Постанова

від 25.05.2018 по справі 910/16615/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/16615/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017

(Суддя - Ярмак О.М.)

та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018

(Головуючий суддя - Смірнова Л.Г.; судді - Руденко М.А., Кропивна Л.В.)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланпус"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр " М.Т.К."

про стягнення 350 000,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (Далі - ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації", позивач) звернулось із позовом до Господарського суду м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланпус" (Далі - ТОВ "Ланпус", відповідач) про стягнення 350 000,00 грн заборгованості за поставлений товар по договору поставки № 263 від 18.11.2014, право вимоги за яким позивач отримав до відповідача на підставі договору факторингу № Ф120417 від 12.04.2017, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариствп з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (далі - ТОВ "Фрам Ко"), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (далі - ТОВ "Медичний центр "М.Т.К.")

2. В обґрунтування своїх вимог позивач, як новий кредитор, на підставі договору про надання послуг факторингу від 12.04.2017 № Ф120417, укладеного з первісним кредитором - ТОВ "Фрам Ко", посилається на порушення відповідачем (боржником) умов договору поставки від № 263 від 18.11.2014 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у справі №910/16615/17, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, рішення якого підтримав апеляційний господарський суд, виходив з відсутності у відповідача заборгованості за договором поставки товару №263 від 18.11.2014, у зв'язку з проведенням взаємозаліку зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Ланпус" і ТОВ "Фрам Ко" на суму 350000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

5. ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" звернулось з касаційною скаргою на рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та здійснити розподіл судових витрат.

6. В обґрунтування підстав для скасування судових рішень скаржник посилається на порушення та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 516, 526, 554-556, 601-603, 692, 712, 1082 Цивільного кодексу України (Далі - ЦК України), зазначає про те, що сума боргу у розмірі 350 000 грн є спірною, з огляду на відсутність зустрічного характеру зобов'язань.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та зазначає, що господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи і надали їм належну правову оцінку.

7.1. При цьому відповідач зазначає про те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог була направлена первісному кредитору ТОВ "Фрам Ко" 21.04.2017 та отримана первісним кредитором 27.04.2017, тобто до моменту одержання повідомлення ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" від 02.08.2017 про заміну кредитора, тому проведене зарахування зустрічних вимог відповідає вимогам статті 603 ЦК України.

8. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин сторін та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Водночас ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." наголошує на тому, що ТОВ "Фрам Ко" не заперечувало проти заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог ані шляхом направлення відповідного листа, ані шляхом оскарження одностороннього правочину.

9. У поясненнях на касаційну скаргу ТОВ "Фрам Ко" зазначає про те, що станом на дату складання заяви - 21.04.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог між відповідачем та ТОВ "Фрам Ко" за одним зобов'язанням - договором поставки товару №263 від 18.11.2014 кредитором є ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації", а боржником - ТОВ "Ланпус", а за другим зобов'язанням - договором постачання від 02.01.2017 № 4/17 кредитором є ТОВ " Ланпус ", а боржником - ТОВ "Фрам Ко", тобто зобов'язання вказаними договорами не мають зустрічного характеру. У зв'язку з цим ТОВ "Фрам Ко" просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.

10. Крім того, ТОВ "Фрам Ко" подано клопотання про передачу справи на розгляд палати Касаційного господарського суду, яке обґрунтовано наявністю підстав для відступлення від правової позиції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постановах Верховного суду від 15.03.2018 у справі №914/909/17, від 17.04.2018 у справі №910/8303/17, від 18.04.2018 у справі №910/8249/17, у яких сторонами спору є позивач (новий кредитор - фактор ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації") та різні відповідачі (боржники, права вимоги до яких були передані фактору третьою особою у справі на стороні позивача - первісним кредитором ТОВ "Фрам Ко".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у справі №910/16615/17.

11.1. Прийнято до розгляду касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

12. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з такого.

13. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

14. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.04.2017 між ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" (фактор) та ТОВ "Фрам Ко" (клієнт) було укладено договір про надання послуги факторингу № Ф120417 (далі - договір факторингу), за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 350000 грн у розпорядження клієнта, а клієнт - відступити факторові своє право вимоги за договором поставки від № 263 від 18.11.2014 до ТОВ "Ланпус" до останнього у сумі 350000 грн.

15. Згідно з додатком № 2 (Порядок відступлення вимоги) , що є невідємною частиною договору факторингу, ТОВ "Фрам Ко" передало позивачу наступні документи, що підтверджують дійсність вимоги перед боржником - ТОВ "Ланпус":

договір поставки № 263 від 18.11.2014, реєстр неоплачених накладних станом на 17.03.2017, реєстр податкових накладних станом на 17.03.2017, акт звірки розрахунків з 14.02.2017 по 17.03.2017, крім того, ТОВ "Фрам Ко" передало позивачу товарно - транспорті накладні станом на 17.03.2017, які підтверджують факт поставки товару відповідачу на суму 350000,00 грн.

16. 25.07.2017 позивачем було надіслано на адресу відповідача письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги за договором поставки товару № 263 від 18.11.2014 із вимогою про сплату зазначеного боргу, яка отримана 02.08.2017 та залишилась невиконаною.

17. Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

18. Згідно приписів статті 526 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

19. У відповідності зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

20. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

21. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

22. Враховуючи викладене, до позивача, як нового кредитора, на підставі договору факторингу перейшло право вимоги до боржника - ТОВ "Ланпус" належного виконання всіх зобов'язань за договором поставки від № 263 від 18.11.2014.

23. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

24. За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

25. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

26. Судами встановлено, що на підставі укладеного між ТОВ "Ланпус" та ТОВ "Фрам Ко" договору поставки товару № 263 від 18.11.2014 третя особа 1 у період з 14.02.2017 по 17.03.2017 поставила відповідачу товар на загальну суму 350000 грн, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними за вказаний період, копії яких наявні в матеріалах справи.

27. Судами встановлено, що 21.04.2017 відповідач направив на адресу ТОВ "Фрам Ко" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 24, в якій зазначив, що станом на 14.04.2017 заборгованість ТОВ "Фрам Ко" перед ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." за поставлений товар по договору постачання № 4/17 від 02.01.2017 становила 7654172,37 грн. На виконання договору поруки від 27.03.2017 та договору постачання № 4/17 від 02.01.2017 ТОВ "Ланпус" було сплачено ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." 350000,00 грн., таким чином, станом на 21 квітня 2017 року заборгованість ТОВ "Фрам Ко" перед ТОВ "Ланпус" становить 350000 грн., в зв'язку з оплатою боргу за договором поставки.

28. Враховуючи положення ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України, відповідач заявив про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 350000,00 грн., та просив вважати виконаним зобов'язання ТОВ "Ланпус" перед ТОВ "Фрам Ко" за договором поставки товару № 263 від 18.11.2014 на суму 350000,00 грн., та зобов'язання ТОВ "Фрам Ко" перед ТОВ "Ланпус" за договором поруки від 27.03.2017 (договором постачання № 4/17 від 02.01.2017) на суму 350000,00 грн.

29. Вказана заява ТОВ "Ланпус" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 24 від 21.04.2017 на суму 350000,00 грн. була отримана ТОВ "Фрам Ко" 27.04.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

30. 26.04.2017 була сплачена решта заборгованості в розмірі 19510,49 грн. на підставі платіжного доручення № 623 від 26.04.2017.

31. Судами встановлено, що зустрічні грошові вимоги у відповідача виникли на підставі договору поруки від 27.03.2017, яким забезпечувалось виконання зазначеного договору поставки № 4/17 від 02.01.2017, укладеного між ТОВ "Фрам Ко" (покупець) та ТОВ "МЦ "М.Т.К." (постачальник), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного призначення, косметичні засоби (товар) у кількості, асортименті і по цінах згідно накладних, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

32. 27.03.2015 з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017, між ТОВ "МЦ "М.Т.К." (постачальник, кредитор) та ТОВ " Ланпус " (поручитель) був укладений договір поруки (далі - договір поруки), за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання ТОВ "Фрам Ко" (покупець) своїх зобов'язань за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017, у сумі 350 000 грн.

33. Проте, ТОВ "Фрам Ко" взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару за договором № 4/17 від 02.01.2017 не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у вказаній сумі.

34. Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

35. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).

36. Отже, врахувавши наведені норми права та договір поруки, суди дійшли правильних висновків про те, що ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." (кредитор) мало право вимагати виконання обов'язку з оплати боргу за вказаним договором поставки безпосередньо від поручителя - ТОВ " Ланпус ".

37. Також судами встановлено, що на підставі вимоги кредитора, 24.04.2017 відповідач - ТОВ " Ланпус ", як поручитель, погасив заборгованість боржника - ТОВ "Фрам Ко" за договором поставки на користь ТОВ "Медичний Центр "М.Т.К." на суму 350 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 587 від 21.04.2017, з призначенням платежу "оплата за медпрепарати згідно договору поруки від 27.03.17 (Дог. пост. 4/17 від 02.01.2017) з урах. ПДВ 7%,20%"

38. Крім того, встановлено, що 24.04.2017 відповідач звернувся до ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." з листом вих. № 25, в якому зазначив, що в платіжному дорученні №587 від 21.04.2017 на суму 350000,00 грн вказано невірне призначення платежу, просив вважати правильним призначення платежу: "Сплата згідно договору поруки від 27.03.2017 без ПДВ."

39. Листом вих. № МТК/02-305/5 від 28.04.2017 третя особа 2 повідомила відповідача, що нею було прийнято уточнення призначення платежу у платіжному дорученні № 587 від 21.04.2017.

40. Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що 21.04.2017 відповідач як поручитель третьої особи 1 за договором поруки від 27.03.2017, сплатив на користь кредитора (ТОВ "Медичний центр "М.Т.К.") заборгованість ТОВ "Фрам Ко" у розмірі 350000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 587.

41. Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

42. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

43. Враховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку, що у зв'язку з виконанням відповідачем як поручителем за договором поруки від 27.03.2017 обов'язку боржника (ТОВ "Фрам Ко") з оплати товару, поставленого кредитором (ТОВ "Медичний центр "М.Т.К.") за договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 на суму 350000,00 грн, 21.04.2017 до відповідача перейшло право вимоги до третьої особи 1 у розмірі 350000,00 грн.

44. При цьому, апеляційний господарський суд правомірно відхилив доводи третьої особи 1, що заміна кредитора не відбулась, оскільки відповідно до п. 8.2 Договору постачання № 4/17 від 02.01.2017 жодна із сторін не має права передавати свої права за договором третій особі без письмової згоди іншої сторони, пославшись на те, що вказана умова договору стосується випадків, коли заміна сторони у зобов'язанні відбувається шляхом укладення відповідного правочину (договору факторингу, цесії, тощо).

45. Отже, висновок про те, що заміна кредитора (з ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." на ТОВ "Ланпус") у зобов'язанні зі сплати третьою особою 1 (боржником) грошових коштів у сумі 350000,00 грн відбулась в силу положень ст. 512, ст. 556 Цивільного кодексу України, є вірним, з огляду на те, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні.

46. Отже, суди дійшли правильних висновків, що враховуючи оплату ТОВ "Ланпус" (поручителем) заборгованості ТОВ "Фрам Ко" за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017 у сумі 350 000 грн, відповідач набув зустрічне право вимоги за цим договором до ТОВ "Фрам Ко" на вказану суму.

47. Враховуючи встановлені обставини, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що за основним договором поставки № 263 від 18.11.2014 ТОВ "Фрам Ко" є кредитором, а ТОВ " Ланпус " - боржником, і навпаки, за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017 ТОВ "Фрам Ко" - боржником, а ТОВ " Ланпус " є кредитором, отже вимоги, які виникли між сторонами правочинів на підставі цих договорів, є зустрічними та однорідними (грошовими), строк виконання яких настав.

48. Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

49. За таких обставин, врахувавши проведений взаємозалік зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Ланпус" та ТОВ "Фрам Ко" на суму 350 000 грн, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що заборгованість на вказану суму з 21.04.2017 (заява про зарахування зустрічних однорідних вимог) у відповідача за основним зобов'язанням - договором поставки № 263 від 18.11.2014 - відсутня.

50. Отже, суди дійшли правильного висновку, що відповідач повністю виконав свій обов'язок з оплати поставленого товару за договором № 263 від 18.11.2014, тому заявлена у позові заборгованість у нього відсутня.

51. При цьому суди обґрунтовано відхилили доводи позивача про те, що оскільки договір про надання послуги факторингу був укладений 12.04.2017, то на момент направлення відповідачем заяви про зарахування зустрічних вимог ТОВ "Фрам Ко" вже не мало зустрічних вимог до ТОВ "Ланпус ", з огляду на наступне.

52. Згідно із частиною 2 статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

53. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (частини 2 статті 603 ЦК України).

54. Відповідно до частини 1 статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

55. У разі, якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові (частина 1 статті 1085 ЦК України).

56. Згідно зі статтею 516 ЦК України саме новий кредитор несе ризики, пов'язані із несвоєчасним повідомленням боржника про відступлення права вимоги.

57. Отже, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, обов'язок у ТОВ "Ланпус" здійснити платіж фактору виник лише після отримання відповідачем повідомлення про факторинг, а саме з 02.08.2017, тому ТОВ "Ланпус" до моменту отримання повідомлення про факторинг мало право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №914/909/17; від 17.04.2018 у справі №910/8303/17; від 19.04.2018.у справі 910/8249/17 ).

58. Доводи касаційної скарги позивача про порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 601-603, 1082 ЦК України, з огляду на те, що сума боргу у розмірі 350 000 грн є спірною, а вимоги не є однорідними та зустрічними, відхиляються колегією суддів, оскільки спростовуються наведеним.

59. З огляду на викладене безпідставними є і доводи ТОВ "Фрам Ко", наведені у поясненнях на касаційну скаргу про те, що зараховані вимоги не мають зустрічного характеру, оскільки як встановлено судами та вже було зазначено вище, за основним договором поставки № 263 від 18.11.2014 ТОВ "Фрам Ко" є кредитором, а ТОВ "Ланпус" - боржником, і навпаки, за договором поставки № 4/17 від 02.01.2017 ТОВ "Фрам Ко" - боржником, а ТОВ "Ланпус" є кредитором, отже вимоги, які виникли між сторонами правочинів на підставі цих договорів, є зустрічними та однорідними (грошовими), строк виконання яких настав.

60. З урахуванням наведеного, подане до Верховного Суду клопотання ТОВ "Фрам Ко" про передачу справи на розгляд палати Касаційного господарського суду відхиляється Судом, з огляду на відсутність правових підстав для відступлення від правової позиції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постановах Верховного суду від 15.03.2018 у справі №914/909/17, від 17.04.2018 у справі №910/8303/17, від 18.04.2018 у справі №910/8249/17, у яких сторонами спору є позивач (новий кредитор - фактор ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації") та різні відповідачі (боржники, права вимоги до яких були передані фактору третьою особою у справі на стороні позивача - первісним кредитором ТОВ "Фрам Ко".

61. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

62. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

63. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України у чинній редакції за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

64. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ч.1 ст.309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

65. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду фундаментальних порушень не встановив та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

66. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" на рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у справі №910/16615/17 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у справі №910/16615/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко