Постанова

від 15.06.2023 по справі 910/7448/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року

м. Київ

Cправа № 910/7448/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.,

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,

за участю представників:

Ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" - арбітражного керуючого Горєлова О. Л. (особисто),

Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів": Переяславської М. В.,

Крючкова Дмитра Васильовича (особисто)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" - арбітражного керуючого Горєлова О. Л.

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023

у складі колегії суддів: Полякова Б. М. - головуючого, Грека Б. М., Гарник Л. Л.

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022

у складі судді Яковенко А. В.

за заявою Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. Ліквідатор Акціонерного товариства щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство звернувся до суду із заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника колишнього голову правління Акціонерного товариства з посиланням, зокрема, на невиконання ним обов`язку з передачі фінансово-господарської документації та матеріальних цінностей товариства, а також вчинення ним дій з укладення низки договорів за результатом яких були відчужені значні активи боржника, що призвело до його критичної неплатоспроможності.

2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, у задоволенні заяви ліквідатора відмовив з мотивів передчасного його звернення з відповідною заявою до суду, оскільки вчиненню таких дій мало передувати звернення ліквідатора до суду з заявами про визнання недійсними правочинів, які, на його думку, були економічно невигідними для Акціонерного товариства.

3. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання щодо:

1) умов та підстав покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб у доведенні боржника до банкрутства?

2) можливості розгляду та задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб у доведені боржника до банкрутства за відсутності попереднього визнання недійсними правочинів боржника вчинених за участі таких осіб?

4. Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності виходячи з такого.

Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог та заперечень

5. Господарським судом міста Києва здійснюється провадження у справі № 910/7448/17 за заявою Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" (далі - ПАТ "Одеська ТЕЦ") до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" (далі - ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", боржник) про банкрутство порушене ухвалою від 21.06.2017.

6. 26.03.2021 ліквідатор ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - арбітражний керуючий Горєлов Олексій Леонардович (далі - ліквідатор боржника/ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлов О. Л., скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва в межах справи про банкрутство ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" із заявою від 25.03.2021 б/н про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишнього голову правління ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - ОСОБА_1 (далі - голова правління боржника/ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" ОСОБА_1) та стягнення з нього на користь боржника 808 884 051,91 грн.

7. Заява ліквідатора боржника - Горєлова О. Л. мотивована: 1) невиконанням головою правління ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" ОСОБА_1 як виконавчим органом товариства покладеного на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та ухвалами суду від 21.06.2017 (про порушення провадження у справі про банкрутство боржника), від 29.11.2017 (про припинення повноважень керівника та виконавчих органів правління боржника) у цій справі обов`язку стосовно передачі документів щодо фінансово-господарської діяльності (первинних, бухгалтерських документів тощо), матеріальних та інших цінностей боржника, а також 2) укладенням головою правління боржника ОСОБА_1 : а) низки правочинів (купівлі-продажу цінних паперів) на підставі яких із володіння ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" вибули значні активи в розмірах достатніх для виникнення його критичної неплатоспроможності, що суперечить інтересам боржника та завдало збитків кредиторам; б) правочинів (договорів про відступлення права вимоги, договорів про переведення боргу) на підставі яких боржник набув кошти в особливо великих розмірах, які не були перераховані первісним кредиторам, а на підставі угод, що містять ознаки відсутності економічної доцільності, перераховані на користь третіх осіб.

8. ОСОБА_1 щодо зазначених ліквідатором ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєловим О. Л. обставин виникнення неплатоспроможності боржника за період з 2014 по 2016 роки та вимог заяви про покладення на нього субсидіарної відповідальності заперечує зазначаючи, зокрема, що ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" було доведено до банкрутства незаконними діями Національного Антикорупційного Бюро України (далі - НАБУ) із блокування ефективної господарської діяльності товариства. Крім того, ОСОБА_1 зауважує, що економічна доцільність правочинів, укладених боржником, може розглядатися лише, якщо вони укладені впродовж року до порушення провадження у справі про банкрутство боржника, а правочини поза межами цього строку мають визнаватися недійсними за заявою ліквідатора боржника. Укладені договори в результаті яких ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" набуло у власність акції низки компаній не можуть розглядатися як підстава для покладення субсидіарної відповідальності через відсутність юридичного факту економічної доцільності, який встановлюється на основі спеціального дослідження спеціалістами у сфері економіки підприємства.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

9. 03.10.2022 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 910/7448/17, якою відмовив ліквідатору ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлову О. Л. у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 .

