Постанова

від 22.02.2022 по справі 242/2770/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 242/2770/18

провадження № 61-10061св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Футбольний клуб «Металіст» (боржник), ОСОБА_2 (стягувач),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 19 березня 2021 року у складі судді Владимирської І. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 12 травня 2021 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Мальцевої Є. Є., Пономарьової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви про заміну сторони виконавчого провадження

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 242/2770/18 за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Металіст» (далі - ПАТ «ФК «Металіст») про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 05 вересня 2018 року у справі № 242/2770/18 задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто на його користь з ПАТ «ФК «Металіст» середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 квітня 2017 року по 31 травня 2018 року у розмірі 5 117 909,20 грн.

На виконання вказаного рішення суду 08 жовтня 2018 року Селидівським міським судом Донецької області видано виконавчий лист № 242/2770/18 та постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 22 жовтня 2018 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання цього виконавчого листа.

Станом на 13 січня 2021 року рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05 вересня 2018 року не виконано, грошові кошти за цим судовим рішенням ОСОБА_3 не повернуто.

Вказував, що 31 липня 2019 року між ним і ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого він та ОСОБА_4 набули право вимоги від боржника (боржників) належного виконання зобов`язань за контрактом з ПАТ «ФК «Металіст», укладеним 30 червня 2015 року, а також рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 05 вересня 2018 року у справі № 242/2770/18, рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 11 квітня 2017 року у справі № 242/3368/16-ц та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі № 200/4922/19-а.

Оскільки він згідно з умовами зазначеного договору набув статусу нового кредитора, то ОСОБА_1 просив суд замінити на нього стягувача ОСОБА_2 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого Селидівським міським судом Донецької області 08 жовтня 2018 року, на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05 вересня 2018 року у справі № 242/2770/18 про стягнення з ПАТ «ФК «Металіст» на користь ОСОБА_2 середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 квітня 2017 року по 31 травня 2018 року у розмірі 5 117 909,20 грн.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 19 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 12 травня 2021 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що сторони договору про відступлення права вимоги від 31 липня 2019 року змінили стягувача на стадії виконання судового рішення. При цьому умовами даного договору відступлення права вимоги новому кредитору фактично надано право вимагати від боржника належного і реального виконання зобов`язань за рішенням суду. Проте, чинним законодавством уступка прав стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди не передбачена.

З урахуванням вказаного підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження немає, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, визначеному ЦПК України і Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 19 березня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 12 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про заміну сторони виконавчого провадження.

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року справі № 916/1410/19, від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11, у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10, від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин та переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Відповідно до правових висновків Верховного Суду за змістом статей 512, 1077 ЦК України розмежовано правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу. При цьому Верховний Суд зазначив, що за цесією може бути відступлено право як грошової вимоги, так і не грошової вимоги (роботи, товари, послуги), а ЦК України передбачає лише перелік зобов`язань, в яких заміна кредитора не допускається.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 05 вересня 2018 року у справі № 242/2770/18 задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ «ФК «Металіст» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнуто з ПАТ «ФК «Металіст» на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 квітня 2017 року по 31 травня 2018 року у розмірі 5 117 909,20 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 22 жовтня 2018 року відкрито виконавче провадження № 57454684 за виконавчим листом № 242/2770/18, виданим Селидівським міським судом Донецької області 08 жовтня 2018 року з виконання вищезазначеного судового рішення.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 31 липня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , з іншої сторони, ОСОБА_2 відступив у повному обсязі, а ОСОБА_5 і ОСОБА_4 набули право вимоги від боржника (боржників) належного виконання зобов`язань за контрактом з ПАТ «ФК «Металіст», укладеним 30 червня 2015 року, а також рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 05 вересня 2018 року у справі № 242/2770/18, рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 11 квітня 2017 року у справі № 242/3368/16-ц, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі № 200/4922/19-а.

Підписанням цього договору сторони підтвердили передачу ОСОБА_2 ОСОБА_1 і ОСОБА_4 усіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги у повному обсязі за основним контрактом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій виходили із того, що чинним законодавством уступка прав стягувача за рішення суду шляхом укладення цивільно-правової угоди не передбачена.

Колегія суддів не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПАТ «ФК «Металіст» про стягнення заборгованості із заробітної плати, щомісячної винагороди, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та компенсації витрат на оренду житла.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 грудня 2016 року в частині стягнення заборгованості із заробітної плати, відмови у стягненні винагороди у розмірі 180 000 доларів США скасовано, в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку і судового збору змінено.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості із заробітної плати 120 000 грн та винагороди у розмірі 180 000 доларів США задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «ФК «Металіст» на користь ОСОБА_2 3 568 604,09 грн заборгованості із заробітної плати і винагороди.

У решті вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати та винагороди відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «ФК «Металіст» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку 1 676 498,63 грн без нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Рішення в частині відмови у стягненні компенсації витрат на оренду житла залишено без змін.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Заочним рішенням Селидівського районного суду Донецької області від 05 вересня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «ФК «Металіст» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні задоволено.

Стягнуто з ПАТ «ФК «Металіст» на користь ОСОБА_2 середню заробітку плату за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 12 квітня 2017 року по 31 травня 2018 року у сумі 5 117 909,20 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП № 57454684 від 22 жовтня 2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 242/2770/18, виданого 08 жовтня 2018 року Селидівським міським судом Донецької області.

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Заяву обґрунтовано тим, що згідно договору про відступлення права вимоги від 31 липня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 відступає у повному обсязі, а ОСОБА_1 , ОСОБА_4 приймають на себе право вимоги, що належить ОСОБА_2 і стають кредиторами, зокрема, за рішенням від 05 вересня 2018 року Селидівського міського суду Донецької області по справі № 242/2770/18.

Згідно умов зазначеного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_4 одержали право (замість ОСОБА_2 ) вимагати від боржника (боржників) належного виконання зобов`язань за контрактом, судовими рішеннями, зазначеними в пункті 1.1, звертатися до суду, державних органів, а також інші права, передбачені законодавством України. Підписанням цього договору сторони підтвердили передачу ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги у повному обсязі за основним контрактом.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 515 ЦК України визначено, що заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд посилався на те, що заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора. Разом із тим, як випливає зі змісту договору про відступлення права вимоги від 31 липня 2019 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 , ОСОБА_4 право вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, розмір якої був визначений рішенням суду. При цьому системне тлумачення статей 269, 270, 515ЦК України дозволяє дійти висновку, що після ухвалення рішення суду щодо стягнення заборгованості по заробітній платі право на її стягнення може бути переуступлено, оскільки вимога носить майновий характер не пов`язаний з особою кредитора.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, судами під час розгляду справи не було враховано, що на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги від 31 липня 2019 року правонаступником ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , тому є підстави для заміни сторони виконавчого провадження.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а оскаржувані судові рішення скасувати із ухваленням нового про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 19 березня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 12 травня 2021 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Замінити стягувача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на його правонаступника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з примусового виконання виконавчого листа Селидівського міського суду Донецької області , виданого 08 жовтня 2018 року на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05 вересня 2018 року по справі № 242/2770/18 про стягнення з публічного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Металіст» на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 12 квітня 2017 року по 31 травня 2018 року у сумі 5 117 909,20 грн (п`ять мільйонів сто сімнадцять тисяч дев`ятсот дев`ять гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович