Рішення

від 10.07.2018 по справі 805/2888/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 р. Справа№805/2888/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення : 14 год.35 хв.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративного позову Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника податків,-

за участю представників сторін:

від позивача - Єгоров О.В., довіреність від 04.07.2018 року № 7721/9/28-10-10у

від відповідача - Шевченко Р.В., довіреність від 22.05.2018 року № 01/11-94/4

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" в якому просить суд надати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" (ЄДРПОУ 31599557, 85310, Донецька область, м.Покровськ, м.Родинське, вул.Перемоги, буд.9), що перебуває у податковій заставі вартістю 206 353 557,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що станом на 03.03.2018 року підприємство має податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 229 386 523,62 грн. та податку на прибуток у сумі 841 527,62 грн., усього на загальну суму 230 228 051,24 грн. Підпунктами 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до пункту 95.3 вказаної статті, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. З метою погашення податкового боргу СДПІ з обслуговання ВПП у м.Донецьк було подано чотири позови до Донецького окружного адміністративного суду щодо стягнення податкового боргу у сумі 264,7 млн.грн. із рахунків підприємства.

На підставі пп. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС 10.08.2017 року було прийнято рішення № 4 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. Позивачем направлені інкасові доручення (розпорядження), до банківських установ, які повернуті без виконання відповідно до п. 12.8, 12.11 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 року до банківських установ, але повернуті без виконання відповідно до п. 12.8, 12.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 року. Підпунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно актів опису майна в податкову заставу по ДП Вугільна компанія Краснолиманська описано активів за наступними актами опису:

- від 11 квітня 2016 року №26 на суму 100 000 000,00 грн. описано вугілля майбутнього видобутку марки Г , марки Ж ;

- від 03 листопада 2017 року №3/28-10-47-17 суму 143 100 000,00 грн. описано вугілля (в т.ч. але не виключно вугілля марки Г , вугілля марки Ж ).

Вартість описаного вугілля, згідно зазначених актів складає 243 100 000 грн.

На підставі вищевикладеного, просили суд надати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна ДП Вугільна компанія Краснолиманська , що перебуває у податковій заставі вартістю 206 353 557,26 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника податків та призначено підготовче засідання на 17 травня 2018 року.

У підготовчому засіданні 17 травня 2018 року, розгляд справи відкладено на 13 червня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року клопотання представника позивача Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено, забезпечено участь представника позивача Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у судовому засіданні, яке відбудеться 13 червня 2018 року об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

30 травня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надано відзив по справі про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника податків, в обґрунтування якого зазначено, що продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі здійснюється лише у разі недостатності коштів в результаті здійснених заходів щодо стягнення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Зазначає, що позивачем, до матеріалів справи надані інкасові доручення, але ці доручення були надіслані не до всі банківських установ та не на всі розрахункові рахунки ДП ВК Краснолиманська : а саме інкасове доручення не було надіслано до ПАТ Промінвестбанк , МФО 300012, розрахунковий рахунок № 26044619992107.

Крім того, зазначає, що частка держави у статутному фонді підприємства дорівнює 100%. Відповідно до ст. 1 Закону України № 2864-ІІІ від 29.11.2011р. Про введення мораторію на примусову реалізацію майна встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами механізму примусової реалізації майна.

На підставі вищевикладеного, просить відмовити Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у задоволенні позовних вимог.

Разом з цим, 08 червня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи позивачем були надані пояснення щодо відзиву, в яких зазначено наступне.

При зрівнянні наданих відповідачем рахунків з інформацією, яка наявна в Офісу великих платників податків ДФС встановлена розбіжність щодо наявності у Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська рахунків №26044619992107. За результатами перевірки рахунку №26044619992107 через електронну систему АІС Податковий блок, встановлено, що рахунок: №26044619992107 ПАТ Промінвестбанк , закрито 13.02.2013 року. З огляду на наведене інкасові доручення на вказані рахунки не направлялися, оскільки на час правлення інкасових доручень рахунки вказані були закриті.

Окрім іншого, зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України № 2684-ІІІ від 29.11.2001 року встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Зазначає, що виходячи з викладеного вище, відповідач не є ані державним підприємством, ані господарським товариством, у статутному капіталі якого частка держави становить більше 25 відсотків.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону № 2684-ІІІ, для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообовязкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У підготовчому засіданні у режимі відеоконференції 13 червня 2018 року оголошено перерву до 21 червня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року клопотання представника позивача Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено, забезпечено участь представника позивача Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у судовому засіданні, яке відбудеться 21 червня 2018 року о 14 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні в режимі відеоконференції 21 червня 2018 року оголошено перерву до 03 липня 2018 року.

Разом з цим, 21 червня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем надані додаткові пояснення, в обґрунтування яких окрім іншого зазначено, що примусове стягнення заборгованості в повному обсязі одночасно в тому числі у разі арешту рахунків відповідача, призведе до неможливості виконання боргових зобов'язань та зупинення діяльності підприємства, що може привести до неповоротних наслідків та неможливості у подальшому відновити работу підприємства, що прямо суперечить стратегічним інтересам держави. Також, до додаткових пояснень, відповідачем була надана заява, в якій зазначено, що в наданій інформації про відкриті рахунки у ПАТ Промінвестбанк , рахунок № 260446199992107 був помилково вказаний як існуючий.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10 липня 2018 року.

У судовому засіданні, призначеному на 10 липня 2018 року повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, повноважний представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська (далі - відповідач) зареєстроване як юридична особа (ЄДРПОУ 31599557) за юридичною адресою: 85310, Донецька область, м. Покровськ, вул. Перемоги, буд.9, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку у Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Станом на 03.03.2018 року за Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська обліковується заборгованість з податку на додану вартість у сумі 229 386 523,62 грн. та з податку на прибуток у сумі 841 527,62 грн.

З матеріалів справи вбачається, що податковий борг Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська складається:

- з податкових декларацій з податку на додану вартість № 9223217652 від 21.11.2016 року (нараховано основного платежу на суму 7827316.63 гри.); № 9246627085 від 20.12.2016 року (нараховано основного платежу на суму 9 002 984,00 грн.); № 9267574093 від 20.01.2017 року (нараховано основного платежу на суму 14 603 446,00 грн.); № 9024325347 від 20.02.2017 року (нараховано основного платежу на суму 11 827 954,00 грн.); № 9045110852 від 20.03.2017 року (нараховано основного платежу на суму 5 580 652,00 грн.); № 9070255944 від 20.04.2017 року (нараховано основного платежу на суму 5 004 772,00 грн.); № 9092466767 від 19.05.2017 року (нараховано основного платежу на суму 5 473 211,00 грн.); № 9117231618 від 20.06.2017 року (нараховано основного платежу на суму 5 123 008,00 грн.); № 9140138551 від 19.07.2017 року нараховано основного платежу на суму 5 353 122,00 грн.); № 9168173090 від 21.08.2017 року (нараховано основного платежу на суму 9 206 446,00 грн.); № 9191912412 від 20.09.2017 року (нараховано основного платежу на суму 8 928 581,00 грн.); № 9218313840 від 20.10.2017 року (нараховано основного платежу на суму 8 108 857,00 грн.); № 99244255307 від 20.11.2017 року (нараховано основного платежу на суму 9 389 871,00 грн.); № 9272277075 від 20.12.2017 року (нараховано основного платежу на суму 14765636,00 грн.); № 9296753381 від 22.01.2018 року (нараховано основного платежу на суму 7 332 321,00 грн.); № 9026104552 від 20.02.2018 року (нараховано основного платежу на суму 6 531 002,00 грн.); № 0005624709 від 15.08.2017 року (нараховано штрафних санкцій на суму 5 223 035,30 грн.); № 0007044709 від 02.11.2017 року (нараховано штрафних санкцій на суму 680,00 грн.).

- уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість № 9024277125 від 20.02.2017 року (нараховано основного платежу - 7 154 114,00 грн., штрафних санкцій на суму 204 744,00грн.); № 9229277073 від 03.11.2017 року (нараховано основного платежу - 2981129,00 грн., штрафних санкцій на суму 89434,00грн.); № 9229277161 від 03.11.2017 року (нараховано основного платежу - 4 493 871,00 грн., штрафних санкцій на суму 134 816.00 грн.); № 9229277310 від 03.11.2017 року (нараховано основного платежу - 5 913 253,00 грн., штрафних санкцій на суму 177 398,00грн.); № 9229277557 від 03.11.2017 року (нараховано основного платежу - 5 263 734,00 грн., штрафних санкцій на суму 157 912,00грн.); № 9229277636 від 03.11.2017 року (нараховано основного платежу - 9 286 073,00 грн., штрафних санкцій на суму 278582,00 грн.); № 9229277738 від 03.11.2017 року (нараховано основного платежу - 10798865,00 грн., штрафних санкцій на суму 323 966,00грн.); № 9251178459 від 28.11.2017 року (нараховано основного платежу - 336 208,00 грн., штрафних санкцій на суму 10 086,00грн.); № 9251178593 від 28.11.2017 року (нараховано основного платежу - 23 600,00 грн., штрафних санкцій на суму 708,00 грн.); № 9262158990 від 11.12.2017 року (нараховано основного платежу - 79 724,00 грн., штрафних санкцій на суму 2 392,00грн.); № 9262160175 від 11.12.2017 року (нараховано основного платежу - 33 333,00 грн., штрафних санкцій на суму 1 000,00грн.); № 9262164956 від 11.12.2017 року (нараховано основного платежу - 130 166,00 грн., штрафних санкцій на суму 3 905,00грн.); № 9262167400 від 11.12.2017 року (нараховано основного платежу - 154 310,00 грн., штрафних санкцій на суму 4 629,00 грн.); № 9262166563 від 11.12.2017 року (нараховано основного платежу - 130 762,00 грн., штрафних санкцій на суму 3 923,00грн.); № 99262168860 від 11.12.2017 року (нараховано основного платежу - 116 857,00 грн., штрафних санкцій на суму 3 506,00грн.); № 9251178384 від 28.11.2017 року (нараховано основного платежу - 121 118,00 грн., штрафних санкцій на суму 3 634,00грн.); № 9262169307 від 11.12.2017 року (нараховано основного платежу - 170 026,00 грн., штрафних санкцій на суму 5 101,00 грн.); № 9262169877 від 11.12.2017 року (нараховано основного платежу - 107 103,00 грн. штрафних санкцій на суму 3 213,00 грн.);

- нараховано пені на уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість № 9229277073 з 03.11.2017 року на суму 226 647,48 грн.; нараховано пені на уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість № 922977161 з 03.11.2017 року на суму 290 316,38 грн.; нараховано пені на уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість № 9229277310 з 03.11.2017 року на суму 319 234,66 грн.; нараховано пені на уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість № 9229277557 з 03.11.2017року на суму 228 287,42 грн.; нараховано пені на уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість № 9229277738 з 03.11.2017 року на суму 357 398,05 грн.; нараховано пені на уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість № 9262158990 з 03.11.2017 року на суму 8 037,93 грн.; нараховано пені на уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість N9262160175 з 31.03.2017 року на суму 3002,71 грн.; нараховано пені на уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість № 9262164956 з 01.05.2017 року на суму 10 238,54 грн.; нараховано пені на уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість № 9262167400 з 31.07.2017 на суму 7 275,82 грн.; нараховано пені на уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість № 9262166563 з 31.05.2017 року на суму 8 897,19 грн.; нараховано пені на уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість № 9262168860 з 31.01.2017 року на суму 13 171,22 грн.;

- нараховано пені в ІКП за розстр./відстр. ПБ Рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу на загальну суму 3 042 622,92 грн.;

- нараховано штрафних санкцій за актом перевірки ІКП розстр./відстр. ПБ Рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу на загальну суму 9 015,00 грн.

- нараховано платежу в ІКП за розстр./відстр. ПБ Рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу на загальну суму 29 254 761,55 грн.;

- нараховано основного платежу в ІКП за розстр./відстр. ПБ Рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу на загальну суму 16 122,37 грн.

