Рішення

від 21.03.2018 по справі 826/13775/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2018 року № 826/13775/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Кармазіна О.А. та Скочок Т.О., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Державної міграційної служби України визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, за участю:

від позивача - не з'явився, просив розглядати справу за його відсутності,

від відповідача - Мазур І.О.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому, з урахуванням уточнень (а.с. 49-50), просить суд:

- визнати протиправними відмови Державної міграційної служби України у наданні інформації на адвокатські запити № 15/09-6 від 15.09.2017 та № 28/09-5 від 28.09.2017, оформлені листами від 22.09.2017 № 6.4-6037/3-17 та № 6.4-6374/3-17 від 06.10.2017;

- зобов'язати Державну міграційну службу України надати ОСОБА_1 інформацію, а саме:

інформацію про дату та підстави припинення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства Республіки Грузія;

інформацію про дату та підстави набуття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України;

копії документів, які підтверджують набуття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 15.09.2018 остання звернулась до Державної міграційної служби України з адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію про дату та підстави припинення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства Республіки Грузія; про дату та підстави набуття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України та копії документів, які підтверджують набуття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України. 28.09.2017 позивач отримала відповідь відповідача, у якій останній вказав про неможливість надати запитувану інформацію, оскільки така інформація не може бути поширена без згоди суб'єкта персональних даних. 28.09.2017 позивач повторно звернулась з аналогічним запитом до відповідача, у якому зазначила, що ОСОБА_3 є Першим заступником директора Національного антикорупційного бюро України, і, відповідно до статті 5 Закону України "Про захист персональних даних", інформація щодо громадянства останнього не є конфіденційною інформацією. На вказаний запит позивач отримала відповідь відповідача, у якій зазначено, що конфіденційна інформація може поширюватись за бажанням (згодою) відповідної особи, у визначеному нею порядку, відповідно до передбачених нею умов. Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у наданні запитуваної інформації, оскільки ОСОБА_3 займає посаду Першого заступника директора Національного антикорупційного бюро України, до якої встановлено певні вимоги для її заняття, в тому числі й наявність громадянства України, є публічною фігурою, тому інформація про підстави і дату набуття останнім громадянства України і дату припинення громадянства Республіки Грузія не є конфіденційною та підлягає розголошенню.

Ухвалою суду від 31.10.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13775/17 та призначено попереднє судове засідання.

Відповідно до ухвали суду від 16.11.2017 закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду колегією у складі трьох суддів.

Позивач у судове засіданні 21.03.2018 не прибула, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином. 21.03.2018 через канцелярію суду подала заяву, у якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд розглянути справу без її участі.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.03.2018 заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 32-38). Пояснила, що Державна міграційна служба України не є володільцем та розпорядником інформації про встановлення кваліфікаційних чи інших обов'язкових для займання посад в Національному антикорупційному бюро України вимог. Тому, вважає, що звернення з запитом до неналежної особи (неналежного володільця або розпорядника інформації) буде мати наслідком цілком правомірну відмову у наданні відомостей. На переконання представника відповідача, запитувана в адвокатському запиті інформація не є публічною та не може бути надана. Також представник відповідача вказала, що до адвокатського запиту позивачем не було надано документів, що б підтверджували повноваження адвоката на представлення інтересів в Державній міграційній службі України особи, щодо якої направлено запит, та не надано документів, які підтверджують право адвоката отримувати (збирати) конфіденційну інформацію про цю особу. Враховуючи зазначене, представник відповідача вважає, що обставини, викладені в адміністративному позові та наявні докази у справі не підтверджують того, що Державною міграційною службою України порушені права та законні інтереси позивача, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

У судовому засіданні 21.03.2018 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.08.2017 між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір про надання правової допомоги.

На підставу вказаного договору та згідно ордеру серії КС № 337802 від 15.09.2017 ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 на представництво його інтересів у Державній міграційній службі України.

15.09.2017 ОСОБА_1 направила до Державної міграційної служби України адвокатський запит № 15/09-6, у якому просила надати:

інформацію про дату та підстави припинення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства Республіки Грузія;

інформацію про дату та підстави набуття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України;

копії документів, які підтверджують набуття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України (а.с. 17-18).

Да вказаного запиту позивачем було додано копію ордера та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Листом від 22.09.2017 № 6.4-6037/3-17 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для надання запитуваної інформації. Формулюючи відмову Державна міграційна служба України керувалась статтею 32 Конституції України, статтею 21 Закону України "Про інформацію", статтями 6, 14 Закону України "Про захист персональних даних".

28.09.2017 ОСОБА_1 направила до Державної міграційної служби України адвокатський запит № 28/09-5, у якому просила надати:

інформацію про дату та підстави припинення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства Республіки Грузія;

інформацію про дату та підстави набуття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України;

копії документів, які підтверджують набуття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України (а.с. 20-22).

Да вказаного запиту позивачем було додано копію ордера та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Також, у запиті від 28.09.2017 № 28/09-5 ОСОБА_1 звернула увагу Державної міграційної служби України, що статус публічності зобов'язує особу бути відкритим для кожного громадянина країни, позаяк в сферу політичних прав входить одержання людиною інформації про стан суспільства, факти з життя публічних осіб і участь у прийнятті рішень.

За результатами розгляду адвокатського запиту, Державна міграційна служба України листом від 06.10.2017 № 6.4-6374/3-17 повідомила ОСОБА_1, що запитувана інформація без згоди суб'єкта персональних даних може бути надана за умови дотримання вимог частини другої статті 14 Закону України "Про захист персональних даних" (а.с. 23).

Не погодившись з відмовами відповідача у наданні запитуваної інформації, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

За змістом пункту 1 частини першої статті 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема, забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності.

Частиною третьою вказаної статті Закону передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов'язані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.

За визначенням частини першої статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.

Згідно з частинами другою та третьою статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Частиною першою статті 6 Закону України "Про інформацію" встановлено, що право на інформацію забезпечується, зокрема: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів.

За визначенням частини першої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень;

2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Так, частиною першою статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

За визначенням частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Частиною другою статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" встановлено, що персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

У Рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 N 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України зазначено: "Вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім'ї, Конституційний Суд України виходить з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів-суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25.12.2008 N 1165 (1998) (далі - Резолюція N 1165) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Згідно із законодавством України не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону (частина шоста статті 6 Закону N 2939-VI); персональні дані, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленій за формою і в порядку, встановленими Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (частина третя статті 5 Закону України від 1 червня 2010 року N 2297-VI "Про захист персональних даних") (пункт 3.3 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України).

Таким чином, не є конфіденційною інформація з особових справ, яка свідчить про дотримання особою, що займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, встановлених кваліфікаційних чи інших обов'язкових для займання цієї посади вимог.

Загальновідомою є обставина, що з 25.04.2015 ОСОБА_3 обіймає посаду першого заступника директора Національного антикорупційного бюро України та відповідає за набір, навчання та роботу детективів, аналітиків та IT-відділу НАБУ.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро) є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

З аналізу наведених правових положень вбачається, що посада, яку обіймає ОСОБА_3, пов'язана з виконанням функцій держави, тому інформація щодо громадянства останнього не є конфіденційною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для відмови у наданні повної відповіді та запитуваної інформації на адвокатські запити ОСОБА_1 № 15/09-6 від 15.09.2017 та № 28/09-5 від 28.09.2017.

При цьому, надаючи правову оцінку доводам відповідача, викладеним у письмових запереченнях, суд зазначає наступне.

Так, частиною першою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Разом з тим, відповіді відповідача на адвокатські запити позивача не містили підставу для відмови, яка передбачена пунктом 1 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", тому суд не приймає до уваги твердження Державної міграційної служби України про відсутність в останнього інформації щодо кваліфікаційних чи інших вимог, обов'язкових для зайняття посади в Національному антикорупційному бюро України.

При цьому, зі змісту адвокатських запитів вбачається, що адвокатські запити містять чітку вимогу надати інформацію про підстави і дату набуття ОСОБА_3 громадянства України і дату припинення громадянства Республіки Грузія, розпорядником якої є саме Державна міграційна служба України, відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360.

Також, при вирішенні даної справи суд враховує, що ні Закон України "Про доступ до публічної інформації", ні Закон України "Про інформацію" не встановлюють обмежень щодо надання запитуваної у даному випадку позивачем інформації, а відмова надати таку інформацію порушує право позивача та його довірителя на доступ до інформації та положення статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 інформацію, запитувану у адвокатських запитах № 15/09-6 від 15.09.2017 та № 28/09-5 від 28.09.2017.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (02081, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) задовольнити.

Визнати протиправними відмови Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, ідентифікаційний код 37508470) у наданні інформації на адвокатські запити № 15/09-6 від 15.09.2017 та № 28/09-5 від 28.09.2017, оформлені листами від 22.09.2017 № 6.4-6037/3-17 та № 6.4-6374/3-17 від 06.10.2017.

Зобов'язати Державну міграційну службу України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, ідентифікаційний код 37508470) надати ОСОБА_1 (02081, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) інформацію, запитувану у адвокатських запитах № 15/09-6 від 15.09.2017 та № 28/09-5 від 28.09.2017.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .

Головуючий суддя СуддіВ.П. Катющенко О.А. Кармазін Т.О. Скочок

Повний текст рішення складено та підписано 2 квітня 2018 року.