Постанова

від 14.12.2017 по справі 910/16531/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа№ 910/16531/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Погрібна Т.М. - представник, дов. № 45 від 23.06.2017;

від відповідача: Шестакова І.С. - представник, дов. б/н від 30.08.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еверест Лімітед

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2017

у справі № 910/16531/17 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Державного підприємства Регіональні електричні мережі

до Товариства з обмеженою відповідальністю Еверест Лімітед

про стягнення пені та штрафу в розмірі 191 501,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі № 910/16531/17 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Еверест лімітед на користь Державного підприємства Регіональні електричні мережі пеню в розмірі 135 578,02 грн., 7% штрафу в розмірі 55 923,00 грн. та судовий збір в розмірі 2 872,52 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Еверест Лімітед звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі № 910/16531/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах про стягнення пені та штрафу за договором на закупівлю у розмірі 191 501,02 грн. відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еверест Лімітед на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі № 910/16531/17 до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.12.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2017 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі № 910/16531/17 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2017 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі № 910/16531/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах про стягнення пені та штрафу за договором на закупівлю у розмірі 191 501,02 грн. відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.07.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір на закупівлю № 37-М, відповідно до п. 1.1 якого, відповідач, за договором постачальник, зобов'язується поставити позивачу, за договором замовнику, товар, а позивач зобов'язується прийняти товар від відповідача та оплатити його вартість на умовах договору.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 5.1. 5.2 договору встановлено, що поставка кожної окремої партії товару повинна відбуватись лише після письмового повідомлення позивача про готовність до приймання. Заявка подається позивачем шляхом відправлення факсограми, телефонограми на адресу відповідача або іншим доступним засобом зв'язку з подальшим надсиланням оригіналу письмового замовлення.

Відповідно до п.п. 5.6, 5.9 договору приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до законодавства України та при наявності товаросупроводжувальних документів: видаткової накладної, рахунку-фактури відповідача, товарно-транспортної накладної, документів, що підтверджують якість товару. Прийом-передача товару здійснюється повноважними представниками відповідача та позивача за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач відправив відповідачу повідомлення про готовність прийняття продукції № 18/892 від 17.07.2017 р. та № 18/974 від 03.08.2017, отримання повідомлення № 18/892 саме 04.08.2017 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0317007958823, а отримання відповідачем саме 08.08.2017 повідомлення № 18/974 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0317007959838.

Також відповідачем надіслано позивачу рахунок на суму 187 976,45 грн., який був дійсним за умови зарахування оплати на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Еверест Лімітед впродовж дня виписки рахунку.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки за поставлену кожну окрему партію товару проводяться позивачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача після пред'явлення відповідачем рахунку на оплату товару протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання товару на підставі належно оформлених первинних документів (видаткової накладної та акту приймання-передачі товару).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач вимагав від позивача передоплати за непоставлений товар, тим самим порушуючи вказаний вище п. 4.1 договору.

Факт відсутності поставки відповідачем позивачу товару за договором на закупівлю № 37-М від 17.07.2017 належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований, та не заперечується відповідачем.

Згідно із п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми непоставленого, невчасно поставленого, недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, у разі невиконання зобов'язань у строк, що перевищує 30 днів, відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до п. 7.2 договору пеню у розмірі 135 578,02 грн.: за період з 15.08.2017 по 20.09.2017 на суму 187 976,45 грн. та за період з 19.08.2017 по 20.09.2017 на суму 610 923,55 грн., а також 7% штрафу у розмірі 55 923,00 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Слід зазначити, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Викладене узгоджується із судовою практикою (постанова Верховного Суду України від 04.02.2014, постанова Вищого господарського суду України від 22.04.2013 у справі № 28/5005/3240/2012).

Згідно із ст. 82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу

Перевіривши за допомогою програми "Калькулятор:Ліга:Закон" розрахунок суми пені та штрафу, доданий до позовної заяви, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сума пені у розмірі 135 578,02 грн. та штрафу у розмірі 55 923,00 грн., є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Умовами укладеного між позивачем та позивачем договору не передбачено попереднього надсилання заявки в не документарній та документарній формі, також договором не передбачено форми заявок позивача, а обов'язку застосовувати до оформлення заявок вимоги, встановлені звичаями ділового обороту, не встановлено на законодавчому рівні.

Порушення відповідачем вимог оформлення рахунку не спростовує факту відсутності поставки товару позивачу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі 910/16531/17 та для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Еверест Лімітед", відсутні.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі № 910/16531/17.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еверест Лімітед" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі № 910/16531/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі № 910/16531/17 залишити без змін.

3. Справу № 910/16531/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 22.12.2017.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім