Рішення

від 20.03.2018 по справі 810/1145/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року справа № 810/1145/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2016 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій у розмірі 90863,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення протиправним. Усі первинні документи, що знаходяться на АЗС на момент перевірки та складання відомостей ТМЦ є в наявності. Відповідачем на момент перевірки не було враховано того, що АЗС не є відокремленим підрозділом товариства, у зв'язку з чим бухгалтерський облік здійснюється безпосередньо за місцем реєстрації підприємства, де і перебуває вся первинна документація на придбані товарно-матеріальні цінності. Зазначає, що відповідачем за весь період перевірки не було надано письмових чи усних запитів щодо надання оригіналів чи належним чином завірених копій документів або пояснень.

Ухвалою суду від 27.03.2017 через невідповідність вимогам статті 106 КАС України в редакції чинній до 15.12.2017, позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 18.04.2017 відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду на 16.05.2017.

Ухвалою від 16.05.2017 за обґрунтованим клопотанням сторони, у зв'язку з необхідністю надання відповідачем додаткових доказів провадження у справі було зупинено до 30.05.2017.

23 травня 2017 року відповідач подав до суду письмові заперечення в обґрунтування яких зазначив, що заміри та розрахунок фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів здійснював співробітник АЗС ТОВ СТЕЙТ OІЛ . При порівнянні фактичних залишків пального з урахуванням похибки (+/- 0,8%) з даними денного X - звіту РРО, у якому відображені залишки пального, було встановлено нестачу та надлишок пального, чим порушено ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Крім того, прибуткові документи на алкогольні напої, які знаходились в реалізації на АЗС до кінця терміну проведення фактичної перевірки не надані, що є також порушенням ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. У зв'язку з встановленими порушеннями відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення яким застосовано до позивача штрафні санкції.

Ухвалою від 30.05.2017 судом поновлено провадження у справі та в подальшому, за обґрунтованим клопотання сторони, у зв'язку з необхідністю надання позивачем додаткових доказів та пояснень, суд зупинив провадження по справі до 26.06.2017.

Протокольною ухвалою від 26.06.2017 у зв'язку з обґрунтованими клопотаннями сторін суд відклав розгляд питання про поновлення провадження у справі на 04.09.2017.

10 липня 2017 року відповідачем подано до суду додаткові письмові пояснення в яких зазначено, що працівниками податкового органу повністю дотримано процедуру проведення фактичних перевірок та умови допуску.

31 серпня 2017 року представником позивача подано до суду додаткові письмові пояснення в яких зазначено, що в наявності усі первинно-бухгалтерські документи на товар, стосовно яких відповідачем зроблено висновок про відсутність облікових документів. Крім того, зазначає, що під час перевірки оператором надано пояснення, що накладні на товар знаходяться в головному офісі та будуть надані на вимогу. Запиту про надання для перевірки видаткових або товарно-транспортних накладних чи інших облікових документів на товар посадовими особами податкового органу під час перевірки не було.

Крім того, також зазначив, що заміри паливно-мастильних матеріалів здійснювались без присутності оператора, про що оператором зазначено в акті перевірки. Так у протоколі зазначено, що заміри були проведені спеціалістом ПАТ Одесанафтопродукт , тобто особою, яка не є ревізором-інспектором. При цьому, ні до ОСОБА_1 перевірки, ні до протоколу обшуку не додано документів, які підтверджують, що заміри були проведені повіреними засобами вимірювання, що було враховано технічні документи на резервуари та застосовано дані повірених градуювальних таблиць. Оскільки була відсутня інформації та документи щодо способу, приладів вимірювання фактичної кількості паливно-мастильних матеріалів в резервуарах, позивач вважає що дані щодо фактичної кількості паливо-мастильних матеріалів, які зазначені в додатку до ОСОБА_1 перевірки є недостовірними.

Ухвалою суду від 04.09.2017 поновлено провадження у справі та в подальшому, за обґрунтованим клопотання сторони, у зв'язку з необхідністю надання відповідачем додаткових доказів та пояснень, суд зупинив провадження по справі до 02.10.2017.

Ухвалою суду від 02.10.2017 поновлено провадження у справі та в подальшому, за обґрунтованим клопотання сторони, у зв'язку з необхідністю надання відповідачем додаткових доказів та пояснень, суд зупинив провадження по справі до 06.11.2017.

Крім того, в судовому засіданні яке призначено на 02.10.2017 судом в якості свідка був допитаний ОСОБА_2, який пояснив, що він працює головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок контролю за видатковими операціями ГУ ДФС Одеської області та приймав участь в перевірці АЗС з магазином, що розташований за адресою Білявський р-н., смт. Хлібодарське, 22 км + 300 м праворуч автодороги обхід м. Одеси, який належить ТОВ Стейт Оіл . Зазначив, що приймав участь в перевірці тільки в перший день перевірки, а саме 28.11.2016. Позивачу надано було запит про надання документів на підтвердження походження товарно-матеріальних цінностей, проте позивачем не були надані витребувані перевіряючими документи. Факт не надання позивачем витребуваних перевіряючими документів ні як не оформлювався. Стверджував що заміри палива здійснювались працівником АЗС, проте в подальшому пояснив, що про заміри його повідомив працівник АЗС, хто саме не пам'ятає та чи сам працівник АЗС здійснював заміри палива йому не відомо. Акт про перевірку було складено 02.12.2016 в приміщенні ГУ ДФС в Одеській області іншим перевіряючим, після його ознайомлення він підписав даний акт перевірки. В акті перевірки не зазначалось яким приладом здійснювались зняття фактичних залишків палива, його номер та серія. Також даний прилад не перевірявся. Акт перевірки позивачу ним не вручався.

У зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання 06.11.2017 по даній справі було знято з розгляду та наступне судове засідання призначено на 27.11.2017.

06.11.2017 представником відповідача подано до суду додаткові пояснення в яких зазначено, що заміри та розрахунок фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів здійснював співробітник АЗС ТОВ Стейт Оіл . Також у присутності оператора АЗС ОСОБА_1 були зняті фактичні залишки алкогольних напоїв, які знаходились в реалізації крамниці на даній АЗС. Відповідач зазначає, що оператору АЗС ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а також начальнику структурного підрозділу АЗС ОСОБА_4 було запропоновано надати в повному обсязі всі документи, але документи надані не були.

Ухвалою суду від 27.11.2017 поновлено провадження у справі та в подальшому, за обґрунтованим клопотання сторони, у зв'язку з необхідністю надання позивачем додаткових доказів та пояснень, суд зупинив провадження по справі до 19.12.2017.

Протокольною ухвалою від 19.12.2017 у зв'язку з обґрунтованими клопотаннями сторін суд відклав розгляд питання про поновлення провадження у справі на 31.01.2018.

24 січня 2018 року представник позивача подав до суду письмові пояснення в яких зазначено, що всі документи, які затребувались інспекторами, та знаходяться на АЗС, були надані перевіряючим. Документи, які не входять до предмету перевірки, ведення та зберігання яких не передбачено на АЗС до перевірки надаватись не можуть і не повинні. Позивач зазначає, що перевіряючими не ставилась вимога про надання видаткових накладних на алкогольні напої та тютюнові вироби, а тому встановлення порушення щодо не ведення обліку товарних запасів у зв'язку з відсутністю видаткових накладних на товар, є неправомірним.

Ухвалою суду від 31.01.2018 поновлено провадження у справі та суд перейшов до розгляду справи за новими процесуальними правилами.

В судове засідання 31.01.2018 сторони не прибули. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідач жодних заяви чи клопотань до суду не надав.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з чим, ухвалою від 31.01.2018 суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕЙТ ОІЛ» є юридичною особою, здійснює торгівельну діяльність через мережу автозаправних комплексів, як платник податків позивач перебуває на обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби.

У період з 28.11.2016 по 02.12.2016 року посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області проведено фактичну перевірку на господарській одиниці - АЗС з магазином суб'єкта господарювання ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» , що знаходиться за адресою: Білявський р-н., смт. Хлібодарське, 22 км + 300 м праворуч автодороги обхід м. Одеси, з питань додержання позивачем вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального. Крім того, в даному акті зазначено, що перевірка закінчена 02.12.2016 о 19 год. 20 хв., а ознайомлення з матеріалами перевірки, надання пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті перевірки, зокрема: накладні на товар, керівнику запропоновано прибути до управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 3, 02.12.2016 о 16 год. 00 хв. Також в акті перевірки зафіксовано, що ОСОБА_3 з актом перевірки не згодна, накладна на товар знаходиться в центральному офісі, керівництво надає їх за вимогою. З розбіжностями в паливі не згодна. Заміри здійснювались без її присутності. З даними перевірки не згідна, оскільки вона проведена з порушенням норм законодавства України. Підписи ставила під тиском.

За результатами проведеної перевірки складено ОСОБА_1 від 05.12.2016 № 415/15-32-40-01/39436796 (дата реєстрації в органах ДФС 12.12.2016 №0164/28/10/РРО/39436796), (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації, а саме: встановлено на АЗС нестача бензину А-95 у кількості 63,86 літр на суму - 1429,82 грн., надлишок ДП у кількості 197,15 літр на суму - 3822,74 грн., надлишок ДПЕ у кількості 207,13 літр на суму - 4202,67 грн., надлишок газу у кількості 950,51 літр на суму 11966,92 грн., а також відсутні накладні на алкогольні напої згідно додатку до акту перевірки.

Таким чином, за результатами перевірки посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області зроблено висновок про те, що позивачем порушено вимоги пункту 12 статті 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» .

На підставі акту перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 № НОМЕР_1 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 90863,54 грн..

Позивачем здійснено адміністративне оскарження та рішенням ДФС України від 10.03.2017 №4874/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до пункту 4.3 наказу ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» від 01.01.2016 № 1-А «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політики» , облік руху товарно-матеріальних цінностей організовується по підрозділам: - на торгових точках - в програмі « 1С: Підприємство» та у журналах в кількісному виразі.

Відповідно до п. 2 наказу ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» від 04.01.2016 № 2-А «Про організацію документообігу між відділом бухгалтерії та точками роздрібної торгівлі підприємства» первинні бухгалтерські документи, що супроводжують товар, який надходить до точки роздрібної торгівлі (магазину), отримує відповідальна особа та в день отримання здійснює оприбуткування товару шляхом занесення інформації про товар, яка міститься у первинних документах, до програми бухгалтерського обліку « 1С: Підприємство 7:7» та протягом 2-х календарних днів з дати надходження забезпечує передачу кур'єрською службою первинних бухгалтерських документів до відділу бухгалтерії підприємства.

Як слідує з наказу від 04.01.2016 № 2-А, товар поставляється постачальниками в магазини ТОВ Стейт Оіл позивача, де він приймається. У місцях приймання товару здійснюється оприбуткування товару на підставі первинних бухгалтерських документів із застосуванням комп'ютерної програми бухгалтерського обліку « 1С: Підприємство 7:7» , після чого всі документи передаються кур'єром до відділу бухгалтерії підприємства, де здійснюється опрацювання первинних облікових документів та їх подальше зберігання.

На підтвердження пояснень щодо наявності первинних облікових документів на товар позивач надав суду копії первинних бухгалтерських документів на товар, стосовно якого відповідачем зроблено висновок про відсутність облікових документів за місцем реалізації, а саме: видаткові накладні №69555/68399 від 16.11.2016, №53646/50895 від 06.11.2015, №1143 від 27.10.2016, №62328/61497 від 15.10.2016, №58573/57848 від 29.09.2016, №57051/56236 від 22.09.2016, №Рк05054273 від 18.08.2016, №18772/18206 від 05.04.2016, №8814/9106 від 23.02.2016, накладні №28036 від 22.09.2016, №13238 від 13.05.2016, №13251 від 13.05.2016, №8421 від 29.03.2016, №3931 від 12.02.2016.

Відповідно до протоколом обшуку від 28.11.2016, відповідно до якого для проведення обшуку були залучені перевіряючі (інспектори ГУДФС в Одеській області). В протоколі зазначено, що заміри були проведені спеціалістом ПАТ Одесанафтопродукт .

Враховуючи незаконність дій як слідчих під час обшуку, так і перевіряючих, які були залучені до проведення перевірки під час обшуку, ТОВ СТЕЙТ ОІЛ було подано заяву про чинення кримінальних правопорушень щодо протидії законній господарській діяльності та перевищення службових повноважень працівниками правоохоронного органу під час обшуку, в чому числі і на АЗС за адресою: Одеська область, Біляївський район, смт Хлібодарське, 22км + 30м праворуч автодороги обхід м. Одеси. У зв'язку з тим, що прокуратурою Одеської області було відмовлено у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ТОВ СТЕЙТ ОІЛ було подано скаргу на бездіяльність службових осіб прокуратури Одеської області щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до Приморського районного суду м. Одеси.

Відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2017р. скаргу Т0В СТЕЙТ ОІЛ було задоволено та зобов'язано службових осіб прокуратури Одеської області внести відомості вказані в заяві про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

На виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2017р. Прокуратурою Одеської області 25.05.2017р. розпочато кримінальне провадження № 42017160000000683 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень).

На підтвердження орендованого нежитлового приміщення у позивача, надано договір №1ДБМ0160055 від 01.11.2016 укладеного між позивачем та ПАТ Діпробудмашина з додатками, акт №1 приймання-передачі від 01.11.2016.

Також позивач на час проведення перевірки, мав ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, у тому числі сидром та перрі (без додавання спирту).

Водночас, судом встановлено, що вимоги про надання для перевірки облікових документів на товар посадовими особами податкового органу було висунуто та зазначено в ОСОБА_1 перевірки від 05.12.2016 №416/15-32-40-01/39436796, де вказано, що для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті перевірки, зокрема: накладні на товар, керівнику товариства запропоновано прибути до управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 3, 02.12.2016 о 16 год. 00 хв., у той час, як перевірка фактично завершилась пізніше, а саме о 196 год. 20 хв. 02.12.2016.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, закон допускає ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації та не містить чіткого та однозначного визначення місця знаходження (зберігання) первинних облікових документів на товар.

Суду не доведено факту того, що позивачем не ведеться облік товарних запасів, а висновок податкового органу щодо того, що первинні облікові документи на товар мають зберігатися лише за місцем реалізації товару не відповідає змісту закону.

Також судом встановлено, що фактична перевірка проводилась одночасно з проведенням обшуку на АЗС.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 p. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Оскільки законодавством не передбачено окремого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, то оприбуткування товарів здійснюється відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні, про що прямо зазначено в ст. 6 Закону №265.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

До первинних документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Лише відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що на момент перевірки перевіряючи ми не було враховано, що АЗС не є відокремленим підрозділом товариства.

Також судом встановлено, що під час перевірки 28.12.2016 у перевіряючих був доступ до електронної бази обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Позивачем до суду надано первинно-бухгалтерські документу (видаткова накладна та накладні), що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей та є підставою для оприбуткування товару та внесенню записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Таким чином встановлене відповідачем порушення щодо відсутності накладних на алкогольні напої не відповідає дійсності.

Щодо встановленого порушення ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реєстрації, а саме встановлена на АЗС нестача бензину А-95 у кількості 63,86 літра на суму - 1429,82 грн., надлишок ДП у кількості 197,15 літра на суму - 3822,74 грн., надлишок ДП Е у кількості 207,13 літра на суму - 4002,67 грн., надлишок газу у кількості 950,51 літра на суму 11966,92 грн. суд зазначає наступне.

В додатку до ОСОБА_1 перевірки оператором АЗС зазначено, що заміри паливно-мастильних матеріалів здійснювались без присутності оператора чи іншого представника АЗС.

Крім того, суд звертає увагу, що в протоколі обшуку від 28.11.2016 зазначено, що заміри були проведені спеціалістом ПАТ Одесанафтопродукт . Також ні до ОСОБА_1 перевірки, ні до протоколу обшуку, ні в подальшому до суду, не додано документів, які підтверджують, що заміри були проведені повіреними засобами вимірювання, що було враховано технічні документи на резервуари та застосовано дані повірених градуювальних таблиць.

Таким чином, заміри паливно-мастильних матеріалів здійснювались особою, яка не є ревізором-інспектором.

Відповідно до п. 4.1.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливоенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція) для забезпечення достовірності і єдності вимірювань маси та об'єму нафти і нафтопродуктів підприємства зобов'язані користуватися засобами вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), що мають чинні відбитки повірочпих тавр та/або свідоцтва про їх повірку чи державну петрологічну атестацію .

Згідно з п. 4.1.3 повірці згідно із Законом України Про метрологію та метрологічну діяльність підлягають вертикальні і горизонтальні резервуари, вимірювачі температури, рівня та густини, металеві рулетки з вантажем, метроштоки, рівнеміри, ПРК і ОРК, об'ємні лічильники, ваги, залізничні та автомобільні цистерни та інші ЗВТ, що використовуються під час визначення об'єму та маси нафти та нафтопродуктів.

Резервуари, які перебувають в оренді, подаються на повірку орендодавцем або орендарем залежно від умов договору).

Зазначені ЗВТ підлягають повірці або державній метрологічній атестації у встановленому порядку згідно з ДСТУ 2708:2006 Метрологія. Повірка засобів вимірювальної -техніки. Організація та порядок проведення або ДСТУ 3215-95 Метрологія. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення, відповідно.

Повірку ЗВТ здійснюють територіальні органи Держспоживстандарту України та повірочні лабораторії, уповноважені згідно із Законом України Про метрологію та метрологічну діяльність на здійснення повірки відповідних ЗВТ.

Використання для вимірювань об'єму та маси нафтопродуктів ЗВТ, що не пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, забороняється .

Зазначена Інструкція регламентує порядок здійснення вимірювань об'єму та маси нафти і нафтопродуктів.

Відповідно до 4.3.1 Інструкції об'єм та маса нафти і нафтопродуктів визначаються у стаціонарних резервуарах, залізничних цистернах, танках суден, мірах повної місткості та технологічних трубопроводах, градуйованих відповідно до вимог чинних нормативних документів Держспоживстандарту України, та/або за допомогою об'ємних та масових лічильників .

Згідно з п. 4.3.2.1 Інструкції резервуари вертикальні сталеві зі стаціонарними покрівлями, покрівлями, що плавають, і понтонами місткістю від 100 куб.м до 50000 куб.м тля підлягають повірці згідно з ДСТУ 4147-2003 (ГОСТ 8.570-2000, ЮТ) Метрологія.

Резервуари сталеві вертикальні циліндричні. Методика повірки (далі - ДСТУ 4147), резервуари вертикальні циліндричні залізобетонні зі збірною стінкою місткістю до ЗО 000 куб.м згідно з РД 50-156-79 "Методические указания. Определение вместимости и градуировка железобетонных цилиндрических резервуаров со сборной стенкой вместимостью до 30 000 куб.м геометрическим методом", резервуари горизонтальні сталеві місткістю від 5 куб.м до 100 куб.м - згідно з ДСТУ 4218:2003 (ГОСТ 8.346-2000, MOD) Метрологія. Резервуари стальні горизонтальні циліндричні. Методика повірки (далі - ДСТУ 4218) .

Відповідно до п 4.3.2.3 Інструкції повірка (у тому числі градуювання, розрахунки та оформлення градуювальних таблиць) вертикальних резервуарів здійснюється згідно з ДСТУ 4147, горизонтальних резервуарів - ДСТУ 4218 .

Згідно з п. 4.3.2.4 Інструкції програми для розрахунку градуювальних таблиць горизонтальних і вертикальних резервуарів на електронно-обчислювальних машинах під час градуювання резервуарів об'ємним та/або геометричним методами підлягають атестуванню в порядку, установленому ДСТУ 4218 і ДСТУ 4147 відповідно.

Градуювальні таблиці на резервуари, що перебувають в експлуатації, затверджує керівник територіального органу Держспоживстандарту України або керівник повірочної лабораторії, уповноваженої на здійснення повірки резервуарів .

Таким чином, при визначенні об'єму палива здійснюється вимірювання по рівню палива індивідуально в резервуарах з подальшим перерахунком в одиниці об'єму із застосуванням градуювальних (калібровочних) таблиць.

Засоби вимірювання, які застосовуються для вимірювання об'єму, повинні бути атестовані Держспоживстандартом та підлягають періодичній повірці відповідно до вимог нормативних документів у встановлені строки.

Кожен засіб вимірювання повинен мати клеймо (документ), який підтверджує проходження ним державної або відомчої повірки.

В акті перевірки та додатках до нього не міститься інформації щодо методів, способів та обладнання, яким здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду документів щодо способу, приладів вимірювання фактичної кількості паливно-мастильних матеріалів в резервуарах, таким чином дані щодо фактичної кількості паливо-мастильних матеріалів, які зазначені в додатку до ОСОБА_1 перевірки, недостовірними.

За таких обставин рішення податкового органу про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 12 статті 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 90863,54 грн. є безпідставним і підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 77, 78, 139, 241- 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 23.12.2016 №0008871405.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ" (код ЄДРПОУ - 39436796) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України суму судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп..

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.