Рішення

від 23.08.2018 по справі 607/7926/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.08.2018 Справа №607/7926/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2018 року м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Черніцької І.М.

за участю секретаря судового засідання Бойко І.І.

учасників справи:

представника позивача адвоката ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Дзюбатого А.В.

представника третьої особи Гринчак С. С.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій органу державної влади.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 27 серпня 2017 року посадовою особою Тернопільського районного відділу поліції Тернопільського ВП Головного УПНП в Тернопільській області винесено постанову серії ГБ № 546387, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн. Вказана постанова звернута до виконання. Постановою державного виконавця Тернопільського районного відділу ДВС відкрито виконавче провадження та постановлено стягнути з нього штраф у розмірі 102,00 грн. та виконавчий збір 161,20 грн. Передбачаючи негативні наслідки, спричиненні виконавчим провадженням, накладенням арешту на все належне йому майно, він сплатив штраф у розмірі 102 грн. та виконавчий збір -161,20грн.

Разом з цим, позивач оскаржив до суду постанову Тернопільського районного відділу поліції, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 січня 2018 року, яке набрало законної сили, скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ГБ № 546387 від 27.08.2017 року, а провадження у справі закрито у зв'язку з недоведенням відповідачем в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, вважає, що має місце порушення законності з боку посадових осіб Головного управління національної поліції в Тернопільській області у формі незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності. Даними незаконними діями йому завдано матеріальної шкоди у розмірі сплаченого штрафу та виконавчого збору, а також моральної шкоди на суму 30 000грн.

При визначенні розміру моральної шкоди позивач посилається на те, що він змушений був тривалий час захищати порушене право у судовому порядку, що призвело до нервового напруження, втрати звичного способу життя. Крім того, він є інвалідом другої групи, отримує лише соціальну допомогу, а тому змушений був додаткового відшукувати кошти для сплати незаконно накладеного на нього штрафу та виконавчого збору, що в сукупності призвело до сильних душевних страждань та переживань.

Посилаючись на наведене та те, що відповідальність за завдану шкоду несе держава, просив стягнути з державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу в його користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 263,20 грн., а також моральну у розмірі 30 000 грн.

06 червня 2018 року представник ГУНП в Тернопільській області подав відзив на позов. Вказав, що позов не визнає, з наступних підстав.

27 серпня 2017 року інспектором Тернопільського РВП Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області винесено постанову, якою позивача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн. ОСОБА_5 оскаржив дану постанову до суду. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 січня 2018 року, скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ГБ № 546387 від 27.08.2017 року, а провадження у справі закрито. Посилання позивача на положення ст. 1176 ЦК та Закону України Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду як підставу задоволення позову є безпідставним, оскільки дані положення на правовідносини, які виникли між позивачем та ГУНП не поширюються.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, позивачем не доведено, що неправомірними діями працівників патрульної поліції йому було завдано моральної шкоди. Позивачем не надано розрахунку завданих йому моральних або фізичних страждань чи втрат немайнового характеру. Сам факт скасування постанови про накладення штрафу не підтверджує завдання моральної шкоди, оскільки постанову скасовано через відсутність належних доказів.

Посилаючись на наведене, просив відмовити за безпідставністю.

18 червня 2018 року представник Державної казначейської служби України подав відзив на позовну заяву. Вказав, що Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року за №7878, зареєстрованим в МЮУ 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Згідно вказаного Порядку, законодавцем розроблено механізм досудового повернення спірних коштів, яким позивач не скористався. Відтак, вважають, що позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди в частині повернення сплаченого штрафу та виконавчого збору є безпідставними, а тому до задоволення не підлягають.

Порядок відшкодування моральної шкоди встановлено Законом України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльністю, органів досудового розслідування, прокуратури та суду .

Вказаний Закон встановлює перелік випадків, при яких настає право на відшкодування, зокрема, лише при доведеності незаконності дій, рішень органів, які завдали шкоду. Тернопільський міськрайонний суд скасовуючи постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача не встановив незаконності дій Тернопільського РВП, відтак підстав для відшкодування моральної шкоди не має. Посилаючись на наведене, просив відмовити у позові повністю.

