Ухвала

від 03.02.2018 по справі 766/1876/18

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/1876/18

н/п 1-кс/766/1649/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2018 року слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м..Херсон) ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22018011000000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Слілчий слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м..Херсон) ОСОБА_4 звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22018011000000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,строком на 60 діб, без права внесення застави.

Мотивуючи клопотання, слідчий вказує, що слідчим відділом ГУ СБУ в АР Крим (з дислокацією в м. Херсон) здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР за №22018011000000001 від 02.02.2018.

З матеріалів УКР ГУ СБУ в АР Крим (з дислокацією в м. Херсон) вбачається про можливу причетність до вчинення державної зради громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 21.04.2015 року по 21.04.2016 рік займав посаду «заступника міністра спорту Республіки Крим» в незаконно створеному окупаційному органі влади на тимчасово окупованій території України АР Крим. Вказана особа, перебуваючи на посаді «заступника міністра спорту Республіки Крим» умисно вчиняла дії, спрямовані на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України та надавала допомогу іноземній державі в проведенні підривної діяльності проти України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтями 5, 72, 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.

Не зважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума» з визначенням дати такого волевиявлення, а саме на 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.

Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.

У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі Декларації про незалежність Республіки Крим, прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».

Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».

Надалі, 18.03.2014 між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.

Разом з цим, 20.03.2014 Державною Думою Російської Федерації прийнято Федеральний конституційний закон від от 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов Республики Крым и города федерального значения Севастополя».

Відповідно до ст. 10 вказаного закону співробітники органів безпеки, митниці та міліції Республіки Крим, співробітники інших державних органів, що заміщують посади у вказаних органах на день прийняття до Російської Федерації Республіки Крим та утворення у складі Російської Федерації нових суб`єктів, мають переважне право на вступ до служби до органів федеральної служби безпеки, митні органи Російської Федерації та органи внутрішніх справ російської Федерації, інші державні органи, створювані у відповідності до законодавства Російської Федерації на території Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя, при наявності в них громадянства Російської Федерації, а також за умови здачі ними екзамену на знання законодавства Російської Федерації та також їх відповідності вимогам, що пред`являються законодавством Російської Федерації до співробітників вказаних органів.

Створення та діяльність органів іноземної держави на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід`ємної території України та порушення її суверенітету.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, зокрема ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20.02.2014.

ОСОБА_6 , являючись громадянином України, фактично проживаючи на території АР Крим, з 21.04.2015 був призначений указом самопроголошеного прем`єр-міністра Республіки Крим ОСОБА_7 на посаду заступника міністра спорту Республіки Крим. На вказаній посаді перебував до 21.04.2016, після чого був звільнений у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

В той же час встановлено, що ОСОБА_6 входив до складу членів робочої групи із забезпечення проведення у 2016 році в Республіці Крим військово-патріотичного та фізкультурно-спортивного руху «Гонка Героев».

Надавав допомогу, можливо фінансового характеру діяльності організації «Всероссийской молодежной образовательной сборе военно-спортивных организаций и кадетских корпусов».

На даний час ОСОБА_6 входить до складу робочої групи з розробки Державної програми Республіки Крим «Патріотичне (військово-патріотичне) виховання громадян РФ в Республіці Крим» на 2018-2025 рр., при цьому займає посаду секретаря та заступника голови з правової роботи Регіонального відділення загальноросійської громадсько-державної організації «Добровольное общество содействия армии, авиации и флоту России» Республіки Крим.

Громадянин України ОСОБА_6 , достеменно знаючи про факт окупації 20.02.2014 півострова Крим збройними силами Російської Федерації, знаючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаним про те, що Автономна Республіка Крим є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання, ОСОБА_6 умисно, з метою надання допомоги іноземній державі (РФ), щодо створення окупаційною владою незаконного апарату державного управління на території Автономної Республіки Крим, добровільно погодився на пропозицію Російської Федерації самопроголошених незаконно утворених органів влади Республіки Крим перейти в незаконно створений орган окупаційної влади на тимчасово окупованій території України АР Крим з підпорядкуванням РФ та обійняти посаду так званого «заместителя министра спорта Республики Крым», на якій перебував відповідно до наказу представників окупаційної влади з 21.04.2015 по 21.04.2016.

