Ухвала

від 22.02.2018 по справі 916/753/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/753/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Шейнцис О.О.

за участю представників сторін:

від позивача (скаржника): ОСОБА_1 - Договір про надання адвокатських послуг №28-07-2017 від 28.07.2017р. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

від суб`єкта оскарження: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23) на бездіяльність державного виконавця Борщівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області (48701, Тернопільська область, м. Борщів, вул. Верхратського, 3) у справі № 916/753/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23);

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО» (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 2-А);

до відповідача 2: Приватного підприємства "Кристал ЛГК" (48748, Тернопільська область, Борщівський район, с. Іване-Пусте);

про стягнення 102 826,88 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2017р. у справі №916/753/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Кристал ЛГК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 3 % річних у розмірі 2 240 /дві тисячі двісті сорок/ грн. 10 коп. та пеню у розмірі 5 000 /п'ять тисяч/ грн. 00 коп.

Стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Кристал ЛГК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" інфляційні втрати у розмірі 9 654 /дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят чотири/ грн. 26 коп. Стягнуто з Приватного підприємства "Кристал ЛГК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 800 /вісімсот/ грн. 00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 800 /вісімсот/ грн. 00 коп. В решті позову відмовлено.

30.06.2017р. на виконання вищевказаного рішення видано відповідні накази.

12.02.2018р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Борщівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, згідно якої позивач просить визнати таку бездільність при виконанні вищевказаних наказів неправомірною та здійснити виконавчі дії, які безпосередньо перелічені у прохальній частині скарги та які, зокрема, свідчили б про перевірку майнового стану боржника.

Крім того позивач просить суд стягнути з відділу ДВС витрати на правничу допомогу у розмірі 700 грн.

В обгрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що до теперішнього часу вищевказані судові накази Борщівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області не виконані.

Крім того зауважує, що органом ДВС не вчинялись виконавчі дії щодо виконання судового рішення від 12.06.2017р. у справі №916/753/17, про що свідчать дані, які містяться на офіційному веб-сайті автоматизованої системи виконавчих проваджень, що є порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та його призначення в цілому.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Приписами ст. 340 ГПК України встановлено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2018р. розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Борщівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області у справі № 916/753/17 призначено до розгляду в засіданні суду на "22" лютого 2018р. о 11:45.

В судовому засіданні 22.02.2018р. скаржник, який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, викладені у скарзі вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

В судове засідання 22.02.2018р. представники відповідача та органу ДВС не з'явились, при цьому про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, шляхом надіслання на їх адреси вищевказаної ухвали суду, кім того державного виконавця також було повідомлено про розгляд скарги телефонограмою (т.2 а.с.52).

Водночас, 22.02.2018р. на електронну адресу суду від відділу ДВС надійшло клопотання (т.2 а.с.53) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із проведенням примусового виконання рішення суду №921/369/14 від 17.04.2014р., яке призначено на 22.02.2018р. о 10год.00хв.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Представник позивача (скаржника), висловлюючи свою позицію щодо вищевказаного клопотання, проти відкладення розгляду скарги заперечував, наголошуючи на строки, визначені законодавством для розгляду скарги, а також зазначаючи про те, що державний виконавець мав можливість підготувати свої заперечення щодо скарги та направити їх на електронну адресу суду.

Розглянувши клопотання державного виконавця, суд вважає за можливе розглянути скаргу за його відсутності, враховуючи вищевказані заперечення з цього приводу позивача та встановлені законом обмеження щодо строку розгляду скарги.

Згідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, або у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст. 341 ГПК України).

Так, зазначаючи про дотримання строку для подання скарги, скаржник вказує, що 22.01.2018р. ним було направлено на адресу відділу ДВС клопотання, в яких він просив державного виконавця вчинити виконавчі дії з примусового виконання наказів суду у справі №916/03/17, що передбачені Законом України Про виконавче провадження (т.2 а.с.18-27).

Враховуючи, що у вищевказаних клопотаннях скаржник просив державного виконавця повідомити стягувача про результати розгляду таких клопотань у строк до 02.02.2018р., скаржник вважає, що початком строку, з якого слід обчислювати обізнаність стягувача про порушення його права, є 03.02.2018р.

Приймаючи до уваги вищезазначені пояснення скаржника, а також приймаючи до уваги, що бездіяльність державного виконавця, на яку скаржник посилається у своїй скарзі, є триваючою, суд доходить до висновку, що скаржник звернувся до суду зі скаргою без пропущення встановленого законом строку, зазначеного у ст. 341 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р.

У відповідності до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Розглянувши вищевказану скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» та заслухавши пояснення скаржника, що було викладено ним у судовому засіданні 22.02.2018р., суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Господарський суд, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року (пункт 43), зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

При цьому неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 року № 18966/02).

У відповідності до ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, суд зазначає, що з метою виконання рішення державний виконавець не тільки має право, а, фактично, зобов'язаний ефективно та у належному порядку використати права, надані йому відповідно до Закону.

Як вбачається зі змісту скарги Товариства з обмеженою відповідальністю НІКО-ТАЙС , підтверджуючи факт щодо бездіяльності державного виконавця, скаржник посилається на відомості, що містяться і Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про виконавче провадження реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Зі змісту Положення Про автоматизовану систему виконавчого провадження , затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016р. та зареєстрованого 12.08.2016р. за №1126/29256 вбачається, що автоматизована система виконавчого провадження (далі-Система) - це комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Відповідно до розділу 4 вищевказаного положення виконавцем до Системи обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов'язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії.

Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офісу приватного виконавця), відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення.

Так, з інформації про виконавче провадження, яка міститься у вказаному реєстрі (т.2 а.с.28-33), вбачається, що державним виконавцем не виконано жодних виконавчих дій з примусового виконання рішення суду у справі №916/753/17.

При цьому згідно до п. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

З урахуванням того, що позивач у поданій до суду скарзі посилався на те, що державним виконавцем не було вчинено усі необхідні згідно Закону дії, суд ухвалою від 13.02.2018р. зобов'язав державного виконавця Борщівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області надати до 21.02.2018р. докази, що спростовують доводи скаржника щодо невчинення дій з виконання судового рішення, зокрема, матеріали виконавчого провадження.

Приймаючи до уваги, що державним виконавцем не було надано на вимогу суду матеріалів виконавчого провадження або будь-яких заперечень, проаналізувавши усі обставини, на які посилається позивач, суд вважає обґрунтованими вимоги скаржника щодо визнання незаконною бездіяльності Борщівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області у виконавчому провадженні №54307909, №54307568 та №54307709 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Одеської у справі №916/753/17, у зв'язку із чим, суд зобов`язує вказаний відділ ДВС усунути дане порушення, шляхом поновлення порушеного права позивача (скаржника).

Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Зі змісту ст. 123 ГПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Ніко-Тайс та адвокатом ОСОБА_1 було укладено Договір №28-07-2017р. про надання адвокатських послуг (правничої допомоги), з метою надання адвокатом послуг товариству щодо правовідносин позивача, які виникли у виконавчому провадженні №54307909, №54307568 та №54307709 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Одеської області по справі №916/753/17.

В підтвердження виконання робіт щодо надання адвокатських послуг позивачем було надано відповідний акт приймання-передачі (т. а.с.38) та в підтвердження оплати таких робіт до скарги було долучено відповідне платіжне доручення (а.с.39).

З урахуванням встановлення судом неправомірності дій державного виконавця, які були підставою для подання позивачем (скаржником) відповідної скарги, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги скаржника щодо стягнення з відділу ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 700, 00 грн.

Приймаючи до уваги, що судом визнано неправомірними дії державного виконавця та зобов'язано виконавця усунути порушене право позивача, суд вважає, що вказаним повністю охоплені також і інші вимоги скаржника, у зв'язку із чим у задоволенні решти скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Ніко-Тайс слід відмовити.

Керуючись ст. 234, ч.2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

1 .Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23) на бездіяльність державного виконавця Борщівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області (48702, Тернопільська область, м. Борщів, вул. Верхратського, 3) у справі № 916/753/17 - задовольнити частково.

2 . Визнати незаконною бездіяльність Борщівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області у виконавчому провадженні №54307909, №54307568 та №54307709 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Одеської у справі №916/753/17 та зобов'язати державного виконавця зазначеного відділу ДВС усунути вказане порушення, шляхом відновлення порушеного права скаржника.

3 . Стягнути з Борщівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області (48702, Тернопільська область, м. Борщів, вул. Верхратського, 3, код ЄДРПОУ 35027136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) 700 /сімсот/ грн. 00 коп. судових витрат.

4 . У задоволенні решти скарги відмовити.

Повний текст ухвали складено 27.02.2018р.

Ухвала набирає чинності 22.02.18р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Ю.М. Щавинська