Представник третьої особи подав письмові пояснення на позовну заяву. Вказав, що 29 листопада 2017 року на примусове виконання до Тернопільського районного відділу ДВС надійшла постанова Тернопільського відділення поліції ТВП ГУНПУ від 27.08.2017 року про стягнення з ОСОБА_5 102 грн. штрафу.

Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку доведено до відома сторонам виконавчого провадження. Державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

18 грудня 207 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду, оскільки боржником повністю сплачено борг. Крім того, у ході примусового виконання виконавчого провадження боржником сплачено виконавчий збір на загальну суму 161,20грн. Вважає, що державний виконавець вжив всіх заходів щодо примусового виконання виконавчого провадження, діючи в межах наданих Законом повноважень та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Посилаючись на наведене, просив врахувати вищенаведені обставини під час вирішення справи.

У судове засідання позивач не з'явився, хоча про час та місце його був повідомлений належним чином. Позивач був присутній у попередніх судових засіданнях, вказав, що позов підтримує з підстав викладених у ньому.

Представник позивача- адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник ГУНП в Тернопільській області позовних вимог не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник Державної казначейської служби України просив відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи щодо задоволення позову заперечив, просив відмовити з підстав викладених у поясненнях .

Судом встановлено та визнається сторонами спору, що постановою інспектора Тернопільського районного відділення поліції Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області по справі про адміністративне правопорушення серії ГБ № 546387 від 27 серпня 2017 року, ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн. Зокрема, ОСОБА_5 притягнуто до відповідальності за те, що він 27 серпня 2017 року перебувають за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик поліції.

Вказана постанова Тернопільського районного відділення поліції Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області у справі про адміністративне правопорушення серії ГБ № 546387 від 27 серпня 2017 року звернута до виконання, що визнається сторонами спору.

Згідно квитанції про оплату за № 0.0.915653360.1 від 14 грудня 2017 року встановлено, що 14 грудня 2017 року ОСОБА_5 на рахунок ГУ ДКСУ в Тернопільській області сплачено штраф у розмірі 102 грн. на рахунок Державної казначейської служби України, згідно постанови від 27.08.2017 року.

З квитанції про оплату за №0.0.915654607.1 від 14 грудня 2017 року встановлено, що 14 грудня 2017 року ОСОБА_5 сплачено виконавчий збір у розмірі 161.20 грн. на рахунок державної виконавчої служби.

18 грудня 2017 року державним виконавцем Тернопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення штрафу у розмірі 102 грн., у зв'язку із сплатою боржником боргу в повному обсязі.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 22 січня 2018 року задоволено позов ОСОБА_5 та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГБ № 546387 від 27.08.2017 року, а провадження у справі закрито.

Із змісту постанови вбачається, що суд дійшов висновку, що при винесені оскаржуваної постанови, Тернопільським РВП Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області порушено норми чинних нормативно-правових актів, винна позивача у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, а твердження позивача не спростовані.

Встановлено, що ОСОБА_5 є інвалідок другої групи та має пільги встановленні законодавством для ветеранів -інвалідів війни, що підтверджується посвідченням № 538401, виданим Управлінням соціальної політики в м.Тернополі від 01 липня 2015 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено ст.56 Конституції України.

Положеннями ст.16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) та майнової шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Таким чином, спірні правовідносини регулюються ст.1174 ЦК України, що передбачає відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-440цс16 від 25 травня 2016 року.

Відповідно до вимог ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з вимогами ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.25, ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка, зокрема, передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Згідно з вимогами ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Механізм повернення з бюджету помилково сплачених коштів на підставі подання органу, що контролює справляння надходжень бюджету урегульовано Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевим бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 ( далі Порядок).

Згідно вимог п.п. 3,5 Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, вищезазначеними нормативними актами визначено спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача у даних правовідносинах та шляхи відновлення його становища, яке існувало до порушення його права .

З квитанції про оплату спірних коштів встановлено, що позивачем сплачено штраф та виконавчий збір на рахунки відповідно державної казначейської служби та державної виконавчої служби. Після сплати спірних сум, позивачем оскаржено дану постанову суду та рішенням суду постанову скасовано, а провадження у справі закрито.

Судом встановлено, що позивач у встановлений законом спосіб, не звертався до відділу державної виконавчої служби із заявою про повернення сплаченої суми штрафу та виконавчого збору. Вказані обставини справи визнаються сторонами спору в судовому засіданні, що в силу вимог ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Згідно з вимогами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями ст. 5 ЦПК встановлено, що суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Аналізуючи вищенаведене, приймаючи до уваги встановлений законом ефективний позасудовий спосіб захист порушеного права щодо повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів, яким позивач не скористався, суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення помилково сплаченого штрафу та виконавчого збору не має.

Більше того, позивач просить стягнути вказані кошти на підстав вимог ст. 1176 ЦК як завдану матеріальну школу. Однак, стягнення спірної суми має відбуватись на підставі вимог ст.1212 ЦК України, у разі відмовити відповідного органу у їх поверненні за зверненням позивача. Вказаний правовий висновок висловлений у Постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справ за №910/23967/16.

Безпідставними є посилання позивача на положення ст. 1176 ЦК та Закону України Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду , оскільки дані положення на правовідносини, які виникли між позивачем та ГУНП не поширюються. Законом України Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду чітко визначено перелік органів, за неправомірні дії яких, виникає право на відшкодування шкоди. Органи поліції, в межах повноважень яких є складення протоколу про адміністративне правопорушення, до даних органів не належать.

Положення ч.1 ст.1176 ЦК України, застосовуються лише у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. На позивача накладено стягнення у вигляді штрафу, а тому положення ст. 1176 ЦК не застосовуються до даних правовідносин.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу вимог ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.3, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 був незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності, вимушений був приймати участь у процесі притягнення його до адміністративної відповідальності у статусі порушника, а на стадії виконавчого провадження у статусі боржника, звертатись до суду щодо поновлення його порушених прав.

Відтак, суд вважає, що позивач відчував душевні страждання, занепокоєння та зазнавав вимушених змін у своєму житті. При цьому, позивач є інвалідом другої групи.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 22 січня 2018 року встановлено, що при винесенні постанови, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення та накладено стягнення, працівниками Тернопільського РВП Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області порушено норми чинних нормативно-правових актів.

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу вищенаведених вимог закону, суд дійшов висновку, що працівники поліції при винесені постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка у подальшому була скасована, діяли неправомірно, не в межах повноважень та не у спосіб, передбачений Законом, у зв'язку з чим позивачу було завдано моральної шкоди.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування завданої позивачу такими діями моральної шкоди.

Разом з тим, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та духовних страждань позивача, ступінь вини відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що грошова сума, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_5 повинна становити 500 грн.

Позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами за європейським стандартом доказування поза розумним сумнівом , факт завдання йому моральної шкоди на суму 30 000грн.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 500 грн. на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Суд не приймає до уваги доводи відповідачів щодо не надання позивачем суду доказів на підтвердження спричиненої йому моральної шкоди, оскільки вони суперечать закону. Факт спричинення позивачу моральної шкоди не потребує доказування, оскільки виходячи з положень п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Неправомірні дії працівників поліції, в частині неправомірного притягнення позивача до адміністративної відповідальності, встановлено постановою Тернопільського міськрайонного суду від 22 січня 2018 року, якою скасовано постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Щодо судових витрат, то суд не здійснює їх розподіл, оскільки в силу вимог п.13 ч.2 ст. 3 Закону України Про судовий збір за подання даного позову не справляється судовий збір.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_5 до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5(АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 500(п'ятсот) грн. на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_5, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Головне Управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Валова, буд. 11, м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108720.

Відповідач:Державна казначейська служба України,місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646.

Третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області, місцезнаходження: вул.Грушевського,8 м.Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34905804.

Повне судове рішення виготовлено 31 серпня 2018 року .

Головуючий

\