Рішення

від 06.06.2018 по справі 761/24871/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/24871/16-ц

Провадження № 2/761/2793/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яриновській Є.В.

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача 1: Томчишина А.І.,

представника відповідача 2: Клим'юк О.С.,

представника відповідача 3: Дворцова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл , Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Інтерфакс-Україна , Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українські новини , Товариства з обмеженою відповідальністю РБК-Україна про захист честі, гідності, ділової репутації; спростування недостовірної інформації; відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

В липні 2016р. позивач ОСОБА_5 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-18) до відповідачів: ТОВ Стейт Оіл (далі по тексту - відповідач 1), ТОВ Інформаційне агентство Інтерфакс-Україна (далі по тексту - відповідач 2), ТОВ Інформаційне агентство Українські новини (далі по тексту - відповідач 3), ТОВ РБК-Україна (далі по тексту - відповідач 4), в якому просив суд:

1. Визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність і ділову репутацію позивача інформацію про нього, яка була поширена відповідачем 1 під час прес-конференції у відповідача 2 та розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_2. відповідачем 2 на веб-сайті відповідача 2 ІНФОРМАЦІЯ_4 під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_3 обвиняет в организации атаки на ее сеть начальника департамента внутренней безопасности ГФС ;

2. Зобов'язати відповідача 2 в строк не пізніше 5 днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію про позивача шляхом розміщення на веб-сайті відповідача 2 https://interfax.com.ua повідомлення такого змісту: СПРОСТУВАННЯ!!! Повідомляємо, що інформація про ОСОБА_5, яка була поширена під час прес-конференції в Інформаційному агентстві Інтерфакс-Україна ТОВ Стейт Оіл (експлуатує мережу АЗС ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та розміщена ІНФОРМАЦІЯ_2. на веб-сайті Інформаційного агентства Інтерфакс - Україна ІНФОРМАЦІЯ_4 під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_3 обвиняет в организации атаки на ее сеть начальника департамента внутренней безопасности ГФС - не відповідає дійсності та є недостовірною;

3. Визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність і ділову репутацію позивача інформацію про нього, яка була поширена відповідачем 1 та розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_10. відповідачем 3 на веб-сайті відповідача 3 ІНФОРМАЦІЯ_6 під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

4. Зобов'язати відповідача 3 в строк не пізніше 5 днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію про позивача шляхом розміщення на веб-сайті відповідача 3 https://ukranews.com повідомлення такого змісту: СПРОСТУВАННЯ!!! Повідомляємо, що інформація про ОСОБА_5, яка була поширена ТОВ Стейт Оіл (експлуатує мережу АЗС ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та розміщена ІНФОРМАЦІЯ_10. на веб-сайті Інформаційного агентства Українські новини ІНФОРМАЦІЯ_6 під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_5 - не відповідає дійсності та є недостовірною;

5. Визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність і ділову репутацію позивача інформацію про нього, яка була поширена відповідачем 1 та розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_9. відповідачем 4 на веб-сайті відповідача 4 ІНФОРМАЦІЯ_7 під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

6. Зобов'язати відповідача 4 в строк не пізніше 5 днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію про позивача шляхом розміщення на веб-сайті відповідача 4 https://www.rbc.ua повідомлення такого змісту: СПРОСТУВАННЯ!!! Повідомляємо, що інформація про ОСОБА_5, яка була поширена ТОВ Стейт Оіл (експлуатує мережу АЗС ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та розміщена ІНФОРМАЦІЯ_9. на веб-сайті Інформаційного агентства РБК-Україна ІНФОРМАЦІЯ_7 під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_8 - не відповідає дійсності та є недостовірною;

7. Зобов'язати відповідача 1 в строк не пізніше 5 днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію про позивача шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення у такий же спосіб, у який була поширена недостовірна інформація;

8. Стягнути солідарно з відповідачів 1-4 на користь позивача 100000,0 грн. у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_9. були опубліковані зазначені вище статті на зазначених веб-сайтах, які містять відомості відносно позивача, які є неправдивими, образливими, оскільки принижують його честь і гідність, звинувачуючи його у вчиненні низки кримінальних правопорушень, перебуваючи на публічній службі на відповідній посаді.

Крім того, вищезазначена інформація, була поширена серед необмеженого кола людей, що додатково впливає на ділові якості позивача, та спричиняє йому додатково моральні страждання.

З метою захисту порушеного права, позивач вимушений був звернутися до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові просив суд позов задовольнити.