10. Ухвала суду першої інстанції мотивована передчасністю звернення ліквідатора боржника із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення ліквідатора до суду із заявами про визнання недійсними правочинів, які, на думку ліквідатора, були економічно невигідними для ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа".

11. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, ліквідатор боржника за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута. При цьому, ліквідатор повинен використати всі механізми для здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника шляхом застосування віндикаційного позову, визнання збиткових та заінтересованих угод недійсними.

12. З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що саме після вжиття ліквідатором всіх вищезазначених заходів, у тому числі подання відповідних заяв про визнання правочинів недійсними, при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута, ліквідатор зобов`язаний звернутись до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в порядку частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.04.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/7448/17 залишив без змін.

14. Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо передчасності звернення ліквідатора із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за відсутності доказів звернення ліквідатора до суду із заявами про визнання недійсними вищезазначених правочинів, які, на його думку, були економічно невигідними для боржника.

15. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що тільки після здійснення ліквідатором всієї повноти дій в ліквідаційній процедурі, ліквідатор не позбавлений можливості повторно звернутися з заявою про покладення на керівника боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника. Водночас, за висновком апеляційного господарського суду, подання заяви ліквідатора відповідно до якої він просив стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 808 884 051,97 грн, може змусити останнього звернутися до суду з заявою про свою неплатоспроможність та у разі відкриття провадження про неплатоспроможність ОСОБА_1 буде діяти мораторій на задоволення вимог кредиторів, який призведе до неможливості задоволення вимог кредиторів у цій справі.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

16. 09.05.2023 (на електронну адресу) та 10.05.2023 (безпосередньо до суду) ліквідатор ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлов О. Л. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги поданої ним заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 та стягнення з нього на користь боржника 808 884 051,97 грн.

Рух касаційної скарги

17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/7448/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023.

18. 12.05.2023 Верховний Суд постановив ухвалу, якою залишив касаційну скаргу ліквідатора ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлова О. Л. без руху з наданням скаржнику строку на усунення її недоліків.

19. Ухвалою від 25.05.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 910/7448/17 за касаційною скаргою ліквідатора ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлова О. Л., призначив розгляд скарги у відкритому судовому засіданні на 15.06.2023, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 09.06.2023.

20. У судове засідання 15.06.2023 з`явилися ліквідатор ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлов О. Л., ОСОБА_1 та представник АТ "Запорізький завод феросплавів", які надали усні пояснення щодо поданої касаційної скарги у справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження

(Ліквідатор ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлов О. Л.)

21. Ліквідатор ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлов О. Л. в якості підстави касаційного оскарження оскаржених судових рішень визначає аргументи, які охоплюються приписами пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням чого в обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, зокрема, таке:

- суди попередніх інстанцій не надали оцінки аргументам заяви скаржника щодо невиконання керівником боржника визначеного частиною шостою статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 59 КУзПБ та ухвалами суду від 21.06.2017, від 29.11.2017 у цій справі обов`язку щодо передачі арбітражному керуючому первинних документів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, печаток, штампів та матеріальних цінностей ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа";

- суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки аргументам скаржника щодо вчинення боржником в особі голови правління ОСОБА_1 низки правочинів (договорів купівлі-продажу цінних паперів) за відсутності економічної доцільності їх виконання внаслідок яких із володіння ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" вибули значні активи (грошові кошти) в розмірах достатніх для виникнення критичної неплатоспроможності боржника;

- суди попередніх інстанцій залишили без урахування доводи скаржника щодо встановленого судовими рішеннями факту вчинення головою правління боржника ОСОБА_1 правочинів (договорів про відступлення права вимоги, договорів про переведення боргу) на підставі яких боржник набув кошти в особливо великих розмірах, які не були перераховані первісним кредиторам, а на підставі угод, що містять ознаки відсутності економічної доцільності, кошти перераховані на користь третіх осіб;

