Постанова

від 19.06.2018 по справі 910/361/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/361/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: керівник Тукмачов О.О. від відповідача: адвокат Багнюк І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Марсєл Енерджі Україна" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 03.04.2018 суддя Якименко М.М. повний текст складено 19.04.2018 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Марсєл Енерджі Україна" , м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю "Укренерджи", м. Київ простягнення 194 265,75 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Марсєл Енерджі Україна (надалі-позивач/ТОВ Марсєл Енерджі Україна ) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Укренерджи (надалі-відповідач/ТОВ Укренерджи ) про стягнення 194 265,75 грн., з яких: 183 303,75 грн. - недостача вантажу, 10 962,00 грн. - послуги по проведенню експертизи з визначення кількості товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на недостачу товару, яку відповідач зобов'язався поставити відповідно до додатку №1 до договору поставки нафтопродуктів № 19/12/17-1 від 19.12.2017 року у розмірі 6,983 тон нафтопродуктів на загальну суму 183 303,75 грн. з ПДВ. У зв'язку з чим, позивач просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь 183 303,75 грн. - вартість недопоставленого товару

Крім того, також просив стягнути з відповідача вартість проведення експертизи по визначенню кількості товару в розмірі 10 962,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/361/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем належним чином було доведено виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 19/12/17-1 від 19.01.2017 року. Крім того, суд першої інстанції зазначив те, що позивачем не було доведено направлення відповідачу претензії, передбаченої п. 6.6. договору поставки нафтопродуктів № 19/12/17-1 від 19.01.2017.

При цьому суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 526, 530, 599, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 73-80, 86, 126, 145, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі №910/361/18, ТОВ "Марсєл Енерджі Україна" (надалі-скаржник) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушення місцевим господарським судом норм процесуально права, що виражено у неповному дослідженні доказів наданих позивачем; неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи, а також порушенням норм матеріально права, зокрема, ст.ст. 180, 266 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України.

Також заявник апеляційної скарги зазначає, що в описовій частині рішення Господарським судом було допущено описку в даті укладеного між ТОВ "Марсєл Енерджі Україна" та ТОВ "Укренерджи" договору поставки нафтопродуктів № 19/12/17-1, а саме 19.01.2017; в той час, як вказаний договір був укладений 19.12.2017.

Скаржник вказує проте, що у п. 3.5. договору поставки нафтопродуктів № 19/12/17-1від 19.01.2017 зазначено, що поставка товару здійснюється в межах граничних показників (мінімальний та максимальний обсяг поставки, зазначений у відповідному додатку до цього договору) є поставкою Товару належної кількості. Однак, як стверджує заявник апеляційної скарги у даному пункті договору не зазначено про який саме додаток до договору йде мова, адже між сторонами було підписано ряд додатків до договору, але не було підписано жодного додатку в якому йде мова про допустиму похибку у розмірі +-15% від зазначеної кількості товару.

Крім того, як вказує скаржник у підписаному між ним та відповідачем додатку 1 до договору не зазначено жодної фрази, щодо граничних показників похибки у розмірі +-15%.

Скаржник зазначає, що надана відповідачем видаткова накладна № 31 від 20.12.2017 з боку позивача не підписувалася, однак судом першої інстанції вказану накладну було прийнято до уваги.

За доводами заявника апеляційної скарги, оскільки позивач не є експертом та не може визначити ким саме було підписано видаткову накладу № 31 від 20.12.2017, місцевий господарський суд повинен був призначити у справі судову експертизу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/361/18; розгляд апеляційної скарги ТОВ Марсєл Енерджі Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/361/18 призначено на 05.06.2018.

01.06.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від ТОВ Укренерджи надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Марсєл Енерджі Україна відповідач зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній скарзі позивача та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 розгляд справи № 910/361/18 відкладено на 19.06.2018.

В судовому засіданні керівник ТОВ Марсєл Енерджі Україна вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Адвокат відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у відзиві на неї та простив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 19.12.2017 року між ТОВ "Марсєл Енерджі Україна" (далі надалі-покупець) та ТОВ "Укренерджи" (надалі-постачальник) було укладено договір №19/12/17-1 поставки нафтопродуктів (надалі- договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, скраплений газ (надалі - товар ) на базисі поставки, в кількості, в асортименті, за цінами та термінами поставки відповідно до умов договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною договору.

Зобов'язання постачальника по поставці товару в рамках цього договору виникає тільки після підписання сторонами відповідного додатку до цього договору, в якому сторони фіксують конкретний обсяг партії товару ( п. 3.4. договору).

У п.п. 3.3., 3.5. договору сторони погодили, що кількість товару, що поставляється за договором, визначається додатками до цього договору. Поставка партії товару в межах граничних показників (мінімальний та максимальний обсяг поставки, зазначений у відповідному додатку до цього Договору) є поставкою товару належної кількості.

Відповідно до пункту 5.1. договору поставка товару, може здійснюватися в порядку і в терміни, передбачені в додатках до цього договору, на наступних базисах поставки:

a) FCA естакади наливу на території, зазначеної у відповідному додатку до цього договору;

б) CPT станція або пункт призначення покупця, зазначені у відповідному додатку до цього договору.

Згідно з п. 5.1.1. договору в тлумаченні базисів поставки товару за цим договором мають силу Міжнародні правила тлумачення комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року, в частині, що не суперечить цьому договору та додатків до нього.

У відповідності до п. 5.2. договору зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втраті (псуванні) переходять від постачальника до покупця при базисі FCA та / або СРТ (незалежно від місця передачі товару та станції або пункту призначення відповідно) - з дати штемпеля на залізничній квитанції на станції відправлення про прийняття товару залізницею або відповідної відмітки в товарно-транспортній накладній в пункті відправлення про прийом товару автотранспортом до перевезення.

Пунктом 6.4. договору сторони визначили, що за результатами поставки товару за відповідним додатком, постачальником складається акт прийому-передачі товару та / або видаткова накладна, які підписуються сторонами.

Покупець має право виставити постачальнику претензію по нестачі поставленого товару не пізніше 3 робочих днів з дати його поставки, за умови дотримання покупцем вимог встановлених договором, Інструкцій-281, 283 та іншими нормативно-правовими документами в частині, що не суперечить цьому договору ( п. 6.6. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору покупець зобов'язується здійснити 100%-ву оплату вартості товару, на умовах визначених в додатку або додатках до цього договору .

Зобов'язання покупця по оплаті товару виникають з моменту підписання додатку до цього договору . Покупець не має права відмовитись від оплати товару після підписання відповідного додатку до цього договору (п. 7.2. договору).

Покупець зобов'язаний повідомити постачальника про здійснення платежу на наступний день після перерахування грошових коштів покупцем, з додатком копії платіжного доручення. При цьому передбачені в цьому пункті договору платіжні документи повинні містити посилання на призначення платежу, найменування товару, номер та дату цього договору, номер та дату відповідного додатку до цього договору ( п. 7.3. договору).

19.12.2017 року на виконання вищевказаних умов договору між сторонам укладено додаток № 1 до договору.

Відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти товар та оплатити за ціною і в обсягах, наведених у таблиці:

Найменування ТоваруКількість (т) +/-15%Умови поставкиЦіна без ПДВ (грн./т)Вартість без ПДВ (грн) Паливо дизельне ЄВРО, літнє, сорт С екологічного класу К5 ДТ- Л-К5 (згідно ДСТУ 7688:2015, ЕН590:2009) Код УКТ ЗЕД 2710194300 700,00СРТ-ст. Бровари ПЗЗ 21 875,00 15 312 500, 0 0 Разом без ПДВ, грн. 15 312 500,00 ПДВ, грн. 3 062 500,00 Разом з ПДВ, грн. 18 375 000,00

Сторони у відповідності до п. 5.1.1 договору у додатку № 1 визначили базисом поставки CPT ("ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року) до станції Бровари ППЗ.

19.12.2017 відповідачем позивачу виставлено рахунок на оплату № 5 на суму 18 373 346,26 грн. (з ПДВ), який позивачем оплачено, що підтверджується платіжним дорученням № 2185 від 19.12.2017 року на суму 18 373 346,26 грн.

20.12.2017 року, на виконання зобов'язань за договором та додатком № 1, відповідачем товар доставлений до станції відправлення (Хутір-Михайлівський) та прийнятий залізницею для його подальшого проходження до пункту призначення (Бровари), що підтверджується Залізничною накладною від 20.12.2017 року.

Окрім того, відповідно до вищевказаної залізничної накладної маса переданого вантажу становить 699 937,00 кг., що було визначено шляхом заміру.

