Постанова

від 28.02.2018 по справі 522/19001/16-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/19001/16-а

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Тарасов А.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Зуєвої Л.Є. та Шевчук О.А.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2 та представника відповідача - Безлущенко Олександра Сергійовича,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 03 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, третя особа: Ізмаїльський ВП ГУНП в Одеській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, третя особа: Ізмаїльський ВП ГУНП в Одеській області, про скасування постанови №0781/50000/16 від 07 вересня 2016 року т.в.о. заступника начальника Одеської митниці ДФС, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3651387,15 грн..

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 03 листопада 2017 року позов було залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 червня 2016 року головним державним інспектором третього відділу аналітично-пошукової роботи Управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС було складено протокол про порушення позивачкою митних правил №0781/50000/16 за ознаками правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Відповідно до змісту протоколу, 14 червня 2016 року приблизно о 12:30 год. працівниками Ізмаїльського відділу поліції ГУНП в Одеській області м.Ізмаїл на перехресті вул.Покровська та вул.Савицького був зупинений легковий автомобіль марки CADILLAC ESCALADE , зареєстрований в Литві, під керуванням громадянки України ОСОБА_1 В ході перевірки автомобіля та документів згідно з інформацією, наявною в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби встановлено, що вказаний автомобіль марки CADILLAC ESCALADE, країна реєстрації - Литва, був ввезений на митну територію України 16 січня 2016 року о 16:34 год. через п/п Доманове-Мокрани Волинської митниці ДФС громадянином Білорусії ОСОБА_7 в режимі тимчасове ввезення до одного року , у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про використання транспортного засобу іншою особою, ніж тою, якою такий транспортний засіб ввезено, що є використанням товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Постановою т.в.о. заступника начальника Одеської митниці ДФС Єзерова А.А. від 07 вересня 2016 року позивачку визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3651387,15 грн., що і стало підставою для її звернення з позовом до суду.

Вказані обставини визнані сторонами та суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що резидент, яким є позивачка, має право користуватися транспортним засобом іноземної реєстрації виключно за умови сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів, однак такі платежі ОСОБА_1 як резидентом сплачено не було, у зв'язку з чим її дії кваліфіковано як порушення митних правил, передбачене ст.485 Митного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Положеннями ч.1 та 2 ст.380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб (ч.4 ст.380 МК України).

Згідно ст.485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до думки щодо обґрунтованості висновків суду першої інстанції стосовно правомірності притягнення позивачки до адміністративної відповідальності відповідно до положень ст.485 МК України, оскільки остання здійснювала використання спірного товару, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Посилання позивачки на п. б ст. 7 Додатку С Конвенції про тимчасове ввезення (далі Конвенція), прийнятої 26 червня 1990 року у м.Стамбулі, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України від 24 березня 2004 року № 1661-IV Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення , за яким транспортні засоби приватного використання можуть використовуватися третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення; кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема якщо вона використовує його (транспортний засіб) від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані транспортні засоби приватного використання можуть використовуватися особами, які постійно проживають на території Договірної Сторони, лише в разі надання цією Договірною Стороною дозволу на таке використання, чого з аналізу діючого митного законодавства України не вбачається.

Крім цього, вказані посилання позивачки на положення Конвенції є безпідставними також і з огляду на те, що в ході розгляду справи нею не було надано жодного доказу того, що, використовуючи вказаний транспортний засіб, вона діяла від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення - громадянина Білорусії ОСОБА_7, який ввіз автомобіль на територію України.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованими та такими, що не повинні бути задоволені.

Отже, рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321,322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м.Одеси від 03 листопада 2017 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А. Г. Судді Зуєва Л.Є. Шевчук О.А.