Представники відповідачів 1-3 проти позову заперечили, подавши до суду в порядку ст. ст. 27, 31 ЦПК України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017р. заперечення на позов, зазначивши, що в прохальній частині позову, і в цілому по тексту самої позовної заяви, стороною позивача не наводяться конкретні фрази та вислови, які на думку сторони позивача є негативними та недостовірними стосовно нього, при цьому, що стороною позивача не надано суду належних і допустимих доказів недостовірності спірної інформації, а також факту порушення особистих немайнових прав позивача. Крім цього, представники відповідачів 2, 3 вказували, що в будь-якому випадку звільняється від відповідальності за розповсюдження спірної інформації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України Про інформаційні агентства Інформаційні агентства до яких відносяться ці відповідачі. Представник відповідача 1 зазначав, що відповідачем 1 не здійснювалось поширення інформації посадовими особами цього відповідача, шляхом проведення прес-конференції або інтерв'ю, а тому твердження сторони позивача про поширення наведеної вище інформації саме відповідачем 1 є безпідставними.

Відповідач 4, про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, свого представника до суду не направив, стороною відповідача було подано письмові заперечення на позов з клопотанням про розгляд справи у відсутність повноважного представника.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів 1-3, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України Про інформацію реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував, що ІНФОРМАЦІЯ_9., стосовно нього була поширена відповідачем 1:

- та розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_10. відповідачем 3 на веб-сайті відповідача 3 ІНФОРМАЦІЯ_6 стаття під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- та розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_2. відповідачем 2 на веб-сайті відповідача 2 ІНФОРМАЦІЯ_4 стаття під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_3 обвиняет в организации атаки на ее сеть начальника департамента внутренней безопасности ГФС ;

- та розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_9. відповідачем 4 на веб-сайті відповідача 4 ІНФОРМАЦІЯ_7 стаття під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_8 , які на його думку порушують його честь, гідність та ділову репутацію.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009р. за № 1, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Так, в судовому засіданні представник позивача не міг зазначити, які конкретно фрази та вислови на думку сторони позивача стосуються конкретно нього і є недостовірними, як і не навів доказів того, що ця інформація була поширена саме відповідачем 1.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Твердження сторони позивача, що обов'язок доведення, що інформація є недостовірною покладено виключно на особу, яка поширила цю інформацію є помилковим, в силу положень ст. 277 ЦК України.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік , Газета Україна-центр проти України ) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї інформації чи тих ідей , які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе. Повідомлення новин, засноване на інтерв'ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль сторожового пса суспільства (див., наприклад, рішення у справі The Observer and The Guardian v. the United Kingdom , від 26 листопада 1991р., п. 59, Series A no. 216). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин.

Доводи сторони позивача, про вплив інформації на репутацію Державної фіскальної служби України, оскільки у зазначений час позивач обіймав посаду у зазначеній державній установі, не можуть прийматись судом до уваги оскільки цей орган є окремою юридичною особою, яка має виключне право на захист своїх немайнових прав. Позивач же звернувся з позовом від свого власного імені. Хоча позивач і є посадовою особою Державної фіскальної служби України, жодних доказів того, що у цій справі йому надано повноваження діяти від імені і в інтересах Державної фіскальної служби України матеріали справи не містять.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та

доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

За змістом п. 3) ч. 1 ст. 35 Закону України Про інформаційні агентства інформаційне агентство, суб'єкти діяльності інформаційних агентств не несуть відповідальності за розповсюдження інформації, яка не відповідає дійсності, принижує честь і гідність громадян та організацій, порушує їх права і законні інтереси або являє собою зловживання свободою діяльності інформаційних агентств і правами журналіста, якщо ця інформація є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог 1-7.

У відповідності з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи ( п. 4) ч.2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень, які містяться в: п. 4, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 1 від 27 лютого 2009р. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , а також враховуючи роз'яснення зазначені в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів 1-4 на свою користь у відшкодування моральної шкоди 100000,0 грн. не підлягають задоволенню, оскільки стороною позивача не надано суду належних доказів на підтвердження заявлених вимог та розміру шкоди, а також враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні вимог про визнання інформації недостовірної; зобов'язання спростування інформації.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 3, 32, 34, 62, 68 Конституції України; ст. ст. 15, 16, 201, 277, 280, 297 ЦК України; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; Постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл (код ЄДРПОУ 39436796, місцезнаходження: м. Обухів, вул. Київська, 25), Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Інтерфакс-Україна (код ЄДРПОУ 23732734, місцезнаходження: м. Київ, вул. Рейтарська, 8/5-А), Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українські новини (код ЄДРПОУ 25389186, місцезнаходження: м.Київ, вул. Еспланадна, 20), Товариства з обмеженою відповідальністю РБК-Україна (код ЄДРПОУ 34046996, місцезнаходження: м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 13) про захист честі, гідності, ділової репутації; спростування недостовірної інформації; відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 15 червня 2018р.

Суддя: