Рішення

від 20.02.2018 по справі 918/869/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2018 р. Справа № 918/869/17

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" про розірвання договору оренди, повернення державного майна загальною площею 262 кв. м., вартістю 753 945 грн. та стягнення 56 582 грн. 10 коп. заборгованість з орендної плати і 3 919 грн. 32 коп. пені,

за участі представників:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: не з'явився,

прокуратури: ОСОБА_2

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер h25d8140098c1.

У судовому засіданні 20 лютого 2018 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2017 року Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Рівненської області з даним позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (далі - Відділення) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" (далі - Товариство) про розірвання договору оренди державного майна № 1438-2016, укладеного 23 червня 2016 року між позивачем та відповідачем, повернення державного майна загальною площею 262 м 2 , вартістю 753 945 грн. 00 коп., та стягнення з Товариства на користь Відділення 56 582 грн. 10 коп. заборгованості з орендної плати та 3 919 грн. 32 коп. пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13 грудня 2017 року позовну заяву Прокурора від 12 грудня 2017 року № 33-16102вих17 прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/869/17 та призначено її до розгляду на 11 січня 2018 року.

Ухвалою суду від 11 січня 2018 року, враховуючи набрання 15 грудня 2017 року чинності Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, ГПК України викладено у новій редакції, справу № 918/869/17 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, а розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 6 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 6 лютого 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 лютого 2018 року.

У судовому засіданні 20 лютого 2018 року представники позивача та прокуратури підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав.

Суд зазначає, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Приписами статті 10 зазначеного Закону встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства є: 01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 44 "Б", поверх 2, офіс 204.

Ухвали Господарського суду Рівненської області від 13 грудня 2017 року, від 11 січня 2018 року та від 6 лютого 2018 року направлялась судом на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте конверти з копіями наведених ухвал було повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення адресату.

Крім того, ухвали суду від 11 січня 2018 року та від 6 лютого 2018 року за клопотанням позивача додатково були направлені відповідачу за адресою орендованого ним за спірним договором майна, а саме: 33027, місто Рівне, вулиця Київська, 94. Проте наведені поштові відправлення також були повернуті підприємством поштового зв'язку на адресу суду з посиланням на закінчення терміну їх зберігання.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою суду про порушення провадження у справі та ухвалами від 11 січня 2018 року і від 6 лютого 2018 року, якими розгляд справи відкладався, в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявна його уповноваженого представника не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками справи документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2016 року між Відділенням та Товариством було укладено договір оренди державного майна № 1438-2016, за змістом якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно: частину приміщення третього поверху виробничого корпусу (кабінет № 313) площею 98,4м 2 , розташованого у місті Рівному по вулиці Київській, 94, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30 квітня 2016 року і становить за незалежною оцінкою 275 273 грн. 00 коп. без врахування ПДВ (а.с. 15-17).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками наведених суб'єктів господарювання.

Згідно пункту 1.2 цього правочину майно передається в оренду з метою облаштування та функціонування цеху первинної та художньої обробки бурштину та виробів з нього (інше використання майна).

Відповідно до пункту 1.2 цього договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту прийому-передачі вказаного майна.

З матеріалів справи вбачається, що 23 червня 2016 року на виконання вищенаведеного положення спірної угоди між сторонами було підписано та скріплено їх печатками відповідний акт прийому-передачі нерухомого майна (а.с. 18), за яким це майно було передано у строкове платне користування Товариству.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 зазначеного правочину орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами та доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - травень 2016 року - 3 440 грн. 91 коп. Орендна плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

За змістом пункту 3.6 спірного договору орендна плата перераховується щомісяця у розмірі, зокрема, 70% до Державного бюджету України не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

За умовами пункту 10.1 цього договору останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 23 червня 2016 року до 23 травня 2019 року включно.

Судом також встановлено, що 8 грудня 2016 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди державного майна № 1438-2016 від 23 червня 2016 року, згідно якого у спірний договір було внесено зміни та викладено його пункти, зокрема, 1.1 та 3.1 у редакції, згідно якої позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно: частину приміщення третього поверху виробничого корпусу (кабінет № 313) площею 98,4м 2 , розташованого у місті Рівному по вулиці Київській, 94, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30 квітня 2016 року і становить за незалежною оцінкою 275 273 грн. 00 коп. без врахування ПДВ, а також частину приміщення третього поверху виробничого корпусу (кабінети № 310, 305, 307, 313а) площею 163,6м 2 , розташованого у місті Рівному по вулиці Київській, 94, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31 серпня 2016 року і становить за незалежною оцінкою 478 672 грн. 00 коп. без врахування ПДВ.

Відповідно до пункту 3.1 цього договору, з урахуванням договору про внесення змін до цієї угоди від 8 грудня 2016 року, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами та доповненнями). Розмір орендної плати за базовий місяць - жовтень 2016 року, становить без ПДВ 9 424 грн. 31 коп.

8 грудня 2016 року між сторонами було підписано та скріплено їх печатками відповідний акт прийому-передачі нерухомого майна (а.с. 21), додатково зазначеного у договорі від 8 грудня 2016 року про внесення змін до договору оренди державного майна № 1438-2016 від 23 червня 2016 року, за яким це майно також було передано у строкове платне користування Товариству.

Про належне виконання Відділенням своїх зобов'язань за договором оренди державного майна від 23 червня 2016 року № 1438-2016 також свідчить відсутність з боку Товариства претензій та повідомлень про порушення орендодавцем умов даної угоди.

Однак, судом встановлено, що всупереч положень даного договору відповідач взятий на себе обов'язок по сплаті орендної плати за користування спірними приміщеннями у період, зокрема, з 16 липня 2017 року по 9 січня 2018 року виконував неналежним чином, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість за спірною угодою в розмірі 56 582 грн. 10 коп. Даний факт також підтверджується наданою Відділенням довідкою про стан надходження орендної плати за спірним договором від 9 січня 2018 року (а.с. 53).

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором оренди державного майна від 23 червня 2016 року № 1438-2016, яка складає 56 582 грн. 10 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Прокурора до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, Прокурор просив суд стягнути з Товариства 3 919 грн. 32 коп. пені, нарахованої на відповідні суми заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.7 договору оренди державного майна від 23 червня 2016 року № 1438-2016 передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої Прокурором, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з Товариства 3 919 грн. 32 коп. пені також підлягає задоволенню.

Крім того,у своєму позові Прокурор просив суд розірвати договір оренди державного майна № 1438-2016, укладений 23 червня 2016 року між Відділенням та Товариством, у зв'язку з несвоєчасним внесенням орендарем орендної плати та пені до Державного бюджету протягом трьох місяців поспіль.

Так, з матеріалів справи вбачається, що з серпня 2017 року відповідач взагалі припинив вносити орендну плату, внаслідок чого станом на 9 січня 2018 року за останнім рахується заборгованість до бюджету по орендній платі в сумі 56 582 грн. 10 коп.

З метою досудового врегулювання спору Відділення неодноразово зверталося до відповідача з проханнями сплатити наявну в орендаря заборгованість (а.с. 23, 24).

Проте, відповідачем вищенаведені претензії та повідомлення Відділення були залишені без відповіді та задоволення.

У відповідності до статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно вимог частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частини 3 статті 285 ГК України орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За умовами статті 286 ГК України та статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата повинна сплачуватись незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря.

Також це передбачає і норма статті 762 ЦК України, відповідно до якої за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно умов спірного договору оренди державного майна відповідач (орендар) зобов`язаний сплачувати орендну плату за об`єкт оренди у розмірі та у терміни згідно з договором.

Під час дії вищезазначеного правочину відповідачу постійно нараховувалась орендна плата відповідно до умов договору. Проте відповідач під час використання орендованого майна порушував умови договору та не в повному обсязі сплачував орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість.

Слід також зазначити, що матеріалами справи підтверджується систематична несплата орендарем орендної плати, у тому числі протягом більш ніж трьох місяців.

У відповідності до частини 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог статті 526 ЦК України, має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в порушення статей 526, 530, 629 ЦК України, частини 3 статті 285, статті 286 ГК України, статей 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не здійснювалось своєчасне та у повному обсязі перерахування орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості по орендній платі.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 10.6 договору оренди державного майна від 23 червня 2016 року № 1438-2016 чинність цього правочину припиняється внаслідок, зокрема, несвоєчасної сплати орендної плати та пені до Державного бюджету протягом трьох місяців.

Крім того, цією угодою передбачений обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди у разі припинення чи розірвання цієї угоди протягом трьох робочих днів.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В силу положень статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 782 ЦК України передбачає право наймодавця відмовитись від договору найму та вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до частини 1 статті 785 вказаного Кодексу у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором оренди державного майна від 23 червня 2016 року № 1438-2016 належним чином не виконує, орендну плату з серпня 2017 року не сплачує, внаслідок чого на момент звернення Прокурора до суду у відповідача виникла заборгованість за договором по сплаті орендних платежів, суд дійшов висновку про задоволення вимог Прокурора щодо розірвання спірного договору та повернення об'єкта оренди.

Відтак, даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача та підлягають стягненню з останнього на користь прокуратури Рівненської області.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 178, 202, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди державного майна № 1438-2016, укладений 23 червня 2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 77, ідентифікаційний код: 13989432) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 44 "Б", поверх 2, офіс 204, ідентифікаційний код: 38900925).

Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 44 "Б", поверх 2, офіс 204, ідентифікаційний код: 38900925) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 77, ідентифікаційний код: 13989432) за актом приймання-передачі нежитлове приміщення загальною площею 262 м 2 вартістю 753 945 грн. 00 коп., розташоване за адресою: місто Рівне, вулиця Київська, 94.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 44 "Б", поверх 2, офіс 204, ідентифікаційний код: 38900925) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 77, ідентифікаційний код: 13989432) 56 582 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 10 коп. заборгованості з орендної плати та 3 919 (три тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 32 коп. пені за договором оренди державного майна від 26 червня 2016 року № 1438-2016.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 44 "Б", поверх 2, офіс 204, ідентифікаційний код: 38900925) на користь прокуратури Рівненської області (33028, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 52, ідентифікаційний код: 02910077) на р/р 35214079015371, МФО: 820172, ЗКПО: 02910077, банк одержувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету: 2800, 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "26" лютого 2018 року

Суддя Церковна Н.Ф.