Постанова

від 14.06.2018 по справі 910/361/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/361/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 (судді: Андрієнко В.В., Власов Ю.Л., Буравльов С.І.)

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Марсєл Енерджі Україна"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Марсєл Енерджі Україна"

про забезпечення позову у справі № 910/361/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марсєл Енерджі Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерджи"

про стягнення 194 265,75 грн,

В С Т А Н О В И В:

10.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Марсєл Енерджі Україна" (далі - ТОВ "Марсєл Енерджі Україна") про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерджи" (далі - ТОВ "Укренерджи") 194 265,75 грн, з яких: 183 303,75 грн боргу та 10 962,00 грн витрат на проведення експертизи із визначення кількості товару.

Одночасно із позовною заявою ТОВ "Марсєл Енерджі Україна" було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач на підставі статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, належні до сплати на користь позивача та розміщені на поточних рахунках відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 (суддя Якименко М.М.) заяву ТОВ "Марсєл Енерджі Україна" про забезпечення позову задоволено частково. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у цій справі накладено арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "Укренерджи" в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 194 265,75 грн боргу та знаходяться на поточних рахунках ТОВ "Укренерджи", виявлених державним виконавцем під час виконання даної ухвали. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено. Стягувачем за цією ухвалою є ТОВ "Марсєл Енерджі Україна", а боржником - ТОВ "Укренерджи".

Місцевий господарський суд, аргументуючи ухвалу, виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення у цій справі та керувався, зокрема, положеннями статей 137, 140 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 (судді: Андрієнко В.В., Власов Ю.Л., Буравльов С.І.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 скасовано. У задоволенні заяви ТОВ "Марсєл Енерджі Україна" про забезпечення позову відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ "Марсєл Енерджі Україна" на користь ТОВ "Укренерджи" 1 762,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд виходив із недоведеності правових підстав для вжиття у цьому випадку заходів забезпечення позову та зазначив, що посилання позивача у заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування і доказів не є достатньою підставою для її задоволення.

Не погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду, ТОВ "Марсєл Енерджі Україна" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 залишити в силі.

Підставами для скасування оскарженої постанови у справі скаржник вважає порушення норм процесуального права, недослідження матеріалів справи та акцентує на наявності достатніх підстав для вжиття господарським судом заходів забезпечення позову, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором. Скаржник також зазначає, що відповідач зареєстрований як юридична особа лише з 03.08.2017 і не має активів; його статутний каптал становить 1000,00 грн; засновником і директором відповідача є одна і та сама особа.

Від ТОВ "Укренерджи" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, а постанову у справі - без змін як законну і обґрунтовану. Зокрема, товариство посилається на те, що позивачем не наведено жодного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, вчинення відповідачем дій, які б свідчили про можливість ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Переглянувши оскаржену у справі постанову суду апеляційної інстанції, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Накладаючи арешт на грошові кошти відповідача, суд першої інстанцій погодився з підставами забезпечення позову, наведеними позивачем у позовній заяві.

Натомість, переглядаючи справу відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України та скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд установив, що позивачем не надано, як не містять і матеріали справи, належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Водночас суд апеляційної інстанції з'ясував, що наведені позивачем підстави для забезпечення позову не підтверджують неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову та установив, що ТОВ "Укренерджи" (відповідач) регулярно здійснює господарську діяльність, має значній оборот і стабільний прибуток, що значно перевищує суму позову, тобто спроможний виконати рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної у справі постанови, оскільки вони суперечать положенням процесуального законодавства та не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

Довід скаржника про наявність підстав для забезпечення позову із посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором (нестача товару) не може бути підставою для скасування оскарженої постанови у справі, оскільки зазначені обставини входять до предмета доказування у цьому спорі; факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань чи неналежного виконання не є встановленим і підлягає доведенню під час вирішення справи по суті та сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, теж слід визнати необґрунтованими, позаяк вони спростовуються обставинами, установленими судом апеляційної інстанції, та не впливають на висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскарженій постанові.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи викладене, а також беручи до уваги наведені положення законодавства, колегія суддів зазначає, що оскаржену постанову у справі ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Оскільки підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марсєл Енерджі Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 у справі № 910/361/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак