Рішення

від 22.05.2018 по справі 918/47/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р. м. Рівне

Справа № 918/47/18

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Приватного вищого навчального закладу "Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_1" до Рівненської міської ради,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та Управління бюджету і фінансів виконавчого комітету Рівненської міської ради ,

про стягнення коштів в сумі 11 271 815 грн. 00 коп. ,

У судове засідання учасники справи не з'явилися.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер FNA608180300d02.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29 січня 2018 року Приватний вищий навчальний заклад "Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_1" (далі - Університет, позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненської міської ради (далі - Рада, відповідач) про стягнення коштів в сумі 11 271 815 грн. 00 коп., з яких: 1 950 000 грн. 00 коп. - безпідставно набуті відповідачем кошти, які складають вартість незавершеного будівництва дитячого садочка, 1 887 574 грн. 00 коп. - збитки, 7 434 241 грн. 00 коп. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог Університет посилався на те, що 27 квітня 2007 року між ним та Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради було укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка № 689, за умовами якого останнє зобов'язалося продати покупцеві незавершений будівництвом дитячий садочок, що розташований у місті Рівному по вулиці Євгена Коновальця, 16, з метою його перепрофілювання під навчальний корпус, а Університет, в свою чергу, зобов'язався купити вказаний незавершений будівництвом дитячий садочок і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. На виконання умов вказаного правочину Університет сплатив на користь продавця вартість об'єкту незавершеного будівництва дитячого садочка у розмірі 1 950 000 грн. 00 коп. У той же час рішенням Господарського суду Рівненської області від 6 квітня 2016 року у справі № 918/39/16 вищенаведений договір було розірвано, а з 6 грудня 2016 року право власності на незавершене будівництво дитячого садочка зареєстровано за Радою. 7 листопада 2017 року Університет надіслав Раді письмову вимогу щодо повернення сплачених за вищевказаний об'єкт коштів у розмірі 1 950 000 грн. 00 коп. та збитків, завданих позивачу в зв'язку з розірванням договору, які складаються з вартості виконаних будівельних та інших робіт, пов'язаних з реконструкцією об'єкту нерухомого майна, враховуючи індекс інфляції з дня укладення договору, в розмірі 9 321 815 грн. 00 коп. Однак сплачені кошти Рада Університету не повернула, у зв'язку з чим останній, посилаючись на статті 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з Ради 1 950 000 грн. 00 коп. безпідставно набутих відповідачем коштів, які складають вартість незавершеного будівництва дитячого садочка, 1 887 574 грн. 00 коп. збитків та 7 434 241 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 31 січня 2018 року позовну заяву Університету від 26 січня 2018 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/47/18, вирішено розглядати вказану справу за правилами загального позовного провадження та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 26 лютого 2018 року. Крім того, цієї ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, було залучено Управління комунальною власністю Рівненської міської ради.

16 лютого 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Ради на позовну заяву від 14 лютого 2018 року № 08-301 (а.с. 85-87), в якому остання заперечила проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що у зв'язку з невиконанням Університетом взятих на себе зобов'язань за договором купівлі - продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка вказаний правочин було розірвано в судовому порядку. Так, покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт за актом прийому-передачі. У зв'язку з тим, що покупець не виконував законну вимогу про повернення майна, Рада звернулася з позовом до Університету з відповідною вимогою. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17 січня 2018 року у справі № 918/881/17 Університет зобов'язано повернути спірний об'єкт незавершеного будівництва шляхом передачі на баланс Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради по акту прийому-передачі. Відтак, у даному випадку, на думку Ради, застосовується двостороння реституція, за яким одна сторона (продавець) отримує проданий товар, а інша (покупець) - грошові кошти, тобто сторони повертаються у початкове становище, в той майновий стан, що мав місце до вчинення правочину. Проте на даний час рішення Господарського суду Рівненської області від 17 січня 2018 року у справі № 918/881/17 Університетом не виконано, об'єкт незавершеного будівництвом дитячого садочка, який перебуває у користуванні позивача, Раді не повернуто, що, на думку відповідача, свідчить про необґрунтованість вимог Університету.

21 лютого 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли пояснення Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради від 19 лютого 2018 року № 08-232 (а.с. 94-96), в яких останнє вказало на необґрунтованість вимог Університету з огляду на те, що грошові кошти в сумі 1 950 000 грн. 00 коп. в розумінні імперативних приписів чинного законодавства не є безпідставно набутим відповідачем майном, передбаченим статтею 1212 ЦК України, оскільки вказані кошти були набуті на підставі господарсько-правового договору. Крім того, вказана третя особа зазначила, що Університет не вправі вимагати стягнення збитків, оскільки договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка від 27 квітня 2007 року № 689 було розірвано саме з вини позивача.

Ухвалою суду від 26 лютого 2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено Управління бюджету і фінансів виконавчого комітету Рівненської міської ради. Одночасно вказаною ухвалою підготовче засідання відкладено на 19 березня 2018 року.

До початку судового засідання, призначеного на 19 березня 2018 року, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли пояснення Управління бюджету і фінансів виконавчого комітету Рівненської міської ради від 19 лютого 2018 року № 08-20/197 (а.с. 125-126), в яких зазначена третя особа вказала на безпідставність вимог Університету з огляду на те, що спірний об'єкт нерухомості фактично перебуває у володінні та користуванні позивача. Крім того, Управління бюджету і фінансів виконавчого комітету Рівненської міської ради наголосило на необґрунтованості вимог позивача щодо стягнення заявлених інфляційних втрат у зв'язку з тим, що у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань, чинним законодавством у сфері приватизації при повернення покупцеві коштів за об'єкт приватизації такі нарахування не передбачені.

Ухвалою суду від 19 березня 2018 року підготовче засідання відкладено на 2 квітня 2018 року.

Ухвалою суду від 2 квітня 2018 року строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів - до 1 травня 2018 року включно, а у підготовчому засідання оголошено перерву до 26 квітня 2018 року.

Ухвалою суду від 26 квітня 2018 року підготовче провадження у справі № 918/47/18 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 15 травня 2018 року.

У судовому засіданні 15 травня 2018 року оголошувалася перерва до 17 травня 2018 року.

16 травня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання Ради від 16 травня 2018 року № 08-865, в якому відповідач просив суд відкласти розгляду справи на іншу дату в зв'язку із неможливістю забезпечити явку представників, оскільки останні будуть задіяні у підготовці та проведенні пленарного засідання сесії Ради.

У той же час суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.

За частиною 1 статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

У зв'язку з наведеними положеннями, зокрема, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України, суд звертає увагу на те, що у відповідних випадках учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова).

Відтак, суд дійшов висновку про те, що Раді надавалось достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та подання додаткових обґрунтувань і документів. Крім того, остання не була позбавлена можливості забезпечити явку у призначене судове засідання іншого представника, зокрема, з числа осіб, не пов'язаних з нею трудовими відносинами. Також суд констатує, що відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву від 14 лютого 2018 року № 08-301, в якому були викладені обгрунтування заперечень Ради проти вимог Університету та висловлена правова позиція відповідача щодо даного спору.

При цьому, суд звертає увагу, що застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 7 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів, зокрема, строків розгляду справи по суті та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, суд вважає, що всі необхідні докази для вирішення спору по суті залучено до матеріалів справи. Інших додаткових доказів судом у сторін не витребовувалось, а явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату та можливість її розгляду по суті у судовому засіданні 17 травня 2018 року.

Позивач та треті особи про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання також не забезпечили.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин суд дійшов висновку про розгляд даної справи без участі представників учасників процесу.

Суд також зазначає, що відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 17 травня 2018 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим учасниками процесу оригіналам цих документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2007 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Ради (продавець) та Університетом (покупець) був укладений договір купівлі - продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка № 689, за умовами якого продавець зобов'язується продати покупцеві незавершений будівництвом дитячий садочок, що розташований в місті Рівному на вулиці Євгена Коновальця, 16, з метою його перепрофілювання під навчальний корпус (пункт 1.1 цього договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору покупець зобов'язується купити вказаний незавершений будівництвом дитячий садочок і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Покупець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту укладення цього договору, але не пізніше 25-го числа поточного місяця внести платежі за придбаний об'єкт шляхом безготівкового перерахування на обумовлений в пункті 1.4 даного договору рахунок. Строк оплати може бути продовжений за погодженням з продавцем ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу об'єкта приватизації (пункт 2.1 договору).

У відповідності до п. 2.2 Договору, з урахуванням додаткових договорів до договору купівлі - продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка від 13 вересня 2010 року та від 28 листопада 2011 року, покупець зобов'язаний:

- виконувати вимоги антимонопольного законодавства;

- створити 18 робочих місць;

- створювати безпечні та нешкідливі умови праці;

- здійснювати заходи захисту навколишнього середовища, дотримуючись екологічних норм та наслідків експлуатації об'єкта;

- у встановлений цим договором термін сплатити ціну продажу об'єкту приватизації;

- вирішити питання користування земельною ділянкою до 31.12.2010;

- дотримуватися режиму роботи, встановленого Рівненською міською радою;

- у місячний термін з моменту проведення реконструкції та введення об'єкта в експлуатацію зареєструвати навчальний корпус в Рівненському міському бюро технічної інвентаризації;

- у встановлений законодавством термін з моменту повної сплати за об'єкт згідно п.2.1 прийняти придбаний об'єкт від балансоутримувача - управління капітального будівництва по акту прийому - передачі встановленої форми;

- забезпечувати можливість допуску відповідних служб для обслуговування і ремонту інженерної інфраструктури, покладання нових інженерних мереж;

- підписати та нотаріально посвідчити даний договір в п'ятиденний термін з дня його отримання;

- розробити проектно-кошторисну документацію з реконструкції дитячого садочка та будівництва навчального корпусу і отримати дозвіл на виконання будівельних робіт до 31.12.2011;

- до робіт з реконструкції об'єкта приватизації приступити після погодження проектно-кошторисної документації в установленому порядку;

- роботи з реконструкції об'єкта завершити та ввести в експлуатацію до 01.01.2013. З метою недопущення зменшення фактичних обсягів зобов'язань, розмір інвестиційних зобов'язань на момент їх виконання визначається з урахуванням знецінення гривні, яке сталося за період з дати закінчення терміну виконання зобов'язання, зміна якого є предметом додаткової угоди, до дати фактичного виконання зобов'язання;

- розмір інвестицій в будівельні роботи повинен складати не менше 8 775 500,00 (вісім мільйонів сімсот сімдесят п'ять тисяч п'ятсот) гривень;

- надавати на вимогу продавця необхідні матеріали, відомості, документи, тощо про виконання умов цього договору;

- оплатити вартість виконання звіту про експертну оцінку незавершеного будівництвом дитячого садка та виготовлення технічної документації об'єкта до підписання акту прийому - передачі об'єкта приватизації від балансоутримувача до Покупця.

Покупцю забороняється відчуження незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, до завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію.

Фактична передача нежитлового приміщення проводиться після внесення платежів і підписання акту прийому - передачі (пункт 3.1 договору).

Пунктом 4.1 цього правочину передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань даного договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством.

Зазначена угода та додаткові договори до неї підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Судом встановлено, що на виконання положень зазначеного правочину Університет платіжними дорученнями від 15 травня 2007 року № 646 на суму 200 000 грн. 00 коп., від 17 травня 2007 року № 662 на суму 70 000 грн. 00 коп., від 21 травня 2007 року № 673 на суму 80 000 грн. 00 коп., від 21 травня 2007 року № 678 на суму 50 000 грн. 00 коп., від 22 травня 2007 року № 686 на суму 600 000 грн. 00 коп., від 21 червня 2007 року № 824 на суму 250 000 грн. 00 коп. та від 21 червня 2007 року № 825 на суму 700 000 грн. 00 коп. (а.с. 10-15) перерахував на рахунок Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради вартість вищенаведеного незавершеного будівництвом дитячого садочка в загальному розмірі 1 950 000 грн. 00 коп.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 6 квітня 2016 року у справі № 918/39/16 позов Управління комунальною власністю виконавчого комітету Ради до Університету про розірвання договору купівлі-продажу від 27 квітня 2007 року № 689 задоволено, а договір купівлі-продажу від 27 квітня 2007 року - розірвано.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21 червня 2016 року у справі № 918/39/16 рішення Господарського суду Рівненської області від 6 квітня 2016 року скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 3 жовтня 2016 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21 червня 2016 року скасовано, а рішення Господарського суду Рівненської області від 6 квітня 2016 у справі № 918/39/16 - залишено без змін.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановленні рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, враховуючи вищевказані норми процесуального законодавства, обставини стосовно розірвання договору від 27 квітня 2007 року № 689 доказуванню не підлягають.

В обгрунтування своїх вимог Університет посилався на статті 1212, 1214 ЦК України та вказував, що в порушення вимог чинного законодавства Рада не повернула позивачу сплачені останнім кошти, що складають вартість незавершеного будівництвом дитячого садочка у розмірі 1 950 000 грн. 00 коп.

За частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно з частинами 2, 3 цієї статті положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Дана стаття визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Норми даної статті застосовуються для вирішення спорів, пов'язаних із відновленням майнового стану, оскільки зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо. Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. До відсутності правової підстави дана стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Друга частина цієї статті передбачає, що підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною, так і неправомірною. Третя частина даної статті передбачає розповсюдження положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями ЦК. Для повернення набутого за недійсним правочином достатнім є подання відповідних позовів на підставі положення ст. 216 ЦК України. У випадку, якщо пред'являється вимога про відшкодування шкоди, спір вирішується за правилами Глави 82 ЦК України. Разом з тим у випадках, коли на підставі положень спеціальних норм ЦК якісь вимоги задовольнити не можна, є підстава для застосування даної статті. Якщо за правилами ст. 387 ЦК України подається віндикаційний позов про повернення майна із чужого незаконного володіння, то на підставі положень даної статті власник може вимагати стягнення доходів від користування річчю або відшкодування вартості речі в разі погіршення її якості.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15.

Відтак, зважаючи на те, що укладений між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Ради та Університетом договір купівлі - продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка 27 квітня 2007 року № 689 на час розгляду даного спору є розірваним у судовому порядку, а також враховуючи, що Радою не було повернуто позивачу сплачені ним кошти за цим договором в сумі 1 950 000 грн. 00 коп., які на даний час утримуються відповідачем без достатньої правової підстави, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Університету до Ради про стягнення наведених коштів, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У той же час заперечення проти позову з посиланням на статтю 653 ЦК України не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписи цієї статті забороняють вимагати повернення того, що було виконане за зобов'язанням саме обома сторонами, у даному ж випадку з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 17 січня 2018 року у справі № 918/881/17, яке на час розгляду даного спору набрало законної сили, Університет зобов'язано повернути незавершене будівництво дитячого садочка в м. Рівне, вул. Є. Коновальця, 16, шляхом передачі на баланс Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради по акту прийому-передачі.

Разом з тим інші заперечення відповідача та третіх осіб зводяться до фактичного невиконання позивачем даного рішення, проте не спростовують наявності обов'язку Університету щодо повернення вищенаведеного об'єкту нерухомого майна Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради та по суті стосуються питань виконання судових рішень.

Крім того, у положенні частини 4 статті 653 ЦК України міститься застереження якщо інше не встановлено законом або договором і не заперечується можливість повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, а отже, така правова норма щодо зазначеної заборони не є імперативною і надає право застосування до взаємовідносин сторін положень статті 1212 ЦК України.

Також у своєму позові Університет просив суд стягнути з Ради 7 434 241 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 1 950 000 грн. 00 коп. у період з 27 квітня 2007 року (дата укладення договору купівлі - продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка) по 2017 рік.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, зокрема, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Зі змісту вищенаведених імперативних приписів чинного законодавства вбачається, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відтак, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються передбачені частиною 2 цієї статті компенсаційні виплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 1 червня 2016 року у справі № 910/22034/15, а також у постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17.

За частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як було зазначено вище, відповідно до пункту 2.1 вищенаведеного договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка від 27 квітня 2007 року № 689 покупець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту укладення цього договору, але не пізніше 25-го числа поточного місяця внести платежі за придбаний об'єкт шляхом безготівкового перерахування на обумовлений в пункті 1.4 даного договору рахунок. Строк оплати може бути продовжений за погодженням з продавцем ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу об'єкта приватизації (пункт 2.1 договору).

Так, з матеріалів справи вбачається, що платіжними дорученнями від 15 травня 2007 року № 646 на суму 200 000 грн. 00 коп., від 17 травня 2007 року № 662 на суму70 000 грн. 00 коп., від 21 травня 2007 року № 673 на суму 80 000 грн. 00 коп., від 21 травня 2007 року № 678 на суму 50 000 грн. 00 коп., від 22 травня 2007 року № 686 на суму 600 000 грн. 00 коп., від 21 червня 2007 року № 824 на суму 250 000 грн. 00 коп. та від 21 червня 2007 року № 825 на суму 700 000 грн. 00 коп. Університет перерахував на рахунок Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради вартість вищенаведеного незавершеного будівництвом дитячого садочка в загальному розмірі 1 950 000 грн. 00 коп.