- суд першої інстанцій, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи щодо доцільності укладення та виконання договорів купівлі-продажу цінних паперів, однак самостійно не надав такої оцінки договорам;

- суди попередніх інстанцій зазначили про передчасність звернення ліквідатора із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за відсутності звернення з вимогами до суду про визнання правочинів боржника недійсними, тоді як наведене не може бути підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви ліквідатора;

- висновок апеляційного господарського суду про те, що подання заяви ліквідатора може змусити ОСОБА_1 звернутися до суду з заявою про свою неплатоспроможність, що призведе до неможливості задоволення вимог кредиторів у цій справі, не ґрунтується на вимогах закону.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

( ОСОБА_1 )

22. ОСОБА_1 у поданому ними до суду поясненні на касаційну скаргу не погоджується із доводами скарги ліквідатора боржника - Горєлова О. Л. та просить суд відмовити у її задоволенні й залишити оскаржені судові рішення без змін, зазначаючи, зокрема, таке:

- суди попередніх інстанцій правильно встановили, що обґрунтування наявності ознак доведення боржника до банкрутства покладено саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором повноважень визначених статтею 61 КУзПБ;

- арбітражний керуючий ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" Горєлов О. Л. діє та продовжує діяти не в інтересах боржника та його кредиторів, а навпаки своєю бездіяльністю ускладнює можливість відновлення платоспроможності боржника;

- ліквідатором боржника Горєловим О. Л. не вживалися заходи спрямовані на захист інтересів кредиторів в результаті чого значна маса активів боржника втрачена;

- ОСОБА_1 позбавлений можливості передачі документів ліквідатору боржника, оскільки вони знаходяться в органах досудового слідства. Ліквідатор уникає від отримання на пропозицію ОСОБА_1 наявних в нього документів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

23. Вирішуючи наведене в пункті 3 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.

Щодо підстав покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його банкрутства

24. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

25. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі - КУзПБ).

26. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

27. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

28. Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

29. Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

30. Одним із юридичних механізмів досягнення таких гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.

31. У чинному КУзПБ доктрина "пронизування корпоративної вуалі" знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності керівника боржника (частина шоста статті 34 КУзПБ) та субсидіарної відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб (частина друга статті 61 КУзПБ від 21.10.2019 (частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.

32. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

33. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).

34. Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

35. Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

36. Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

37. Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

38. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

39. Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

40. Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

41. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.

42. Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; - використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

43. Тлумачення частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

44. Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

45. Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

46. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

47. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

48. У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

49. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

50. Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчинені на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Щодо ефективності обраного ліквідатором способу захисту інтересів боржника, кредиторів та відсутності необхідності для реалізації такого права визнання недійсним правочинів боржника вчинених за участі осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства

51. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

52. Частиною першою статті 2 ГПК завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

53. Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

54. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. mutatis mutandis висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

55. Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

56. Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

57. Таким чим чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

58. Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

59. Тож визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.

60. У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

61. Отже завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

62. Інакше кажучи застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значені має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

63. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

64. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України) визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

65. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

66. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

67. Тож розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості відмінні від позовного провадження.

68. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

69. До таких засобів віднесено інститут субсидіарної відповідальності осіб винних у доведенні до банкрутства боржника закріплений у частині другій статті 61 КУзПБ від 21.10.2019 (частині п`ятій статті 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019), який є додатковою гарантією захисту прав та законних інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, так як наслідок інструментом погашення цих вимог.

70. Звичайно, що зверненню ліквідатора до суду з заявою про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства передує наявність та виникнення ряду юридичних фактів (укладення правочинів, прийняття рішень, актів тощо), а суб`єкти субсидіарної відповідальності при здійсненні своїх прав досить часто використовують останні всупереч їх призначенню.

71. Тому очевидно, що у цьому разі захист та відновлення порушених прав має здійснюватися із застосуванням такого способу, який гарантує та забезпечує із дотриманням процесуальної економії ефективне відновлення порушених прав.

72. У зв`язку з цим на вирішення суду постає питання можливості покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб без попереднього визнання недійсними (скасування) в судовому порядку таких рішень, правочинів, актів з урахуванням чого колегія суддів дійшла таких висновків.

