Постанова

від 12.11.2018 по справі 607/3278/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/3278/18Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/4817/158/18 Доповідач - Костів О.З. Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2018 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Дикун С. І., Хома М. В.,

розглянувши в письмовому провадженні цивільну справу № 607/3278/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2018 року, ухваленого суддею Вийванко О.М., повний текст якого складено 02 липня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільської області про визнання правочину удаваним та визнання неправомірними дії щодо прощення (анулювання) боргу та списання кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду із даним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 10 квітня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль , та ним був укладений кредитний договір №014/73/0025/31117, відповідно до якого він отримав споживчий кредит у розмірі 21 900.00 дол. США на строк до 09 березня 2013 року зі сплатою за користування кредитом 13.5% річних. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами було також укладено договір застави транспортного засобу від 10 квітня 2007 року, за яким в заставу передано автомобіль марки DADI SUV BDD 6491Е, 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1.

З моменту укладення кредитного договору і до 2009 року він належним чином виконував свої зобов'язання та сплачував кредитні кошти з нарахованими процентами. Однак, через стрімкий ріст обмінного курсу долара США наприкінці 2008 року його фінансові можливості не дозволяли належним чином сплачувати кредит.

У вересні 2009 року банк звернувся з позовом до Тернопільського міськрайонного суду про стягнення заборгованості. Рішенням суду від 06 жовтня 2009 року позов банку задоволено та вирішено стягнути з нього в користь кредитора 19803.00 дол. США. В подальшому між ним та ПАТ Райффайзен Банк Аваль було розглянуто питання щодо можливості припинення кредитного зобов'язання шляхом одноразової сплати позичальником суми боргу за кредитом та відсотками в гривневому еквіваленті по пільговому курсу НБУ на день погашення. До моменту перерахування ним зазначених грошових коштів письмового оформлення домовленості про анулювання боргу чи про припинення кредитного договору, шляхом відступного, не було.

Однак, в момент передачі відступних коштів 19 червня 2012 року Банк надав йому для підписання Додаткову угоду до Договору про надання споживчого кредиту №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року, згідно якої досягли згоди про зміну умов погашення кредиту, про що укладено нові графіки погашення кредитних коштів (Додаток № 1 та № 2). Жодного з цих графіків він на руки не отримував, однак 19 червня 2012 року ним була сплачена сума кредитного боргу.

В даному випадку не відбувалася реструктуризація боргу, як про це зазначає Банк, а відбулося фактичне погашення кредитної заборгованості по пільговому курсу дол. США одноразовим платежем 19 червня 2012 року.

Щодо погашення нарахованої пені, то у сторін взагалі не було жодної домовленості, адже неустойка мала бути списана відповідачем після отримання відступних. Проте, після виконання ним умов домовленостей щодо перерахування на рахунок банку грошових коштів відповідач 19 червня 2012 року надав йому для підписання повідомлення про (анулювання) прощення боргу за пенею в розмірі 269 616,38 грн. та ознайомив його зі змістом п.п.164.2.17 д , п.164.2 ст.164 ПК України. Водночас, жодних додаткових благ він не отримував, оскільки не погоджувався на списання заборгованості пені (неустойки), яка нарахована відповідачем за період судово-претензійної роботи та після винесення рішення суду про стягнення з нього заборгованості.

Таким чином, ПАТ Райффайзен Банк Аваль не мав правових підстав для анулювання і списання за рахунок страхового резерву боргу за кредитним договором, оскільки цей борг не відповідав жодній з ознак безнадійності, у зв'язку з чим у нього не можуть виникати податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету.

Фактично між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору про припинення кредитних зобов'язань передачею відступного. Отже, під правочином щодо прощення (анулювання) боргу в дійсності приховувався зміст правочину щодо припинення кредитних зобов'язань шляхом передачі відступного відповідачу в грошовій формі одноразовим платежем.

З врахуванням вищенаведеного ОСОБА_1 просив:

- визнати удаваною, укладену 19 червня 2012 року Додаткову угоду за кредитним договором №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року, укладену між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та позивачем;

- визнати укладеною 19 червня 2012 року Додаткову угоду до кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року шляхом передання позичальником відступного;

- визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства Райфайзен Банк Аваль щодо прощення (анулювання) боргу та списання кредитної заборгованості за кредитним договором №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року, укладеним між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Зазначає, що дія укладеного між ним та відповідачем кредитного договору була припинена з переданням ОСОБА_1 відступного, що відповідно припинило всі зобов'язання по кредитному договору, включаючи і зобов'язання по сплаті кредиту, нарахованих відсотках, неустойці та пені. Відповідачем до суду не надано будь-яких доказів щодо укладання між Позичальником та Кредитором будь-якого правочину щодо анулювання заборгованості, а саме повідомлення позивача про проведення такого анулювання банком за своєю волею не може розцінюватися судом як укладання угоди.

