Постанова

від 17.04.2018 по справі 910/8303/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/8303/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації",

представник - Сиротін Д.В. (довіреність від 05.01.2018)

відповідач - Приватне підприємство "Южноукраїнська фармацевтична компанія",

представник - адвокат Бачинська А.Ю. (довіреність від 18.08.2017)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко",

представник - адвокат Беніцька В.І. (ордер серії КС №383265 від 16.04.2018)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К."

представники - адвокат Кобець І.В. (довіреність №03/01/2018-2-Юн від 03.01.2018), адвокат Спєров Д.К. (довіреність №03/01/2018-5-Юн від 03.01.2018)

розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 18.10.2017

у складі колегії суддів: Корсакова Г.В. (головуючий), Яковлєв М.Л., Чорна Л.В.

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.08.2017

у складі судді Ващенко Т.М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

про стягнення 1 249 562, 54 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 27.10.2017 через Київський апеляційний господарський суд Приватне підприємство "Южноукраїнська фармацевтична компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №910/8303/17 в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції до 15.12.2017.

2. 23.11.2017 матеріали справи №910/8303/17 Господарського суду міста Києва разом з касаційною скаргою Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" надіслано до Вищого господарського суду України.

3. На момент набрання чинності 15.12.2017 ГПК України в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 питання про можливість прийняття до провадження касаційної скарги Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №910/8303/17 Вищим господарським судом України не вирішено.

4. 03.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа №910/8303/17 Господарського суду міста Києва передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/8303/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями від 12.02.2018.

6. Третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду у даній справі. Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі оскаржувані рішення судів.

7. На розгляд суду касаційної інстанції винесено проблему застосування положень статей 512, 601, 1085 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" про стягнення 1 295 739, 64 грн.

8.1. 24.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (постачальник) та Приватним підприємством "Южноукраїнська фармацевтична компанія" (покупець) було укладено договір поставки товару №1798, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби) та інше (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

8.2. Згідно з пунктами 1.3, 8.1 договору №1798 від 24.12.2014, загальна сума договору визначається фактичною сумарною вартістю товару, що був поставлений відповідно до цього договору за весь строк його дії. Даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2014. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не виявила бажання його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний рік.

8.3. На виконання умов договору №1798 від 24.12.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (далі - третя особа на стороні позивача, ТОВ "Фрам Ко") було поставлено, а відповідачем прийнято за період з 16.02.2017 по 21.03.2017 товар (лікарські засоби, вироби медичного призначення) на загальну суму 1 295 739, 64 грн.

8.4. Пунктом 4.1. зазначеного правочину визначено, що строк оплати товару, сума кожної поставки, вказуються у накладних. За умовами пункту 4.2. договору №1798 від 24.12.2014, розрахунки за товар здійснюються у безготівковій або готівковій формі відповідно до законодавства.

8.5. Позивачем зазначено, що виходячи з умов договору №1798 від 24.12.2014, товарно-транспортних накладних, строк виконання покупцем свого обов'язку з оплати отриманого у період з 16.02.2017 по 21.03.2017 товару, а саме лікарських засобів, виробів медичного призначення на загальну суму 1 295 739,64 грн., є таким, що настав.

8.6. 21.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (клієнт) укладено договір №Ф210317/4 про надання послуги факторингу, відповідно до пункту 1.1. якого, фактор передав грошові кошти на суму 1 295 739, 64 грн. у розпорядження клієнта, а клієнт відступив факторові своє право вимоги за договором поставки №1798 від 24.12.2014 до Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" на суму 1 295 739, 64 грн.

8.7. За умовами пункту 2.1. договору №Ф210317/4 від 21.03.2017, винагорода фактора дорівнює 5% від суми відступленої грошової вимоги, визначеної у пункті 1.1. договору. Фактор сплачує клієнтові у строк до 01.07.2017 шляхом перерахування на його банківський рахунок грошові кошти на суму 1 230 952, 65 грн.

8.8. Договір №Ф210317/4 від 21.03.2017 вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у разі наявності). Строк цього договору складає 1 рік, починає свій перебіг з моменту, визначеного у пункті 6.1. договору та закінчується 21.03.2018 (пункти 6.1., 6.2. договору №Ф210317/4). Додатком №1 до договору №Ф210317/4 від 21.03.2017 контрагентами (позивачем та третьою особою на стороні позивача) погоджено перелік вимог, які передаються фактору за договором №Ф210317/4 від 21.03.2017.

8.9. Додатком № 2 до договору №Ф210317/4 від 21.03.2017 сторонами визначено, що вимоги передаються у строк в три робочі дні з дати підписання договору №Ф210317/4 від 21.03.2017.

8.10. Позивач надіслав 11.05.2017 на адресу відповідача повідомлення від 10.05.2017 №21/03 про відступлення права вимоги за договором №1798 від 24.12.2014 з вимогою про сплату заборгованості на суму 1 295 739, 64 грн. у триденний строк з дати його отримання.

8.11. Позивач зазначив, що 26.04.2017 відповідач перерахував третій особі на стороні позивача 46 177, 10 грн. згідно з платіжним дорученням №1426 від 26.04.2017. З огляду на таке, позивачем пред'явлено до стягнення (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог) 1 249 562, 54 грн. (1 295 739, 64 грн. - 46 177, 10 грн.).

8.12. Позивач обґрунтовував свій позов набуттям права вимоги до Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" на суму 1 295 739, 64 грн., що виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" за договором факторингу №Ф210317/4 від 21.03.2017.

Короткий зміст рішення першої інстанції

9. 01.08.2017 Господарським судом міста Києва позов задоволено повністю, стягнено з Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" 1 249 562, 54 грн. заборгованості та 18 743, 44 грн. судового збору.

9.1. Рішення суду мотивоване тим, що з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд прийняв до уваги договір №Ф210317/4 від 21.03.2017 як належну підставу в розумінні статті 11 ЦК України, що обґрунтовує виникнення у позивача права вимоги до відповідача 1 295 739, 64 грн.

9.2. Судом встановлено, що згідно з описом вкладення у цінний лист №0100150272623 від 11.05.2017, позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення від 10.05.2017 №21/03 про відступлення права вимоги за договором №1798 від 24.12.2014, яке містило вимогу про сплату заборгованості на суму 1 295 739, 64 грн. у триденний строк з дати отримання вказаного повідомлення.

9.3. Судом встановлено, що 02.01.2017 між третьою особою на стороні відповідача (як постачальником) та третьою особою на стороні позивача (як покупецем) було укладено договір постачання №4/17, відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця лікарські засоби та вироби медичного призначення. Станом на 14.04.2017 заборгованість третьої особи на стороні позивача перед третьою особою на стороні відповідача за поставлений товар становила 7 654 172, 37 грн. Третьою особою на стороні відповідача (як кредитором) та відповідачем (як поручителем) 27.03.2017 укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач прийняв на себе зобов'язався за виконання третьою особою на стороні позивача своїх зобов'язань за договором постачання №4/17 від 02.01.2017 на суму 1 250 000 грн.

9.4. Суд встановив, що 18.04.2017 відповідач отримав вимогу третьої особи на стороні відповідача про сплату коштів на суму 1 250 000 грн., повідомив про її надходження третю особу на стороні позивача листом від 20.04.2017 та на виконання договору поруки від 23.07.2017 та договору постачання №4/17 від 02.01.2017, сплатив кредитору 1 250 000 грн. платіжним дорученням №670 від 24.04.2017.

9.5. Судом встановлено, що 24.02.2017 відповідач повідомив третю особу на стороні позивача заявою №45 від 24.04.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 250 000 грн. за договорами №4/17 від 02.01.2017 та №1798 від 24.12.2014 відповідно до статті 556 ЦК України.

9.6. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, платіжне доручення №670 від 24.04.2017 не є належним доказом виконання умов доданого до матеріалів даної справи договору поруки від 27.03.2017, а також про те, що третьою особою на стороні відповідача було направлено відповідачу не єдину вимогу, датовану 18.04.2017.

9.7. Судом відзначено, що між сторонами існує спір щодо наявності обов'язку сплатити заборгованість за поставлений товар за договором №1798 від 24.12.2014, а надіслання відповідачем заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє відповідно до закону його обов'язку щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отриманий за договором №1798 від 24.12.2014 товар, підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 250 000 грн. відсутні, оскільки на момент їх перерахування третя особа на стороні позивача уже відступила позивачу свої права вимоги, а тому їх не можна вважати безспірними і такими, за якими може бути проведено зарахування зустрічних вимог в порядку статті 556 ЦК України, тому задовольнив вимоги про стягнення спірної суми з відповідача на користь позивача.

9.8. Приймаючи рішення суд керувався приписами статей 509, 526, 601, 602, 603, 1077, 1078 ЦК України, 203 ГК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

10. 18.10.2017 Київський апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія", а рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 - без змін.

10.1. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з правильністю оцінки та повнотою встановлення обставин справи судом першої інстанції та з його висновками, зазначив, що за змістом статей 203 ГК України та 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

10.2. Суд зазначив, що станом на 21.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" фактично передало фактору своє право грошової вимоги до боржника у зобов'язанні за Договором поставки товару №1798 від 24.12.2014 на загальну грошову суму 1 295 739, 64 грн. Станом на 24.04.2017, яка є датою оплати спірної суми 1 250 000 грн. відповідачем, як поручителем, на користь третьої особи на стороні відповідача та датою повідомлення третьої особи на стороні позивача про зарахування зустрічних вимог за договором постачання та поруки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" вже не мало до зарахування з відповідачем грошових вимог у зобов'язанні за договором поставки товару №1798 від 24.12.2014, які б підлягали зарахуванню, оскільки вони були відступлені позивачу за договором факторингу від 21.03.2017.

10.3. З огляду на таке, суд зробив висновок, що була відсутня обов'язкова умова для зарахування, а саме зустрічний характер вимог, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідача)

11. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що висновки судів про те, що договір поруки, укладений 27.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." та Приватним підприємстврм "Южноукраїнська фармацевтична компанія", не виконаний суперечить вимогам статей 517, 544, 545, 556 ЦК України.

11.1. Також відповідач наголошує на тому, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." та Приватним підприємством "Южноукраїнська фармацевтична компанія укладений лише один договір поруки від 27.03.2017, на виконання якого відповідачем було сплачено 1 250 000 грн. платіжним дорученням №670 від 24.04.2017.

11.2. Скаржник зазначає, що договір надання послуг факторингу №Ф210317/4 укладено 21.03.2017, однак, повідомлення про відступлення права грошової вимоги направлено відповідачу лише 11.05.2017. Оскільки відповідача не було повідомлено своєчасно про укладення договору про надання послуг факторингу №Ф210317/4 від 21.03.2017, виконання відповідачем обов'язку за договором поставки товару №1798 від 24.12.2014 Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" є належним виконанням, тому при прийнятті судових рішень порушено норми статей 512, 601, 1085 ЦК України та статті 203 ГК України.

Доводи інших учасників справи

12. Позивач у відзиві зазначає, що висновки судів в частині зарахування зустрічних однорідних вимог є такими, що відповідають нормам матеріального права (статей 601 -603, статті 1082 ЦК України). Товариство обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" також погоджується з висновками судів. Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." у відзиві посилається на неправильне тлумачення судами норм статей 512, 516, 1085 ЦК України та просить задовольнити касаційну скаргу.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

13. Цивільний кодекс України

Частина 2 статті 516 - якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частина 1 статті 601 - зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Стаття 603 - у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Стаття 712 - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частини 1, 2 статті 692 - продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 1077 - за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Стаття 1082 - боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Частина 1 статті 1085 - якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

14. Господарський кодекс України

Частина 3 статі 203 - господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

15. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що порушені у касаційній скарзі питання щодо правильності застосування норм матеріального права, а саме статей 512, 516, 601, 1085 ЦК України та статті 203 ГК України можуть бути предметом касаційного розгляду. Виходячи з меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, Суд вважає за можливе надати юридичну оцінку фактам, встановленим оскаржуваними судовими рішеннями при розгляді позовних вимог у даній справі та прийняти рішення, виходячи з власних юридичних висновків касаційного суду.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

16. За змістом статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

17. Згідно з частиною 2 статті 516 ЦК України, передбачено загальне правило, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Разом з тим, положення статті 1082 ЦК України, які є спеціальними щодо договору факторингу, визначають обов'язок боржника здійснити платіж факторові за наявності умови, що він одержав від клієнта або від фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Отже, до отримання повідомлення про відступлення прав вимоги за договором факторингу, боржник не може бути обмежений у виконанні своїх зобов'язань перед кредитором (клієнтом за договором факторингу), оскільки йому нічого невідомо про укладення такого договору.

18. Ризик настання негативних наслідків для фактора за період між укладенням договору факторингу та повідомленням боржника про його укладення з вимогою про сплату боргу факторові законодавцем покладається на фактора, оскільки відповідно до частини 1 статті 1085 ЦК України, якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги фактора. Отже, якщо в цей період часу, боржник добросовісно виконав свої зобов'язання перед клієнтом, таке виконання має бути зараховано фактором, як належне.