73. Передбачений у частині другій статті 61 КУзПБ від 21.10.2019 (частині п`ятій статті 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019) спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту прав та інтересів кредиторів за своєю суттю враховує як мету та особливості процедури банкрутства так і завдання господарського судочинства, відтак за наслідком застосування забезпечує поновлення порушених прав кредиторів без необхідності повторного звернення до суду.

74. За цих умов застосування попередньо до звернення ліквідатора до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності, інструментаріїв захисту, які характерні для справ позовного провадження (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо) є таким, що не сприяє відновленню та захисту порушених прав кредиторів, позаяк має результатом збільшення тривалості розгляду справи про банкрутство боржника та витрат як власне на саму процедуру, так і на оплату послуг ліквідатора, а також матеріальних витрат пов`язаних з розгляду таких вимог, знецінення визнаних грошових вимог кредиторів внаслідок інфляції, зміни засобів доведення вимог, спливу позовної давності до вимог про покладення субсидіарної відповідальності тощо.

75. Тому покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства є тим способом захисту, який дозволяє з максимальною ефективністю відновити порушені права кредиторів внаслідок зловживання винними особами своїми суб`єктивними правами та вчинення ними дій із використанням права на шкоду.

76. Ліквідатору боржника як суб`єкту права на звернення з відповідною заявою до суду, при зверненні заявою про покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності достатньо довести використання винними особами належних їм суб`єктивних прав не для задоволення легітимних інтересів, а з підстав, що висвітлені зокрема у пунктах 40, 42 цієї постанови. Тобто з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами і з використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню.

77. Отже, аналіз змісту та призначення інституту субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство свідчить, що не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності неналежність обраного ним способу захисту інтересів боржника та кредиторів з огляду на відсутність спростування (оскарження) відповідних дій (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо), оскільки визначальним у застосуванні цієї відповідальності із урахуванням правової конструкції частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 61 КУзПБ є використання особою належних їй суб`єктивних прав на шкоду інтересам боржника та кредиторів, що призвело до неплатоспроможності боржника, а не спростування правомірності прийнятих нею рішень, вчинених дій та правочинів тощо (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Щодо суті заявлених вимог та доводів касаційної скарги

78. У справі, яка переглядається заява ліквідатора ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлова О. Л. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишнього голову правління товариства ОСОБА_1 мотивована доведенням боржника до банкрутства з вини останнього та невиконанням ним після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника вимог закону та ухвал суду щодо передачі фінансово-господарських документів, печаток, штампів та матеріальних цінностей боржника.

79. Верховний Суд акцентує на тому, що позивач (заявник) як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

80. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні заяви ліквідатора з посиланням на передчасне звернення ліквідатора із зазначеною заявою до суду, оскільки вчиненню таких дій мало передувати звернення до суду з заявами про визнання недійсними правочинів, які, за його твердженням, були економічно невигідними для боржника.

81. Утім, наведені висновки судів попередніх інстанцій за результатом розгляду заяви ліквідатора ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлова О. Л. є передчасними, зробленими без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання наявності/відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності на колишнього голову правління боржника.

82. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

83. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

84. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

85. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

86. Усебічність дослідження доказів означає те, що суд враховує аргументи всіх осіб, що беруть участь у справі, дослідження та подальшу оцінку доказів проводить не з позиції однієї зі сторін, а з позиції незалежного арбітра.

87. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

88. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

89. Частинами першою, другою, четвертою статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

90. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) під час розгляду справ неодноразово звертав увагу, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.06.2006 у справі "Miholapa v. Latvia" (Михолапа проти Латвії), від 31.05.2007 у справі "Andrejeva v. Latvia" (Андрєєва проти Латвії), від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України").

91. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20, від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22)).

92. За частиною другою статті 61 КУзПБ покладенню субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства передує встановлення обставин наявності вини таких осіб у банкрутстві боржника.

93. Вирішуючи питання щодо вини (форми вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності щодо боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої, третьої статті 4 КУзПБ.

94. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

95. Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

96. Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

97. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

98. Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 908/802/20).

99. Тому під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності суд має дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника (див. постанову Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

100. Суд вкотре акцентує увагу, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.

101. Частина друга статті 61 КУзПБ не встановлює ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника. Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20)).

102. Однак, суди попередніх інстанцій в межах наявних в них повноважень, передбачених статтями 86, 237, 269 ГПК України, не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та доводам наведеним в обґрунтування та заперечень вимог заяви ліквідатора ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлова О. Л. на предмет підтвердження ними обставин, які підтверджують наявність/відсутність вини колишнього голови правління (керівника) боржника ОСОБА_1 у доведенні боржника до банкрутства.

103. Так, ліквідатор ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлов О. Л. в обґрунтування доведення боржника до банкрутства діями ОСОБА_1 з-поміж іншого посилався на обставини укладення боржником в особі голови правління ОСОБА_1 низки договорів купівлі-продажу цінних паперів (від 12.02.2014 № ДД-71-4/14 на виконання якого боржник в рахунок оплати придбання простих іменних акцій перерахував на користь ТзОВ "ЛЦФП" 13 650 000,00 грн, від 17.02.2014 № ДД-74-1/14 на виконання якого боржник в рахунок оплати придбання простих іменних акцій перерахував на користь ТзОВ "ЛЦФП" 70 000 000,00 грн, від 08.10.2015 № БВ10-13/1 згідно якого вартість придбаних боржником у ТзОВ "Нова-торг" бездокументарних цінних паперів склала 53 000 000,00 грн, від 25.08.2015 № БВ8-38/1 на виконання якого боржник в рахунок оплати придбання іменних акцій перерахував на користь ТзОВ "Нова-торг" 41 582 275,00 грн, від 05.02.2015 № БВ-050215-1Ю/БВ-1 на виконання якого боржник в рахунок оплати придбання іменних акцій перерахував на користь ТзОВ "Економіка, фінанси, аналіз" (03.06.2016 припинено за рішенням суду у зв`язку з визнанням її банкрутом) 10 000 000,00 грн, від 24.11.2015 № БВ-35/24-11/18 на виконання якого боржник в рахунок оплати придбання іменних інвестиційних сертифікатів емітента - КУА "Абсолют Капітал" перерахував на користь ПП "КСФ "Фенікс" 10 000 000,00 грн) за відсутності економічної доцільності їх виконання, позаяк вартість купівля-продаж акцій емітента (ПрАТ "Радар"), який не здійснює достатньої прибуткової діяльності відбулась за ціною, що в 10 000 раз перевищує їх номінальну вартість, а придбання іменних інвестиційних сертифікатів емітента відбулось за 8 000,00 грн при їх номінальній вартості в 1 000,00 грн, внаслідок яких із володіння ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" вибули грошові кошти в значних розмірах достатніх для виникнення критичної неплатоспроможності боржника.

104. Утім, суди попередніх інстанцій, хоча і врахували наявність наведених аргументів заяви ліквідатора боржника - Горєлов О. Л., проте не надали оцінку наведеній ліквідатором сукупності правочинів вчинених головою правління боржника ОСОБА_1 на предмет їх сприяння виникненню кризової ситуації боржника, її розвитку і переходу його в стадію банкрутства (доведення боржника до банкрутства діями колишнього голови правління (керівника) ОСОБА_1 ).

105. Натомість суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, незважаючи на наведені доводи скаржника, відмовив у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності з підстав передчасного звернення ліквідатора із такою заявою до суду за відсутності визнання судом недійсними правочинів, які за твердженням ліквідатора, були економічно невигідним для боржника.

106. Водночас суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності неналежність обраного ним способу захисту інтересів боржника та кредиторів з огляду на відсутність спростування (оскарження) відповідних дій (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо), оскільки визначальним у застосуванні цієї відповідальності є використання особою належних їй суб`єктивних прав на шкоду інтересам боржника та кредиторів, що призвело до неплатоспроможності боржника, а не спростування правомірності прийнятих нею рішень, вчинених дій та правочинів тощо (див. подібний висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

107. Ба більше, висновки суддів попередніх інстанцій в цій частині є взаємосуперечливими (взаємовиключними за своїм змістом) із раніше вчиненими діями суду першої інстанції (ухваленим ним рішенням), адже зазначаючи про необхідність визнання правочинів боржника, які за твердженням ліквідатора є економічно невигідними для боржника та зумовили його неплатоспроможність, місцевий господарський суд водночас ухвалою суду від 07.06.2021 у цій справі відмовив ліквідатору ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлову О. Л. у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи, зазначивши, що з`ясування обставин економічної доцільності угод, зазначених ліквідатором, які укладалися головою правління боржника не потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, та можуть бути встановлені судом самостійно.

