Рішення

від 10.10.2017 по справі 910/8192/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2017Справа №910/8192/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКЕ БЮРО РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна Фармацевтична компанія"

третя особа-1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К."

третя особа-2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"

про стягнення 858 623,25 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача - Чайка О.В., за довіреністю;

від відповідача - Сегал Є.А. за довіреністю4

від третьої особи-1 - Атаманова Ю.Є. за довіреністю.; Кобець І.В. за довіреністю.

від третьої особи-2 - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна фармацевтична компанія про стягнення заборгованості у сумі 858 623,25 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що Позивачем було набуто право вимоги до Відповідача на підставі договору надання послуги факторингу №Ф200317 від 20.03.2017 щодо сплати коштів за Договором поставки товару №418 від 18.11.2014, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання з перерахування грошових коштів за вказаним договором поставки в розмірі 858 623,25 грн.

Ухвалою суду від 20.07.2017 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а також залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що оскільки ТОВ Центральна фармацевтична компанія не було повідомлено своєчасно про укладення Договору про надання послуги факторингу № Ф200317 від 20.03.2017, виконання ТОВ Центральна фармацевтична компанія обов'язку за договором поставки товару № 418 від 18.11.2014 року ТОВ ФРАМ КО є належним виконанням. Також, вказав, що на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 840 000,00 грн., відповідно до ст. 601 ЦК України, ч.3 ст.203 ГК України відповідач зарахував частину заборгованості перед ТОВ Фрам Ко , за договором поставки товару №418 від 18.11.2014 та договором поруки від 27.03.2017 (договором постачання №4/17 від 02.01.2017), а решту заборгованості в розмірі 18 623,25 грн. було сплачено ТОВ Фрам Ко 26.04.2017. Таким чином, зобов'язання щодо сплати коштів в сумі 858 623,25 грн. за договором поставки товару №418 від 18.11.2014 виконане в повному обсязі.

Позивач у письмових поясненнях заперечив проти зарахування зустрічних однорідних вимог, зазначивши, що оскільки договір поруки був укладений без попередньої письмової згоди ТОВ Фрам Ко , в порушення п. 8.2 договору постачання від 02.01.2017 №4/17, відсутні підстави для тверджень про належне виконання відповідачем (Поручителем) за Боржника (ТОВ Фрам Ко ) своїх зобов'язань перед ТОВ Медичний центр М.Т.К. за договором постачання товару від 02.01.2017 №4/17.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у письмових поясненнях у позові просила відмовити.

Третя особа-2 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" у письмових поясненнях позовні вимоги просила задовольнити з підстав викладених у позові.

27.11.2017 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/11560/17 за позовом ТОВ Центральна фармацевтична компанія до ТОВ Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації , ТОВ Фрам Ко про визнання недійним Договору надання послуг факторингу №Ф200317 від 20.03.2017.

Розглянувши вказане клопотання, суд відмовив у його задоволенні, оскільки суду не доведено неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої №910/11560/17.

У задоволенні поданих відповідачем та третьою особою-1 клопотань про призначення розгляду справи колегіально суд відмовив.

04.08.2017 позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог на суму 18 623,25 грн., право вимоги за яким набуто позивачем згідно з договором надання послуги факторингу №Ф200317 від 20.03.2017 ТОВ ФК ЄБР . Згідно поданої заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 840 000,00 грн.

Вказана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду, а отже відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

03.10.2017 відповідач звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів оплати згідно п. 2.1 Договору надання послуг факторингу №Ф200317 від 20.03.2017. Суд, розглянувши подане клопотання відмовив у його задоволенні.

Клопотання подане відповідачем 09.10.2017 про витребування оригіналу Договору надання послуг факторингу та додатки до нього, відповідач в судовому засіданні не підтримав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (клієнт) був укладений договір про надання послуги факторингу №Ф200317 (надалі - договір факторингу), відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 858 623,25 грн. у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право вимоги за договором поставки товару №418 від 18.11.2014 до ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" (боржник) в розмірі 858 623,25 грн.