Крім того, нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед банком та не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи. Отже, припинення у відповідності до вимог ст. 16 ЦК України, дію зобов'язання ОСОБА_1 щодо сплати податку з доходів фізичних осіб так як анульована (прощена) сума боргу за пенею не є доходом (додатковим благом).

Враховуючи наведене, просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов в повному обсязі.

У жовтні 2018 року представник відповідача АТ Райффайзен Банк Аваль - Мавроді О.Ю. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що позивач в обгрунтування своїх вимог посилається на те, що насправді укладена 19 червня 2012 року Додаткова угода до кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року є припиненням зобов'язання переданням відступного, що передбачено ст. 600 ЦК України. Однак, такі доводи позивача спростовуються Додатковою угодою №014/73/0025/31117/81-1-0-00/360 до кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року про конвертацію валютного кредиту в кредит в національній валюті (для кредитів в іноземній валюті), яка укладена 21 червня 2012 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 Вказана угода на момент розгляду справи є чинною та засвідчує той факт, що ОСОБА_1 на підставі саме цієї угоди виконав свої зобов'язання перед АТ Райффайзен Банк Аваль за кредитним договором.

Крім того, дії АТ Райффайзен Банк Аваль щодо прощення (анулювання) боргу та списання кредитної заборгованості відповідали нормам закону та жодним чином не були направлені на порушення прав ОСОБА_1, а тому заявлені ним позовні вимоги в цій частині є безпідставними. Банком було анульовано (прощено) заборгованість за пенею, що вважається доходом позичальника та підлягає оподаткуванню відповідно до норм Податкового кодексу. Про обов'язок сплатити податок за отриманий дохід позичальника було повідомлено шляхом вручення позичальнику письмового повідомлення.

Просить, залишити рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2018 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи.

Крім того, від представника АТ Райффайзен Банк Аваль - Снятовського З.Й. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника банку.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

Судом встановлено наступні обставини.

10 квітня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений Кредитний договір №014/73/0025/31117, відповідно до якого позивач отримав споживчий кредит у розмірі 21 900.00 дол. США на строк по 09 березня 2013 року зі сплатою за користування кредитом 13.5% річних.

З метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 досягли згоди про зміну умов погашення Кредиту, визначених Кредитним договором, про що 19 червня 2012 року між цими сторонами було укладено Додаткову угоду №014/73/0025/31117/81-1-0-00/359 до кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року, умови якої передбачали реструктуризацію боргу, тобто капіталізацію простроченої заборгованості.

Станом на дату укладення цієї Додаткової угоди фактична заборгованість Позичальника за Кредитним договором, строк сплати якої настав, складає 3 727.70 дол. США, у тому числі:

- 2 737.53 дол. США - заборгованість з погашення суми кредиту;

- 990.17 дол. США - заборгованість з погашення процентів (п.1.2. Додаткової угоди).

На підставі цієї Додаткової угоди з 19 червня 2012 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв'язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів Позичальнику (п.1.3. Додаткової угоди).

Також 19 червня 2012 року ПАТ Райффайзен Банк Аваль повідомило ОСОБА_1 про те, що за кредитним договором №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року йому анульовано (прощено) заборгованість за пенею в розмірі 26 9616,38 грн. Дане повідомлення ОСОБА_1 отримав 19 червня 2012 року та ознайомився зі змістом підпункту д 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, про що поставив свій власноручний підпис.

21 червня 2012 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №014/73/0025/31117/81-1-0-00/360 до Кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року про конвертацію валютного кредиту в кредит в національній валюті (для кредитів в іноземній валюті) (надалі - Додаткова угода №2). У зв'язку з частковим достроковим погашенням Позичальником заборгованості за кредитним договором (в розмірі 30% від суми заборгованості), Кредитор та Позичальник дійшли згоди змінити валюту зобов'язань Позичальника.

Пунктом 1 Додаткової угоди №2 визначено, що станом на 21 червня 2012 року заборгованість Позичальника за Кредитом та процентами за користування Кредитом відповідно до Кредитного договору становить 4 738,58 дол. США.

З п.2 Додаткової угоди №2 вбачається, що Сторони домовились з дати укладення цієї Додаткової угоди змінити валюту заборгованості в іноземній валюті з доларів США на гривні. Розмір заборгованості в національній валюті визначається за курсом 5.05 грн. за 1 дол. США при цьому:

заборгованість в національній валюті за кредитом становить 23 929.83 грн.;

заборгованість в національній валюті по сплаті процентів за період з 15 червня 2012 року по 21 червня 2012 року - 0 грн. (за наявності заборгованості).

Сторони встановили, що з моменту зарахування на зазначений рахунок грошових коштів в національній валюті в сумах, визначених п.2 цієї Додаткової угоди, зобов'язання позичальника перед Кредитором за Кредитним договором вважаються повністю виконаними (п.3 Додаткової угоди №2).

Враховуючи виконання Позичальником умов Додаткової угоди №014/73/0025/31117/81-1-0-00/360 до кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року, зобов'язання ОСОБА_1 перед ПАТ Райффайзен Банк Аваль за Кредитним договором вважаються повністю виконаними, що сторонами визнано та підтверджується матеріалами справи.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визнанні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.600 ЦК України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюється сторонами.

Згідно ст.605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це порушує права третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідно до вимог ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Дана норма прямо не передбачає недійсності удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Як роз'яснено в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін, виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або суд визнає його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Таким чином, удавані правочини можуть бути вчинені як без будь-яких протиправних намірів, так і з метою приховування незаконного правочину. Удаваний правочин не має іншої мети, ніж приховування іншого правочину.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладена 19 червня 2012 року Додаткова угода до кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року не є припиненням зобов'язання переданням відступного, що передбачено ст.600 ЦК України, Додатковою угодою №014/73/0025/31117/81-1-0-00/360 до Кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року про конвертацію валютного кредиту в кредит в національній валюті (для кредитів в іноземній валюті), яка укладена 21 червня 2012 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник).

Не заслуговують до уваги посилання апелянта про те, що дія укладеного між ним та відповідачем кредитного договору була припинена з переданням ОСОБА_1 відступного, оскільки Додаткова угода №014/73/0025/31117/81-1-0-00/360 від 21 червня 2012 року на момент розгляду справи є чинною та засвідчує той факт, що ОСОБА_1 на підставі саме цієї угоди виконав свої зобов'язання перед ПАТ Райффайзен Банк Аваль за Кредитним договором №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року.

Таким чином, позивач не надав належних, допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що сторони, у тому числі і відповідач, підписуючи Додаткову угоду від 19 червня 2012 року за кредитним договором №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року, мали на меті укладання зовсім іншого правочину і діяли саме з такою метою.

Судом першої інстанції вірно зроблено висновок щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій ПАТ Райффайзен Банк Аваль з віднесення анульованої (прощеної) заборгованості за пенею в розмірі 269 616.38 грн. до додаткового блага, направлення інформації до податкових органів та зобов'язання у відповідності до підпункту 164.2.17 д п.164.2 ст.164 ПК України ОСОБА_1 самостійно сплатити податок з отриманого додаткового блага та припинення дії зобов'язання позивача щодо сплати податку з доходів фізичних осіб так як анульована (прощена) сума боргу за пенею не є доходом (додатковим благом) виходячи з наступного.

У відповідності до ст.164 ПК України, до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. Серед інших, досить численних податків додаткове благо, зокрема, включає в себе суми у вигляді боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п.п. д п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати.

При цьому кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Тобто, при анулюванні (прощенні) боргу, Банк повинен повідомити боржника про те, що його борг анульовано, суму, яка анулюється, а також про те, що боржник зобов'язаний сплатити податок на дохід, оскільки прощення боргу розцінюється Державною фіскальною службою як додаткове благо.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що припинення у відповідності до вимог ст. 16 ЦК України дії зобов'язання ОСОБА_1 щодо сплати податку з доходів фізичних осіб, так як анульована (прощена) сума боргу за пенею не є доходом (додатковим благом), оскільки при анулюванні (прощенні) боргу Банк повинен повідомити боржника про те, що його борг анульовано, суму, яка анулюється, а також про те, що боржник зобов'язаний сплатити податок на дохід, оскільки прощення боргу розцінюється Державною фіскальною службою як додаткове благо. Таке повідомлення мало місце, а саме АТ Райффайзен Банк Аваль 19 червня 2012 року повідомило ОСОБА_1 про те, що йому анульовано (прощено) заборгованість за пенею в розмірі 269 616.38 грн. Позивач 19 червня 2012 року отримав дане повідомлення та ознайомився зі змістом підпункту д 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, про що поставив свій власноручний підпис.

Окрім цього, Банк у власній податковій звітності повинен показати, що було здійснено прощення боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 17 листопада 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи