Рішення

від 18.06.2018 по справі 372/1308/16-ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1308/16-ц

Провадження № 2-21/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Бондаренко Є.І.,

за участю представника позивачів ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43 до товариства з обмеженою відповідальністю Побутрембудматеріали , товариства з обмеженою відповідальністю БРСМ-Нафта , товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансоіл-2009 , товариства з обмеженою відповідальністю Парком Транс про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з позовною заявою до відповідачів про відшкодування моральної шкоди в якій просили стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю Побутрембудматеріали , товариства з обмеженою відповідальністю БРСМ-Нафта , товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансоіл-2009 , товариства з обмеженою відповідальністю Парком Транс на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43 спричинену моральну шкоду у розмірі 576 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлюється рівнем розміру мінімальної зарплати в Україні, чинному на момент подачі позовної заяви до суду, що становить 793 728 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 08 червня 2015 року у їхньому регіоні сталася подія, яка порушила спокій їхніх родин, принесла хвилювання, тривогу, страх та моральні страждання. В цей день на нафтобазі, яка розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, буд. 1 і 1 а , розпочалася масштабна пожежа, яка тривала понад 10 днів, горіла велика кількість резервуарів з пальним, позивачі особисто спостерігали вогонь на нафтобазі, бачили густий дим від пожежі та відчували його їдкий, неприємний запах, лунали вибухи. Із-за психологічної напруги позивачі та члени їх сім'ї перебували у постійному стресовому стані, розуміючи, що в повітрі є викиди шкідливих речовин та природне довкілля в якому вони комфортно і безпечно проживали, постраждало, і це стало загрозою для їхнього життя. Позивачі через острах спричинити шкоду здоров'ю, припинили вживати рослинну продукцію, овочі і фрукти зі свого підсобного господарства, після чорного дощу, що покрилось сажею і стало непридатним до споживання. Позивачі стверджують, що у зв'язку з пожежею нафтобази БРСМ-Нафта , густого їдкого диму, що є небезпечним для життя і здоров'я, вони відчувають значні душевні страждання.

17 травня 2016 року суддею винесено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишення позовної заяви без руху, надавши позивачам п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення вказаних недоліків.

20 травня 2016 року суддею винесено ухвалу про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_46, ОСОБА_42, ОСОБА_43 до товариства з обмеженою відповідальністю Побутрембудматеріали , товариства з обмеженою відповідальністю БРСМ-Нафта , товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансоіл-2009 , товариства з обмеженою відповідальністю Парком Транс про відшкодування моральної шкоди та призначено відкрите судове засідання.

31 травня 2016 року судом винесено ухвалу про відмову в задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Кравченка М.В.

22 червня 2016 року судом винесено ухвалу, якою заяви та клопотання представників позивачів задоволено частково, викликано для допиту в судовому засіданні під час розгляду цієї цивільної справи в якості свідків, позивачів, ОСОБА_47, ОСОБА_48, витребувано від реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області (08700, Київська обл., м.Обухів, вул.Київська, 5) належним чином завірені копії статутів товариства з обмеженою відповідальністю Побутрембудматеріали (код ЄДРПОУ 23585115, юридична адреса: 08700, Київська обл., Обухівський р-н, с.Таценки), товариства з обмеженою відповідальністю БРСМ-Нафта (код ЄДРПОУ 31826526, юридична адреса: 08700, Київська обл., Обухівський р-н, с.Таценки), товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансоіл-2009 (код ЄДРПОУ 38274072, юридична адреса: 08702, Київська обл., м.Обухів, вул. Миру, б.17-а, оф.4-а), товариства з обмеженою відповідальністю Парком Транс (код ЄДРПОУ 38510873, юридична адреса: 08702, Київська обл., м.Обухів, вул. Київська, б.113-а) в редакції станом на 08 червня 2015 року та чинній редакції, в задоволенні інших вимог заяв і клопотань представників позивачів відмовлено.

26 жовтня 2016 року судом винесено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника позивачів про витребування доказів.

19 червня 2017 року судом винесено ухвалу про задоволення частково заяви представника позивачів ОСОБА_1 про прийняття до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_44, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43 до товариства з обмеженою відповідальністю Побутрембудматеріали , товариства з обмеженою відповідальністю БРСМ-Нафта , товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансоіл-2009 , товариства з обмеженою відповідальністю Парком Транс про відшкодування моральної шкоди, в задоволенні заяви про прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_25, ОСОБА_31 до товариства з обмеженою відповідальністю Побутрембудматеріали , товариства з обмеженою відповідальністю БРСМ-Нафта , товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансоіл-2009 , товариства з обмеженою відповідальністю Парком Транс про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

17 липня 2017 року судом винесено ухвалу про закриття провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_44 до товариства з обмеженою відповідальністю Побутрембудматеріали , товариства з обмеженою відповідальністю БРСМ-Нафта , товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансоіл-2009 , товариства з обмеженою відповідальністю Парком Транс про відшкодування моральної шкоди.

12 лютого 2018 року судом винесено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника позивачів ОСОБА_1 про витребування доказів.

Під час судового розгляду було повідомлено відомості про зміну призвіща відповідача ОСОБА_6 на ОСОБА_6. Також було повідомлено відомості про смерть позивачів ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_25, ОСОБА_31. Однак доказів цього суду не представлено, представники позивачів наполягали на вирішенні їх позовних вимог по суті.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_50 позовні вимоги підтримав та пояснив, що 08.06.2015 року стався вибух нафтобази БРСМ-Нафта , що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, буд. 1 і 1 а , на протязі 10 днів тривала пожежа, в повітрі були викиди шкідливих речовин, після чорного дощу позивачі припинили вживати овочі і фрукти, вся городина стала непридатною для вживання, змінився звичний спосіб життя, порушено спокій, відчували роздратування, психологічні розлади, безсоння. Порушені права на життя, на охорону здоров'я. Позивачі зазнали сильні душевні хвилювання за своє здоров'я та здоров'я близьких, стали роздратованими, погіршились сімейні стосунки, оскільки розуміючи, що поруч нафтобази знаходяться інші вибухонебезпечні об'єкти, а саме нафтобаза КЛО та військові склади зі зброєю, тому просять відшкодувати завдану моральну шкоду, відповідно висновку спеціалістів.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_51 позовні вимоги підтримала та пояснила, що пожежа тривала 10 днів з 08.06.2015 року, позивачі проживали до 3 км від пожежі, тому хвилювались за своє здоров'я та свої близьких, через майно, через їхнє село для гасіння пожежі їздили великі загони ДСНС з технікою, після чорного дощу практично вся городина покрилась чорною сажею і взагалі стала непридатною для споживання. Позивачі просять стягнути однаковий розмір спричиненої моральної шкоди у розмірі 576 мінімальних заробітних плат у сумі 793 728 грн., оскільки всі позивачі перебували у гіперстресі понад 10 днів, коли відбувалась надзвичайна ситуація, навіть по сьогоднішній день не відійшли від стресу, багато позивачів приймають ліки.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що позивачі зазнали значних ушкоджень здоров'ю, тому моральна шкода підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивачів, оскільки відповідачі вели спільну господарську діяльність. Позивачі зазнали порушень права на життя через пожежу, право на сім'ю, бо діти через пожежу та надзвичайний стан не хочуть приїжджати, право на безпечне довкілля - забруднення довкілля, тому просять відшкодувати тільки моральну шкоду, в однаковому розмірі, згідно висновків спеціалістів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_43 будучи допитаною також в якості свідка, позовні вимоги підтримала повністю та показала, що являється пенсіонером, отримує мінливий дохід, тому вимушена займатись на присадибній ділянці городництвом для власного вживання та для продажу. 08.06.2015 року в їхньому регіоні сталась масштабна пожежа нафтобази, яка порушила спокій родини, принесла хвилювання, тривогу, страх та моральні страждання. Під час пожежі самопочуття погіршувалось, відчувалось головокружіння та біль у серці, декілька разів викликали швидку допомогу, з того часу почала хворіти, зверталась до Центрального госпіталю м. Києва щодо погіршення свого стану здоров'я, поставили діагноз: отруєння, інсульт. Лікарі викликали психіатра, оскільки не хотілось жити, все боліло. На даний час страх не зник, періодично провали в пам'яті, виїхати в іншу місцевість не було змоги.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_40 будучи також допитаною в якості свідка, позовні вимоги підтримала повністю та показала, що будучи домогосподаркою побачила великий дим на дорозі, а вже вдома дізналась, що горить нафтобаза, через 2-3 дні пішов чорний дощ, від якого вся городина була чорна, три тижні лікувала очі, були готові від'їжджати з дому, оскільки відчувала страх за життя та здоровЙ'я всієї родини, діти та онуки плакали, ночами не спали. Фізичної болі не було, доказів страждань не має, однак є висновок психологів, відповідно якого просять стягнути моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_39 будучи допитаним також в якості свідка, позовні вимоги підтримав повністю та показав, що того дня забирав доньку, побачив дим з боку Глевахи, а тільки вдома дізнався що горить нафтобаза, після чого поїхав у відрядження, повернувся через добу, було хвилювання за родину, за будинок, здоров'я, але особисто до лікарів не звертався, вважає, що відповідачі винні у аварії, моральна шкода полягає у нервуванні за родину їхнє здоров'я.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_37 будучи також допитаною в якості свідка, позовні вимоги підтримала повністю та показала, що будучи пенсіонеркою в час вибуху нафтобази перебувала вдома, бачила густий дим від пожежі та відчувала його їдкий неприємний запах, через що загострилась ішемічна хвороба, викинули весь урожай, відчувала хвилювання, обіцяли евакуювати, самостійно виїхати не мали можливості, не було куди. Невідомо які були результати проби ґрунту та води. Звернулась до суду, оскільки потребує коштів на лікування та харчування, моральна шкода полягала у страху до життя, здоров'я, паніці, стресу, напрузі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_24 будучи допитаною також в якості свідка, позовні вимоги підтримала повністю та показала, що на момент виникнення пожежі перебувала вдома, подумала, що горить ліс, злякалась, вирішила, що відбувся теракт, оскільки їхали машини швидкої допомоги та МЧС, від сусідів дізналась, що горить нафтобаза, наступного дня ситуація погіршилась, вогню та задушливого диму було багато, погіршився стан здоров'я, зір, був пригнічений стан, депресія. Вартість моральної шкоди психологи оцінили в 793 728 грн., але вона готова зменшити ціну позову на 50 - 100 тис. грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_22 будучи також допитаною в якості свідка, позовні вимоги підтримала повністю та показала, що особисто спостерігали вогонь на нафтобазі, бачили густий дим від пожежі та відчували неприємний запах та відчували страх за дітей, їх здоров'я, був пригнічений стан, боліла голова, підвищився тиск, після цього лікується в лікарні. Вона була очевидцем події, яка порушила її спокій та спокій її сім'ї, принесла хвилювання, тривогу, страх та душевні страждання. Городину дозволяли їсти, але перед тим добре мити, але той рік їли тільки картоплю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_20 будучи також допитаним в якості свідка, позовні вимоги підтримав повністю та показав, що того дня перебував у відпустці, був вдома, зі слів сусідки відомо, що трапилась пожежа на нафтобазі, особисто бачив дим з городу і так тривало 10 днів, в повітрі був їдкий дим та чорний дощ. Оскільки працював у військовій частині знав про склад з боєприпасами, через це відчував страх за життя та здоров'я всієї родини, не було можливості переїжджати в іншу місцевість, а на ситуацію вплинути не міг.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 будучи допитаним також в якості свідка, позовні вимоги підтримав повністю та показав, що являється пенсіонером, того дня вранці побачив від нафтобази полум'я, з Червоного хреста сказали нічого не їсти з городу та зачинити двері. Моральні страждання полягають в тому, що відчув погіршення здоров'я, а саме: боліла голова, горло, серце, шлунок та розвилось глаукома ока. Всі городина вкрилась чорними плямами, на дослідження рослини не здавав. Відчував стрес кожного дня після вибуху, тому вважав винними власників нафтобази, оскільки вони порушили техніку безпеки, що призвело до халатності.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_17 також будучи допитаним в якості свідка, позовні вимоги підтримала повністю та показала, що 08.06.2015 року бачила чорний дим, відчували гіркоту в роті, боліла голова, було важко дихати, безсоння, депресія, хвилювалась за дітей, онуків, виїхати не було можливості. Відповідачі не дотримались правил безпеки, тому вони повинні понести покарання та відшкодувати моральну шкоду, завдану в результаті вибухів, пожежі, забрудненню навколишнього середовища.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_49 будучи також допитаним в якості свідка, позовні вимоги підтримала повністю та показала, що того дня перебувала на роботі, пожежа тривала протягом 10 днів, була паніка, в цей час була на роботі, наступного дня випав чорний дощ. Являючись лікарем, допомагала сусідам, родичам, в основному у людей був діагноз - гіпертонічний криз та цукровий діабет. Городина вся знищилась, все стало чорне від сажі, відмити не було можливим, тому було хвилювання себе, за дітей. Порушено правила технічної безпеки, оскільки не було дотримано відстані між цистернами, тому постраждала екоситуація, здоров'я, тиск, стрес. Було взято аналізи, однак результати не відомі, але постійно наголошували мити городину, із-за цього перестали вживати рослинну продукцію, овочі і фрукти зі свого підсобного господарства із-за остраху спричинити шкоду здоров'ю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_52 будучи допитаним також в якості свідка, позовні вимоги підтримав повністю та показав, що 08.06.2015 року помітили дим, вибухи, горіло 10 днів, після чого був чорний одяг, городина, піднявся тиск, у дружини цукровий діабет. Санепідемстанція брала проби фруктів, однак результати не відомі. Через дану ситуацію погіршився стан здоров'я, відчував підняття тиску, хвилювання, пошкоджено продукцію, були плями на будинку, автомобілі, що спричинило моральні страждання та завдало моральну шкоду, яку він просив стягнути з відповідачів солідарно.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_27 будучи допитаною також в якості свідка, позовні вимоги підтримала повністю та показала, що її будинок розташований в 2-3 кілометрах від нафтобази. В той день 08.06.2015 року на нафтобазі розпочалася пожежа, вона перебувала вдома з дітьми, пожежа тривала 10 днів. Наслідки від цієї катастрофи вплинули на огородину, яку того року навіть і не збирали, вона вся пропала від сажі та шкідливих речовин, які утворилися внаслідок вибуху та пожежі. Сусіди пропонували вивезти дітей, однак вона не погодилась, аналізів санепідемстанція не брала, були порушені права на безпечне життя, здоров'я, тому відповідачі повинні солідарно відшкодувати завдану моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_35 будучи допитаним також в якості свідка, позовні вимоги підтримав повністю та показав, що бачив чорний дим з подвір'я свого будинку, що знаходиться на відстані від нафтобази в 1,5-2 кілометрах, було чути вибухи, через що відчували страх і паніку, виїхати не було куди, сажа була на будинку, пошкоджено городину та завдано шкоди здоров'ю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_34 будучи допитаним також в якості свідка, позовні вимоги підтримала повністю та показала, що того дня бачила дим від пожежі та чула вибухи, в повітрі був їдкий неприємний запах, із-за чого відчула головний біль, півтора року тому розвинувся гастрит, було заборонено вживати городину, виїхати не мала можливості, оскільки переживала за майно. Моральна шкода полягає в ушкодженні здоров'я та всієї городини, також були завдані душевні страждання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_32 будучи допитаною також в якості свідка, позовні вимоги підтримала повністю та показала, що 08.06.2015 року ввечері почало диміти, а наступного дня була чорна хмара, було чути вибухи, відчували хвилювання за своє здоров'я та здоров'я онуків, забруднено городину, тому шкода підлягає відшкодуванню солідарно відповідачами, відповідно висновків психологів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_23 будучи також допитаною в якості свідка, позовні вимоги підтримала повністю та показала, що того дня перебувала на городі, бачила полум'я, дим, чорне небо, доносились вибухи, від яких було моторошно, в результаті цього не було можливо вимити городину від сажі, викидались речі, був пошкоджений молодий сад. Після пожежі відчувала першіння в горлі, останні роки хворіє виразкою, але до лікарі не зверталась, погіршився стан здоров'я, депресія, безсоння.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_42 будучи також допитаною в якості свідка, позовні вимоги підтримала повністю та показала, що 08.06.2015 року бачила чорний дим, вогонь, лунали вибухи, відсували страх та паніку, виїхати не було куди. Після пожежі ягоди були в сажі, забруднений був двір, що не можливо було відмити, відчувала серцевий біль, першіння в горлі, грудях, займалась самолікуванням, пила заспокійливе. Вважає винним у вчиненому відповідачів, оскільки було завдано шкода здоров'ю, городині.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_10 будучи також допитаним в якості свідка, позовні вимоги підтримав повністю та показав, що того дня від місця події знаходився в 3 кілометрах, на подвір'ї були уламки, забруднене повітря від чого відчувалось першіння в горлі, переживав за жінку, але виїхати не могли. Вживати городину не було можливо, була вся в сажі, того року був поганий урожай тому вважає що відповідачами було завдано шкоду, просив стягнути моральну шкоду в розмірі 500 тис. грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_28 будучи допитаною також в якості свідка, позовні вимоги підтримала повністю та показала, що того дня бачила чорне небо із-за диму, був чорний дощ, було страшно виходити на вулицю, дітей відвезли, а сама залишилась, оскільки в господарстві був великий огород, було пошкоджено городину, в чорних плямах був будинок, вважає винними у вчиненій пожежі відповідачів, які повинні понести покарання та відшкодувати моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_29 будучи допитаною також в якості свідка, позовні вимоги підтримала повністю та показала, що 08.06.2015 року гостювала в с. Путрівка, бачила пожежу та дим в небі, випав чорний дощ, а через 2 дні уїхала, вважає що були порушені норми та відповідачі повинні відшкодувати завдану моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_11 будучи також допитаною в якості свідка, позовні вимоги підтримала повністю та показала, що того дня була вдома, бачила з вікна пожежу, від засобів масової інформації дізналась, що горить нафтобаза, після чого сильно злякалась за дітей, онуків, виїхати в іншу місцевість не було можливим, оскільки не хотіла кидати будинок. В день події було запаморочення голови, першіння в горлі, з'явилась алергія, від пожежі забруднено всю городину, дерева перестали рости, зсохлись, винними вважає відповідачів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_53 будучи допитаною також в якості свідка, позовні вимоги підтримала повністю та показала, що того дня чула вибухи, бачила дим від пожежі на нафтобазі, яка знаходиться на відстані від місця проживання в 2 кілометрах, відчула страх та хвилювання за рідних, був головний біль, тошнота, оскільки погіршилась екологія, забруднену городину викинули, винними вважає всіх відповідачів та просила стягнути солідарно заподіяну шкоду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_36 будучи допитаним також в якості свідка, позовні вимоги підтримав повністю та показав, що 08.06.2015 року побачив дим, чув вибухи, з засобів масової інформації дізнався про пожежу, на вечір пішов чорний дощ, все навкруги було забруднене, в сажі, будинки, городина, уїхати не було можливості, була паніка, всі хвилювались, що може повторитись, хвилювались за своє здоров'я, батьків, вважає винним відповідачів, тому просив стягнути солідарно моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_26 будучи допитаним також в якості свідка, позовні вимоги підтримав повністю та показав, що того дня бачив пожежу, хвилювався за батька, в нього боліла голова, була гіпертонія, були плями на городі, дворі, городину не вживали, була забруднена.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_21 будучи допитаним також в якості свідка, позовні вимоги підтримав повністю та показав, що про пожежу дізнався від сусідів, хвилювався за рідних, будинок, городину не вживали, була забруднена, того дня боліла голова, відчував першіння в горлі, підтримав суму, що була визначена психологами.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_33 будучи допитаним також в якості свідка, позовні вимоги підтримав повністю та показав, що того дня близько 17.00 год. побачив дим, який збільшувався, лунали вибухи, було попередження щоб не рвали городину, закликали від'їжджати, знімали проби, здоров'я погіршувалось, лікувався на стаціонарі, відчував страх, хвилювання.

Інші позивачі в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_54 позовні вимоги не визнав, заперечив проти задоволення позову, вважав його необґрунтованим, свідчення спростованими, оскільки не має деліктних відносин, не має вироку щодо відповідачів, ніхто не був притягнений до дисциплінарної відповідальності, відповідно ст. 23 ЦК України не має ознак моральної шкоди, не має у позивачів медичних документів, висновків лікарів щодо ушкодження здоров'я та знищення майна. Доказів забруднення не має, а рекомендовано тільки мити і чистити, вимоги не конкретизовані, яка саме дія протиправна, не зрозуміло, сума моральної шкоди є завищеною.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_55 позовні вимоги не визнала, заперечила щодо задоволення позову, оскільки вважає, що від пожежі позивачі не зазнали ні матеріальної, ані моральної шкоди, офіційно заборони не вживати сільськогосподарську продукцію не надходило, доказів пошкодження майна не має, а також не може солідарно стягнуто моральну шкоду з відповідачів, оскільки різні юридичні особи, не було спільних дій. ТОВ Побутрембудматеріали не здійснювало діяльність щодо джерела підвищеної небезпеки, лише орендувало приміщення. Невірно кваліфіковано пожежу, як надзвичайну подію, не доведено причинний зв'язок, позивачі не підтвердили перелік по ст.23 ЦК України, складових щодо моральної шкоди, оскільки це індивідуально, а позивачі в судовому засіданні не могли її обґрунтувати, у них не було знищення, або пошкодження майна, не конкретизували хто саме заподіяв моральну шкоду, головне джерело забруднення - витік нафтопродуктів зі старого підземного нафтосховища, в тому числі у підземні води.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_56 щодо позовних вимог заперечили повністю та зазначили, що БРСМ-Нафта не є джерелом підвищеної небезпеки, не є власником, не будувало та не зберігало нафтопродукти, з позивачами ніяких правовідносин не має.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_47 показав, що є головою Путрівської сільської ради, був одним з перших свідків та приймав безпосередню участь в подіях 08 червня 2015 року під час пожежі та протягом її гасіння. В людей була паніка, шок від пожежі, вони були налякані, не знали, що робити, до сільської ради надходили заяви від жителів с. Путрівка про забруднення їх території. За зверненням жителів проводилось обстеження всіх дворів в с. Путрівка, ходили по дворах, робили фото, все фіксували, люди боялись за дітей, воду, городину. Він проводив декілька сходок жителів села, роз'яснював інформацію, яку отримував від місцевої та обласної влади, різних органів. Пояснив, що поруч із місцем події розташований склад боєприпасів та ще одна нафтобаза, тому всі були дуже перелякані з приводу можливості перекидання полум'я на інші об'єкти. Підтвердив факт готування часткової евакуації людей, що також дуже лякало всіх мешканців. Зазначив, що знав про те, що нафтобаза функціонує із порушенням вимог та правил. Підтвердив той факт, що з самого початку пожежі і після неї з місцевими жителями працювали юристи, які запропонували звернутись до суду з метою відшкодування моральної шкоди, завданої пожежею. Були проведені зустрічі із мешканцями, які спілкувались з юристами та психологами. Крім цього, відповідними службами постійно проводились заміри забруднення повітря, ґрунтів, води та продуктів харчування.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_48 показав, що працює завідувачем відділення, експертом КНДІСЕ, в 2016-2017 році директор ПП Юридична фірма Імператив Плюс ОСОБА_57 звернувся до нього та спеціалістів-психологів ОСОБА_58, ОСОБА_59 про надання висновку спеціаліста для визначення розміру моральної шкоди, на що були розроблені анкети для визначення психологічного стану, якщо потрібно було психологом додатково проведено бесіду з людьми, при підготовці висновку керувались методикою ОСОБА_60, яка виключена з реєстру, але рекомендована Координаційною радою з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України, а також іншими методиками, які на розсуд спеціаліста можуть використовуватись. Всі позивачі зазнали моральної шкоди від фрустрації (безвиході), страху за життя, дискомфорту, зміни фізичного стану, тому позивачі повинні отримати однаковий розмір відшкодування, оскільки фактори і наслідки однакові.

При наданні правової оцінки позовним вимогам суд враховує наступне.

Судом встановлено, що позивачі проживають в селі Путрівка Васильківського району Київської області, що підтверджується паспортами, довідками, посвідченнями, свідоцтвами, державними актами.

8 червня 2015 року близько 17 години 00 хвилин на нафтобазі, яка розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, смт Глеваха, вулиця Південна, 1,1-а, власником якої є товариство з обмеженою відповідальністю Побутрембудматеріали , виникла пожежа, яка тривала до 10 години 20 червня 2015 року, що підтверджується актом про пожежу від 08.06.2015 року, а також визнається сторонами.

Об'єкт, на якому відбулась пожежа, є об'єктом підвищеної небезпеки, що сторонами визнається і підтверджується матеріалами справи. Питання винуватості певних осіб у вчинені діянь, наслідком яких стала пожежа, вирішується в межах кримінального провадження, у іншому суді триває судовий розгляд, будь-які особи до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку не притягнуті.

Актом Державної служби України з надзвичайних ситуацій (дані - ДСНС України) про пожежу, складеного у комісійному порядку повноважними особами відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2030 Про затвердження Порядку обліку пожеж та їх наслідків зафіксовано, що дійсно 8 червня 2015 року на нафтобазі ТОВ Побутрембудматеріали о 17 годині розпочалася пожежа, гасіння якої тривало до 10 години 20 червня 2015 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 583 від 9 червня 2015 року Про утворення Урядової комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що виникла 8 червня 2015 року у Київській області було утворено відповідну комісію з ліквідації наслідків пожежі на нафтобазі ТОВ Побутрембудматеріали .

Відповідно до протоколів Урядової комісії, про створення якої йшлося у вищевказаному розпорядженні КМУ № 583 від 9 червня 2015 року підтверджуються обставини щодо вищевказаної пожежі, організаційних заходів по її гасінню та ліквідації і профілактиці наслідків, в т.ч. для природного довкілля.

Звітом Урядової комісії про результати ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на території нафтобази ТОВ Побутрембудматеріали підтверджено статус події - пожежі як надзвичайної ситуації, підтверджено загибель 5 осіб та травмування 16 осіб; підтверджено, що пожежа тривала з 17 години 8 червня 2016 року по 10 годину 20 червня 2016 року; зафіксовано що в гасінні пожежі загалом прийняло участь 939 осіб та 117 одиниць спецтехніки; що нафтобаза ТОВ Побутрембудматеріали із-за порушень містобудівного законодавства, правил технічної, пожежної та екологічної безпеки функціонувала як аварійно-небезпечний об'єкт, що пожежа мала негативні наслідки для довкілля; що пожежа являла собою загрозу для життя людей кількох населених пунктів із-за близькості нафтобази до військового складу боєприпасів; що такого розвитку подій вдалося уникнути лише внаслідок самовідданих пожежників по гасінню.

Актом за формою Н-5 про проведення спеціального розслідування нещасних випадків (аварії) на нафтобазі ТОВ Побутрембудматеріали , який в деталях доповнює висновки Звіту Урядової комісії, підтверджено надзвичайний характер події. У висновку вищезазначеного акту відзначено, що ТОВ Побутрембудматеріали являлось власником нафтобази, а ТОВ Парком Транс та ТОВ Укртрансоіл-2009 експлуатантами нафтобази та зберігачами на ній ПММ і всі троє являються відповідальними за пожежу - надзвичайну подію. Крім того, в зазначеному акті зафіксовані ряд порушень, які були виявлені та стосуються функціонування самої нафтобази та дій окремих осіб.

Таким чином, факт проживання позивачів в селі Путрівка Васильківського району Київської області та факт пожежі на нафтобазі в смт Глеваха Васильківського району Київської області в період з 8 по 20 червня 2016 року суд вважає доведеними.

При наданні правової оцінки доведеності інших обставин та правової позиції сторін суд приймає до уваги наступне.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на наступні норми права та обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадів, передбачених Конституцією України . Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права кожного на життя охороняється законом. Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Цивільного кодексу України , відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на недоторканість особистого сімейного життя. Відповідно до ч. 1 ст. 281 Цивільного кодексу України фізична особа має невід'ємне право на життя. Відповідно до ч. 1 ст. 283 Цивільного кодексу України фізична особа має право на охорону її здоров'я. Відповідно до ст. 282 Цивільного кодексу України фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров'ю. Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного кодексу України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побути, а також права на її збирання та поширення. Відповідно до ч. 2 ст. 293 Цивільного кодексу України діяльність фізичної та юридичної особи, що приводить до нищення, псування, забруднення довкілля є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Відповідно до ч. 3 ст. 293 Цивільного кодексу України фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту).

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 9 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища кожний громадян України має право на безпечне для його життя і здоров'я навколишнє природне середовище.

Частиною 1 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. а ч. 1 ст.9 Закону України Про охорону навколишнього природнього середовища кожний громадян України має право на безпечне для його життя і здоров'я навколишнє природне середовище.

Відповідно до ч.1 ст. З Закону України Про охорону навколишнього природного середовища основними принципами охорони навколишнього середовища, зокрема, є: а) пріоритетність вимог екологічної безпеки; б) гарантування екологічного безпечного середовища для життя і здоров'я людей; в) екологізація матеріального виробництва; г) компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав наданих їм законодавством.

Відповідно до ст.33 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи. Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів. Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України. У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст.51 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів. Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об'єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, спеціальну заяву про це. Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

Відповідно ст.55 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення громадяни України, зокрема, мають право на: безпечні для життя і здоров'я харчові продукти, питну воду, повноцінне природне середовище; відшкодування шкоди, завданої їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення законодавством України можуть бути наданні законні права щодо забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Відповідно до ст.8 Закону України Про об'єкти підвищеної небезпеки суб'єкт господарської діяльності юридична або фізична особа, у власності або у користуванні якої є хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки; об'єкт підвищеної небезпеки об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру; небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, І сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.

Відповідно до ст.8 Закону України Про об'єкти підвищеної небезпеки суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний: вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу; забезпечувати експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику; виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об'єктів підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про відходи суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані:

а) запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів;

в) визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини;

г) на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку;

д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки;

е) брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами;

є) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації;

ж) не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки;

з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах;

и) здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів;

к) забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами;

л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України;

т) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Відповідно до ст.5 Закону України Про охорону атмосферного повітря , державні стандарти у галузі охорони атмосферного повітря є обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання та охорони атмосферного повітря, методи контролю за станом атмосферного повітря, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу на атмосферне повітря, встановлюють інші вимоги щодо охорони і використання атмосферного повітря.

Відповідно до ст.6 Закону України Про охорону атмосферного повітря у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються:

- нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря;

- нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарними джерелами;

- граничні нормативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться у атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів;

- нормативи використання атмосферного повітря як сировини , основного виробничого призначення;

- нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел та шкідливого впливу їх фізичних факторів.

- законодавством України можуть встановлюватись й інші нормативи у галузі охорони атмосферного повітря.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про охорону атмосферного повітря для оцінки стану атмосферного повітря встановлюються єдині для території України нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря, а саме:

- гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у атмосферному повітрі для людей і об'єктів навколишнього природного середовища;

- гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного та біологічного впливу на атмосферне повітря для людей і об'єктів навколишнього природного середовища.

- у разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватись більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та рівні інших шкідливих впливів на атмосферне повітря.

Відповідно до ст.8 Закону України Про охорону атмосферного повітря нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів на нього встановлюються для кожного стаціонарного джерела викидів або іншого шкідливого фізичного та біологічного впливу на атмосферне повітря по кожній із забруднюючих речовин та фактору фізичного чи біологічного впливу. Нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів на нього встановлюються на рівні, при якому сумарні викиди забруднюючих речовин і шкідливий фізичний та біологічний вплив всіх джерел у даному районі, з урахуванням перспективи його розвитку, в період дії встановленого нормативу не призведуть до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворими нормативами). Проекти нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами розробляються підприємствами, установами та організаціями і затверджуються органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і Міністерства охорони здоров'я України. Ці проекти погоджуються з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у частині:

- строків виконання заходів щодо зниження викидів забруднюючих речовин до нормативних рівнів;

- строків відселення людей і винесення об'єктів соціального призначення з санітарно-захисних зон;

- зниження обсягів виробництва та викидів забруднюючих речовин у період несприятливих метеорологічних умов.

Проекти нормативів гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря розробляються підприємствами, установами, організаціями і затверджуються органами Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у частині строків здійснення заходів щодо зниження шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів до нормативних рівнів.

Відповідно до ст.9 Закону України Про охорону атмосферного повітря для різних технологічних процесів, технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів залежно від часу розробки та введення в дію технологій і обладнання, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлюються:

- нормативи граничних обсягів утворення забруднюючих речовин для окремих типів технологічного та іншого обладнання;

- вимоги щодо впровадження технологічних процесів в частині впливу на утворення забруднюючих речовин;

- регламенти використання та втрат сировини.

Позивачі вважають, що наслідку дій непереборної сили чи умислу потерпілих (позивачів) в судовому засіданні не встановлено, а тому з урахуванням ст. 16 ЗУ "Про об'єкти підвищеної небезпеки" вина осіб для відшкодування моральної шкоди не є обов'язковою умовою.

Позивачі посилаються на те, що під час самої пожежі та після неї відповідними службами проводились дослідження щодо стану екології навколо місця події (проби ґрунту, води, повітря, продуктів) на вміст небезпечних речовин.

Так, за результатами дослідження усіх проб ґрунту з території Васильківського району Київської області, здійсненими ДУ Інститут гігієни медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМНУ України встановлено перевищення вмісту бенз(а)пірену (протокол № 4 від 24.06.2015 року, протокол № 5 від 30.06.2015 року).

За результатами досліджень проб харчових продуктів, виконаних ДУ Київський обласний лабораторний центр ДСЕСУ (протокол від 16.06.2015 року № 014 встановлено - невідповідності вимогам зразків полуниці за вмістом свинцю та кадмію. Ці результати також підтверджені ДУ Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва України (протокол від 22.06.2015 р. № 170.15).

Із приєднаної до листа ДУ Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМНУ України за № 24.2/2405 від 03.07.2015 року, який направлявся на адресу Державної санітарно-епідеміологічної служби України, копії пояснювальної записки по вищевказаним протоколам, встановлені такі факти. Фахівці лабораторії канцерогенних факторів ДУ Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМНУ України провели дослідження вмісту бенз(а)пірену в наданих Лабораторним центром зразках ґрунту. Проаналізувавши отримані результати можна зазначити наступне. По-перше, в усіх пробах ґрунту, незалежно від глибини досліджуваного зразка, реєструється високі рівні канцерогену, які у кілька разів перевищують нині діючі гігієнічні нормативи (20,0 мкг/кг). По-друге, чітко простежується залежність концентрації від місцезнаходження пункту спостережень по відношенню до вогнища. Якщо на відстані 1 км (с. Крячки, вул. Народна) вміст бенз(а)пірену сягав 280,0 мкг/кг (14 ГДК), то вже на відстані 3,0 км концентрації зменшуються більш ніж у 2 рази. Така тенденція зберігається і далі, досягаючи рівня контрольного пункту на відстані дещо більше за 15 км. По-третє, аналіз даних, отриманих при дослідженні ґрунту на глибині 20 см також свідчить про перевищення ГДК бенз(а)пірену.

Позивачі посилаються на те, що в зоні, наближеної до центру вогнища, розрив концентрацій, отриманих у верхньому та нижньому шарах ґрунту знаходиться у межах від 1,1 до 1, 6, тоді як на віддалених територіях він вже складає 2,0-3,0-х крайностей. Такі результати свідчать про незадовільну санітарну ситуацію в районі спостережень. Далі в пояснювальній записці відзначено, що ГДК бенз(а)пірену було обґрунтовано за мікробіологічним критерієм шкідливості встановлених в лабораторних умовах, а також дослівно зроблено наступний висновок : Таким чином, на підставі аналізу отриманих даних та враховуючи вмісту бенз(а)пірену у полуниці, черешні, а також важких металів, про що повідомлялось раніше, можна дійти наступного висновку. Рівень бенз(а)пірену та важких металів у ґрунтах та овочевій продукції є результатом екстремальної ситуації. Наявність канцерогену у нижніх шарах грунту і високий вміст його в зразках грунту, відібраних в контрольному пункті вказує на наявність хронічного забруднення в попередні роки. Результати змиву з поверхні ягідної продукції свідчать, що забруднення відбувається за рахунок седиментації шкідливих часточок з повітря, а не є результатом переходу з ґрунту .

Позивачі вважають, що окрім хронічного забруднення ґрунту в районі надзвичайної ситуації мав місце вплив безпосередньо наслідків цієї пожежі у вигляді опадів чорного кольору на території навколо епіцентру події, що призвело до додаткового забруднення харчових продуктів на земельних ділянках та самого ґрунту.

Крім цього, в матеріалах справи міститься протокол випробувань № 0759-Н від 11.08.2015 року Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК, яким встановлено, що критичні рівні забруднень продуктами горіння нафтопродуктів встановлено для ґрунтів за показниками сумарного вмісту нормованих бензапіренів та ненормованих поліароматичних вуглеводів, також для ґрунтів характерне перевищення лімітуючи показників вмісту сірки.

В матеріалах справи також міститься Звіт громадської ради при Міністерстві екології та природних ресурсів України за результатами громадської оцінки впливів на довкілля, внаслідок пожежі на території нафтобази ТОВ Побутрембудматеріали в смт. Глеваха Васильківського району. У висновках цього звіту зазначено, що результати незалежного постійного моніторингу якості атмосферного повітря з моменту пожежі до її ліквідації, проведених досліджень зразків ґрунту та ґрунтових вод свідчать, що забруднення компонентів довкілля за межами території нафтобази, як з моменту виникнення пожежі, так і зі спливом часу до моменту відбору відповідних проб не перевищують фонових показників. Рівні забруднення довкілля, в усіх досліджуваних напрямках не змінились та не завдали будь-яких негативних наслідків у вигляді шкоди довкіллю та/або окремим об'єктам після аварії на нафтобазі та не розповсюдилось за її межі, що у свою чергу не несе додаткової загрози об'єктам довкілля та здоров'ю населення.

За результатами інших досліджень (в матеріалах справи наявна велика кількість актів відбору проб харчових продуктів, повітря та протоколів дослідження проб харчових продуктів до цих актів) перевищення досліджуваних показників не перевищує норми.

На противагу позиції позивачів відповідачі заперечували проти позову, обґрунтовуючи свою правову позицію наступним.

У своїй позовній заяві позивачі зазначають, що пожежа на нафтобазі та її наслідки призвели до системного порушення прав позивачів, зокрема:

- права на життя (ч. 1 ст. З, ч. 1 ст. 27 Конституції України; ч. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ч. 1 ст. 270, ч. 1 ст. 281 Цивільного кодексу України) - але, як зазначають відповідачі, жодну особу з позивачів, їх близьких родичів тощо не було позбавлено життя (навіть відсутні передумови для цього);

- права на охорону здоров'я (ч. 1 ст. З Конституції України, ч. 1 ст. 270, ч. 1 ст. 283 Цивільного кодексу України) - але, як зазначають відповідачі, жодним чином матеріалами провадження не підтверджено заподіяння шкоди здоров'ю будь-кому з позивачів, що б перебувало у причинно-наслідковому зв'язку з пожежею на нафтобазі;

- права на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ч. 1 ст. 50 Конституції України, ч. 1 ст. 270, ч. 1 ст. 293 Цивільного кодексу України, п. а ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. З, ч. 1 ст. 11 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , ч. 1 ст. 4 та ч. 2 ст. 4 Закону України Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення ) - але, як зазначають відповідачі, жодним чином матеріалами провадження не підтверджено, що довкіллю, внаслідок пожежі, заподіяно такий ступінь шкоди, який би негативно впливав на життя та/чи здоров'я мешканців навколишніх населених пунктів, зокрема, не було необхідності переїздити (навіть тимчасово) в інше місце проживання, не було заборони виходити на вулицю, вживати питну воду, продукти харчування, у т. ч. городину, тощо;

- права на недоторканність особистого і сімейного життя, на повагу до особистого і сімейного життя, до свого житла (ч. 1 ст. З, ч. 1 ст. 32 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 270 Цивільного кодексу України) - але, як зазначають відповідачі, жодним чином матеріалами провадження не підтверджено, що пожежа у будь-який спосіб вплинула на особисте та/чи сімейне життя позивачів, повагу до нього чи їхнього житла;

- права на безпечні продукти споживання (ч. 1 ст. 293 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 4 та ч. 2 ст. 4 Закону України Про забезпечення соні тарного та епідеміологічного благополуччя населення ) - але, як зазначають відповідачі, жодним чином матеріалами провадження не підтверджено обмеження та/або заборони вживання овочів та/або фруктів, вирощених на присадибних ділянках мешканців навколишніх до місця пожежі населених пунктів.

Відповідачі вважають необґрунтованими доводи позову про те, що факт функціонування нафтобази поблизу місця їх проживання та пожежа на цій нафтобазі завдало їм моральної шкоди в розмірі 1 843 200 гривень кожному, оскільки жоден з позивачів особисто від пожежі не постраждав ні фізично, ні матеріально.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди можливість відшкодування такої шкоди має бути прямо передбачена нормами відповідного матеріального закону на підставі якого суд вирішує справу, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, з усіх перелічених позивачами в позовній заяві конституційних норм тільки ст. 32 Конституції України безпосередньо передбачає право на відшкодування моральної шкоди.

Але в загальному контексті зазначеної статті таке право виникає виключно у разі завдання шкоди збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації.

Тобто, посилання на норми Конституиії України (ч. 1 ст. З, ст. 16, ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 50). як на норми прямої дії щодо відшкодування моральної шкоди позивачами є, на думку відповідачів, безпідставними.

Окрім того, відповідачі вважають, що з аналогічних підстав безпідставним є також посилання позивачів на ч. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої, право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винуватим у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.

Тобто, на думку відповідачів, позивачі намагаються застосувати положення про порушення права на життя до правовідносин, які не пов'язані з умисним позбавленням життя особи.

При цьому, правовими підставами для відшкодування зазначеної моральної шкоди визначаються чч. 1, 2 ст. 1167, ч. 1 ст. 1172, чч. 1, 5 ст.1187 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України Про об'єкти підвищеної небезпеки .

Відповідачі наполягають, що жодна із норм законодавства, на якій базується правова позииія позивачів, прямо (безпосередньо) не встановлює можливість відшкодування моральної шкоди у зв'язку з порушенням права особи на безпечне для життя та здоров'я довкілля.

Як вбачається зі змісту позовних заяв позивачі вважають, що вина відповідачів доводиться інформацією, оприлюдненою в засобах масової інформації про оголошення підозри працівникам відповідачів у ході здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення. На думку позивачів, саме вина працівників у скоєнні кримінального правопорушення визначає безспірний обов'язок відповідачів відшкодувати завдану їм шкоду відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, яка регламентує обов'язок юридичної особи відшкодувати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Така позиція прямо суперечить принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, оскільки вина у вчиненні злочину має бути встановлена обвинувальним вироком суду, тому в цій частині суд погоджується із правовою позицією відповідачів та вважає необґрунтованими доводу позову.

Відповідачі вважають, що усі наведені позивачами доводи мають узагальнений характер, не встановлюють жодних фактів завдання індивідуальної шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'ю конкретній особі - позивачу (ам), та не підтверджуються належними доказами - відповідними медичними документами. Стосовно порушення права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, яке на думку позивачів є підставою для відшкодування моральної шкоди, відповідачі вважають, що ними не надано належних доказів на підтвердження даного факту.

Як вбачається з матеріалів, наданих в якості доказової бази до позовних заяв, під час та після пожежі відповідними органами здійснювалися регулярні дослідження навколишнього середовища. Дослідження здійснювалися у чотирьох напрямах, а саме: дослідження атмосферного повітря; дослідження ґрунтів; дослідження води; дослідження харчових продуктів рослинного походження.

Відповідачі посилаються на те, що з інформації, яка висвітлена в листах Головного управління Держсанепідслужби у Київській області від 05.08.2015 року № 1597, Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 10.07.2015 року № 04.01- 12-3941/14-4097/14 та від 29.07.2015 року № 04.01-12-712-і, а також листа державної установи Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва Національної Академії Медичних Наук України від 03.07.2015 року № 24.2/2405 з протоколами №№ 4,5 та пояснювальною запискою очевидно, що за результатами досліджень перевищень гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин ні в атмосферному повітрі, ні у воді не виявлено.

Посилаючись на листи Головного управління Держсанепідслужби у Київській області від 05.082015 року № 1597, Державної санітарно-епідеміологічної служби України від року № 04.01-12-3941/14- 4097/14 та державної установи Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва Національної Академії Медичних Наук України позивачі стверджують, що це є доказами у справі стосовно впливу пожежі на стан навколишнього середовища. При цьому зазначають, що саме ці наслідки призвели до їх моральних страждань, оскільки вони зі своїми родинами позбавлені можливості вживати вирощену городину, що значно погіршило фінансовий стан їх сімей.

Відповідачі зазначають, що обставини, викладені в позовній заяві, не відповідають фактичним даним, зазначеним у наведених вище листах. Так, в листі Головного управління Держсанепідслужби у Київській області № 1597, направленого на адресу ПП Юридична фірма Імператив плюс , наведені результати узагальнених досліджень атмосферного повітря, грунту, води з децентралізованих джерел водопостачання та харчових продуктів рослинного походження, які протягом червня-липня здійснювались моніторинговою групою з питань спостереження за навколишнім середовищем на територіях, забруднених в результаті пожежі. З даних, наведених у листі, очевидно, що за результатами досліджень атмосферного повітря та води, проведених лабораторією ДУ Київський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України , перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин не виявлено.

За результатами досліджень ґрунту та харчових продуктів рослинного походження, проведених лабораторією ДУ Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМИ України дійсно виявлено перевищення гранично допустимих норм вмісту бенз(а)пирену в ґрунті. Але при цьому зазначено, що результати випробувань свідчать про хронічне багаторічне забруднення цих територій.

Слід звернути увагу, що жоден з наявних документів не містить ні прямої ні опосередкованої заборони вживання в їжу продуктів рослинного походження, вирощених в с. Путрівка та інших навколишніх селах Васильківського району Київської області.

Навпаки, як в листі Головного управління Держсанепідслужби у Київській області № 1597, так і в п. 4 висновків, викладених в пояснювальній записці фахівців лабораторії канцерогенних факторів ДУ Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМИ України зазначено, що для забезпечення безпечного використання вирощеної продукції населення має ретельно мити продукцію та чистити в процесі приготування їжі.

В листі Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 10.07.2015 року № 04.01-12-3941/14-4097/14, направленого на адресу Державної служби України з надзвичайних ситуацій, взагалі чітко визначено: ... перевищення ГДК вмісту бензапирену у нижніх шарах ґрунту вказує на наявність хронічного процесу забруднення у попередні роки; сільськогосподарська продукція, вирощена у даному регіоні, для населення небезпеки не несе .

Інформація про вміст бензаперену в грунті і в змивах з поверхні ягідної продукції викладена в наведених вище листах виключно з посиланням на результати досліджень, проведених ДУ Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМИ України . Тобто саме протоколи №№ 4,5 та пояснювальна записка до них несуть в собі найбільш об'єктивну інформацію стосовно реальної екологічної ситуації відносно безпечності сільськогосподарської продукції прилеглих до нафтобази територій.

Під час детального аналізу протоколів з визначення вмісту поліциклічного ароматичного вуглеводню бензаперену у грунті встановлено, що відбір проб в с. Путрівка було здійснено 17.06.2015 року (протокол № 4 від 24.06.2015 року). При цьому, слід звернути увагу, що і 17 і 24.06.2015 року за адресою: с. Путрівка, вул. Леніна, 212, було відібрано проби з глибини 5 та 20 см відповідно. При цьому, результати вимірювання бензаперену на глибині 20 см залишилися майже незмінними (124,6 мкг/кг 17.06.2015 року та 130 мкг/кг 24.06.2015 року). Але при цьому відбулося суттєве зниження (майже в 2 рази) показників проб, відібраних за цією ж адресою на глибині 5 см. Зокрема, 17.06.2015 року вміст бензаперену був 532 мкг/кг, а вже через тиждень цей показник складав 214 мкг/кг.

Таке різке зниження показників у верхніх шарах ґрунту свідчить про короткостроковість впливу наслідків пожежі на нафтобазі на середовище грунтів. Саме тому в пояснювальній записці до протоколів, спеціалісти Інституту Марзєєва на чолі зі своїм керівником - академіком Національної академії медичних наук України Сердюком А. - на питання: Чи несе така ситуація небезпеку для населення за умов використання місцевої сільськогосподарської продукції ? , отримана негативна відповідь. При цьому також зазначається, що з урахуванням фізіології розвитку рослин, накопичення канцерогену відбувається лише у поверхневих шарах коренеплодів, то банальна очистка плодів та їх ретельне миття гарантує безпечність цих продуктів для споживача.

Як позивачами так і їх представниками не надано будь-яких доказів існування у позивачів підсобного господарства, вирощування городини тощо.

Не підтверджено будь-якими доказами факт опадів у виді дощу, що потягло, як повідомляли позивачі, забруднення городини темними маслянистими плямами. Зокрема відсутні: документарне підтвердження, фото-, відеофіксація. Будь-які речові докази із матеріальними носіями таких опадів суду також не надано.

Відсутні також докази причинно-наслідкового зв'язку між пожежею та наслідками у виді начебто заподіяної моральної шкоди, що, на думку позивачів, виразилося у їхніх переживаннях з приводу знищення врожаю, погіршення екології тощо.

Будь-яких документарних доказів невідповідності (погіршення якості) вирощеної продукції, грунтів або води, якими користувалися позивачі у своєму домашньому господарстві, суду не надано, як і не представлено доказів пошкодження будь-кого іншого майна позивачів (самого домоволодіння, інвентарю, речей домашнього вжитку тощо).

Обґрунтування позивачами заподіяної їм моральної шкоди джерелом підвищеної небезпеки, що виразилося у певному ушкодженні їх здоров'я, але суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів такого ушкодження (медичних довідок, епікризів тощо), з яких би вбачалося наявність причинно-наслідкового зв'язку між подією та відповідними ушкодженнями (хворобою).

Встановлення причин пожежі, вини конкретних осіб є предметом відповідної кримінальної справи, що розглядається у Васильківському міськрайонному суді Київської області. Тому стверджувати про те, які саме дії та яких саме осіб призвели до пожежі та негативних наслідків, які нібито мають позивачі у зв'язку із пожежею, на думку відповідачів, наразі неможливо. Жоден із позивачів не відноситься до числа потерпілих в межах відповідного кримінального провадження, розпочатого за фактом пожежі на нафтобазі в сел. Глеваха Васильківського раойну.

Так, відповідно до ч. З п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01.03.2013 року, з огляду на презумпцію вини завдавання шкоди, потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, а також докази того, що відповідач є безпосереднім завдавачем такої шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду (тобто підтвердити наявність його протиправної поведінки).

Висновки психологів-спеціалістів, на думку відповідачів, не відповідають вимогам належності та допустимості доказів. При інтерв'юванні осіб було допущено ряд порушень щодо індивідуалізації співбесід і, як наслідок, висновки у подальшому робилися шаблонно, без врахування індивідуально-психологічних особливостей кожної особи. Методика, яка застосовувалася при проведенні психологічного дослідження, скасована рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України. Висновки психологів для кожного позивача визначили одні й ті ж самі ознаки, характеризуючи їх особистість, застосували однакове сприйняття факторів та чинників впливу зовнішнього середовища і, як наслідок, однакові коефіцієнти. До того ж, у своєму дослідженні психологи використали найбільші показники та коефіцієнти для розрахунку шкоди, завданої позивачам, тобто застосували найвищу міру, за якою оцінюються душевні страждання та психічні переживання особи. Більше того, відносно всіх позивачів психологами встановлена однакова сума позовних вимог - як вартість нібито заподіяної їм моральної шкоди, не дивлячись на те, що кожна особа по-різному сприймає все, що відбувається із нею та навколо, так як має різний характер, темперамент, різні психологічні особливості.

Оцінюючи співвіднесення вказаних вище норм права, на які посилались сторони в обґрунтування свої правової позиції із фактичним характером спірних правовідносин суд враховує наступне.

Суд погоджується із доводами позову про те, що майже всі позивачі є людьми похилого віку, пенсіонерами та інвалідами зі своїми хронічними захворюваннями (підвищений тиск, астма, перенесені інфаркти та інше), а отже подія, яка відбулась на нафтобазі зі всіма проявами та наслідками, могла негативно вплинути на стан здоров'я позивачів.

Суд вважає недоведеними посилання позову про те, що позивачі на власних земельних ділянках вирощували та продовжують вирощувати сільськогосподарську продукцію, а знищення такої продукції (безпосередньо під час пожежі, або як наслідок забруднення та заборони вживання) вказує на знищення чи пошкодження майна позивачів, оскільки належними і допустимими доказами такі обставини переконливо не підтверджені, подібні відомості наведені лише у показаннях самих позивачів, які є безумовно зацікавленими особами.

Суд вважає, що позивачами переконливо не доведено твердження про понаднормативне забруднення території місця їх проживання (ґрунтів, атмосферного повітря, водойм) небезпечними речовинами, про те, що таке понаднормативне забруднення природного довкілля є прямим наслідком протиправної діяльності відповідачів, а також про те, що вина відповідачів простежується як у формі умислу, так і необережності.

Доводи позову про те, що заподіяння шкоди довкіллю внаслідок пожежі, негативна виробнича діяльність відповідачів є загальновідомим фактом суд оцінює критично в аспекті саме спірних правовідносин щодо відшкодування моральної шкоди, тому вважає що відповідні обставини, які породжують відповідні правові наслідки у спірних правовідносинах підлягають доказуванню на загальних підставах.

Суд вважає, що позивачами переконливо не доведено твердження, що пожежа на нафтобазі та її наслідки призвели до системного порушення їх прав, а саме не було жодну особу з позивачів, їх близьких родичів позбавлено життя, жодним чином матеріалами провадження не підтверджено заподіяння шкоди здоров'ю будь-кому з позивачів, що б перебувало у причинно-наслідковому зв'язку з пожежею на нафтобазі, матеріалами справи не підтверджено те, що довкіллю внаслідок пожежі заподіяно такий ступінь шкоди, який би негативно впливав на життя та/чи здоров'я мешканців навколишніх населених пунктів, зокрема, не було необхідності переїздити (навіть тимчасово) в інше місце проживання, не було заборони виходити на вулицю, вживати питну воду, продукти харчування, у т. ч. городину, не підтверджено, що пожежа у будь-який спосіб вплинула на особисте та/чи сімейне життя позивачів, повагу до нього чи їхнього житла; не підтверджено обмеження та/або заборони вживання овочів та/або фруктів, вирощених на присадибних ділянках мешканців навколишніх до місця пожежі населених пунктів. Усі наведені позивачами доводи мають узагальнений характер, не встановлюють жодних фактів завдання індивідуальної шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'ю конкретній особі, позивачу та не підтверджуються належними доказами, відповідними медичними документами.

Суд вважає непереконливими і недоведеними посилання позову на понаднормативне промислове забруднення природного довкілля шкідливими речовинами, що створило небезпеку для життя і здоров'я позивачів та негативно вплинуло на якість життя, оскільки належних і допустимих доказів цього суду не подано.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 5 від 31.03.1995 року у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під час судового розгляду залишились недоведеними посилання позову на наявність факту заподіяння моральної шкоди, яка в силу дії ст.23 ЦК України має чітко визначені прояви, існування яких і породжує право вимоги до завдавала щодо її відшкодування. Зокрема у цій справі суду не було подано належних і допустимих доказів фізичного болю чи страждань, яких позивачі зазнали у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, факт ушкодження здоров'я залишився недоведеним. Також не було подано належних і допустимих доказів душевних страждань, яких позивачі зазнали у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, факт протиправної поведінки саме відповідача по відношенню саме до позивачів залишився недоведеним. Суду не подано будь-яких доказів душевних страждань, яких позивачі зазнали у зв'язку із знищенням чи пошкодженням їх майна.

Факт порушення відповідачем прав позивачів, який в силу ч.1 ст.23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди, залишився недоведеним.

Суд вважає недопустимим доказом комісійні висновки спеціалістів за результатами психологічного дослідження щодо позивачів, оскільки статус такого документа не передбачено чинним ЦПК України, особи, що його підписали - ОСОБА_48, ОСОБА_58, ОСОБА_59 - на набували в установленому законом порядку процесуального статусу спеціаліста, в межах цієї справи не залучались судом в якості спеціаліста для проведення будь-якої процесуальної дії. Крім того, при розрахунку розміру моральної шкоди застосовано методику, яка виключена із реєстру методик проведення судових експертиз, а застосовані максимальні коефіцієнти встановлені з урахуванням наявності окремих обставин, які фактично у цій справі відсутні, зокрема щодо дискримінації, яку, зі слів свідка ОСОБА_48, вважали наявною всупереч встановленому законодавством України юридичному визначенню. Посилання представників позивачів на те, що достовірність висновків підтверджена показаннями свідка ОСОБА_48 в судовому засіданні суд вважає необґрунтованими, оскільки всі відомості, повідомлені цим свідком, стосуються його дій як спеціаліста при виготовленні висновків спеціалістів, які не мають юридичного значення.

Також суд вважає необґрунтованими посилання представників позивача на науково - експертний висновок щодо доктринального тлумачення і практичного застосування ст. 50 Конституції України в частині відшкодування моральної шкоди за порушення права кожного на безпечне для життя і здоров?я довкілля, який підготовлено за клопотанням ПП ЮФ Імператив Плюс , і який містить відомості про те, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої моральної шкоди заподіяної громадянам внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру у зв'язку з надзвичайною ситуацією техногенного характеру регіонального рівня, а саме - пожежі 8 червня 2015 року на нафтобазі ТОВ Побутрембутматеріали , яка розташована у Васильківському районі смт Глеваха, оскільки він містить суб'єктивну думку певної особи щодо тлумачення певних норм законодавства, не може слугувати доказом існування певних фактичних обставин, тому оцінює його у сукупності із іншими доказами та враховує при наданні правової оцінки суті спору.

Фактично визнаючи відсутність доказів погрішення здоров'я позивачів внаслідок господарської діяльності відповідачів представники позивача посилаються на те, що психологічне навантаження вплинуло на психічне здоров'я позивачів, хоча психіатричні відхилення не наступили, особи не зверталися, наприклад, за психіатричною чи неврологічною допомого, займались самолікуванням. Суд вважає відповідні посилання такими, що не підтверджені доказами, отже недоведеними.

Позивачі в особі їх представників наполягали, що сукупність дій та бездіяльності відповідача, що призвели до недопустимого рівня забруднення територій навколо місця розташування об'єкту підвищеної небезпеки (в т.ч. екологічного), явили собою очевидну загрозу для їхнього життя і здоров'я членів їх сімей, загрозу для природного довкілля та екологічної безпеки, привели до порушення усталених способів особистого і сімейного життя, безпеки житла, до звуження можливостей користання продукції особистого підсобного господарства, тощо. Внаслідок зазначених аспектів позивачі за їх твердженням переживали та переживають значні душевні страждання, що проявилися у постійному стресі, страхах, тривогах, переживаннях. Поряд із тим, доказів наявності перешкод і відсутності можливості змінити місце проживання суду не подано.

Оцінюючи доводи сторін щодо наявності дискримінації у спірних правовідносинах суд приймає до уваги наступне.

Згідно п.2 ч.1 ст.60 ЦПК України (у чинній на час пред'явлення позову редакції) у справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Згідно ч.2 ст.81 ЦПК України (у чинній на час вирішення справи редакції) у справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Всупереч вказаним нормам процесуального права позивач ні при поданні позову, ні під час судового розгляду не навів фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. Зокрема про це не зазначено у позовній заяві або доданих до неї допустимих доказах. Єдина згадка про дискримінацію містить у висновках спеціалістів-психологів, які визнані судом недопустимими доказами. Однак оцінюючи такі відомості суд вважає, що вони не можуть свідчити про наявність фактичних даних, які підтверджують, що дискримінація мала місце, оскільки як слідує із тексту відповідних документів, доводів представників позивачів та показів свідка ОСОБА_48 в даному випадку було застосовано не юридичний, а психологічний критерій визначення цього поняття як просте порушення, ущемлення прав особи.

На противагу цьому, за визначеним у п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні поняттям дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Європейський суд з прав людини сформулював дискримінацію як відмінність у ставленні до осіб, які знаходяться в аналогічних або відповідним чином схожих ситуаціях , що ґрунтується на ознаці, яку можна ідентифікувати .

Будь-яких фактичних даних, які б свідчили про існування у спірних правовідносинах дискримінації як ситуації, передбаченої чинним законодавством, а саме визначеної п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні , суду не повідомлено. Посилання на інше суб'єктивне тлумачення змісту цього поняття окремими особами в аспекті застосування методик психологічних досліджень суд не приймає до уваги, оскільки це суперечить дійсному правовому змісту відповідного поняття. Крім того, для застосування при визначенні розміру моральної шкоди відповідного коефіцієнту, який характеризує наявність дискримінації, на думку суду, слід підтвердити сам факт існування такої ситуації, чого у спірних правовідносинах немає.

За доводами представника позивача про наявність дискримінації вказує те, що позивачі, які проживають у зоні забруднення внаслідок пожежі відчувають душевні страждання, яких не відчувають інші особи поза межами такої зони. Однак подібні доводи не вказують на будь-які дії відповідача, які б свідчили про відмінність у ставленні до позивачів у порівнянні із будь-якими іншими особами, оскільки суб'єктивне відношення окремих осіб не стосується безпосередньо відповідача, який не вживав жодних заходів для створення переумов для виникнення ситуації, за якої позивачі за їх ознаками, зокрема і місця проживання, зазнали обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі.

За таких обставин, судом не встановлено фактичних даних, які б вказували на наявність дискримінаційного поводження відповідачів по відношенню до позивачів, а посилання представників позивачів на дискримінацію суд вважає безпідставними.

Оцінюючи доводи сторін щодо застосування практики Європейського суду з прав людини суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Позивачі вважали, що суд має дати правову оцінку обставинам, виходячи із рішення Європейського суду з правил людини Дземюк проти України від 14 грудня 2014 року, яким встановлено правовий нормативний стандарт, за якою належною якістю життя людини у контексті приписів ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод є така, за якою дотримуються законодавчо встановлені національні стандарти. На думку позивачів, у зазначеному судовому рішенні важливим є те, що відповідальність за порушення нормативного стандарту наступає у т.ч. за умови, коли тільки створювалась небезпека для життя і здоров'я людини, навіть коли шкідливі наслідки не наступили або не доводяться. Цим рішенням Європейський суд з прав людини визначив, що для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня, щоб скарги підпадали під дію статті 8 Конвенції (див. рішення від 9 грудня 1994 року У справі Лопес Остра проти Іспанії (Lopez Ostra v. Spain), п. 51, Series А № 303-С, та вищенаведене рішення у справі Фадєєва проти Росії (Fadeyeva v. Russia), пп. 69-70). Тому для рішення першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (див. рішення від 2 грудня 2010 року у справі Іван Атанасов проти Болгарії (Ivan Atanasov v. Bulgaria), заява № 12853/03, п. 66). У зв'язку з цим Суд у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі Дубецька та інші проти України ((Dubetska and Others v. Ukraine), заява № 30499/03, пп. 110 та 113) встановив, що забруднення води є одним з чинників, які впливають на стан здоров'я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя.

Оцінка такого мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Суд нещодавно нагадував, що не може бути небезпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, є незначною у порівнянні з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті (див. рішення від 14 лютого 2012 року у справі Харді та Мейл проти Сполученого Королівства (Hardy and Maile v. the United Kingdom), заява № 31965/07, п. 188).

Що стосується погіршення стану здоров'я, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Також що стосується загального контексту довкілля, то немає сумнівів в тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров'я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні; якість життя , власне, є суб'єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню (див., mutatis mutandis, рішення від 26 жовтня 2006 року у справі Лєдяєва та інші проти Росії (Ledyayeva and Others v. Russia), заяви №№ 53157/99, 53247/99, 53695/00 та 56850/00, п. 90).

Щодо цієї справи суд погоджується з тим, що заявники могли зазнати негативного впливу відповідного забруднення природного довкілля. Проте за відсутності прямих доказів фактичної шкоди здоров'ю заявників.

Суд повинен встановити, чи потенційні загрози довкіллю, спричинені місцем розташування кладовища, були пов'язані з приватним життям та житлом заявника такою мірою, щоб негативно вплинути на якість його життя та привести у дію застосування вимог статті 8 Конвенції (див. пункти 78-81 ).

Така ж правова позиція, на думку позивачів, висловлена у рішенні ЄСПЛ Дубецька проти України (справа про промислове забруднення), в якій скаржники зазначали, що вони проживають в регіоні, в якому державні підприємства: шахта №8 Великомостівська (згодом перейменувалась на шахту Візейська ДХП Львіввугілля ) та Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська ВАТ Львівська вугільна компанія через протиправну виробничу діяльність надмірно забруднюють навколишнє природне середовище (повітря, ґрунти, водні ресурси) шкідливими речовинами, в т.ч. через утворені виробничі породні відвали. В підтвердження своїх доводів позивачі надали відповідні докази, включаючи і ті, що державні і судові інституції України не забезпечили захисту їх прав. Скаржники стверджували, що вони постраждали від серйозного втручання держави у їх права, гарантовані ст.8 Конвенції в зв'язку з забрудненням навколишнього середовища, спричиненого шахтою та фабрикою, що належать державі (зокрема, їх породними відвалами), а також у зв'язку з неспроможністю держави дотриматись своїх зобов'язань щодо регулювання шкідливої промислової діяльності. Враховуючи доведеність скаржниками доводів про понаднормативне промислове забруднення природного довкілля шкідливими речовинами, що створило небезпеку для їх життя і здоров'я та негативно вплинуло на якість життя, суд заяву задовольнив з присудженням відповідних сум компенсації. У даній справі усі позивачі не заперечують, що у них відсутні медичні документи, які прямо пов'язують їх нинішній стан здоров'я з діяльністю відповідача, хоча і стверджують, що стан їх здоров'я постійно погіршується. Однак, при цьому всі позивачі стверджують, що їм і не обов'язково було доводити наслідковий зв'язок, а достатньо було довести виникнення загрози для їх життя і здоров'я через порушення відповідачем їх прав, включаючи екологічні.

Позивачі у цій цивільній справі, обґрунтовуючи посилання вказані вище рішення ЄСПЛ, вважають, що рівень порушень їх прав, а отже втручання в особисте життя є високим, оскільки сама діяльність відповідача здійснюється з порушенням встановлених державою приписів спеціальних законів та інших нормативних актів, внаслідок чого забруднення атмосфери, грунтів та води, в т.ч. населеного пункту де проживають позивачі відповідає недопустимому, а надзвичайна подія - пожежа на нафтобазі сталася з вини відповідачів, працівники яких не дотримувались приписів законодавства.

Зважаючи на такі посилання, суд зазначає, що обставини цього спору суттєво відрізняються від обставин, які оцінювались у межах вказаної вище справи Європейським судом з прав людини, тому доводи представників відповідача не можуть вважатись належними і слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Так, на відміну від обставин зазначених справ у цій цивільній справі відсутні докази вини відповідача у заподіянні суттєвої шкоди довкіллю, погіршенні якості життя позивачів саме через діяльність відповідачів, порушенні саме відповідачами прав чи інтересів позивачів, а також суттєво різняться сутність спірних правовідносин і обраний спосіб захисту інтересів постраждалої особи.

Так, у справі Дубецька та інші проти України (заява № 30499/03, рішення від 10.02.2011 року) родина ОСОБА_64 стверджували, що органи державної влади не захистили їхнє житло, приватне та сімейне життя від надмірного забруднення, спричиненого діяльністю двох державних промислових підприємств. Ця родина проживала в будинку біля якого були збудовані шахта та збагачувальна фабрика, що призвело до появи породних відвалів, а також просідання ґрунту поблизу будинку ОСОБА_64, що порушило нормальний ритм життя родини. ОСОБА_64 тривалий час зверталась до різних органів місцевої влади та державних органів управління щодо захисту своїх прав. Так в період з 1994 по 2003 родина направляла скарги до місцевого селищного виконавчого комітету, Львівської обласної адміністрації, Міністерства палива та енергетики, Президента України щодо порушення своїх прав.

Тобто за обставинами вказаної справи родина не мала змоги продати своє майно у зв'язку з жахливими умовами існування пов'язаними з екологічною ситуацією, яку було зафіксовано та визнано органами державної влади, чого у спірних по цій цивільній справі правовідносинах немає.

Рішення про переселення родини ОСОБА_64 з небезпечного місця проживання були прийняті виконавчим органом місцевої ради ще до розгляду вимог родини ОСОБА_64 в судовому порядку. Таким чином держава підтверджувала порушення прав і свобод позивачів по даній справі, чого у спірних по цій цивільній справі правовідносинах немає.

Крім того, в п.105 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено: Посилаючись на свою судову практику, Суд зазначає, що ні стаття 8, ні будь-які інші положення Конвенції не гарантують права на охорону природнього екологічного середовища як такого. Також жодного питання не виникне, якщо оскаржувана шкода є незначною у порівнянні з небезпекою навколишнього середовища, притаманною життю в кожному сучасному місті. Однак, може мати місце небезпідставна скарга за статтею 8 там, де екологічна небезпека досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя. Оцінка такого мінімального рівня є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість шкідливого впливу та його фізичний чи психологічний вплив на здоров'я або якість життя особи.

У справі Powell і Rayner проти Сполученого Королівства (скарга № 9310/81 від 21.02.1990 року) заявники, проживаючі безпосередньо поблизу аеропорту Хітроу (Великобританія), вважали дозволений рівень шуму неприйнятним, а заходи, які застосовувалися урядом для зниження рівня шуму, недостатніми.

Європейський суд з прав людини вирішив, що функціонування великих міжнародних аеропортів, розташованих поблизу густонаселених житлових районів, необхідно для економічного благополуччя держави. Оскільки аеропорт Хітроу являється одним із самих завантажених у світі та має ключове значення для торгівлі, міжнародних зв'язків та економіки Сполученого Королівства, його функціонування має підстави, навіть якщо негативні наслідки для навколишнього середовища не можуть бути повністю усунені. Констатовано відсутність порушення ст. 8 Європейської конвенції з прав людини.

У іншій справі Kyrtatos проти Греції (скарга № 41666/98 від 22.05.2003 року) заявники скаржилися на урбанізацію південно-східної частини острова Тінос, що призвело до руйнування їх середовища приживання та негативно впливає на їх приватне життя. Зокрема, вони скаржилися, що їх район втратив свою природну красоту, перетворившись з живописного місця в туристичну зону.

ЄСПЛ не знайшов порушень ст. 8 Конвенції з огляду на те, що заявники не були затронуті безпосередньо. Навіть, якщо припустити, що урбанізація нанесла шкоду птахам та іншим мешканцям боліт та водойм, наявність її впливу на права заявників за ст. 8 Конвенції не було. Якби мова йшла про знищення лісів, які розташовані навколо будинків заявників, тільки тоді б можна було говорити про якийсь вплив на благополуччя заявників.

Таким чином, враховуючи практику ЄСПЛ можна констатувати, що у разі економічного обгрунтування наявності та діяльності об'єкта підвищеної небезпеки, навіть у випадку заподіяння шкоди, підстав вважати наявність порушення ст. 8 Конвенції не вбачається.

Як вбачається із матеріалів справи та доводів сторін позивачі достовірно обізнані із тим, що проживають тривалий час поблизу цілого ряду потенційно небезпечних об'єктів - декількох нафтобаз, військового аеродрому, складів боєприпасів тощо. З матеріалів справи вбачається, що за результатами вимірювань на території проживання позивачів зафіксовано хронічне забруднення грунту певними хімічними елементами, що узгоджується із доводами відповідачів про те, що таке забруднення ймовірно спричинено не внаслідок одноразової пожежі на нафтобазі, а внаслідок тривалого впливу декількох джерел забруднення, тобто не лише визначеними позовом особами. За таких обставин, позивачам було достовірно відомо про те, що існує небезпека навколишнього середовища, притаманна життю в кожному сучасному місті. Також не спростовано посилання відповідачів на те, що погіршення стану здоров'я позивачів могло бути викликано наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Поряд із тим, в матеріалах справи відсутні докази звернень будь-кого із позивачів до уповноважених державних органів щодо порушень їх екологічних прав чи вжиття заходів для усунення загрози їх життю чи здоров'ю, тобто державою факт настання обставин, які мали наслідком заподіяння моральної шкоди позивачам, не визнано і не встановлено. Позивачі також не вживали будь-яких заходів для зміни місця проживання з метою уникнення впливу тих факторів, які покладені в основу позову як пов'язаних саме виключно із місцем їх проживання. На думку суду, під час судового розгляду не було підтверджено належними і допустимими доказами те, що екологічна небезпека досягла такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності позивачів користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя

В даній судовій справі позивачами не було доведено, що діяльність або дії будь-кого із відповідачів погіршили їх рівень життя до неприйнятного в даній місцевості. Факт порушення їх особистих прав, в тому числі екологічних, не встановлений жодним уповноваженим органом. Більш того, позивачі у цій справі жодного разу не звертались до позивача або будь-яких державних, судових чи інших уповноважених органів із скаргами чи вимогами щодо порушення їх прав, не ініціювали у будь-якій формі питань про призупинення або припинення діяльності, яка призводить або може призвести до значних змін у довкіллі, не використовували інші можливості, способи та форми захисту для припинення порушень чи відновлення своїх прав. У спірних правовідносинах першою і єдиною вимогою позивачів став саме цей позов, в межах якого вони просять відшкодувати їм моральну шкоду на суму 1 843 200 грн. кожному.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що посилання позову на певну практику Європейського суду з прав людини є необгрунтованим.

Таким чином, узагальнюючи доводи всіх учасників розгляду суд прийшов до наступних висновків.

Загалом правову позицію позивачів суд вважає протирічливою, неконкретизованою, яка ґрунтується на занадто великій кількості неспіввідносних із фактичними обставинами спору і взаємовиключних у одночасному правозастосуванні нормах права. Незважаючи на вжиті судом заходи під час судового розгляду представники позивача наполягали на необхідності вирішення спору на основі сформульованих у позовній заяві правових підстав позову.

Суд погоджується із доводами позову щодо наявності душевних хвилювань позивачів, зокрема і щодо потенційно існуючого ризику негативного впливу довкілля на їх здоров'я, оскільки вони узгоджуються із їх власним суб'єктивним сприйняттям фактичних обставин, висловлених у анкетах, позовних вимогах, а також особистих показах позивачів в судовому засіданні. Відповідачем це переконливо не спростовано.

Суд погоджується із доводами позову про те, що діяльність щодо експлуатації нафтобази та зберігання нафтопродуктів підпадає під ознаки джерела підвищеної небезпеки, тому до спірних правовідносин може застосовуватись презумпція вини володільця такого джерела, однак під час розгляду справи залишились недоведеними посилання на сам факт спричинення шкоди, тому підстави для її відшкодування відповідачем навіть за умови відсутності його вини не виникли.

Також суд погоджується із доводами позову про наявність шкідливого впливу від діяльності нафтобази загалом та внаслідок пожежі зокрема на навколишнє природне довкілля, природне середовище на прилеглих до нафтобази територіях, оскільки це підтверджується дослідженими судом письмовими доказами у їх сукупності.

Поряд з тим, посилання позову на здійснення саме визначеними позовом відповідачами понаднормативних викидів, наявність таких суттєвих порушень відповідачами природоохоронного та екологічного законодавства, які б мали наслідком порушення особистих прав чи охоронюваних законом інтересів саме позивачів, на думку суду, залишились недоведеними, оскільки не ґрунтуються на належних і допустимих доказах, а ґрунтуються фактично на припущеннях, які не можуть покладатись в основу судового рішення.

Жодним доказом не підтверджується причинний зв'язок між станом здоров'я позивачів та діяльністю кожного або всіх відповідачів, а відповідні доводи позову ґрунтуються виключно на твердженнях самих позивачів і є непереконливими. Доводи про наявність проявів передбачених ст.23 ЦК України моральної шкоди відносно душевних страждань внаслідок ушкодження здоров'я залишились неконкретизованими і недоведеними.

Суд вважає, що під час судового розгляду позивачами та їх представниками не подано доказів співвіднесення моральних страждань позивачів і покладених у основу позову фактичних обставин із спільною або окремою діяльністю відповідачів як юридичних осіб, їх працівників або посадових осіб, а також доказів причинного зв'язку між діями відповідачів та наслідками у виді спричинення моральної шкоди позивачам.

Під час судового розгляду залишилась недоведеною наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода (моральна) зі встановленням її розміру; причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина.

Реально існуючих порушень прав чи законних інтересів позивачів, які б підлягали судовому захисту у обраний позовом спосіб під час розгляду цієї справи не виявлено. Доводи позову про необхідність відшкодування моральної шкоди через існування лише ризику таких порушень у майбутньому суд вважає безпідставними і такими, що не можуть покладатись в основу судового рішення за приписами чинного законодавства.

Визначений позовом предмет спору і дійсний характер спірних правовідносин сторін свідчать про те, що переважна більшість зазначених позивачем підстав для задоволення позову є явно неналежними, а у окремих випадках - надуманими.

Посилання представників позивачів на ч.4 ст.82 ЦПК України суд вважає безпідставними, оскільки у матеріалах справи відсутнє рішення, яким би було встановлено певні обставини у спорі між цими ж сторонами.

Посилання на рішення апеляційного суду Київської області від 19 травня 2017 року у іншій цивільній справі № 372/4399/15 суд вважає необґрунтованими і такими, що не можуть бути покладені в основу судового рішення у цій справі, оскільки воно винесене у спорі між іншими сторонами, не має преюдиційного значення для вирішення саме цього спору. Крім того, вказане судове рішення оскаржене у касаційному порядку, ухвалою Верховного суду від 18 квітня 2018 року його виконання було зупинено. Також суд не погоджується із висловленими у вказаному судовому рішенні правовими оцінками сутності аналогічних спірним правовідносин та аналізом певних доказів, зокрема щодо визнання певних обставин загальновідомомими, доведення наявності причинного зв'язку між діями відповідачів та наслідками у виді заподіяння моральної шкоди позивачам, достатності доказів для прийняття рішення про задоволення позову тощо. Детальне обґрунтування міститься у мотивувальній частині цього рішення суду.

Статтею 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний

розсуд.

Згідно ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Позивачі просять покласти на відповідачів в судовому порядку цивільно-правові зобов'язання відшкодування моральної шкоди в розмірі по 1 843 200 грн. кожному.

Суд вважає, що позивачами не доведено обставин, які б породжували правові наслідки у виді виникнення зобов'язань сплатити визначені позовом кошти, тому достатніх підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Запропонована представниками позивачів правова позиція, яка передбачає фактично за заявочним принципом без доведення причинного зв'язку між діями та наслідками, без індивідуалізації доказової бази стягнення значної суми коштів на користь мешканців певних територій, на думку суду, суперечить загальним засадам цивільного судочинства, зокрема принципам змагальності сторін та диспозитивності.

Крім того, в межах розгляду цієї справи не було конкретизовано і доведено ступінь індивідуальної відповідальності кожного із відповідачів у спричиненні моральної шкоди кожному із позивачів, оскільки посилання про спільні дії всіх відповідачів, які є самостійними і відокремленими юридичними особами, очевидно необґрунтовані, будь-якими доказами подібні обставини не підтверджуються.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під час судового розгляду судом не встановлено таких порушень цивільних прав чи законних інтересів позивачів, які б підлягали судовому захисту в межах заявлених позовних вимог.

На думку суду, суттєві недоліки у обраній позовом правовій позиції, неконкретизованість і протирічливість доводів позову, невідповідність фактичних обставин справи з обраним позовом способом захисту інтересів позивачів, недотримання чинного процесуального законодавства при зборі доказів унеможливлюють задоволення позовних вимог у пред'явленій суду редакції та на підставі наявних у справі доказів.

Інші, не зазначені вище у судовому рішенні, однак згадані сторонами правові підстави позовних вимог та заперечень на них суд вважає необґрунтованими і такими, що виходять за межі правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі та їх представники, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого об'єктивного підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-83, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 13, 23, 270, 281-283, 293, 294, 1167, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 51, 52 Кодексу цивільного захисту України, ст.ст. 3, 9, 11, 33, 51, 55, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , ст.ст. 4, 7, 14, 15, 18, 19 Закону України Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення , ст.ст. 1, 8 Закону України Про об'єкти підвищеної небезпеки , ст.ст. 5-9 Закону України Про охорону атмосферного повітря , ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ст.ст. 1,4 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні , суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43 до товариства з обмеженою відповідальністю Побутрембудматеріали , товариства з обмеженою відповідальністю БРСМ-Нафта , товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансоіл-2009 , товариства з обмеженою відповідальністю Парком Транс про відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Кравченко