачуються в кримінальних правопорушеннях різної тяжкості, то і відшкодувати моральну шкоду вони повинну різу, залежно від завданої шкоди кожним. На підставі наведеного просить стягнути з ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 300 000 грн., а з ОСОБА_6, який завдав йому менш тяжкі ушкодження, які не потребували тривалого лікування, просить стягнути моральну шкоду в сумі 200 000 грн.

В судовому засіданні потерпілий пояснив, що як учасник бойових дій, який захищав громадян України від ворогів на Сході країни, він зазнав особливих душевний страждань від протиправної поведінки обвинувачених, адже він намагався лише запобігти можливим шкідливим наслідкам дій обвинуваченого ОСОБА_5 та свідка, він не вчинив щодо обвинувачених жодних протиправних дій, щоб їх спровокувати. Крім того, особливо болісно він сприйняв і поведінку обвинувачених після вчинення злочину, які замість того, щоб принести вибачення, в селі за місцем проживання вихвалялись тим, що побили учасника АТО. А ОСОБА_6 привіз на зустріч з ним біля десятка чоловіків, які стали його звинувачувати у тому, що він зупинив ОСОБА_5

Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позовні вимоги визнали частково - в розмірі 5 000 грн., покликаючись на те, що потерпілим не було доведено більший розмір моральної шкоди.

При вирішенні цивільного позову потерпілого, суд приймає до уваги наступні обставини.

Відповідно до посвідчення серія Б №26886 ОСОБА_1 є інвалідом І групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Судом за результатами досліджених доказів у кримінальному провадженні встановлено, що внаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_10 було заподіяно легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, внаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_6 потерпілий зазнав легкого тілесного ушкодження, що безумовно викликали фізичний біль та душевні страждання, яких потерпілий зазнав. При цьому суд враховує також, що потерпілий являється ветераном війни-інвалідом війни.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом з'ясовано, що за своїм характером злочини, скоєні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 стосовно потерпілого, були спрямовані проти здоров'я особи, що є однією із важливіших цінностей та свобод людини охоронюваних державою. Суд, оцінюючи характер правопорушення, приймає до уваги також і обставини, що передували вчиненню злочину, зокрема, поведінка обвинуваченого ОСОБА_5, що виразилась у непристойних жестах, нецензурних словах. Зважає суд і на ту обставину, що потерпілий ОСОБА_10 не вчинив жодних протиправних дій щодо обвинувачених, він намагався запобігти можливому виникненню шкідливих наслідків від дій обвинуваченого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7

Глибина фізичних та душевних страждань потерпілого, на думку суду, є значною, безперечно особа страждала, протиправні дії відносно неї викликали зміни в її морально-психологічному стані, що внесло в її життя душевний та моральний дискомфорт, проте суду не надано доказів, що ці зміни досягли рівня клінічно значимих порушень її психіки і підлягали б відшкодуванню у розмірі, визначеному позивачем ( 200 000 грн. та 300 000 грн.).

Виходячи із вищезазначеного, враховуючи обставини скоєних злочинів кожним з обвинувачених, їх матеріальний стан ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не працюють, однак є працездатними, стан здоров'я задовільний, утриманців не мають), керуючись вимогами розумності і справедливості, суд вважає, що з ОСОБА_6 підлягає стягненню на користь потерпілого 25 000 грн., а з ОСОБА_5 - 35 000 грн.

Речові докази та судові витрати у справі відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 370,373,374 КПК України, ст.23, ст.1167 ЦК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначити покарання у виді громадських робіт на строк двісті годин.

На підставі п. е ст. 1 Закону України Про амністію у 2016 році ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік та з покладенням відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України обов'язків :

-- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

-- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

На підставі п. е ст. 1 Закону України Про амністію у 2016 році ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 в частині стягнення матеріальної шкоди, заподіяної злочином, залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 25 000 (двадцять п ять тисяч) грн. моральної шкоди, заподіяної вчиненням злочину.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 35 000 (тридцять п ять) грн. моральної шкоди, заподіяної вчиненням злочину.

Вирок суду може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Березнівський районний суд Рівненської області.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченим та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_17

Зареєстровано 28.01.2018

Оприлюднено 28.01.2018

Дата набрання законної сили 26.01.2018

Всього по справі 7 рішень

Безкоштовний пошук в судовому реєстрі