На вищевказаній посаді громадянин України ОСОБА_6 діяв на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній, інформаційній безпеці України та надавав сприяння іноземній державі РФ, в підривній діяльності проти України, іноземній організації та їх представникам, в особі незаконно утворених органів влади Республіки Крим в період з 21.04.2015 по 21.04.2016 на тимчасово окупованій території Україні, шляхом проведення та підтримки політики окупаційного режиму в сфері спорту, з метою сприяння легалізації тимчасової окупації півострова Крим, порушення встановленого законодавством України конституційного порядку на території України, а також імплементації та ствердження російського законодавства на території півострова Крим.

В подальшому, громадянин України ОСОБА_6 , переслідуючи власні інтереси, залишив територію АР Крим та прибув на підконтрольну Україні територію, приховуючи при цьому факт сприяння у підривній діяльності на шкоду України в ході здійснення повноважень так званого «заместителя министра спорта Республики Крым», оскільки усвідомлював характер протиправності своїх діянь на території АР Крим.

Вина ОСОБА_6 підтверджується зібраними доказами.

Повідомлення про підозру про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, складено та вручено підозрюваному 02.02.2018.

Метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, забезпечення можливості своєчасності та повноти проведення досудового слідства, виконання процесуальних дій, виявлення та фіксації слідів злочинної діяльності, а також задля попередження ухилення підозрюваного від слідства.

Відомі дані про особу ОСОБА_6 та характер вчиненого ним злочину, підозра у вчиненні якого обґрунтована вагомими доказами, вказують на існування ризиків, які дають підстави вважати, що в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу тримання під вартою, підозрюваний буде мати можливість ухилитися від органів досудового слідства та суду, знищити або сховати речі та документи, які мають суттєве значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень та місцезнаходження яких по теперішній час не встановлено, перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності ОСОБА_6 є квартира, яка розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 .

Викладені ризики свідчать про те, що застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та попередити спроби підозрюваного переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб.

Посилаючись на зазначені ризики, а також те, що у випадку визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, підозру обґрунтовано вагомими доказами, у зв`язку з чим слідчий просить клопотання задовольнити.

Вивчивши клопотання, додані до нього матеріали, вислухавши пояснення слідчого та прокурора, які підтримали клопотання, просили застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення клопотання, просили обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, слідчий суддя дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261Кримінального кодексу України.

Повідомлення про підозру про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, складено та вручено підозрюваному 02.02.2018.

За матеріалами клопотання маються вагомі докази, які у достатній мірі вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним вказаного кримінального правопорушення.

ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, у випадку визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, відомі дані про особу ОСОБА_6 та характер вчиненого ним злочину, підозра у вчиненні якого обґрунтована вагомими доказами, вказують на існування ризиків, які дають підстави вважати, що в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу тримання під вартою, підозрюваний буде мати можливість ухилитися від органів досудового слідства та суду, знищити або сховати речі та документи, які мають суттєве значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень та місцезнаходження яких по теперішній час не встановлено, перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб, крім того, підозрюваний не має місця проживання на не окупованій території України.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню частково, оскільки згідно ч. 5 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до підозрюваного, так як він підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, виходячи з цього слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, строком до 03.03.2018 р., оскільки визначення саме такого терміну тримання під вартою слідчий суддя вважає достатнім для збирання всіх необхідних доказів у даному кримінальному провадженні.

З врахуванням викладених вище обставин, підстав вважати, що більш м`які запобіжні заходи можуть запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України немає.

Враховуючи вимоги ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не визначає розмір застави підозрюваному.

Керуючись ст.ст. 131,132,176-178,183,184,193-196 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м.Херсон) ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матеріалах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22018011000000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, - задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою рахувати з 02.02.2018 р.

Встановити строк дії ухвали до 03.03.2018 року включно.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційного суду Херсонської області.

Повний текст ухвали оголошено 07.02.2018 р. о 12 год.30 хв.

Слідчий суддяОСОБА_1