-нараховано платежу в ІКП за розстр./відстр. ПБ Рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу на загальну суму 295 846,84 грн.

-податкового повідомлення - рішення (форма 'Н') № 0001394001 від 15.11.2016 року (нараховано штрафних санкцій на суму 3 309 725,06 грн.);

- не сплаченої пені за період з 28.02.2017 року по 27.02.2018 року, нарахованої в ІКП на податковий борг минулих років згідно п. 129.1.1 ст.129 ПК України, на загальну суму 3 999 832,55 грн.

Податок на прибуток:

-податкового повідомлення-рішення (форма 'Р') № 0000474100 від 11.07.2016 року (нараховано штрафних санкцій на суму 170,00 грн.).

-податкового повідомлення-рішення (форма 'ПІ') № 0005614709 від 15.08.2017 року (нараховано штрафних санкцій на суму 55 369,50 грн.);

- нараховано платежу в ІКП за розстр./відстр. ПБ Рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу на загальну суму 784 002,94 грн.

-нараховано пені в ІКП за розстр./відстр. ПБ Рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу на загальну суму 1 985,18 грн.

На підставі ст.95 Податкового кодексу України позивачем надсилались у банки, які обслуговують відповідача, інкасові доручення про стягнення з рахунків податкового боргу: № 30018 від 08 грудня 2017 року на суму 69 527 387,92 грн., № 30019 від 08 грудня 2017 року на суму 69 527 387,92 грн., N793 від 11 січня 2018 року на суму 78 452 743,86 грн., № 794 від 11 січня 2018 року на суму 78 452 743,86 грн., № 795 від 11 січня 2018 року на суму 78 452 743,86 гри., № 2625 від 30 січня 2018 року на суму 78 452 658,79 грн., № 2626 від 30 січня 2018 року на суму 78 452 658,79; № 2646 від 30 січня 2018 року на суму 78 452 658,79 грн., № 2623 від 30 січня 2018 року на суму 78 452 658,79 грн., № 2624 від 30 січня 2018 року на суму 78 452 658,79 грн., № 2805 від 31 січня 2018 року на суму 78 452 658,79 грн., № 2955 від 01 лютого 2018 року на суму 452 658,79 грн., № 2954 від 01 лютого 2018 року на суму 78 452 658,79 грн., № 3102 від 02 лютого 2018 року на суму 78 452 658,45 грн., № 3103 від 02 лютого 2018 року на суму 452 658,45 грн., № 3104 від 02 лютого 2018 року на суму 78 452 658,45 грн., № 3105 від 02 лютого 2018 року на суму 78 452 658,45 грн., № 3107 від 02 лютого 2018 року на суму 452 658,45 грн., № 3108 від 02 лютого 2018 року на суму 78 452 658,45 грн., № 3123 від 02 лютого 2018 року на суму 78 452 658,45 грн., № 3109 від 02 лютого 2018 року на суму 8 452 658,45 грн., № 3110 від 02 лютого 2018 року на суму 78 452 658,45 грн., № 3571 від 07 лютого 2018 року на суму 78 452 658,45 грн., № 3572 від 07 лютого 2018 року на суму 78 452 658,45 грн., № 3573 від 07 лютого 2018 року на суму 78 452 658,45 грн., № 3574 від 07 лютого 2018 року на суму 78 452 658,45 грн., № 3586 від 07 лютого 2018 року на суму 78 452 658,45 грн., № 3875 від 09 лютого 2018 року на суму 78 452 658,30 грн., № 4630 від 16 лютого 2018 року на суму 30 489 103,86 грн., до банківських установ, які були повернуті без виконання.

Позивачем, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби ДП Вугільна компанія Краснолиманська описано активів за наступними актами опису:

- від 11 квітня 2016 року №26 на суму 100 000 000,00 грн. описано вугілля майбутнього видобутку марки Г , марки Ж ;

- від 03 листопада 2017 року №3/28-10-47-17 суму 143 100 000,00 грн. описано вугілля (в т.ч. але не виключно вугілля марки Г , вугілля марки Ж ).

