Ухвала

від 15.02.2018 по справі 921/16/14-г/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

УХВАЛА

15 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 921/16/14-г/15

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Селіваненка В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - ДВС)

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 28.07.2017 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2017

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком"

до дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення заборгованості в сумі 47 067,61 грн.,

ВСТАНОВИВ:

24.10.2017 (згідно із поштовим штампом на конверті) ДВС звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 28.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 зі справи № 921/16/14-г/15.

03.01.2018 на підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) справа № 921/16/14-г/15 була передана до Касаційного господарського суду.

За приписами підпункту 11 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) ставку судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду встановлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у 2017 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1 600 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 1 600 грн.

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Водночас скаржник подав клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Клопотання мотивоване тим, що: ДВС утримується за рахунок державного бюджету, є державним органом з відповідним обсягом фінансування та затвердженим кошторисом для фінансування власної установи та недостатністю кошторисних призначень на сплату судового збору; Бюджетним кодексом України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, а для здійснення своєчасної оплати судового збору необхідно заздалегідь, до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, передбачити кошти для сплати судового збору у кошторисах головних розпорядників коштів, що позбавляє можливості своєчасно здійснювати сплату судового збору; у 2015 році Законом України "Про судовий збір" значно збільшено ставки судового збору.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Проте у клопотанні скаржника не міститься будь-яких доказів на підтвердження відповідного майнового стану скаржника, а вказано самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та з відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору; самі по собі такі обставини не можуть вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що: касаційна скарга разом із матеріалами справи надійшла до суду касаційної інстанції 05.02.2018, а, отже, скаржник після розгляду справи апеляційним судом і до вказаної дати мав можливість у встановленому порядку сплатити судовий збір, подавши докази сплати безпосередньо до Касаційного господарського суду; скаржником не надано доказів звернення до органів Державної казначейської служби України щодо погодження сплати судового збору, а тому не доведено неможливості сплати судового збору у розмірі 1 600 грн. на дату подання касаційної скарги.

За таких обставин, враховуючи положення статті 129 Конституції України, відповідно до яких основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Згідно з частинами другою та третьою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що ДВС необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі у сумі 1 600 грн., за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Рахунок отримувача: 31213207700007;

- Отримувач коштів: УК у Печерському р-ні,

- Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;

- Код банку отримувача: 820019;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102.

Крім того, касаційна скарга ДВС містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відповідно до статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

З огляду на те, що касаційна скарга ДВС на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 28.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 зі справи № 921/16/14-г/15 підлягає залишенню без руху до усунення недоліків, суд касаційної інстанції зазначає, що вказана заява про поновлення строку на касаційне оскарження буде розглянута Касаційним господарським судом після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 169, 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Клопотання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 28.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 зі справи № 921/16/14-г/15 відхилити.

2. Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 28.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 зі справи № 921/16/14-г/15 залишити без руху.

3. Надати відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області строк для усунення недоліків касаційної скарги до 02 березня 2018 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

4. Роз'яснити відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко