Рішення

від 01.08.2017 по справі 910/8303/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017Справа №910/8303/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації

До Приватного підприємства Южноукраїнська фармацевтична компанія

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю Фрам Ко

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К.

Про стягнення 1 249 562,54 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Левенцов В.В.

Від відповідача: Бачинська А.Ю.

Від третьої особи на стороні позивача: Беніцька В.І., Лабатюк Я.М.

Від третьої особи на стороні відповідача: Кобець І.В., Атаманова Ю.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Южноукраїнська фармацевтична компанія про стягнення 1 295 739,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.17. порушено провадження у справі № 910/8303/17, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Фрам Ко , розгляд справи призначено на 12.06.17.

В судовому засіданні 12.06.17. відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

За результатами судового засідання 12.06.17. розгляд справи було відкладено на 11.07.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

11.07.17. третьою особою через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

11.07.17. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 11.07.17. було оголошено перерву до 20.07.17.

19.07.17. третьою особою через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 20.07.17. відповідачем підтримано клопотання Приватного підприємства Южноукраїнська фармацевтична компанія та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. , які надійшли до суду 19.07.17., про залучення до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. .

В судовому засіданні 20.07.17. судом залучено до участі в справі № 910/8303/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. , про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 20.07.17. відповідачем було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 20.07.17. позивачем підтримано подану ним 20.07.17. через відділ діловодства суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 249 562,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.17. казану заяву було прийнято судом, в судовому засіданні 20.07.17. було оголошено перерву до 25.07.17.

24.07.17. третьою особою на стороні позивача було подано письмові пояснення по справі.

25.07.17. третьою особою на стороні відповідача подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 25.07.17. оголошено перерву до 28.07.17.

26.07.17. третьою особою на стороні позивача було подано письмові пояснення по справі.

28.07.17. третьою особою на стороні відповідача подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 28.07.17. судом винесено на розгляд учасників судового процесу клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/8303/17, подане 24.07.17.

Відповідачем та третьою особою на стороні відповідача вказане клопотання підтримано.

Позивач та третя особа на стороні позивача проти задоволення зазначеного клопотання заперечували, з врахуванням поданих 25.07.17. третьою особою на стороні позивача письмових заперечень.

Розглянувши в судовому засіданні 28.07.17. клопотання Приватного підприємства Южноукраїнська фармацевтична компанія про зупинення провадження у справі № 910/8303/17 до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/11565/17 Господарського суду міста Києва, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Клопотання обґрунтовано тим, що предметом спору у справі № 910/11565/17 є визнання недійсним договору про надання послуги факторингу № Ф210317/4 від 21.03.17., на якому ґрунтуються вимоги позивача в даній справі.

Відповідно до приписів ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Отже, пункт 1 вказаної норми передбачає право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству; тобто, мається на увазі ситуація, коли позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним, а лише ґрунтується на договорі, який суд може визнати недійсним в силу наведеної вимоги.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з договору № Ф210317/4 від 21.03.17. про надання послуги факторингу суд, у будь-якому випадку, має перевірити правомірність цього договору.

Обставини даної справи суд може встановити самостійно в межах її розгляду, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову щодо збирання та оцінки доказів.

Додатково суд відзначає, що після прийняття судового рішення у справі № 910/11565/17 Господарського суду міста Києва жодна із сторін не позбавлена права звернутись у даній справі з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, якщо певна обставина, встановлена вказаним рішенням суду матиме істотне значення для прийняття іншого рішення у даній справі, ніж те буде прийняте за наслідками розгляду спору по суті.

В судовому засіданні 28.07.17. було оголошено перерву до 01.08.17.

В судовому засіданні 01.08.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував, третьою особою на стороні позивача підтримано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації , третя особа на стороні відповідача проти позову заперечувала.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/8303/17.

В судовому засіданні 01.08.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 24.12.14. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (постачальник) та Приватним підприємством Южноукраїнська фармацевтична компанія (покупець) було укладено договір поставки товару № 1798, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно п. 1.3 договору № 1798 від 24.12.14. загальна сума договору визначається фактичною сумарною вартістю товару, що був поставлений згідно цього договору за весь строк його дії.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.14. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не виявила бажання його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний рік (п.8.1 договору № 1798 від 24.12.14.).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 1798 від 24.12.14. як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України для виникнення у відповідача та третьої особи на стороні позивача взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.

За приписами зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

За умовами п. 1.2 договору № 1798 від 24.12.14. загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами у видаткових накладних. Постачання товару здійснюється партіями. Партією товару є товар, наведений в одній видатковій накладній.

Пунктом 2.1 укладеного між відповідачем та третьою особою договору визначено, що поставка товару здійснюється шляхом доставки продукції за адресою, вказаною покупцем, або на умовах самовивозу.

Отримання товару здійснюється уповноваженою на це особою покупця. Повноваження особи підтверджуються довіреністю (п. 2.4 договору № 1798 від 24.12.14.).

Наразі, за твердженнями позивача та третьої особи на стороні позивача, на виконання умов договору № 1798 від 24.12.14. Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" було поставлено, а відповідачем прийнято у період з 16.02.17. по 21.03.17. товар, а саме лікарські засоби, вироби медичного призначення на загальну суму 1 295 739,64 грн., на підтвердження чого до матеріалів представлено відповідні товарно-транспортні накладні.

Факт поставки товару на вказану суму 1 295 739,64 за договором № 1798 від 24.12.14. відповідачем не заперечується.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За умовами п. 4.2. договору № 1798 від 24.12.14. розрахунки за товар здійснюються у в безготівковій, або готівковій формі відповідно до законодавства.

Пунктом 4.1. вказаного правочину визначено, що строк оплати товару, сума кожної поставки, вказуються у накладних.

З представлених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних вбачається, що строк оплати за ними встановлено 28 днів з моменту одержання товару та 21 день з моменту одержання товару.

Отже, виходячи з умов договору № 1798 від 24.12.14., товарно-транспортних накладних, та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що строк виконання покупцем свого обов'язку з оплати отриманого у період з 16.02.17. по 21.03.17. товар, а саме лікарські засоби, вироби медичного призначення на загальну суму 1 295 739,64 грн. є таким, що настав.

Проте, за твердженнями третьої особи на стороні позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем належним чином та в повному обсязі свої грошові обов'язки за договором 1798 від 24.12.14. виконано не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" в сумі 1 295 739,64 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує, що право вимоги до Приватного підприємства Южноукраїнська фармацевтична компанія на суму 1 295 739,64 грн. виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" на підставі договору № Ф210317/4 від 21.03.17. надання послуги факторингу.

Як вказувалось судом, за змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 ст. 1079 Цивільного кодексу України встановлено, що фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовою послугою є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальності вартості фінансових активів.

За своєю природою договір факторингу є оплатним, тобто договором, в якому обов'язку однієї сторони вчинити певну дію з надання певного блага кореспондує такий самий зустрічний обов'язок іншої сторони. Оплатність договору факторингу має імперативний характер, що зумовлюється змістом глави 73 Цивільного кодексу України. Отже, фактор за надання фінансової послуги завжди має отримувати від клієнта плату.

Судом встановлено, що 21.03.17. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (клієнт) було укладено договір № Ф210317/4 про надання послуги факторингу, відповідно до п. 1.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 1 295 739,64 грн. у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право вимоги за договором поставки № 1798 від 24.12.14. до Приватного підприємства Южноукраїнська фармацевтична компанія в розмірі 1 295 739,64 грн.

За умовами п. 2.1 договору № Ф210317/4 від 21.03.17. винагорода фактора дорівнює 5% від суми відступленої грошової вимоги, визначеної у п. 1.1 договору. Фактор сплачує клієнтові у строк до 01.07.17. шляхом перерахування на його банківський рахунок грошові кошти в сумі 1 230 952,65 грн.

Договір № Ф210317/4 від 21.03.17. вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у разі наявності). Строк цього договору складає 1 рік на починає свій перебіг з моменту, визначеного у п. 6.1 договору, та закінчується 21.03.18. (п. п. 6.1, 6.2 договору № Ф210317/4 від 21.03.17.).

У додатку № 1 до договору № Ф210317/4 від 21.03.17. контрагентами (позивачем та третьою особою на стороні позивача) було погоджено перелік вимог, які передаються фактору за договором № Ф210317/4 від 21.03.17.

У додатку № 2 до договору № Ф210317/4 від 21.03.17. сторонами визначено, що вимоги передаються у строк в три робочі дні з дати підписання договору № Ф210317/4 від 21.03.17.

Наразі, судом прийнято до уваги, що станом на момент укладання договору № Ф210317/4 від 21.03.17. позивач мав свідоцтво ФК № 568 від 07.05.15. про реєстрацію як фінансової установи, що вказує на наявність у останнього права на надання послуг факторингу згідно приписів ст. 1079 Цивільного кодексу України.

Отже, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № Ф210317/4 від 21.03.17. в якості належної підстави у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України для виникнення у позивача права вимоги до відповідача в розмірі 1 295 739,64 грн.

Як вбачається з опису вкладення у цінний лист № 0100150272623 від 11.05.17., 11.05.17. позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення від 10.05.17. № 21/03 про відступлення права вимоги за договором № 1798 від 24.12.14., яке містило вимогу про сплату заборгованості в сумі 1 295 739,64 грн. у триденний строк з дати отримання вказаного повідомлення.

Судом встановлено, що 26.04.17. відповідач перерахував третій особі на стороні позивача грошові кошти у сумі 46 177,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1426 від 26.04.17.

Приписами ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З огляду на зазначене, сплата відповідачем на користь третьої особи на стороні позивача 46 177,10 грн. є належним виконанням у розумінні статті 516 ЦК України.

Вказане позивачем та третьою особою на стороні позивача не заперечується, з огляду на що позивачем пред'явлено до стягнення (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог) 1 249 562,54 грн. (1 295 739,64 грн. - 46 177,10 грн.).

Далі, в обґрунтування заперечень проти позову відповідачем та третьою особою на стороні відповідача наголошено на тому, що 02.01.17. між третьою особою на стороні відповідача (постачальник) і третьою особою на стороні позивача (покупець) було укладено договір постачання № 4/17, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного призначення, косметичні засоби (товар) у кількості, асортименті і по цінах згідно накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору постачання. Станом на 14.04.17. заборгованість третьої особи на стороні позивача перед третьою особою на стороні відповідача за поставлений товар становила 7 654 172,37 грн. 27.03.17. третьою особою на стороні відповідача (кредитор) і відповідачем (поручитель) укладено договір поруки № б/н, відповідно до якого відповідач зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання третьою особою на стороні позивача своїх зобов'язань за договором постачання № 4/17 від 02.01.17. в сумі 1 250 000,00 грн., у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за договором постачання № 4/17 від 02.01.17. поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Оскільки 18.04.17. відповідач отримав вимогу третьої особи на стороні відповідача про сплату коштів у сумі 1 250 000 грн., то про надходження такої вимоги кредитора відповідачем було повідомлено третю особу на стороні позивача листом від 20.04.17. та на виконання договору поруки № б/н від 23.07.17. та договору постачання № 4/17 від 02.01.17., відповідачем було сплачено кредитору 1 250 000,00 грн. платіжним дорученням № 670 від 24.04.17. З урахуванням приписів ст. 556 ЦК України Приватне підприємство Южноукраїнська фармацевтична компанія та Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. дійшли висновку, що станом на 24.04.17. існувала заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко перед відповідачем на суму 1 250 000,00 грн., з огляду на що відповідачем було направлено третій особі на стороні позивача заяву № 45 від 24.04.17. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 250 000 грн., а тому, за твердженням відповідача відсутні підстави для задоволення позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а заперечення відповідача та третьої особи на стороні відповідача - юридично неспроможними, виходячи з наступних підстав.

Щодо призначення платежу за платіжним дорученням № 670 від 24.04.17., яке за твердженням відповідача та третьої особи на стороні відповідача було уточнено з оплата за медикаменти зг.договору поруки № б/н від 27.03.2017р. на оплата згідно вимоги від 18.04.2017 року та договору поруки від 27.03.2017 р. без ПДВ , суд відзначає, що третьою особою на стороні відповідача було направлено відповідачу не єдину вимогу датовану 18.04.17., а між третьою особою на стороні відповідача і відповідачем було укладено не один укладено договір поруки № б/н датований 27.03.17.

Таким чином, додане до матеріалів справи платіжне доручення № 670 від 24.04.17не є належним доказом виконання умов доданого до матеріалів даної справи договору поруки № б/н від 27.03.17.

Окремим способом припинення правовідношення є зарахування (ст. ст. 603, 604, 605 ЦК України).

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.

Таким чином, за змістом статей 203 ГК України, 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим припущення про можливість зарахування підлягає спростуванню у тому чи іншому випадку стороною, яка отримала заяву про зарахування. Предметом доказування такого спростування буде достатньо обґрунтоване посилання на обставину, яка робить вимогу непридатною до зарахування.

Зарахування є односторонньою угодою, для нього достатньо заяви однієї сторони.

Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (п. 31 інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211 Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України ).

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду (вказана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.03.06. у справі № 8/600).

При цьому, судом враховано, що між сторонами існує спір щодо наявності обов'язку сплатити заборгованість за поставлений товар, а направлення Приватним підприємством Южноукраїнська фармацевтична компанія заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє відповідно до закону його обов'язку щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отриманий за договором № 1798 від 24.12.14. товар. (аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 12.06.13. у справі № 5011-30/15848-2012).

З огляду на викладене, відсутні підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 250 000,00 грн.

За таких обставин, виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що висловлені відповідачем заперечення, не спростовують висновків суду стосовно виникнення у позивача на підставі договору № Ф210317/4 від 21.03.17. права вимоги до Приватного підприємства Южноукраїнська фармацевтична компанія згідно договору поставки товару № 1798 від 24.12.14. на суму 1 249 562,54 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, за висновками суду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" до Приватного підприємства Южноукраїнська фармацевтична компанія про стягнення 1 249 562,54 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Южноукраїнська фармацевтична компанія (04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, б. 15-А; ідентифікаційний код 31979370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейське бюро реструктуризації (04119, м. Київ, вул. Якіра, б. 10-А, офіс 12; ідентифікаційний код 39704618) 1 249 562 (один мільйон двісті сорок дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 54 коп. заборгованості та 18 743 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок три) грн. 44 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.08.17.

Суддя Т.М. Ващенко