На підставі цих актів зареєстровано право податкової застави, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна: № 49646056 від 25.05.2016 року та Витягом від 07.12.2017 року № 54259675.

Як зазначає позивач, у своїй позовній заяві вся документація (в тому числі облікові справи платників), а також база даних, залишилися у захопленому адміністративному приміщенні за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 85, надати суду корінці вимог, підтверджуючі документи про направлення (отримання) кореспонденції немає можливості. 12.08.2014 року слідчим відділу Київського РВ Донецького МУ відкрито кримінальне провадження № 120140508300001876, щодо захоплення невстановленими особами адміністративної будівлі за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 85 за ознаками складу злочину передбаченого ст. 341 Кримінального кодексу України.

Разом з цим, позивач зазначив, що під час розгляду справ № 805/1393/16-а та № 805/1576/16-а Донецьким окружним адміністративним судом, в якій сторонами виступали СДПІ з ОВП у м.Донецьку та Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська , судом було встановлено факт, що процедура формування та направлення податкових вимог була дотримана.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/4077/14 від 22.04.2014 року про стягнення заборгованості з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на суму 11 596 781,00 грн. позов було задоволено та встановлено спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення сплати податкового боргу з податку на додану вартість терміном на 60 місяців, починаючи з квітня 2014 року по березень 2019 року зі сплатою 193 279,68 грн. щомісячно.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/6011/14 від 28.05.2014року про стягнення заборгованості Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на суму 19 144 434,26 грн. позов було задоволено та встановлено спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення сплати податкового боргу з податку на додану вартість строком на 60 місяців, починаючи з червня 2014 року по травень 2019 року зі сплатою 319 075,57 грн. щомісячно.

Згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/1393/16-а від 14.09.2016 року про стягнення заборгованості Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на суму 230445231,07 грн. встановлено спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення сплати податкового боргу з податку на додану вартість строком на 180 місяців, починаючи з жовтня 2016 року по вересень 2031 року зі сплатою 280 251,28 грн. щомісячно.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/1576/16-а від 14.09.2016року про стягнення заборгованості Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на суму 3 550 162,00 грн. позов було задоволено, розстрочено сплату податкового боргу з податку на додану вартість строком на 24 місяці, починаючи з жовтня 2016 року по вересень 2018 року зі сплатою 147 923,42 грн. щомісячно.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/4457/16-а від 13.02.2017 року позов СДПІ з обслуговання ВПП у м.Дніпропетровськ до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення заборгованості у сумі 29 982 655,58 грн. задоволено, стягнуто з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська податковий борг з податку на додану вартість в сумі 29 982 655, 58 коп. з розрахункових рахунків платника податків у банках, які його обслуговують та встановлено спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом надання розстрочення сплати податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 29 982 655,58 грн. строком на 120 місяців, проплатами рівними частками з лютого 2017 по січень 2027 року в сумі 249 855,48 грн., а в лютому 2027 року в сумі 249 855,46 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму грошового зобов'язання.

Згідно п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 87.2 статті 87 цього ж Кодексу, визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно п.88.1 ст. 88 цього ж Кодексу, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пунктом 89.2 ст. 89 цього ж Кодексу, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно п. 89.3 ст. 89 цього ж Кодексу, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Згідно п. 95.1 п. 95.2 ст. 95 цього ж Кодексу, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п. 95.3 ст. 95 цього ж Кодексу, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Разом з тим, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи №71-VIII від 28.12.2014 року, який набрав чинності з 01.01.2015 року, тимчасово, до 01.07.2015 року встановлено особливості застосування деяких норм Податкового Кодексу України та передбачено додатковий механізм стягнення коштів (безготівкових і готівкових) у рахунок погашення податкового боргу платників податків.

Відповідно до п. 32 підроз. 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України, тимчасово, до 01.07.2015 року, встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках: - рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; - рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З правового аналізу наведеної норми слідує, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Наказом ДФС України від 20.02.2015 року № 106 затверджено Методичні вказівки щодо взаємодії структурних підрозділів органів ДФС при здійсненні заходів з погашення податкового боргу платників податків за судовими рішеннями, абз.5 розділу IV яких передбачено, за зазначених умов податковий керуючий готує проект рішення керівника ДПІ (заступника керівника) про стягнення коштів платника податків, що має податковий борг, і надає його на підпис керівнику ДПІ (заступнику керівника) за формою, встановленою наказом №23, та здійснює весь комплекс заходів, направлений на стягнення такої заборгованості, у порядку, передбаченому розділом 9 Кодексу. Прийняття керівником відповідного рішення не потребує звернення до суду з цього приводу.

Системний аналіз положень наведених норм дає підстави вважати, що контролюючим органом дотримано встановлений порядок звернення до суду з вимогою надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі.

Однак, суд звертає увагу, що Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська перебуває в стадії приватизації, а відповідно до норм чинного законодавства відчужувати майно боржника, який перебуває на стадії приватизації - заборонено.

Згідно ст. 1 Закону України Про приватизацію державного майна № 2163-XII від 04.03.1992 року передбачено, що приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності ДП Вугільна компанія Краснолиманська є добування кам'яного вугілля.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.12 Закону України Про приватизацію державного майна , з моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт, забороняється, зокрема здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності. Зазначене обмеження діє до завершення приватизації об'єкта. Строк проведення приватизації об'єкта не повинен перевищувати двох років з моменту прийняття рішення про його приватизацію. Приватизація об'єкта вважається завершеною з моменту його продажу або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом приватизації (розміщення акцій), і оформляється рішенням відповідного державного органу приватизації.

Прийняття рішення про приватизацію відповідними суб'єктами є однією із стадій, визначених цим законом порядку приватизації державного майна (ст. 11 Закону України Про приватизацію державного майна ).

Особливості правового, економічного та організаційного регулювання приватизації державного майна вугледобувних підприємств та особливості їх діяльності у післяприватизаційний період регулюється Законом України Про особливості приватизації вугледобувних підприємств .

Так, у відповідності з п. 1 ст. 1 Закону України Про особливості приватизації вугледобувних підприємств від 12.04.2012 року № 465-VI, вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.

Відповідно до ст.4 вказаного Закону до об'єктів приватизації належать, вугледобувні підприємства як єдині майнові комплекси; шахти (шахтоуправління) як єдині майнові комплекси; розрізи як єдині майнові комплекси;

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України Про особливості приватизації вугледобувних підприємств приватизація об'єктів, зазначених у ст. 4 цього Закону, здійснюється такими способами: визначення способу приватизації об'єкта приватизації, включеного до переліку об'єктів приватизації, здійснюється державними органами приватизації спільно з органом, уповноваженим управляти державним майном, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13 вказаного Закону передбачає, що з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Згідно абзацу 2 частини 1 статті 2 Закону України Про особливості приватизації вугледобувних підприємств мораторій не застосовується щодо рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, а також щодо рішень про стягнення заборгованості за електричну енергію і послуги з її передачі та розподілу.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про особливості приватизації вугледобувних підприємств дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 12.05.2015 року Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 роках затверджено, серед іншого, перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015-2017 роках, до складу якого входить Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська (ЄДРПОУ 31599557).

На виконання цієї постанови наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 344 від 08.06.2015 року Про передприватизаційну підготовку підприємств відповідальність за здійснення передприватизаційної підготовки вугледобувних об'єктів приватизації покладено на керівників державних вугледобувних підприємств, зокрема і на керівника Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно з актами опису перелік яких наведено вище.

Разом з цим, суд зазначає, що Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 12.05.2015 року включено до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 -2017 роках.

У відповідності до вимог Закону України Про особливості приватизації вугледобувних підприємств , включення до переліку об'єктів приватизації Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська надає йому статусу об'єкта приватизації, на який розповсюджуються положення про мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна, а тому відчужувати майно підприємства відповідно до норм чинного законодавства заборонено.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.05.2015 року (справа №5006/33/70/2012).

З цих же підстав судом враховуються заперечення представника відповідача.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.

У разі відмови в задоволенні позову статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника податків - відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 10 липня 2018 року в присутності представників сторін.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.