Постанова

від 18.10.2017 по справі 910/8303/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2017 р. Справа№ 910/8303/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників:

від позивача: Сиротін Д.В. - за довіреністю;

від відповідача: Бачинська А.Ю. - за довіреністю;

від третьої особи 1: Лабатюк Я.М. - за довіреністю;

від третьої особи 2: Кобець І.В. - за довіреністю; Атаманова Ю.Є. - за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2017 (дата підписання 03.08.2017)

у справі № 910/8303/17 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

до Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К."

про стягнення 1 249 562,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" про стягнення 1 295 739,64 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2017 порушено провадження у справі № 910/8303/17, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2017 залучено до участі у справі № 910/8303/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К.".

20.07.17 до господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 249 562,54 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2017 вказану заяву було прийнято судом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/8303/17 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" 1 249 562 грн. 54 коп. заборгованості та 18 743 грн. 44 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Южноукраїнська фармацевтична компанія" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/8303/17 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2017 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Яковлєва М.Л., Чорної Л.В. прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/8303/17 до провадження, розгляд справи призначено на 04.10.2017.

02.10.2017 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких товариство просить суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

03.10.2017 через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржене рішення без змін.

04.10.2017 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких товариство просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

04.10.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення по справі.

В судовому засіданні 04.10.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 18.10.2017.

В судовому засіданні 18.10.2017 представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили суд її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача заперечили проти апеляційної скарги та просили суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (постачальник) та Приватним підприємством "Южноукраїнська фармацевтична компанія" (покупець) було укладено договір поставки товару № 1798, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно п. 1.3 договору № 1798 від 24.12.2014 загальна сума договору визначається фактичною сумарною вартістю товару, що був поставлений згідно цього договору за весь строк його дії.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2014. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не виявила бажання його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний рік (п.8.1 договору № 1798 від 24.12.14.).

За умовами п. 1.2 договору № 1798 від 24.12.2014 загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами у видаткових накладних. Постачання товару здійснюється партіями. Партією товару є товар, наведений в одній видатковій накладній.

Пунктом 2.1 укладеного між відповідачем та третьою особою договору визначено, що поставка товару здійснюється шляхом доставки продукції за адресою, вказаною покупцем, або на умовах самовивозу.

Отримання товару здійснюється уповноваженою на це особою покупця. Повноваження особи підтверджуються довіреністю (п. 2.4 договору № 1798 від 24.12.2014.).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 1798 від 24.12.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" було поставлено, а відповідачем прийнято у період з 16.02.2017 по 21.03.2017 товар, а саме лікарські засоби, вироби медичного призначення на загальну суму 1 295 739,64 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи представлено відповідні товарно-транспортні накладні.

Факт поставки товару на вказану суму 1 295 739,64 за договором № 1798 від 24.12.2014 відповідачем не заперечується.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п. 4.2. договору № 1798 від 24.12.2014 розрахунки за товар здійснюються у в безготівковій, або готівковій формі відповідно до законодавства.

Пунктом 4.1. вказаного правочину визначено, що строк оплати товару, сума кожної поставки, вказуються у накладних.

З наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних вбачається, що строк оплати за ними встановлено 28 днів з моменту одержання товару та 21 день з моменту одержання товару.

Отже, виходячи з умов договору № 1798 від 24.12.2014, товарно-транспортних накладних, та вимог чинного законодавства, строк виконання покупцем свого обов'язку з оплати отриманого у період з 16.02.17 по 21.03.17 товару, а саме лікарські засоби, вироби медичного призначення на загальну суму 1 295 739,64 грн. є таким, що настав.

21.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (клієнт) було укладено договір № Ф210317/4 про надання послуги факторингу, відповідно до п. 1.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 1 295 739,64 грн. у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право вимоги за договором поставки № 1798 від 24.12.2014 до Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" в розмірі 1 295 739,64 грн.

За умовами п. 2.1 договору № Ф210317/4 від 21.03.2017 винагорода фактора дорівнює 5% від суми відступленої грошової вимоги, визначеної у п. 1.1 договору. Фактор сплачує клієнтові у строк до 01.07.2017 шляхом перерахування на його банківський рахунок грошові кошти в сумі 1 230 952,65 грн.

Договір № Ф210317/4 від 21.03.2017 вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у разі наявності). Строк цього договору складає 1 рік на починає свій перебіг з моменту, визначеного у п. 6.1 договору, та закінчується 21.03.18 (п. п. 6.1, 6.2 договору № Ф210317/4 від 21.03.2017.).

У додатку № 1 до договору № Ф210317/4 від 21.03.2017 контрагентами (позивачем та третьою особою на стороні позивача) було погоджено перелік вимог, які передаються фактору за договором № Ф210317/4 від 21.03.2017.

У додатку № 2 до договору № Ф210317/4 від 21.03.2017 сторонами визначено, що вимоги передаються у строк в три робочі дні з дати підписання договору № Ф210317/4 від 21.03.2017.

Судом встановлено, що станом на момент укладання договору № Ф210317/4 від 21.03.2017 позивач мав свідоцтво ФК № 568 від 07.05.2015 про реєстрацію як фінансової установи, що вказує на наявність у останнього права на надання послуг факторингу згідно приписів ст. 1079 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 ст. 1079 Цивільного кодексу України встановлено, що фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовою послугою є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальності вартості фінансових активів.

За своєю природою договір факторингу є оплатним, тобто договором, в якому обов'язку однієї сторони вчинити певну дію з надання певного блага кореспондує такий самий зустрічний обов'язок іншої сторони. Оплатність договору факторингу має імперативний характер, що зумовлюється змістом глави 73 Цивільного кодексу України. Отже, фактор за надання фінансової послуги завжди має отримувати від клієнта плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав 11.05.2017 на адресу відповідача повідомлення від 10.05.2017 № 21/03 про відступлення права вимоги за договором № 1798 від 24.12.2014, яке містило вимогу про сплату заборгованості в сумі 1 295 739,64 грн. у триденний строк з дати отримання вказаного повідомлення.

26.04.2017 відповідач перерахував третій особі на стороні позивача грошові кошти у сумі 46 177,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1426 від 26.04.17.

Приписами ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З огляду на зазначене, сплата відповідачем на користь третьої особи на стороні позивача 46 177,10 грн. є належним виконанням у розумінні статті 516 ЦК України і за таких обставин позивачем пред'явлено до стягнення (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог) 1 249 562,54 грн. (1 295 739,64 грн. - 46 177,10 грн.).

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що 02.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (покупець) було укладено договір постачання № 4/17, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного призначення, косметичні засоби (товар) у кількості, асортименті і по цінах згідно накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору постачання.

Станом на 14.04.2017 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." за поставлений товар становила 7 654 172,37 грн.

27.03.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (кредитор) і відповідачем (поручитель) укладено договір поруки № б/н, відповідно до якого відповідач зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" своїх зобов'язань за договором постачання № 4/17 від 02.01.17 в сумі 1 250 000,00 грн.; у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Оскільки, 18.04.2017 відповідач отримав вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." про сплату коштів у сумі 1 250 000 грн., то про надходження такої вимоги кредитора відповідачем було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" листом від 20.04.2017 та на виконання договору поруки № б/н від 23.07.2017 та договору постачання № 4/17 від 02.01.2017, відповідачем було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." 1 250 000,00 грн. платіжним дорученням № 670 від 24.04.2017.

З урахуванням приписів ст. 556 ЦК України Приватне підприємство "Южноукраїнська фармацевтична компанія" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." дійшли висновку, що станом на 24.04.2017 існувала заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" перед відповідачем на суму 1 250 000,00 грн., з огляду на що відповідачем було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" заяву № 45 від 24.04.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 250 000 грн., а тому, за твердженням відповідача відсутні підстави для задоволення позову.

Окремим способом припинення правовідношення є зарахування (ст. ст. 603, 604, 605 ЦК України).

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.

Таким чином, за змістом статей 203 ГК України, 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим припущення про можливість зарахування підлягає спростуванню у тому чи іншому випадку стороною, яка отримала заяву про зарахування. Предметом доказування такого спростування буде достатньо обґрунтоване посилання на обставину, яка робить вимогу непридатною до зарахування.

Зарахування є односторонньою угодою, для нього достатньо заяви однієї сторони.

Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (п. 31 інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду (вказана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2006. у справі № 8/600).

Колегія суддів зазначає, що до дати укладення договору факторингу (21.03.2017), за яким було відступлено фактору - "Фінансовій компанії "Європейське бюро реструктуризації" право грошової вимоги у зобов'язанні за договором поставки № 1798 від 24.12.2014 та здійснюється стягнення заборгованості на користь позивача, у відповідача не було прав кредитора у зобов'язанні за договором постачання № 4/17 від 02.01.2017.

Так, станом на 21.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" фактично передало Фактору (позивачу у справі) своє право грошової вимоги до боржника (відповідача у справі) у зобов'язанні за Договором поставки товару №1798 від 24.12.2014 на загальну грошову суму 1 295 739,64 грн.

Станом на 24.04.2017, яка є датою складання відповідачем заяви про зарахування зустрічних вимог з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" на суму 1 250000,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" вже не мало до зарахування з відповідачем грошових вимог у зобов'язанні за договором поставки товару №1798 від 24.12.2014, які б підлягали зарахуванню, як зустрічні з грошовими вимогами у зобов'язанні за договором постачання від 02.01.2017 №4/17.

Таким чином, була відсутня обов'язкова умова для зарахування, а саме зустрічний характер вимог, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим.

Крім того, слід зазначити про те, що договір поруки був укладений з порушенням інтересів і прав Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко як боржника за договором постачання, оскільки пункт 8.2 вказаного правочину містить чітку заборону без письмової згоди передавати права за договором постачання (жодна із сторін не має права передавати свої права за договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони).

При цьому, між сторонами існує спір щодо наявності обов'язку сплатити заборгованість за поставлений товар, а направлення Приватним підприємством "Южноукраїнська фармацевтична компанія" заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє відповідно до закону його обов'язку щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отриманий за договором № 1798 від 24.12.2014 товар (аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2013 у справі № 5011-30/15848-2012).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 250 000,00 грн. у розумінні статті 601 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" до Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" про стягнення 1 249 562,54 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/8303/17.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/8303/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/8303/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8303/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В. Чорна