Постанова

від 03.10.2019 по справі 596/1702/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 596/1702/17

провадження № 61-40051св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Гусятинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Державне підприємство СЕТАМ , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Молода Ідея ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , Гусятинська державна нотаріальна контора,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 29 березня 2018 року, ухвалене у складі судді Лисюк І. О., та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 11 червня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Ходоровського М. В., Міщія О. Я., Бершадської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Гусятинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Державного підприємства СЕТАМ (далі - ДП СЕТАМ ), ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Молода Ідея (далі - ТОВ Молода Ідея ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - ПАТ Райффайзен Банк Аваль ), Гусятинська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними електронних торгів, скасування акта про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про придбання майна та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову зазначила, що на примусовому виконанні у Гусятинському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебуває виконавче провадження № 53380700 про стягнення з солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

17 серпня 2017 року у рамках цього виконавчого провадження у системі електронних торгів арештованим майном Сетам проведено електронні торги із реалізації лота № 229279 - нежитлового приміщення АДРЕСА_1, яке на праві власності належить позивачу. Організатором торгів виступило ДП СЕТАМ .

Неодноразове проведення електронних торгів з реалізації нежитлового приміщення, на яке звернуто стягнення, і відсутність у місцевих друкованих засобах масової інформації оголошення про реалізацію зазначеного нежитлового приміщення позивач вважає порушенням порядку проведення таких торгів.

Крім того, позивач вказала, що висновком Приватного підприємства ЕКСПЕРТОЦІНКА від 24 березня 2017 року визначено ринкову вартість нежитлового приміщення у розмірі 812 020 грн, проте майно реалізовано за 568 414 грн. Продаж вказаного приміщення за нижчою ціною, ніж визначено звітом, позивач вважає порушенням її прав та законних інтересів.

11 вересня 2017 року на підставі протоколу № 279596 державним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки, яким засвідчено придбання нежитлового приміщення АДРЕСА_1 ОСОБА_2

12 вересня 2017 року на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки від 11 вересня 2017 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане державним нотаріусом Гусягинської державної нотаріальної контори Тернопільської області Мороз Л. С. і зареєстроване в реєстрі за № 362, яким посвідчено його право власності на нежитлове приміщення.

22 вересня 2017 року ОСОБА_2 передав ТОВ Молода Ідея нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

Пославшись на те, що електронні торги проведені з порушенням вимог законодавства, ОСОБА_1 просила визнати недійсними електронні торги за лотом № 229279 із реалізації нежитлового приміщення № АДРЕСА_1 , проведені ДП СЕТАМ 17 серпня 2017 року та оформлені проколом № 279596 проведення електронних торгів; скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки; скасувати свідоцтво про придбання предмета іпотеки ОСОБА_2 ; витребувати нежитлове приміщення з володіння ТОВ Молода Ідея та повернути його у власність позивача.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 29 березня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання процедури проведення електронних торгів, регламентованих статтею 49 Закону України Про іпотеку .

Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 11 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 29 березня 2018 року залишено без змін .

З висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними суд апеляційної інстанції погодився, оскільки вважав, що такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 29 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 11 червня 2018 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції і постанова апеляційного суду ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням процесуального права.

На думку заявника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України Про іпотеку в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки.

Вказала, що судами не встановлено дотримання вимог законодавства щодо публікації інформації про реалізацію майна на електронних торгах.

Заявник зазначає, що суд першої інстанції та апеляційний суд не мотивували судові рішення в частині відхилення її посилань на проведення відповідачем електронних торгів шість разів.

Позиція інших учасників справи

У серпні 2018 року АТ Райффайзен Банк Аваль подало відзив на касаційну скаргу, у якому послалося на безпідставність її доводів. Вказало, що оскаржені електронні торги організовані і проведені з дотриманням вимог законодавства та жодних порушень при реалізації нежитлового приміщення не допущено.

У вересні 2018 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Яворський А. В., подав відзив на касаційну скаргу, у якому вказав, що правовідносини з реалізації заставленого майна повинні регулюватися нормативними актами, чинними на час вчинення певної процесуальної дії. Зазначив, що судами не встановлено наявність порушень законодавства, які могли вплинути на результат електронних торгів.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 рокувідкрито касаційне провадження у справі, зупинено дію рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 29 березня 2018 року та постанови апеляційного суду Тернопільської області від 11 червня 2018 року в частині скасування заходів забезпечення позову до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 лютого 2017 року постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Процик З. М. відкрито виконавче провадження № 53380700 на виконання виконавчого листа № 2-374/2011, виданого 9 вересня 2011 року Гусятинським районним судом Тернопільської області,про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості у розмірі 98 519,66 доларів США, що еквівалентно 784 748,50 грн, шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення в„– АДРЕСА_1 .

11 квітня 2017 року Гусятинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області направлено заявку № 3459/07-40/3 на реалізацію вказаного нерухомого майна, вартість якого відповідно до висновку Приватного підприємства ЕКСПЕРТОЦІНКА складає 812 020 грн.

Відповідно до змісту протоколів проведення електронних торгів № 255870 від 15 травня 2017 року та № 267028 від 3 липня 2017 року електронні торги з реалізації нежитлового приміщення № АДРЕСА_1 у вказані дати не відбулись у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів.

Протоколом проведення електронних торгів № 279596 ДП СЕТАМ від 17 серпня 2017 року встановлено проведення електронних торгів з реалізації вказаного майна за ціною 568 414 грн. Переможцем визначено ОСОБА_2

11 вересня 2017 року на підставі протоколу № 279596 заступником начальника Гусятинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Навроцькою М. М. складено акт про реалізацію предмета іпотеки, яким засвідчено придбання нежитлового приміщення АДРЕСА_1 ОСОБА_2

12 вересня 2017 року на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки від 11 вересня 2017 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане державним нотаріусом Гусягинської державної нотаріальної контори Тернопільської області Мороз Л. С. і зареєстроване в реєстрі за № 362, яким посвідчено його право власності на нежитлове приміщення.

Судами також встановлено, що 22 вересня 2017 року з метою формування Статутного капіталу ТОВ Молода ідея ОСОБА_2 , який володіє часткою, що дорівнює 80% статутного капіталу товариства та становить 568 414 грн, в межах цієї частки передав, а ТОВ Молода ідея прийняло в якості внеску до статутного капіталу нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

Згідно з витягом з Державного реєстру реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 98231426 від 22 вересня 2017 року власником вказаного нежитлового приміщення є ТОВ Молода ідея .

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Предметом позову у цій справі є визнання недійсними електронних торгів, скасування акта про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про придбання майна та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено приписами Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), згідно з яким акт про проведені електронні торги є документом, підтверджуючим виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством.

Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, за своєю правовою природою є договором.

Системний аналіз частини першої статті 650 , частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України дає підстави для висновку, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частинаперша статті 658 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до договорів купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України , зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу ).

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України Про виконавче провадження .

Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року (який набрав чинності 5 жовтня 2016 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пунктів 7 та 8Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершується у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Майно, передане на реалізацію до набрання чинності цим Законом, продовжує реалізовуватись у порядку (у тому числі за вартістю), що діяв до набрання чинності цим Законом. Якщо оцінка арештованого майна не проведена до набрання чинності цим Законом, вона проводиться в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до частини сьомої статті 51 Закону України Про виконавче провадження примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

Згідно зі статтею 41 Закону України Про іпотеку реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , з дотриманням вимог цього Закону.

Посилання заявника на те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України Про іпотеку в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки, касаційний суд відхиляє, оскільки підставою виникнення спірних правовідносин є настання певної події, а тому їх регулювання здійснюється нормою, яка чинна на момент здійснення відповідної дії.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що правовідносини з примусової реалізації заставленого майна регулюються нормативними актами, чинними на час проведення електронних торгів.

Доводи ОСОБА_1 про те, що судами не встановлено дотримання вимог законодавства щодо публікації інформації про реалізацію майна на електронних торгах, не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, так як головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, які могли вплинути на результати торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Вказаних порушень судами попередніх інстанцій не встановлено.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що не відноситься до визначених статтею 400 ЦПК України повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи, згідно з якими касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України ). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Україниє підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції і постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо поновлення дії рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його дії.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, касаційний суд відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України поновлює дію рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 29 березня 2018 року та постанови апеляційного суду Тернопільської області від 11 червня 2018 року в частині скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 29 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 11 червня 2018 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 29 березня 2018 року та постанови апеляційного суду Тернопільської області від 11 червня 2018 року в частині скасування заходів забезпечення позову.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов