Постанова

від 21.02.2014 по справі 804/13883/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2014 р. Справа № 804/13883/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алавес Спецтранс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2013р. №0000132202, №0000122202,-

ВСТАНОВИВ :

22.10.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Алавес Спецтранс» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинах з ТОВ «Спеагроресурс» за період з 01.09.2012р. по 30.09.2012р. за наслідками якої було оформлено акт №5573/22-2/35543162 від 26.12.2013р.;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.01.2013р. №0000132202, №0000122202.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (далі - Порядок №984) в акті перевірки від 26.12.2012р. не зазначено обставин на підставі яких податковий орган вважав необхідним проведення перевірки саме про які можливі порушення з боку позивача податкового законодавства свідчить отримана податковим органом податкова інформація, у ході перевірки не витребовувались у посадових осіб позивача письмові пояснення, не складалися додатки до акту та не надавались на підпис посадовим особам позивача. Також позивач у позові посилається і на те, що висновки акту про відсутність фактичного надання послуг ТОВ «Спецігроресурс» та здійснення позивачем правочинів без мети настання реальних наслідків не відповідають фактичним обставинам, оскільки всі господарські операції за договором, зазначеним у акті перевірки, оформлено належним чином відповідними первинними документами та відображено в бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Позивач вважає, що висновки про нікчемність правочину є безпідставними, так як правочин укладений позивачем з ТОВ «Спецагроресурс» виконаний сторонами, що підтверджується податковими накладними, актами приймання наданих послуг та іншими документами у зв'язку з чим, на думку позивача, є підстави вважати дії відповідача щодо проведення невиїзної перевірки, висновків акту та винесених на їх підставі податкових повідомлень-рішень - протиправними.

Відповідач у запереченнях на позов просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що до податкової інспекції надійшла довідка ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 26.10.2012р. за результатами проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецагроресурс» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами за вересень 2012р. та відповідно до викладених обставин встановлено неможливість надання послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. ТОВ «Алавес Спецтранс» здійснювало діяльність спрямовану на ухилення від сплати податків, виключно шляхом отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету.

Відповідач 21.02.2014р. надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника податкової інспекції.

Позивач в судове засідання не з'явився, 21.02.2014р. надав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник позивача перебуває у службовому відрядженні в м. Києві.

Розглянувши вказані вище клопотання, суд не находить підстав для задоволення клопотання позивача щодо відкладення розгляду справи, оскільки доказів про знаходження представника позивача у відрядженні суду не надано, а тому заявлене клопотання є необґрунтованим.

При цьому, слід зазначити, що дана справа знаходиться у провадженні адміністративного суду з жовтня 2013р. та позивач неодноразово подавав суду клопотання про відкладення розгляду справи з різних підстав, які були задоволені судом. Також за клопотанням позивача було зупинено провадження у цій справі до 05.02.2014р., однак, будучи належним чином повідомленим про проведення судового засідання 05.02.2014р., представник позивача в судове засідання 05.02.2014р. не з'явився без поважної причини, на вимогу ухвал суду витребуваних судом документів не надав, а тому суд приходить до висновку, що у такий спосіб,позивач, зловживаючи своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні, намагається затягнути строки розгляду справи, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника податкової інспекції підлягає задоволенню з огляду на те, що право на звернення з таким клопотанням надано відповідачеві нормами ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач надав письмові заперечення на позов, а тому підстави для відмови у його задоволенні у суду відсутні.

У відповідності до вимог ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право розглянути справу у письмовому провадженні у разі якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Враховуючи наведене, належне повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, строки вирішення справи, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в письмовому провадженні згідно до вимог ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алавес Спецтранс» 13.11.2007р. зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Новоселівська, буд. 27, перебуває на обліку у ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ, копією довідки статистики та матеріалами справи (а.с. 16-17, 62-65).

У період з 24.12.2012р. по 26.12.2012р. податковою інспекцією на підставі наказу №1111 від 24.12.2012р.,п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинах з ТОВ «Спецагроресурс» за період з 01.09.2012р. по 30.09.2012р. за результатами якої складено акт № 5573/22-2/35543162 від 26.12.2012р. за висновками якого встановлено порушення позивачем, а саме:

- п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток у 3 кварталі 2012р. в загальній сумі - 176225,00 грн.;

- п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у вересні 2012р. на загальну суму 167833,33 грн.(а.с.16-31).

В подальшому, на підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 24.01.2013р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р» :

- № 0000122202 за яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 220281,25 грн., в тому числі за основним платежем - 176225 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44056,25 грн. (а.с.14);

- №0000132202 за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 209790,25 грн., в тому числі за основним платежем - 167833 грн., за штрафними санкціями - 41958,25 грн. (а.с.15).

Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку шляхом подання скарг до вищестоящих органів ДПС та за результатами розгляду скарг позивача рішеннями вказаних органів державної податкової служби скарги позивача були залишені без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення без змін (а.с.32-60).

Позивач просить визнати дії відповідача з проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача протиправними, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення посилаючись на порушення відповідачем порядку оформлення акту перевірки та вважає висновки, викладені в акті та прийняті на їх підставі оспорювані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 19-1, 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, при цьому, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, в порядку встановленому цим Кодексом.

За приписами п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові та позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій(розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законом порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У відповідності до вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України державній податковій інспекції надано право на проведення документальної позапланової перевірки за наявності таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до вимог ст.81 Податкового кодексу України підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки є непред'явлення платнику податків направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені у направленні на проведення перевірки.

Так, як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, проведення вказаної документальної позапланової виїзної перевірки позивача, передував прийнятий керівником податкової інспекції наказ за №1111 від 24.12.2012р., який разом з направленням був вручений під розпис головному бухгалтеру позивача Карпенко Наталії Вікторівні, що підтверджується змістом акту перевірки від 26.12.2012р. та не спростовано позивачем будь-якими іншими доказами(а.с.16).

При цьому, як вбачається зі змісту вказаного акту, позивач допустив до перевірки посадових осіб відповідача та надав відповідні документи на вимогу податкового інспектора для проведення перевірки за результатами якої було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача та складено акт від 26.12.2012р.

Тобто, податковою інспекцією було дотримано процедуру проведення документальної позапланової виїзної перевірки, встановлену нормами ст.75, 78, 81 Податкового кодексу України.

Окрім того, слід зазначити, що податковою інспекцією були зазначені в акті перевірки і обставини щодо перевірки, а саме: акт перевірки містить посилання на те, що перевірка проводиться згідно до вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, тобто отримання податкової інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також зазначено про те, що при прийнятті вказаного акту податковим інспектором враховується довідка ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 26.10.2012р. №179/224/38112611 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецагроресурс» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, її вид, обсяг, якість та розрахунки за період вересень 2012р.», а, отже, зазначене спростовує доводи позивача про те, що відповідачем у акті не зазначено обставин, на підставі який податковий орган прийняв рішення про проведення позапланової виїзної перевірки позивача.

Також позивачем не було надано суду доказів того, що ним у встановленому законом порядку було оспорено наказ на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 24.12.2012р. № 1111 та його визнано протиправним чи скасовано, а тому зазначене свідчить про те, що дії відповідача з проведення перевірки на підставі вказаного наказу є законними та обґрунтованими.

Правомірність дій податкової інспекції щодо проведення позапланової перевірки підтверджується також і самими діями посадових осіб позивача, які після отримання наказу та направлення на проведення перевірки допустили посадових осіб відповідача до проведення перевірки та їм були надані відповідні первинні бухгалтерські документи.

Не можуть бути прийняті до уваги судом і доводи позивача про те, що відповідачем було порушено обов'язкову процедуру оформлення результатів перевірок, встановлену Порядком № 984, а саме: не складені додатки до акту та не витребувані у позивача письмові пояснення з приводу встановлених порушень та не долучені до акту з огляду на те, що зміст акту свідчить про те, що посадові особи позивача (директор Маринкевич І.В. та бухгалтер Карпенко Н.В.) відмовилися від надання письмових пояснень по взаємовідносинах з ТОВ «Спецагроресурс» (а.с.28).

В той же час, слід зазначити, що не складання додатків до акту перевірки та не долучення їх до акту перевірки не можуть бути підставами для визнання дій податкової інспекції щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків протиправними.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм чинного податкового законодавства України та викладених вище обставин у справі, суд приходить до висновку, що здійснюючи документальну позапланову виїзну перевірку позивача, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України.

Щодо правомірності та законності формування позивачем податкового кредиту та витрат і прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 24.01.2013р. на підставі акту перевірки від 26.12.2012р., суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування вказаних оспорюваних податкових повідомлень-рішень також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, у ході судового розгляду справи позивачем не були надані відповідні докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентом позивача - з ТОВ «Спецагроресурс» за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10.07.2012р. №712.

Таким чином, судом не встановлено у ході судового розгляду справи наявності кваліфікованого персоналу, руху активів позивача, отримання прибутку за вказаною операцією позивачем, що свідчить про відсутність факту реальності вчинення господарської операції з контрагентом позивача - з ТОВ «Спецагроресурс».

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту реальності здійснення господарських операцій з вказаним вище контрагентом, який наведений в акті перевірки від 26.12.2012р.

Отже, висновки податкової інспекції в акті перевірки щодо встановлення нереальності здійснення господарської операції між ТОВ «Алавес Спецтранс» та вищевказаним контрагентом є правомірними.

При цьому, слід зазначити, що адміністративним судом з жовтня 2013р. неодноразово ухвалами суду були витребувані у позивача докази реальності здійснення господарської операції по правовідносинах з ТОВ «Спецагроресурс», ухвалою суду від 23.12.2013р. було зупинено провадження у даній справі до 05.02.2014р. з метою надання позивачеві часу для підготовки необхідних первинних бухгалтерських документів, однак станом на 21.02.2014р. відповідні документи суду не були надані без поважних причин.

За приписами ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин, визначення податковим органом позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 220281,25 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 24.01.2013р. № 0000122202 та податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 209790,25 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 24.01.2013р. № 0000132202 є законним та правомірним.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, і ч.1 статті 71 КАС України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення позивача.

Таким чином, позивач у ході судового розгляду справи не надав відповідних доказів на підтвердження реальності (фактичного) здійснення господарської операції, що підтверджує обґрунтованість висновків податкової інспекції, викладених в акті від 26.12.2012р.

За викладених обставин, у адміністративного суду відсутні підстав для визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки зазначені рішення прийняті у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується відповідна правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. №К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Алавес Спецтранс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2013р. №0000132202, №0000122202- відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили станом на 21.02.2014 року Суддя С.О. Конєва