За умовами абз 2 п. 2.1 договору факторингу винагорода фактора дорівнює 5 % від суми відступленої грошової вимоги, визначеної у п. 1.1 договору. Фактор сплачує клієнтові у строк до 01.07.2017 грошові кошти в сумі 815 692,08 грн. шляхом перерахування на його банківський рахунок.

Фактор має право вимагати від клієнта відступлення йому вимоги в передбачені додатком № 1 до цього договору порядку і строки та не перераховувати клієнту кошти до виконання останнім обов'язку щодо відступлення фактору вимоги (п.п. 3.1.1, 3.1.2 договору факторингу).

Договір факторингу вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у разі наявності). Строк цього договору складає 1 рік на починає свій перебіг з моменту, визначеного у п. 6.1 договору і закінчується 20.03.2018 (п. п. 6.1, 6.2).

У додатку №1 до договору факторингу сторони (ТОВ "Фрам Ко" та ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації") погодили перелік вимог, які передаються фактору за договором, а у додатку №2 - визначили, що вимоги за договором факторингу передаються фактору у строк в три робочі дні з дати підписання договору.

Згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 ст. 1079 Цивільного кодексу України встановлено, що фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, укладений позивачем та третьою особою - ТОВ Фрам Ко правочин за своєю правовою природою є договором факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені обставини, до позивача, як нового кредитора, на підставі договору факторингу №Ф200317 від 20.03.2017 перейшло право вимагати від боржника - ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" належного виконання всіх зобов'язань за договором поставки №418 від 18.11.2014 (основним зобов'язанням) щодо оплати вартості поставленого товару.

На виконання договору факторингу третя особа-2 передала позивачу товарно-транспортні накладні за період з 14.02.2017 по 18.03.2017, які підтверджують факт поставки товару відповідачу на суму 858 623,25 грн.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав та поставлений первісним кредитором - ТОВ "Фрам Ко" (третьою особою-2) товар не оплатив, отже, у ТОВ " Центральна фармацевтична компанія" виникла заборгованість за основним договором поставки у сумі 858 623,25 грн.

Перевіряючи факт наявності заборгованості ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" перед позивачем, суд встановив наступне.

Так, 18.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" (покупець) був укладений договір поставки товару №418 (надалі - основний договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 основного договору поставки).

Загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями та складають невід'ємну частину договору (пункт 1.2 договору).

Строк оплати товару, сума кожної поставки, вказуються у накладних (пункт 4.1 договору).

Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій або готівковій формі відповідно до законодавства (пункт 4.2 договору).

Суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником в рахунок оплати по накладних, які не сплачені та строк оплати яких настав (пункт 4.3 договору).

Покупець зобов'язаний прийняти, а також оплатити товар у строк, вказаний у накладних (пункт 5.2 договору).

Даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не виявила бажання його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний рік (п. 8.1 основного договору поставки).

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України, передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений між третьою особою та відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору поставки ТОВ "Фрам Ко", як постачальник, у період з 14.02.2017 по 18.03.2017 передало відповідачу, як покупцю, товар загальною вартістю 858 623,25 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними за вказаний період, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Проте, судом встановлено, що відповідач (як покупець) свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав належно, вартість товару за договором поставки третій особі-2 (постачальнику) сплатив наступним чином.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 24.04.2017, ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" звернулось до ТОВ "Фрам Ко" із заявою № вих. 24/04/2017-1 від 24.04.2017 про припинення зобов'язань за договором поставки №418 від 18.11.2014 на суму 840 000,00 грн. шляхом часткового зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями, які виникли у ТОВ "Фрам Ко" перед ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" за іншим договором поставки - № 4/17 від 02.01.2017 на суму 840 000,00 грн. Вказана заява була отримана ТОВ "Фрам Ко" 27.04.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та довідка про рух поштового відправлення.