В свою чергу, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор-Віто" укладено договір на охорону та супровід вантажу № 02/17-АБ від 10 квітня 2017 року та договір про надання інформації з визначення маси вантажу № 03/17-АБ від 10 квітня 2017 року.

Як встановлено судом першої інстанції, що 20.12.2017 року на станції залізничного відправлення Хутор-Михайлівський товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор-Віто" здійснено заміри товару у цистернах та прийнято під охорону про що було складено відповідний акт замірів.

21.12.2017 року позивач звернувся із заявкою на проведення експертизи по визначенню кількості товару до Президента Київської-Торгово-промислової палати Засульського М.В.

За послуги по проведенню експертизи по визначенню кількості товару позивачем сплачено 10 962,00 грн..

Вказане підтверджується платіжним дорученням № 2195 від 21.12.2017.

23.12.2017 року товар прибув до станції призначення (Київська область, місто Бровари, вулиця Олега Онікієнка 131 - нафтобаза).

В той же день встановлено невідповідність кількості нафтопродуктів у цистернах від заявленої кількості нафтопродуктів про, що свідчить акт експертизи № И-2125 від 23.12.2017 року, який було складено у присутності уповноважених осіб Київської Торгово-промислової палати, представника нафтобази та представника позивача.

За результатами складеного акту недостача склала 6,983 тон нафтопродуктів на загальну суму 183 303,75 грн. з ПДВ.

З огляду на недостачу товару, яку відповідач зобов'язався поставити відповідно до договору та додатку № 1 у розмірі 6,983 тон нафтопродуктів на загальну суму 183 303,75 грн. з ПДВ., позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просив стягнути з відповідача вартість недопоставленого товару та вартість проведення експертизи по визначенню кількості товару.

Статтею 626 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалося вище 20.12.2017 року, на виконання зобов'язань за договором та додатком №1, відповідачем товар доставлений до станції відправлення (Хутір-Михайлівський) та прийнятий залізницею для його подальшого проходження до пункту призначення (Бровари), що підтверджується залізничною накладною від 20.12.2017 року.

З огляду на умови п. п. 5.2.,6.4. договору та залізничної накладної і видаткової накладної від 20.12.2017 відповідач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару.

Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, що додатком №1 сторони визначили кількість товару, що буде поставлений - 700 тонн палива, а також межі граничних допустимих показників похибки, а саме +/-15% від визначеної кількості товару.

Обсяг недопоставленого товару за твердженнями позивача складає 6,983 тонни палива, що являє собою менше 1% від загальної суми поставленого палива та в розумінні пункту 3.5. договору вважається поставкою товару належної кількості. Як наслідок - виключає можливість будь-яких претензій з боку позивача.

Як вже зазначалось вище, п. 6.6. договору визначено, що покупець має право виставити постачальнику претензію по нестачі поставленого товару не пізніше 3 робочих днів з дати його поставки.

Так, в поданій позовній заяві позивач вказує про те, що він звертався до відповідача 27.12.2017 з відповідною претензією щодо зарахування на поточний рахунок позивача 183 303,75 грн. з ПДВ. за фактично недоотримані нафтопродукти.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту наявності такої претензії (оригінал та належна чином завірена копія не надані позивачем суду) та направлення її на адресу відповідача (опис вкладення в лист та фіскальний чек).

Отже, навіть у разі направлення позивачем відповідачу претензії 27.12.2017 року про нестачу товару, на день надіслання даної претензії (27.12.2017) у позивача були відсутні правові підстави для висловлення претензій щодо кількості поставленого товару, так як сплинув строк пред'явлення такої претензії у відповідності до вимог п. 6.6. договору.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ Марсєл Енерджі Україна є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Стовно тверджень заявника апеляційної скарги проте, що в описовій частині рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 допущено описку в даті укладення договору поставки нафтопродуктів № 19/12/17-1, а саме 19.01.2017 замість 19.12.2017, то даний недолік судом може бути виправлений на підставі ст. 243 ГПК України.

Доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом ст. 99 ГПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, встановити обставини, які входять до предмета доказування у даному спорі, можливо за результатами оцінки наявних у справі доказів.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що клопотання про призначення судової експертизи позивачем у суді першої інстанції не заявлялось.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Марсєл Енерджі Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/361/18 залишити без змін.

2. Справу № 910/361/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 25.06.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв