Постанова

від 23.01.2018 по справі 910/8192/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2018 р. Справа№ 910/8192/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ЄВРОПЕЙСЬКЕ БЮРО РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017р. (повне рішення складено: 03.11.2017р.)

по справі №910/8192/17 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ЄВРОПЕЙСЬКЕ БЮРО РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна Фармацевтична компанія

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К.

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО

про стягнення 858 623,25 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ЄВРОПЕЙСЬКЕ БЮРО РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна Фармацевтична компанія , третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. , третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО про стягнення 858 623,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було набуто право вимоги до відповідача на підставі договору надання послуги факторингу №Ф200317 від 20.03.2017р. щодо сплати коштів за Договором поставки товару №418 від 18.11.2014р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання з перерахування грошових коштів за вказаним договором поставки в розмірі 858 623,25 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2017р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017р. по справі №910/8192/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт стверджує, що факт зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ Центральна фармацевтична компанія та ТОВ Фрам Ко відсутній.

На момент складання ТОВ Центральна фармацевтична компанія заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ Фрам Ко вже не було кредитором за договором поставки товару №418 від 18.11.2014р., оскільки 20.03.2017р. на підставі договору факторингу відступило своє право вимоги належного виконання ТОВ Центральна фармацевтична компанія грошового зобов'язання за договором поставки товару №418 від 18.11.2014р. на користь ТОВ ФК ЄБР .

Також апелянт посилається на вірне застосування судом першої інстанції судової практики.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації прийнято до провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю Центральна фармацевтична компанія заперечує проти апеляційної скарги.

Відповідач зазначає, що станом на 20.04.2017р. у нього виникло право грошової вимоги до ТОВ Фрам Ко на суму 840 000,00 грн. відповідно до договору поруки від 27.03.2017р.

Доводи апелянта суперечать вимогам ст.ст. 516, 603, 1082, 1085 Цивільного кодексу України, оскільки до моменту отримання повідомлення позивача про факторинг відповідач мав право на погашення заборгованості первинному кредитору.

Щодо виконання договору поруки від 27.03.2017р., то матеріали справи містять платіжне доручення №1132 та виписку з особового рахунку ТОВ Медичний центр М.Т.К. , а допущена помилка у призначені платежу була виправлена сторонами у встановленому порядку.

Щодо відповідності вимог, які були зараховані, визначеним ст. 601 Цивільного кодексу України умовам, то судом не було встановлено їх невідповідності.

Щодо права укладати договір поруки з огляду на приписи ст. 512 Цивільного кодексу України щодо заміни кредитора у зобов'язанні, то відступлення права вимоги та виконання обов'язку боржника майновим поручителем є різними підставами заміни кредитора у зобов'язані, а тому заборона закріплена у п. 8.2. договору поставки №4/17 від 02.01.2017р. не поширюється на умови договору поруки від 27.03.2017р.

Щодо судової практики, то відповідач посилається на рішення судів у справах №910/8195/17 та №910/8296/17.

Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. також заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017р. без змін.

Третя особа - 2 зазначає, що зобов'язання відповідача за договором поставки №418 виконані первісному кредитору - постачальнику ТОВ Фрам Ко належним чином шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 840 000,00 грн. згідно заяви від 24.04.2017р. та частковою сплатою залишку заборгованості, які відбулися до отримання повідомлення про відступлення права вимоги, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог відповідає вимогам чинного законодавства.

Станом на дату відправлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та станом на дату її отримання відповідачу не було відомо про укладення договору факторингу та відповідно про заміну кредитора за договором №418.

Закон ставить можливість зарахування у разі заміни кредитора в залежність не від моменту передання прав (дати укладання договору факторингу), а в залежність від дати отримання відповідного повідомлення.

Укладення договору поруки є укладенням договору забезпечення зобов'язання, а не передачею прав за договором, а тому необхідність згоди ТОВ Фрам Ко на укладання договору поруки відсутня.

Товариство з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО згідно письмових пояснень підтримує апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ЄВРОПЕЙСЬКЕ БЮРО РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ у повному обсязі, з тих же підстав.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (ред. з 15.12.2017р.) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

За статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару.

18.11.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центральна фармацевтична компанія (покупець) був укладений договір поставки товару №418, за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. /а.с. 35, т.4/.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1079 Цивільного кодексу України встановлено, що фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

20.03.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (клієнт) був укладений договір про надання послуги факторингу №Ф200317, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 858 623,25 грн. у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право вимоги за договором поставки товару №418 від 18.11.2014р. до ТОВ Центральна фармацевтична компанія (боржник) в розмірі 858 623,25 грн. /а.с. 30, т.2/.

Статус фінансової установи - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації підтверджено Сертифікатом ФЛ №568, видане 07.05.2015р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. /а.с. 33, т.1/.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання договору факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю Фрам Ко передала позивачу товарно-транспортні накладні за період з 14.02.2017р. по 18.03.2017р. на суму 858 623,25 грн. /а.с. 49-250, т.1, а.с. 1-29, т.2/.

11.05.2017р. позивач надіслав на адресу відповідача письмове повідомлення від 10.05.2017р. №20/03 про відступлення права грошової вимоги за договором поставки товару №418 від 18.11.2014р. на суму 858 623,25 грн., про що свідчить копія поштового опису та фіскального чеку /а.с. 41, 42, т.2/.

Разом з цим, 02.01.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (покупець) було укладено договір постачання №4/17, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, косметичні засоби у кількості, асортименті і по цінах згідно накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. /а.с. 45, т.2/.

27.03.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Центральна фармацевтична компанія (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. (кредитор) було укладено договір поруки, за умовами якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (боржник) своїх зобов'язань за договором постачання №4/17 від 02.01.2017р., укладеним між кредитором та боржником. /а.с. 150, т. 2/.

Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна фармацевтична компанія із вимогою №02-272 від 18.04.2017р. про сплату 840 000,00 грн. відповідно до умов договору поруки. /а.с. 152, т.2/.

20.04.2017р. відповідач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю Фрам Ко про намір виконати свій обов'язок згідно договору поруки від 27.03.2017р. на суму 840 000,00 грн., повідомлення надіслано 21.04.2017р., що підтверджується відповідними доказами /а.с. 153-156, т. 2/.

Платіжним дорученням №1132 від 24.07.2017р. відповідач сплатив на користь третьої особи - 1 840 000,00 грн., призначення платежу: оплата за поставлений товар згідно договору поруки від 27.032.2017р. /а.с. 159, т. 2/.

Листом №267/1 від 26.04.2017р. відповідач, враховуючи допущену помилку/описку в призначені платежу за платіжним дорученням №1132 від 24.07.2017р., просив товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. вважати призначення платежу: оплата згідно вимоги від 18.04.2017р. та договору поруки від 27.03.2017р., без ПДВ . /а.с. 183/.

24.04.2017р. відповідач повідомив третю особу - 1 про виконання зобов'язання по договору постачання №4/17 від 02.01.2017р. на суму 840 000,00 грн. /а.с. 160, т. 2/.

Згідно листа Національного банку України від 09.06.2011р. №25-111/1438-7141 Про заміну інформації у реквізиті Призначення платежу після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті Призначення платежу , вирішується між сторонами переказу без участі банку.

28.04.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. підтвердило виконання відповідачем зобов'язань за договором поруки від 27.03.2017р. /а.с. 185, т. 5/.

Відповідно до п. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

24.04.2017р. третя особа - 2 та відповідач підписали акт приймання-передачі документів. /а.с. 229, т. 5/.

Відповідно до п. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язані, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

24.04.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю Центральна фармацевтична компанія звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог. /а.с. 161, т.2/.

Заява отримана Товариством з обмеженою відповідальністю Фрам Ко 27.04.2017р., про що свідчить копію поштового повідомлення. /а.с. 164, т. 1/.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до п. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони

Згоди інших сторін зарахування зустрічних однорідних не потребує.

Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією із форм припиненням зобов'язання.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, до моменту звернення позивача до відповідача із повідомленням про відступлення права вимоги, вимога відповідачем виконана шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо апеляційної скарги, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є підставою припинення зобов'язань, за якою припиняються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав.

Зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється за наявності наступних вимог: вимоги сторін мають бути зустрічними, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; вимоги мають бути однорідними; настання строку виконання за обома вимогами.

Відповідно до ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Доказів оскарження зарахування зустрічних однорідних вимог позивачем до суду не подано, тому твердження апелянта на про відсутність факту зарахування зустрічних однорідних вимог є помилковим.

Щодо відступлення права вимоги за договором факторингу, то відповідно до п. 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Судом встановлено, що повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові надіслано на адресу відповідача 11.05.2017р., тобто після зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Оскільки відступлення права вимоги за договором факторингу здійснюється без отримання згоди боржника, боржник вправі вимагати від фактора надання доказів заміни кредитора.

Таким чином, настання строку виконання зобов'язання перед фактором боржником можливе лише після отримання відповідного повідомлення.

Щодо заборони передавати свої права іншим особам згідно п. 8.2. договору постачання від 02.01.2017р. №4/17, то відповідно до вимог чинного законодавства відповідач поручився перед кредитором за виконання зобов'язання та несе з боржником солідарну відповідальність в силу ст. 554 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017р. у справі №910/8192/17.

керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017р. у справі №910/8192/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи №910/8192/17 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Б.В. Отрюх

М.Л. Яковлєв