108. Також без належної оцінки судів попередніх інстанцій, на предмет підтвердження обставин доведення боржника до банкрутства, залишені аргументи заяви ліквідатора боржника - Горєлов О. Л. щодо вчинення головою правління боржника ОСОБА_1 правочинів: (1) договорів про відступлення права вимоги (від 05.01.2015 № 01/05150023 та договору про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги № 02/05150022 за яким кредитор ПрАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А. М. Кузьміна" сплатив на користь боржника 36 133 594,13 грн, які він не сплатив на користь ВАТ "Запоріжобленерго", від 22.12.2014 № 641214/41, від 22.12.2014 № 651214/42, від 12.02.2015 № 23 за якими боржник набув права вимагати від ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" сплати боргу в сумі 112 301 706,10 грн, 114 363 595,75 грн та 42 366 367,52 грн відповідно, від 12.02.2015 № 24 та договору про переведення боргу від 01.07.2015 № 93 за яким ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" набуло обов`язків первісного боржника - ПАТ "Запорізький завод феросплавів" на суму 100 000 000,00 грн); (2) договорів про переведення боргу між ПАТ "АЗОТ" та боржником (від 12.03.2015 № 140-202, № 141-202, № 142-202, № 301-202, від 20.03.2015 № 183-202, від 24.04.2015 № 287-202 відповідно до яких на користь боржника було перераховано 241 633 142,22 грн) на підставі яких боржник набув кошти в особливо великих розмірах, які не були перераховані первісним кредиторам, а згодом на підставі угод, що містять ознаки відсутності економічної доцільності, перераховані на користь третіх осіб.

109. Окрім того, суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки доводам скаржника щодо невиконання керівником боржника ОСОБА_1 визначеного частиною шостою статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 59 КУзПБ та ухвалами суду від 21.06.2017, від 29.11.2017 у цій справі обов`язку щодо передачі арбітражному керуючому первинних документів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, печаток, штампів та матеріальних цінностей ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа".

110. Верховний Суд акцентує увагу, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника за умови істотного розміру заборгованості в структурі активів боржника є бездіяльністю, яка не відповідає інтересам цієї юридичної особи, є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута. Бездіяльність органів управління товариства, яка також полягає і у ненаданні первинних документів ліквідатору, утруднює реалізацію активів боржника, дослідження обставин, які мають відношення до наповнення ліквідаційної маси, що доводить наявність причинного зв`язку між діями щодо приховування документів та доведенням боржника до банкрутства (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 908/802/20, від 17.01.2023 у справі № 910/1864/18).

111. Водночас суд вважає помилковим посилання апеляційного господарського суду на те, що подання заяви ліквідатора про стягнення з ОСОБА_1 може змусити його звернутися до суду з заявою про свою неплатоспроможність внаслідок чого у разі відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 діятиме мораторій на задоволення вимог кредиторів, що призведе до неможливості задоволення вимог кредиторів у цій справі, оскільки реалізація ліквідатором права на звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на осіб винних у доведенні боржника до банкрутства жодним чином не обмежується наведеним, а перш за все пов`язано з наявністю під час розгляду справи обставин, які свідчать про використання винними особами юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення, досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо).

112. Суд звертає увагу, що притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права на шкоду іншим особам.

113. Тому оцінка дій/бездіяльності осіб, які можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності на предмет добросовісності, сприяння ними у наданні документів (відомостей, інформації тощо), підтверджуючих вчинення ними заходів спрямованих на недопущення виникнення неплатоспроможності боржника та переходу його в стадію банкрутства, доцільності (необхідності їх вчинення) таких заходів, відповідності їх інтересам боржника, власниками (засновниками, керівниками) якого є ці особи, є предметом оцінки суду при вирішенні питання про покладення субсидіарної відповідальності на таких осіб.

114. Протилежний підхід (обмеження тими доказами, які надано лише заявником на підтвердження заявлених вимог про притягнення стверджуваних ним винних осіб до субсидіарної відповідальності без надання оцінки дій/бездіяльності таких осіб підтверджуючих вчинення ними заходів спрямованих на недопущення банкрутства боржника, доцільності (необхідності їх вчинення) таких заходів, відповідності їх інтересам боржника) - може мати наслідком порушення легітимних інтересів кредиторів на повне або часткове задоволення їх грошових вимог.

115. Проте суди попередніх інстанцій в межах наявних в них повноважень не надали оцінку наявності/відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 в аспекті добросовісності дій, сприяння у надані доказів підтверджуючих його доводи щодо заяви ліквідатора, в тому числі у наданні доказів вжиття ними заходів недопущення банкрутства ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", доцільності таких заходів, відповідності їх інтересам боржника.

116. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

117. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

118. До повноважень Верховного Суду згідно приписів статті 300 ГПК України не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

119. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

120. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії"). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

121. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

122. Однак, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі оскаржені судові рішення та зроблені в них висновки не можна вважати правомірними та обґрунтованими.

123. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 269 частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для вирішення питання наявності/відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 .

124. З огляду на наведене вище, касаційна скарга ліквідатора ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Горєлова О. Л. підлягає задоволенню судом частково.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

125. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

126. Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

127. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

128. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

129. Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги висновки викладені в цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, надавши оцінку наведеним вище обставинам в контексті їх впливу на вирішення питання наявності/відсутності підстав для покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Зокрема, але не виключно, дослідити та надати оцінку з урахуванням спростовної правової презумпції субсидіарної відповідальності осіб, які притягуються до такої відповідальності:

- наведеній ліквідатором сукупності правочинів вчинених боржником в особі голови правління боржника ОСОБА_1 у т.ч.. але не виключно договори купівлі-продажу цінних паперів від 12.02.2014 № ДД-71-4/14, від 17.02.2014 № ДД-74-1/14, від 08.10.2015 № БВ10-13/1, від 25.08.2015 № БВ8-38/1, від 05.02.2015 № БВ-050215-1Ю/БВ-1, від 24.11.2015 № БВ-35/24-11/18) на предмет їх сприяння виникненню кризової ситуації боржника, її розвитку і переходу його в стадію банкрутства (доведення боржника до банкрутства діями колишнього голови правління (керівника) ОСОБА_1 );

- аргументи заяви ліквідатора боржника - Горєлов О. Л. щодо вчинення головою правління боржника ОСОБА_1 правочинів (договорів про відступлення права вимоги, договорів про переведення боргу (факт чого встановлений судовими рішеннями) на підставі яких боржник набув кошти в особливо великих розмірах, які не були перераховані первісним кредиторам, а згодом на підставі угод, що містять ознаки відсутності економічної доцільності, перераховані на користь третіх осіб;

- невиконання керівником боржника ОСОБА_1 визначеного частиною шостою статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 59 КУзПБ та ухвалами суду від 21.06.2017, від 29.11.2017 у цій справі обов`язку щодо передачі арбітражному керуючому первинних документів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, печаток, штампів та матеріальних цінностей ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа";

- діям ОСОБА_1 у взаємозв`язку з іншими обставинами справи на предмет добросовісності, сприяння у наданні доказів вжиття ним заходів недопущення банкрутства боржника, доцільності таких заходів, відповідності їх інтересам боржника тощо.

Щодо судових витрат

130. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

131. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Висновки щодо застосування норм права

Щодо підстав покладення субсидіарної відповідальності

132. За частиною другою статті 61 КУзПБ покладенню субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства передує встановлення обставин наявності вини таких осіб у банкрутстві боржника.

133. Під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності суд має дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Щодо спростовної правової презумпції субсидіарної відповідальності осіб, які притягуються до такої відповідальності

134. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

135. Зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

136. Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Щодо відсутності необхідності для покладення субсидіарної відповідальності попередньо визнавати недійсними правочини боржника

137. Не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності неналежність обраного ним способу захисту інтересів боржника та кредиторів з огляду на відсутність спростування (оскарження) відповідних дій (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо).

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" - арбітражного керуючого Горєлова О. Л. задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/7448/17 скасувати повністю.

3. Справу № 910/7448/17 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Картере

В. Г. Пєсков