Зазначений обов'язок позивача щодо сплати всієї суми наведених грошових коштів був повністю виконаний 21 червня 2007 року шляхом перерахування останнього платежу в сумі 700 000 грн. 00 коп. Відтак, саме з цієї дати обов'язок щодо належного виконання умов вищезгаданого договору був виконаний Університетом належним чином, а спірна сума грошових коштів перейшла до продавця та перебувала в його користуванні.

Суд наголошує, що стаття 1212 ЦК України визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Норми цієї статті мають велике значення для вирішення спорів, пов'язаних із відновленням майнового стану, оскільки зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.

За таких обставин, зважаючи на встановлений судом факт безпідставного утримання Радою суми належних позивачу грошових коштів в сумі 1 950 000 грн. 00 коп., враховуючи імперативні приписи чинного законодавства, зокрема, стосовно принципу відновлення майнового стану особи (відновлення справедливості), та правові висновки ОСОБА_2 Верховного Суду щодо можливості стягнення передбачених статтею 625 ЦК України компенсаційних виплат у правовідносинах, що виникають на підставі статті 1212 ЦК України, а також беручи до уваги, що відповідач фактично утримує та користується вказаними коштами з 21 червня 2007 року, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Університету про стягнення з Ради інфляційних втрат в сумі 7 434 241 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 890 429 грн. 07 коп., що становить суму інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 1 950 000 грн. 00 коп. у період з 21 червня 2007 року по 31 грудня 2017 року.

У той же час у задоволенні вимог позивача про стягнення з Ради 1 543 811 грн. 93 коп. інфляційних втрат слід відмовити.

Суд також наголошує, що за статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки сторони у даній справі не заявляли про застосування позовної давності щодо стягнення суми інфляційних втрат, то позовна давність до даної позовної вимоги судом не застосовується.

Крім того, у своїй позовній заяві Університет просив суд стягнути з Ради 1 887 574 грн. 00 коп. збитків, завданих позивачу у зв'язку з розірванням договору, які складаються з вартості виконаних будівельних та інших робіт.

Проте при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаної вимоги з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 6 квітня 2016 року у справі № 918/39/16, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 3 жовтня 2016 року у цій справі, позов Управління комунальною власністю виконавчого комітету Ради до Університету про розірвання договору купівлі-продажу від 27 квітня 2007 року № 689 було задоволено, а договір купівлі-продажу від 27 квітня 2007 року - розірвано на підставі статті 651 ЦК України у зв'язку з істотним порушення умов договору з боку Університету.

Водночас за частиною 5 статті 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Зі змісту вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що стягнення збитків можливе за рахунок сторони, яка порушувала умови договору і з вини якої його було розірвано, на користь другої сторони, яка належним чином виконувала всі умови такого правочину.

За таких обставин, враховуючи, зокрема, факт розірвання договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом дитячого садочка від 27 квітня 2007 року № 689 з вини Університету, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з Ради збитків в сумі 1 887 574 грн. 00 коп., завданих Університету у зв'язку з розірванням цієї угоди.

Суд також звертає увагу на те, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Терміном "збитки" позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок - це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог частини 2 статті 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Водночас позивачем не було належним чином обґрунтовано факту порушення його прав розірванням вищенаведеного договору, не доведено наявності в діях відповідача усіх елементів складу правопорушення, а також не вказано конкретної правової норми, на підставі якої він просить стягнути з Ради спірну суму збитків.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Враховуючи все вищенаведене, даний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Рівненської міської ради (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 12А, ідентифікаційний код: 34847334) на користь Приватного вищого навчального закладу "Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_1" (33027, місто Рівне, вулиця Академіка Степана Дем'янчука, будинок 4, ідентифікаційний код: 24171048) 1 950 000 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів, 5 890 429 (п'ять мільйонів вісімсот дев'яносто тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 07 коп. інфляційних втрат, а також 117 606 (сто сімнадцять тисяч шістсот шість) грн. 43 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення 1 543 811 грн. 93 коп. інфляційних втрат та 1 887 574 грн. збитків - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 травня 2018 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 5 примірників:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33027, м. Рівне, вул. С. Дем'янчука, 4);

3 - відповідачу рекомендованим (33001, м. Рівне. вул. Соборна, 12-а);

4 - третій особі-1 рекомендованим (33001, м. Рівне. вул. Соборна, 12-а);

5 - третій особі-2 рекомендованим (33001, м. Рівне. вул. Соборна, 12-а).