19. Судами встановлено, що Приватне підприємство "Южноукраїнська фармацевтична компанія" (відповідач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (третя особа на стороні відповідача) дійшли висновку про те, що станом на 24.04.2017 існувала заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (третьої особи на стороні позивача) перед відповідачем на суму 7 654 172, 37 грн. за договором постачання №4/17, відповідно до якого відповідач виступив фінансовим поручителем та перерахував 24.12.2014 кредитору - третій особі на стороні відповідача 1 250 000 грн., як фінансовий поручитель, надіславши повідомлення боржнику (третій особі на стороні позивача) про виконання зобов'язань за договором поруки 27.03.2017 та про зустрічне зарахування даної оплати на виконання ним своїх зобов'язань за договором постачання №1798 від 24.12.2014 між відповідачем та третьою особою на стороні позивача.

Зазначена одностороння угода - заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не оскаржена та не визнана недійсною у встановленому чинним законодавством України порядку.

20. Судами встановлено, що повідомлення про відступлення третьою особою на стороні позивача права грошової вимоги за договором факторингу №Ф210317/4 від 21.03.2017 позивачу у справі було відправлено фактором відповідачу лише 11.05.2017, після перерахування спірної суми 24.04.2017 відповідачем на виконання своїх зобов'язань за договором поруки та проведеного в той же день їх зарахування за договором №1798 від 24.12.2014 шляхом вчинення одностороннього правочину з повідомленням третьої особи на стороні позивача про таке зарахування. Відтак, відповідач до моменту отримання повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні 11.05.2017 не знав та не міг знати про заміну кредитора у первісному зобов'язанні. Тому виконання ним зобов'язань за договором поруки та їх зустрічне зарахування 24.04.2017 з первісним позивачем не можна визнати неналежним виконанням перед кредитором своїх зобов'язань в силу статей 512, 1082, 1085 ЦК України, а ризик настання несприятливих наслідків для фактора в цьому випадку покладено законодавцем на позивача у справі.

21. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою зазначені обставини, неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме положення статей 516, 601, 603, 1082, 1085 ЦК України та статті 203 ГК України, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про те, що у спірних правовідносинах зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі поданої відповідачем заяви про не може бути пред'явлено позивачу, як належне виконання відповідачем своїх зобов'язань та правова підстава їх припинення перед позивачем у справі.

22. Колегія суддів касаційного господарського суду Верховного Суду вважає, що зобов'язання відповідача з оплати товару за договором поставки №1798 від 24.12.2014 припинилось на підставі статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України зарахуванням зустрічних однорідних вимог за поданою відповідачем заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.04.2017, як такі, що є належним виконанням обов'язку перед первісним кредитором на суму 1 250 000 грн., який в порядку частини 1 статті 1085 ЦК України є підставою для звільнення відповідача від відповідальності перед позивачем на загальну суму позовних вимог 1 249 562, 54 грн.

А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційних скарг

23. Суд погоджується з доводами відповідача, зазначеними в пункті 11 мотивувальної частини даної постанови, виходячи з висновків пунктів 16-22 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права (статті 512, 601, 1085 ЦК України та статті 203 ГК України), та керуючись частиною 3 статті 311 ГПК України, вирішив скасувати прийняті судами рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" до Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" про стягнення 1 249 562, 54 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) відмовити. Також, касаційний суд задовольняє заяву скаржника про поворот виконання судового рішення (наказу) у даній справі в порядку статті 333 ГПК України.

В. Судові витрати

25. У зв'язку із скасуванням прийнятих судами рішень та прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд покладає на позивача витрати відповідача зі сплати судового збору на суму 44 603, 03 грн. за розгляд справи в апеляційному та касаційному суді.

На підставі викладеного та керуючись статтями 308, 311, 315, 333 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №910/8303/17 скасувати. Прийняти у справі №910/8303/17 нове рішення:

"1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" до Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" про стягнення 1 249 562, 54 грн. відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (04119, місто Київ, вулиця Якіра, будинок 10-А, офіс 12, код ЄДРПОУ 39704618) на користь Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" (04112, місто Київ, вулиця Тимофія Шамрила, будинок 15-А, код ЄДРПОУ 31979370) 44 603 (сорок чотири тисячі шістсот три) грн. 03 (три) коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.".

3. Заяву Приватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія" про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №910/8303/17 задовольнити.

4. Здійснити поворот виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 у справі №910/8303/17.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ про поворот виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 у справі №910/8303/17.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков