Рішення

від 03.04.2018 по справі 914/2543/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2018р. Справа №914/2543/17

місто Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія МАГНАТ , м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Міст Експрес , м. Львів

про стягнення 418 461,75 грн.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Міст Експрес , м. Львів

до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія МАГНАТ , м. Дніпро

про стягнення суми завданої майнової шкоди у зв'язку із втратою та пошкодженням вантажів при перевезенні та суми штрафних санкцій за порушення договірних умов

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Зубко С.В.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Антіпов С.Г.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Глодан І.М.

Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія МАГНАТ , м. Дніпро звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Міст Експрес , м. Львів про стягнення 679 992,26 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 08.12.2017 призначив розгляд справи на 03.01.2018.

15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, викладена у розділі І Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, пунктом 9 розділу XI Перехідних положень якого встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

03.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Міст Експрес подало зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія МАГНАТ про стягнення суми завданої майнової шкоди у зв'язку із втратою та пошкодженням вантажів при перевезенні та суми штрафних санкцій за порушення договірних умов.

Ухвалою суду від 03.01.2018 у зв'язку із неявкою представника позивача підготовче засідання було відкладено на 29.01.2018.

Ухвалою суду від 29.01.2018 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, підготовче засідання відкладено на 12.02.2018.

Ухвалою суду від 12.02.2018 строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 26.02.2018.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суд ухвалою від 26.02.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 14.03.2018.

Ухвалою від 14.03.2018 розгляд справи було відкладено на 27.03.2018.

Ухвалою від 27.03.2018 розгляд справи було відкладено на 03.04.2018.

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом зазначив, що між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом 01.01.2015 було укладено договір перевезення №М17. На виконання умов вказаного договору, позивач надав відповідачу відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати не виконав, станом на дату подання позову заборгованість становила 591 825 грн. 27 коп. За неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості послуг йому нараховано пеню в сумі 88 166 грн. 99 коп. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягало 679 992,26 грн. боргу, а також судові витрати.

29.01.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, у якій позивач просив стягнути з відповідача 246 525 грн. 27 коп. основного боргу, 97 139 грн. 48 коп. пені, 16 063 грн. 32 коп. 3% річних, 67 159 грн. 89 коп. інфляційних нарахувань.

Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача, викладених у заяві про зміну предмету позову.

12.03.2018 через канцелярію суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 246 525 грн. 27 коп. основного боргу, 88 713 грн. 27 коп. пені, 16 063 грн. 32 коп. 3% річних, 67 159 грн. 89 коп. інфляційних.

Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача, викладених у заяві про зменшення позовних вимог.

В судових засіданнях представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що основний борг відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом становить не 246 525 грн. 27 коп., а 140 308 грн. 07 коп. Щодо боргу в розмірі 106 217 грн. 20 коп., то позивачем за первісним позовом на вказаний розмір боргу було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки у позивача за первісним позовом існувало невиконане зобов'язання із відшкодування вартості втрати та пошкодження вантажів. Зокрема, 01.08.2015 року позивачем за первісним позовом було втрачено вантаж, про що складено акт від 01.08.2015. Відповідачем за первісним позовом було надіслано позивачу за первісним позовом претензію про сплату 36 609 грн. 30 коп., яка залишена останнім без задоволення. Також, 24.12.2015 року позивачем за первісним позовом було втрачено вантаж, про що складено акт від 24.12.2015. Відповідачем за первісним позовом було надіслано позивачу за первісним позовом претензію про сплату 70 607 грн. 90 коп., яка залишена останнім без задоволення. В подальшому відповідачем за первісним позовом було складено заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на вищевказані суми, про що було повідомлено позивача за первісним позовом. Таким чином, розмір основного боргу становить 140 308 грн. 07 коп.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом позивач за зустрічним позовом зазначив, що відповідно до умов договору перевезення №М17 від 01.01.2015 відповідач за зустрічним позовом зобов'язувався відшкодовувати замовнику всі збитки, пов'язані з нестачею чи пошкодженням вантажу, що стались з вини перевізника. У зв'язку із втратою та/або пошкодженням вантажу, позивачем за первісним позовом було пред'явлено відповідачу за зустрічним позовом претензії про відшкодування замовникові відповідних збитків, зокрема, за подією, яка сталася 24.11.2016 - у розмірі 95 743,24 грн., за подією 22.02.2017 - у розмірі 4 045,00 грн., за подією 24.04.2017 - у розмірі 2 891,30 грн. Також, відповідачем за зустрічним позовом не було подано під завантаження транспортні засоби згідно узгодженого перевезення, з огляду на що позивачем за зустрічним позовом було пред'явлено претензії про стягнення неустойки у розмірі фрахту за два випадки неподання транспортних засобів. Протягом виконання умов договору у 2017 році перевізником було неналежно виконано його умови щодо своєчасності доставки вантажу, у зв'язку із чим відповідачу було пред'явлено претензію на загальну суму 21 900,00 грн. Відповідачем вищевказані претензії залишені без задоволення. Таким чином, позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 147 657 грн. 30 коп. шкоди, завданої втратою та пошкодженням вантажу та штрафних санкцій за порушення умов договору.

В судових засіданнях представник відповідача за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечив, просив відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що позивачем за зустрічним позовом до претензій не було долучено документів, з яких випливає оголошена цінність відправлення, з огляду на що неможливо визначити реальну вартість втраченого чи пошкодженого вантажу. За подією, що сталася 22.02.2017 позивачем за зустрічним позовом не було дотримано правил пакування вантажу. Щодо заявлених вимог про стягнення неустойки за несвоєчасність доставки вантажу, то згідно даних відповідача за зустрічним позовом факту запізнення або не було взагалі (доставка вантажу у пункт призначення), або запізнення відбулося з причин неналежних дорожніх чи погодних умов, про що замовника було попереджено. Також замовника було попереджено про неможливість подання транспортних засобів під завантаження. Таким чином, зустрічні позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

1 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Міст Експрес (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія МАГНАТ (перевізник) було укладено договір перевезення №М17.

Згідно даного договору перевізник (позивач за первісним позовом) зобов'язується доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій замовником особі, а замовник (відповідач за первісним позовом) зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору розмір плати за послуги визначається з урахуванням формату автомобіля та тривалості маршруту і визначається додатком №3 до цього договору, враховуючи фактично надані послуги.

Пунктами 1-3 додатку №3 до договору перевезення №М17 від 01.01.2015 сторони визначили вартість послуг з перевезення вантажів.

За результатами наданих перевізником транспортних послуг, сторони складають та підписують акт виконаних робіт (наданих послуг), який разом із рахунками перевізника та товаросупровідними документами (ТТН) є підставою для оплати транспортних послуг (п. 3.2. договору).

За замовленням відповідача за первісним позовом позивачем за первісним позовом було надано відповідачу за первісним позовом послуги з перевезення вантажів, про що позивачем за первісним позовом було складено та надіслано відповідачу за первісним позовом акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також товарно-транспортні накладні. Згідно бухгалтерських даних позивача за первісним позовом борг відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за надані послуги з перевезення становить 246 525 грн. 27 коп.

Згідно п. 3.3. договору у випадку, якщо перевізник не надав замовнику належним чином оформлені первинні документи (рахунок, податкова накладна, акт виконаних робіт (надання послуг), ТТН, та будь-який інший документ, який впливає на зобов'язання замовника щодо оплати) та/або замовником виявлена невідповідність розміру винагороди перевізника фактично наданим ним послугам, або інші недоліки, замовник має право вимагати від перевізника усунути виявлені невідповідності в наданих документах, а перевізник зобов'язаний їх усунути. В такому випадку зобов'язання замовника щодо оплати переносяться на термін усунення перевізником невідповідностей в наданих ним документах.

Розрахунки за послуги здійснюються замовником по факту виконаних робіт, що підтверджується підписаними сторонами актом виконаних робіт (наданих послуг), в розмірі згідно п. 3.1. договору (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору оплата проводиться замовником в порядку, передбаченому додатком №3 до цього договору.

Згідно п. 4 додатку №3 до договору перевезення №М17 від 01.01.2015 акти приймання-здачі наданих послуг виставляються з відтермінуванням оплати на 14 календарних днів.

Судом також встановлено, що відповідачем за первісним позовом було надіслано позивачу за первісним позовом заяву за вих. №411/2016 про зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 35 609 грн. 30 коп. (отримана позивачем за первісним позовом 05.04.2016) та заяву за вих. №412/2016 про зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 70 607 грн. 90 коп. (отримана позивачем за первісним позовом 05.04.2016).

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язань щодо оплати вартості послуг із перевезення вантажів, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом 246 525 грн. 27 коп. основного боргу, 88 713 грн. 27 коп. пені, 16 063 грн. 32 коп. 3% річних, 67 159 грн. 89 коп. інфляційних.

Розглянувши первісний позовом, суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Як зазначалося вище, за фактом надання послуг згідно договору перевезення №М17 від 01.01.2015 позивачем за первісним позовом надсилалися відповідачу за первісним позовом акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких долучено до матеріалів справи. Відповідач за первісним позовом у відповідності до умов договору перевезення №М17 від 01.01.2015 (п. 3.3., п. 4 додатку №3 до договору) зауважень до виконання не висловив, мотивів відмови у підписанні таких актів не зазначив, належних доказів на підтвердження існування таких обставин до матеріалів справи не долучив.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд вважає доведеним факт надання послуг на загальну суму 246 525 грн. 27 коп.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником-відповідачем за первісним позовом, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 5.5. договору, у випадку порушення терміну оплати за надані послуги, замовник сплачує перевізнику на його письмову вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожний день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням цих положень позивачем правомірно нараховано 88 713 грн. 27 коп. пені, 16 063 грн. 32 коп. 3% річних, 67 159 грн. 89 коп. інфляційних.

Доводи відповідача за первісним позовом не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, за змістом статей 203 ГК України, 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим припущення про можливість зарахування підлягає спростуванню у тому чи іншому випадку стороною, яка отримала заяву про зарахування. Предметом доказування такого спростування буде достатньо обґрунтоване посилання на обставину, яка робить вимогу непридатною до зарахування.

Зарахування є односторонньою угодою, для нього достатньо заяви однієї сторони.

Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (п. 31 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211 Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України ).

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду (вказана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2006 у справі №8/600).

З урахуванням того, що між сторонами існує спір щодо наявності обов'язку сплатити заборгованість за надані послуги з перевезення вантажів, надіслання Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Міст Експрес заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє відповідно до закону його обов'язку щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отримані за договором перевезення №М17 від 01.01.2015 послуги (аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2013 у справі № 5011-30/15848-2012).

Як зазначив відповідач за первісним позовом, розмір заподіяних втратою та пошкодженням вантажу збитків у сумі 106 217 грн. 20 коп. (70 607,90 грн. + 35 609,30 грн.), який ним зараховано, підтверджується актами про узгодження претензій та претензіями від власників (вантажоодержувачів) вантажу.

Однак, із вищевказаних документів неможливо встановити факт заподіяння позивачу за первісним позовом збитків саме у розмірі сумі 106 217 грн. 20 коп. з огляду на те, що актами про узгодження претензій відповідач за первісним позовом зобов'язувався відшкодувати власникам вантажів збитки шляхом надання послуг доставки відправлень на суму заподіяних збитків. Проте, доказів надання таких послуг на згадану суму станом на дату розгляду даної справи відповідачем за первісним позовом не надано. Також претензії від власників (вантажоодержувачів) вантажу не можуть бути належними доказами заподіяння відповідачу за первісним позовом збитків з огляду на те, що відповідачем за первісним позовом не надано доказів результату розгляду ним таких претензій, зокрема, доказів фактичного відшкодування ним власникам (вантажоодержувачам) вартості пошкодженого та/або втраченого вантажу у відповідних розмірах. Слід також зазначити, що наявність лише претензій від власників (вантажоодержувачів) вантажу не підтверджує того факту, що позивачем однозначно задоволено вимогу за претензією, оскільки він може і відмовитись від виконання вимоги за претензією, не повідомляючи суд та перевізника про таку відмову.

З огляду на викладене, відсутні підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 106 217 грн. 20 коп.

Суд вважає також за необхідне зазначити, що відповідач за первісним позовом не позбавлений права звернутися до суду із позовом про стягнення з позивача за зустрічним позовом вартості втраченого вантажу у розмірі 106 217 грн. 20 коп.

Розглянувши матеріали зустрічного позову, суд встановив наступне.

24.11.2016 року під час здійснення перевезення за маршрутом Київ-Жуляни-Харків (ТТН №КЖ0029849) було виявлено факт нестачі та пошкоджень вантажів, про що оформлено акт №2411-1 від 24.11.2016 за участю уповноважених представників замовника (позивача за зустрічним позовом) та водія відповідача за зустрічним позовом.

У зв'язку із втратою вантажу позивачем за зустрічним позовом було надіслано претензію за вих. № 1421-1/2016 від 20.12.2016 про відшкодування завданих збитків, заподіяних втратою та пошкодженням вантажів у розмірі 100 512,24 грн., яку було уточнено 06.01.2017 на суму 95 743,24 грн.

Проте, відповідачем за зустрічним позовом вищевказана претензія залишена без задоволення.

21.02.2017 року під час здійснення перевезення за маршрутом Одеса-Миколаїв (ТТН №2401258914) було пошкоджено вантаж вартістю 4 045,00 грн.

У зв'язку із пошкодженням вантажу 16.032017 позивачем за зустрічним позовом було надіслано претензію за вих. №84-1/2017 від 16.03.2017 про відшкодування завданих збитків у розмірі 4 045,00 грн. Однак, відповідачем за зустрічним позовом вищевказана претензія залишена без задоволення.

24.04.2017 року під час здійснення перевезення за маршрутом Львів-Одеса (ТТН №ЛВ0021879) було виявлено факт пошкодження вантажів, про що оформлено акт від 26.04.2017 за участю уповноважених представників замовника (позивача за зустрічним позовом) та водія відповідача за зустрічним позовом.

У зв'язку із пошкодженням вантажів позивачем за зустрічним позовом було надіслано претензію за вих. № 570-1/2017 від 22.05.2017 про відшкодування завданих збитків, заподіяних пошкодженням вантажів у розмірі 160 042,76 грн., яку було уточнено 18.08.2017 на суму 2 891,30 грн. Однак, відповідачем за зустрічним позовом вищевказана претензія залишена без задоволення.

Згідно п. 2.1.13. договору перевізник зобов'язувався забезпечувати збереження вантажу, наданого замовником до перевезення з моменту його прийняття до моменту вручення уповноваженій особі замовника в пункті призначення.

Відповідно до п. 2.1.14. договору при виявленні під час здійснення рейсу пошкодження кузову автомобіля (тенту) чи цілісності пломб перевізник (водій транспортного засобу) зобов'язаний:

- відшкодувати замовнику всі збитки пов'язані з нестачею чи пошкодженням вантажу, що стались з вини перевізника, в порядку передбаченому цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно п. 2.1.18. договору перевізник зобов'язувався у випадку надходження обґрунтованої претензії замовника про відшкодування збитків, завданих втратою чи пошкодженням вантажу, або претензії про сплату штрафних санкцій згідно договору не пізніше 7 банківських днів з моменту отримання претензії сплатити відповідну суму шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок замовника, а в разі наявності у замовника заборгованості за надані послуги перевезення, зменшити борг замовника шляхом проведення взаємозаліку.

З огляду на те, що Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія МАГНАТ залишило претензії Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Міст Експрес без задоволення, останнє у зустрічній позовній заяві просило суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 102 679 грн. 54 коп. шкоди, завданої втратою та пошкодженням вантажу.

Згідно ч. 1 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

На підтвердження розміру заподіяних втратою та пошкодженням вантажу збитків у розмірі 102 679 грн. 54 коп. (95 743,24 грн. + 4 045,00 грн. + 2 891,30 грн.) позивачем за зустрічним позовом долучено акт про узгодження претензій від 05.01.2017 та претензії від власників (вантажоодержувачів) вантажу.

Однак, із вищевказаних документів неможливо встановити факт заподіяння позивачу за зустрічним позовом збитків саме у розмірі 102 679 грн. 54 коп. з огляду на те, що актом про узгодження претензій від 05.01.2017 позивач за зустрічним позовом зобов'язувався відшкодувати власнику вантажу збитки у розмірі 91 515 грн. 60 коп. шляхом надання послуг доставки відправлень на суму заподіяних збитків. Проте, доказів надання таких послуг на згадану суму станом на дату розгляду даної справи позивачем за зустрічним позовом не надано. Також претензії від власників (вантажоодержувачів) вантажу не можуть бути належними доказами заподіяння позивачу за зустрічним позовом збитків з огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів результату розгляду ним таких претензій, зокрема, доказів фактичного відшкодування ним власникам (вантажоодержувачам) вартості пошкодженого та/або втраченого вантажу у відповідних розмірах. Слід також зазначити, що наявність лише претензій від власників (вантажоодержувачів) вантажу не підтверджує того факту, що позивачем однозначно задоволено вимогу за претензією, оскільки він може і відмовитись від виконання вимоги за претензією, не повідомляючи суд та перевізника про таку відмову.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 13.6. Правил в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.

Експертиза проводиться у присутності представників перевізника і замовника. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи (13.7. Правил).

В матеріалах справи такі акти відсутні, про необхідність проведення експертизи сторонами не заявлялося.

Відповідно до п. 158 Статуту автомобільного транспорту обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми.

Обставини, які можуть служити основою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств і організацій та пасажирів при автомобільних перевезеннях, засвідчуються актами встановленої форми.

Перелік обставин, що підлягають засвідченню записами в товарно-транспортних документах, форми актів і порядок їх складання встановлюються Правилами.

Відповідно до п. 15.1. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (надалі Правила) у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними (п. 15.3. Правил).

Відповідно до п. 15.4. Правил жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку Особливі відмітки і засвідчити її підписом.

Згідно п. 15.5. Правил при відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони.

Пунктом 15.6. Правил передбачено, що для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: Про недостачу місць , Про порушення пломби та ін.).

Проте, позивачем за зустрічним позовом не долучено до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, з яких би вбачалися факти складення актів про втрату та/або пошкодження вантажу.

З огляду на наведене, в задоволенні вимоги за зустрічним позовом про стягнення 102 679 грн. 54 коп. збитків, заподіяних пошкодженням та втратою вантажу, слід відмовити.

Судом також встановлено, що 02.03.2017 року відповідачем за зустрічним позовом не було подано транспортний засіб під завантаження для здійснення перевезення за маршрутом Дніпро-Бердянськ-Маріуполь-Дніпро.

10.04.2017 року позивачем за зустрічним позовом було надіслано претензію за вих. №422/2017 про сплату неустойки у розмірі фрахту - 11 538,88 грн. Проте, відповідачем за зустрічним позовом вищевказана претензія залишена без задоволення.

24.03.2017 року відповідачем за зустрічним позовом не було подано транспортний засіб під завантаження для здійснення перевезення за маршрутом Дніпро-Бердянськ-Маріуполь-Дніпро.

31.03.2017 року позивачем за зустрічним позовом було надіслано претензію за вих. №421-1/2017 про сплату неустойки у розмірі фрахту - 11 538,88 грн. Проте, відповідачем за зустрічним позовом вищевказана претензія залишена без задоволення.

02.04.2017 під час здійснення перевезення вантажу за маршрутом Київ-Жуляни-Дніпро-Кривий Ріг (ТТН №КЖ 0002461 від 02.04.2017 на Київ-Жуляни-Дніпро та ТТН №КЖ 0002461/1 від 03.04.2017 на другий відрізок маршруту Дніпро-Кривий Ріг) відбулося затримання доставки вантажу на 3 год. 50 хв.

03.04.2017 під час здійснення перевезення вантажу за маршрутом Дніпро-Бердянськ-Маріуполь (ТТН №0001011 від 03.04.2017 на Дніпро-Бердянськ та ТТН №0001011/1 від 03.04.2017 на другий відрізок маршруту: Бердянськ-Маріуполь) відбулося затримання доставки вантажу на 1 год. 10 хв.

05.04.2017 під час здійснення перевезення вантажу за маршрутом Дніпро-Миколаїв-Одеса (ТТН №ДН 0001046 від 05.04.2017 на Дніпро-Миколаїв та ТТН №ДН 0001046/1 від 06.04.2017 на другий відрізок Миколаїв-Одеса) відбулося затримання доставки вантажу на 3 год. 30 хв.

06.04.2017 під час здійснення перевезення вантажу за маршрутом Одеса-Миколаїв-Дніпро (ТТН №ОД 0000395 від 06.04.2017 на Одеса-Миколаїв та ТТН №ОД 0000395/1 від 07.04.2017 на другий відрізок маршруту Миколаїв-Дніпро) відбулося затримання доставки вантажу на 4 год. 30 хв.

07.04.2017 під час здійснення перевезення вантажу за маршрутом Львів-Одеса (ТТН №ЛВ 0021531 від 07.04.2017) відбулося затримання доставки вантажу на 8 год. 30 хв.

07.04.2017 під час здійснення перевезення вантажу за маршрутом Кривий Ріг-Дніпро-Київ-Жуляни (ТТН №КР 0000072 від 07.04.2017 на Кривий Ріг-Дніпро та ТТН №КР 0000072/1 від 08.04.2017 на другий відрізок Дніпро-Київ-Жуляни) відбулося затримання доставки вантажу на 8 год. 30 хв.

11.04.2017 під час здійснення перевезення вантажу за маршрутом Львів-Одеса (ТТН № ЛВ 0021625 від 11.04.2017) відбулося затримання доставки вантажу на 17 год. 40 хв.

21.04.2017 під час здійснення перевезення вантажу за маршрутом Кривий Ріг-Дніпро-Київ-Жуляни (ТТН №КР 0000083 від 21.04.2017 на Кривий Ріг-Дніпро та ТТН №КР 0000083/1 від 22.04.2017 на другий відрізок Дніпро-Київ-Жуляни) відбулося затримання доставки вантажу на 6 год. 30 хв.

25.04.2017 під час здійснення перевезення вантажу за маршрутом Київ-Жуляни-Дніпро-Кривий Ріг (ТТН №КЖ 0003087 від 25.04.2017 на Київ-Жуляни-Дніпро та ТТН №КЖ 0003087/1 від 26.04.2017 на другий відрізок Дніпро-Кривий Ріг) відбулося затримання доставки вантажу на 3 год. 50 хв.

25.04.2017 під час здійснення перевезення вантажу за маршрутом Одеса-Хмельницький-Львів (ТТН №ОД 0000476 від 25.04.2017 на Одеса-Хмельницький та ТТН №ОД0000476/1 від 26.04.2017 на другий відрізок Хмельницький-Львів) відбулося затримання доставки вантажу на 5 год. 20 хв.

25.04.2017 під час здійснення перевезення вантажу за маршрутом Дніпро-Бердянськ-Маріуполь (ТТН №ДН 0001261 від 25.04.2017 Дніпро-Бердянськ та ТТН №ДН 0001261/1 від 25.04.2017 на другий відрізок Бердянськ-Маріуполь) відбулося затримання доставки вантажу на 1 год. 20 хв.

26.04.2017 під час здійснення перевезення вантажу за маршрутом Дніпро-Бердянськ-Маріуполь (ТТН №ДН 0001278 від 26.04.2017 на Дніпро-Бердянськ та ТТН №ДН 0001278/1 від 26.04.2017 на другий відрізок маршруту Бердянськ-Маріуполь) відбулося затримання доставки вантажу на 1 год. 25 хв.

У зв'язку із вказаними фактами неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо строків доставки вантажу, позивачем за зустрічним позовом було надіслано претензію за вих. №658/2017 від 23.06.2017 про сплату неустойки у розмірі 21 900,00 грн. Проте, відповідачем за зустрічним позовом вищевказана претензія залишена без задоволення.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 923 ЦК України у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

В п. 44 Статуту автомобільного транспорту УРСР зазначено, що автотранспортні підприємства і організації зобов'язані забезпечувати своєчасну подачу рухомого складу по всіх пунктах вантаження і вивантаження у відповідності з договорами на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно п. 4.4.6. договору за порушення перевізником термінів визначних графіком (за винятком випадків, коли порушення графіку відбулося з вини замовника або водій перевізника виконав п. 15 додатку №2 договору) перевізник сплачує штраф в розмірі 300,00 грн. за кожну годину затримки транспортного засобу в період руху згідно термінів визначених графіком, а за неподання транспортного засобу - суму фрахту (тут і далі - вартість послуги перевезення за даний рейс).

У випадку зриву перевезення з вини перевізника (якщо перевізник направив рухомий склад, що не відповідає тому, який замовлявся замовником, або зовсім відмовився від виконання своїх обов'язків після підписання договору), перевізник сплачує замовнику неустойку в розмірі фрахту.

Відповідачем за зустрічним позовом вищевказаних фактів щодо двох випадків неподання транспортних засобів під завантаження та порушення строків перевезення не спростовано, підстав, які б звільняли його від відповідальності за наведені порушення умов договору, не обгрунтовано.

З огляду на викладене, позивачем за зустрічним позовом правомірно нараховано та заявлено до стягнення неустойку в сумі 12 134 грн. 88 коп. за два випадки неподання транспортних засобів під завантаження та неустойку в сумі 21 900 грн. 00 коп. за порушення строку перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки спір за первісним позовом виник з вини відповідача за первісним позовом, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача за первісним позовом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Беручи до уваги те, що позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, судовий збір підлягатиме поверненню позивачеві за первісним позовом за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання.

Судові витрати позивача за зустрічним позовом відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача за зустрічним позовом пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 202, 203, 509, 526, 530, 599, 601, 610-612, 625, 626, 909, 919, 920, 923, 924, ст.ст. 174, 193, 225, 226, 231 та ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Міст Експрес , м. Львів, вул. Зелена, 147 (ідентифікаційний код 36152228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія МАГНАТ , м. Дніпро, пр.-т Героїв, б. 45, кв. 228 (ідентифікаційний код 38997731) 246 525 грн. 27 коп. основного боргу, 88 713 грн. 27 коп. пені, 16 063 грн. 32 коп. 3% річних, 67 159 грн. 89 коп. інфляційних, 6 276 грн. 93 коп. судового збору.

3. Зустрічний позов задоволити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія МАГНАТ , м. Дніпро, пр.-т Героїв, б. 45, кв. 228 (ідентифікаційний код 38997731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Міст Експрес , м. Львів, вул. Зелена, 147 (ідентифікаційний код 36152228) 44 977 грн. 76 коп. неустойки, 674 грн. 65 коп. судового збору.

5. В задоволенні решти позовних вимог зустрічного позову відмовити.

6. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.

7. Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 03.04.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 13.04.2018.

Суддя Мазовіта А.Б.