Рішення

від 16.01.2018 по справі 310/5974/17

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/5974/17

2/310/230/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

16 січня 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді…. ОСОБА_1,

при секретарі…………...ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автокредит плюс до ОСОБА_3 про стягнення збитків та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -

В с т а н о в и в :

ТОВ Автокредит плюс звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення збитків та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, мотивуючи свої вимоги тим, що заявою про приєднання до публічного договору №ZR00А!0000627892 від 24.11.2014р. ОСОБА_3 виразив своє бажання щодо приєднання до Публічного договору про надання фінансового лізингу на умовах, визначених Публічним договором про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті ТОВ Автокредит плюс . Відповідно до п.п.14.1.1 п.14 Заяви про приєднання, за цим договором лізингодавець передає лізингоодержувачу в лізинг автомобіль згідно специфікації, викладеної в Додатку №1. Відповідач згідно умов Договору лізингу, отримав від них у лізинг транспортний засіб Vоlkswagen Caddy, 2005 року випуску, номер кузову WV1ZZZ2KZ5X088068, реєстраційний номер НОМЕР_1 та зобов'язався сплачувати щомісячні платежі, пов'язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі, встановлених у Додатку 2 «Графік лізингових платежів , з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору. Вказаний вище автомобіль відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ 456052 від 25.09.2014р. належить на праві власності ТОВ Автокредит плюс . В зв'язку з тим, що відповідач, зобов'язання за Договором лізингу, належним чином не виконує, тому вони були змушені звернутись до суду з відповідним позовом, але 27.02.2017р. рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25.05.2017р., по справі №310/7596/16ц у задоволенні позовних вимог ТОВ Автокредит плюс до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу відмовлено. При розгляді даної цивільної справи суди виходили з того, що договір фінансового лізингу від 24.11.2014р., містить елементи договору оренди (найму) транспортного засобу та укладений з фізичною особою - ОСОБА_3, а тому підлягав нотаріальному посвідченню, а оскільки сторонами договору недодержано вимог закону, щодо нотаріального посвідчення договору, то цей договір є нікчемним. Відповідно до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Таким чином, відповідач в порядку реституції повинен повернути позивачеві автомобіль, який йому був переданий за договором лізингу. Крім того, відповідачем завдано позивачеві наступні збитки, а саме: як повідомив відповідач, автомобіль, який йому був переданий за договором фінансового лізингу був викрадений, тобто, відповідач в порядку реституції по нікчемному договору, не має можливості повернути позивачеві автомобіль, а тому повинен компенсувати їм його вартість. Таким чином, позивач з вини відповідача втратив спірний автомобіль, тобто ним спричинено збитки (реальні збитки) в розмірі вартості автомобіля 97 850 грн.. Також зазначений автомобіль, позивач купував з метою подальшої передачі в лізинг, тобто для отримання прибутку, що і було зроблено позивачем. Так, 24.11.2014р. ними було укладено з відповідачем договір фінансового лізингу, відповідно до п. 14.1.3. якого визначені щомісячні платежі та порядок їх сплати: платіж по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу у розмірі згідно Додатку №2 (Графік лізингових платежів), якщо інше не зазначено в Публічному договорі; відсотки за користування предметом лізингу в розмірі згідно Додатку №2 (Графік лізингових платежів), якщо інше не зазначено в Публічному договорі; комісія за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу в розмірі згідно Додатку №2 (Графік лізингових платежів), якщо інше не зазначено в Публічному договорі. Складовою лізингового платежу за договором фінансового лізингу є плата за користування предметом лізингу, яка за своєю правовою природою є платою за користування наймачем (позивачем) майном, переданого в лізинг. Відповідно до довідки щодо розрахунку собівартості послуги з користування автомобілем за період з 17.12.2014р. по 28.08.2017р. відповідач мав сплатити на їх користь 55 509,10 грн.. Також, з розрахунку собівартості послуги з користування автомобілем за договором фінансового лізингу вбачаються збитки завдані позивачеві протиправними діями відповідача при порушенні умов виконання договору лізингу, а саме: збитки за амортизацією вартості авто - 51 871,02грн., збитки за неотриманий прибуток 20% рентабельності - 21 476,02грн.. Враховуючи те, що з вини відповідача, позивач втратив автомобіль, тому останній не отримав та в майбутньому не зможе отримати доходи (упущена вигода), які планував отримати від передачі автомобіля в лізинг, а саме 128 856,14грн.. Таким чином, відповідачем завдано ним збитки (упущена вигода) у розмірі 128 856,14грн.. Просили суд стягнути з ОСОБА_3 на їх користь збитки в розмірі 226 706,14грн., які складається з: вартості втраченого автомобіля (реальні збитки) в розмірі 97 850грн. та неотримані доходи (упущена вигода) в розмірі 128 856,14грн., а також судові витрати.

Представник позивача - ОСОБА_4 (довіреність № 01.09.17-2 від 01 вересня 2017р.) - в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року , згідно якого Цивільно процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до п.п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України , справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За таких підстав, суд розглядає вказану справу за правилами, що діють на час її розгляду, за відсутності позивача і відповідача, в заочному порядку відповідно до вимог ст.ст. 280 , 281 ЦПК України .

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.11.2014 року відповідач ОСОБА_3 підписав заяву про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу № ZR00А!0000627892, яка разом з додатками до неї, умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складають договір фінансового лізингу (а.с.8).

Відповідно до додатку №1 до договору (а.с.9) 17.12.2014 року ОСОБА_3 був переданий в платне користування автомобіль марки Volkswagen Caddy, рік випуску 2005, тип ТЗ - фургон, № кузова/шасі - WV1ZZZ2KZ5X088068, реєстраційний номер - АА0589ОК, вартістю 97850,00 грн., а також він зобов'язався сплачувати щомісячні платежі у строк та у розмірі, які встановлені у Додатку 2 (ас.10) - графік лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору.

У рішенні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27.02.2017р. №310/7596/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25.05.2017р., зазначено, що договір про фінансовий лізинг, який укладений 24.11.2014р. між ТОВ Автокредит Плюс та ОСОБА_3 за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) транспортного засобу та договору купівлі-продажу транспортного засобу, а оскільки відповідно до ст. 799 ЦК України такий договір за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, що сторонами не додержано, тому відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України цей договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як зазначив позивач переданий автомобіль - Vоlkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_1 - 15.07.2015р. був у відповідача ОСОБА_3 викрадений, досудове слідство по даному кримінальному провадженню триває, на підтвердження цих обставин ними надано суду повідомлення Дарницького управління поліції Головного управління національної поліції в м.Києві від 15.09.2017р. № 355-аз/128/48/03-2017 (а.с.60) та Витяг з кримінального провадження № 12015100020007749 (а.с.61).

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 216 ЦК України, відповідно до якої кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості втраченого автомобіля (реальні збитки) в розмірі 97 850грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків (упущена вигода) у розмірі 128856,14грн., то суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків, вони підлягають відшкодуванню винною особою.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене є упущеною вигодою.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею одержані, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено суду, що спричинені збитки (упущена вигода) завдані внаслідок протиправних дій саме відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно також стягнути судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 3400,60 грн.(платіжне доручення № 85 від 01.09.2017 р.), пропорційно розміру задоволених позовних вимог (43,16%), а саме, у розмірі 1467,70 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,76,141, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автокредит плюс (ЄДРПОУ - 34410930, м.Дніпро, пр.. Праці, 2Т) вартість автомобіля у розмірі 97850,00 грн. та витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 1467,70 грн., а всього - 99317 (дев'яносто дев'ять тисяч триста сімнадцять) грн. 70 коп..

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя ОСОБА_1