При цьому судом встановлено, що зустрічні грошові вимоги у відповідача виникли в силу договору поруки від 27.03.2017, яким забезпечувалось виконання зазначеного договору постачання №4/17 від 02.01.2017, укладеного між ТОВ "Фрам Ко" та ТОВ "МЦ "М.Т.К." (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання ТОВ "Фрам Ко" (покупець) своїх зобов'язань за договором поставки №4/17 від 02.01.2017 у сумі 840 000,00 грн. (п.1.1, п. 2.1 Договору поруки).

Як встановлено судом ТОВ "Фрам Ко" взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару за договором № 4/17 від 02.01.2017 не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у вказаній сумі.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки на підставі п. 2 ст. 554 ЦК України.

Отже, в силу статті 553 ЦК України та укладеного договору поруки, ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." (кредитор) мало право вимагати виконання обов'язку з оплати боргу за вказаним договором поставки безпосередньо від поручителя - ТОВ "Центральна фармацевтична компанія".

На підставі вимоги кредитора вих. 02-272/4 від 18.04.2017, відповідач - ТОВ " Центральна фармацевтична компанія", як поручитель, 24.04.2017 погасив заборгованість боржника - ТОВ "Фрам Ко" за договором поставки на користь ТОВ "Медичний Центр "М.Т.К." на суму 840 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1132 від 24.04.2017 та банківською випискою з рахунку ТОВ "Медичний Центр "М.Т.К.".

При цьому, про надходження вимоги кредитора відповідачем повідомлено боржника - ТОВ " Фрам Ко" листом від 20.04.2017.

По суті розгляду справи судом враховано, що в призначенні платежу згідно платіжного доручення №1132 від 24.04.2017 визначено оплата за поставлений товар зг.договору поруки №б/н від 27.03.2017 року без ПДВ. .

Згідно листа НБУ від 09.06.2011 року № 25-111/1438-7141 Про заміну інформації у реквізиті Призначення платежу після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті Призначення платежу , вирішується між сторонами переказу без участі банку.

В зв'язку з технічною помилкою в платіжному дорученні № 1132 від 24.04.2017 року 25.04.2017 року відповідачем Товариству Медичний центр М.Т.К. було направлено лист вих. №б/н від 25.04.2017 із зазначенням вірного призначення платежу за вказаним платіжним дорученням, а саме оплата згідно вимоги від 18.04.2017 року та договору поруки від 27.03.2017 року без ПДВ .

Згідно відповіді викладеної в листі від 28.04.2017 №МТК/02-305/2 ТОВ Медичний центр М.Т.К. останнє прийнято уточнення ТОВ Центральна фармацевтична компанія інформації, зазначеної у реквізити призначення платежу в платіжному дорученні № 1132 від 24.04.2017 року та підтверджено, що зобов'язання ТОВ Центральна фармацевтична компанія перед ТОВ Медичний центр М.Т.К. за договором поруки від 27.03.2017 року виконані в повному обсязі. При цьому, як зазначено в листі №МТК/02-305/2 від 28.04.2017 в підтвердження виконання ТОВ Центральна фармацевтична компанія по договору поруки від 27.03.2017, слугує той факт, що ТОВ Медичний центр М.Т.К. передав всі документи ТОВ Центральна фармацевтична компанія , які підтверджують обов'язок ТОВ Фрам Ко перед ТОВ Медичний центр М.Т.К. . Зобов'язання ТОВ Центральна фармацевтична компанія перед ТОВ Медичний центр М.Т.К. за договором поруки від 27.03.2017 виконані в повному обсязі.

Суд вважає обґрунтованою та правомірною зміну призначення платежу, вказаного відповідачем у платіжному дорученні від 24.04.2017 №1132 на суму 840 000,00 грн., враховуючи прийняття третьою особою-1 також зміни призначення платежу як належне виконання зобов'язання.

Отже, суду доведено належне виконання відповідачем за договором поруки від 27.03.2017, зобов'язання боржника - третьої особи-2 за договором постачання №4/17 від 02.01.2017, що підтверджується платіжним дорученням №1132 від 24.04.2017 з урахуванням внесених змін в реквізити призначення платежу .

Відповідно до ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Також згідно з п. 3.4 договору поруки до поручителя, який виконав зобов'язання забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, в тому числі і ті, що забезпечували його виконання. Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Відповідно до п. 4.1 договору поруки у разі виконання поручителем зобов'язань боржника перед кредитором останній зобов'язується передати поручителю всі документи, які засвідчують вимоги до боржника, і передати права, які забезпечують цю вимогу, в 3-денний термін з дня виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2017 ТОВ "Медичний Центр "М.Т.К." передало, а ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" отримало документи, які підтверджують вимогу до боржника - ТОВ "Фрам Ко" та її виконання поручителем, про що свідчить акт приймання-передачі документів від 24.04.2017.

Отже, враховуючи оплату ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" (поручителем) заборгованості ТОВ "Фрам Ко" за договором поставки №4/17 від 02.01.2017 у сумі 840 000,00 грн., відповідач набув зустрічне право вимоги за цим договором до ТОВ "Фрам Ко" на вказану суму.

Таким чином, судом встановлено, що за основним договором поставки №418 від 18.11.2014 ТОВ "Фрам Ко" є кредитором, а ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" - боржником, і навпаки, за договором поставки №4/17 від 02.01.2017 ТОВ "Фрам Ко" - боржником, а ТОВ " Центральна фармацевтична компанія" є кредитором.

При цьому суд враховує, що вимоги, які виникли між сторонами правочинів на підставі ідентичних договорів, а саме - на підставі договорів поставки №418 від 18.11.2014 та № 4/17 від 02.01.2017, є зустрічними та однорідними (грошовими), строк виконання яких вже настав по обох договорах.

Частиною 3 ст. 203 ГК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 601 ЦК України, встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що достатньо заяви однієї сторони для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГК України). Моментом припинення зобов'язань сторін у такому випадку є момент вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та її направлення кредитору (вказана позиція викладена Верховним Судом України у постанові № 910/25488/15 від 13.07.2017).

Суд відхиляє доводи позивача та третьої особи-2 - ТОВ "Фрам Ко" про те, що пунктом 8.2 договору поставки №4/17 від 02.01.2017 було передбачено заборону передавати сторонами свої права за цим договором третім особам без письмової згоди іншої особи (ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." або ТОВ "Фрам Ко"), а тому ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" не набуло прав поручителя за договором поруки.

Так, згідно з п. 8.2 договору поставки №4/17 від 02.01.2017 жодна із сторін не має права передавати свої права за договором третій особі без письмової згоди іншої сторони.

З указаного пункту вбачається, що сторони погодились на заборону передачі права вимоги, а не на заборону поручительства за боржника. Указані договори (передача права вимоги та порука) не є тотожними за своєю правовою природою, а породжують різні правові відносини між сторонами та мають для останніх різні правові наслідки в силу закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Отже, договір поруки передбачає саме забезпечення виконання забов'язань боржника, а не передачу прав боржника третій особі, як це визначено пунктом 8.2 договору поставки №4/17 від 02.01.2017.

Як вказав Верховний Суд України у своїй правовій позиції у постанові від 20.02.2012 по справі №6-51цс11, положеннями статей 553, 554, 626 ЦК України договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Порука створює права для кредитора та обов'язок для поручителя, при цьому безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються.

За таких обставин договір поруки не є правочином про передачу права вимоги третім особам або заміну кредитора у зобов'язанні (правова позиція також викладена Вищим господарським судом України у постановах від 19.11.2015 у справі № 904/2224/15 та від 15.05.2017 у справі № 904/10695/15).

Крім того, проаналізувавши наведені норми закону, суд зазначає, що ні умовами договору поставки № 4/17 від 02.01.2017, ні договором поруки не встановлено обов'язку кредитора та поручителя попереджати чи одержувати згоду боржника (ТОВ "Фрам Ко") на укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором (ТОВ "Медичний центр "М.Т.К."), як і не передбачено заборони на заміну кредитора шляхом виконання обов'язку боржника поручителем (ТОВ "Центральна фармацевтична компанія") або обмеження права кредитора на забезпечення виконання зобов'язання боржником шляхом укладення договору поруки.

Договір поруки від 27.03.2017 судом недійсним не визнавався, відтак є дійсним та створює правові наслідки.

Таким чином, беручи до уваги умови договорів поставки №418 від 18.11.2014 та № 4/17 від 02.01.2017, стан їх виконання сторонами, судом було встановлено, що відповідач є боржником ТОВ "Фрам Ко" (третьої особи-2) на суму 858 623,25 грн. за договором поставки №418 від 18.11.2014 і одночасно - кредитором ТОВ "Фрам Ко" на суму 840 000,00 грн. за договором поставки №4/17 від 02.01.2017.

З матеріалів справи вбачається, що умови заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами були схвалені, зокрема, відповідачем при зверненні з даною заявою до ТОВ "Фрам Ко", а останнім - шляхом мовчазної згоди (конклюдентних дій), дії щодо оскарження такого одностороннього правочину ним не здійснювались.

Отже, сторони своїми діями (бездіяльністю) засвідчили факт прийняття до виконання спірного правочину (заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) та про його схвалення юридичною особою.

За таких обставин, зважаючи на проведений взаємозалік зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" та ТОВ "Фрам Ко" на суму 840 000,00 грн., судом встановлено, що заборгованість на вказану суму (840 000,00 грн.) з 24.04.2017 (заява про зарахування зустрічних однорідних вимог) у відповідача за основним зобов'язанням - договором поставки №418 від 18.11.2014 відсутня.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 26.04.2017 відповідач сплатив ТОВ "Фрам Ко" решту заборгованості за вказаним договором поставки у сумі 18 623,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7871 від 26.04.2017, наявним у матеріалах справи.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідач повністю виконав свій обов'язок з оплати поставленого товару за договором №418 від 18.11.2014 на загальну суму 858 623,25 грн. (840 000,00 грн. + 18 623,25 грн.), тому заявлена у позові заборгованість у нього відсутня.

Проте, позивач у судовому засіданні заперечував цей факт та вважав, що саме новому кредитору - ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації", а не первісному кредитору (ТОВ "Фрам Ко") відповідач зобов'язаний був оплатити кошти.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що інше не було встановлено ні договором поставки № 418 від 18.11.2014, ні договором факторингу. Отже, оскільки вказаними угодами не було передбачено отримання згоди боржника на відступлення права вимоги новому кредитору (ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації"), відповідач - ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" не був обізнаний про таку заміну первісного кредитора на ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації".

Частиною 2 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Крім того, частиною 2 ст. 517 зазначеного Кодексу України встановлено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

З указаними нормами кореспондуються також приписи ст. 1082 ЦК України, відповідно до яких боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, проте має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. При цьому новий кредитор несе ризики несприятливих для нього наслідків.

Як встановлено судом, ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" лише 11.05.2017 направило повідомлення боржнику - ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" (лист № 20/03 від 10.05.2017) про відступлення права грошової вимоги за договором поставки № 418 від 18.11.2014. Проте, відповідач виконав свій обов'язок з оплати товару за цим договором - 24.04.2014 та 26.04.2017 (шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та cплатою частини заборгованості), тобто раніше, ніж його було повідомлено про відступлення права вимоги за договором факторингу. Отже, за таких обставин, виконання боржником - ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" свого обов'язку за договором поставки №418 від 18.11.2014 первісному кредиторові - ТОВ "Фрам Ко" є належним виконанням.

З огляду на викладене, враховуючи факт добросовісного (належного) виконання ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" (боржником) зобов'язання перед первісним кредитором (ТОВ "Фрам Ко") за договором поставки №418 від 18.11.2014, підстави для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 840 000,00 грн. за цим договором відсутні.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні позову ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації".

Згідно зі ст. 49 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.11.2017

Суддя І.І. Борисенко