Ухвала

від 13.12.2017 по справі 826/4732/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 року м. Київ К/800/29923/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року

в справі № 826/4734/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К.

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 січня 2017 року № 0000121402 та № 0000141402, а також визнати протиправними дії щодо оформлення результатів перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2017 року в задоволенні адміністративного позову Товариству відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року апеляційну скаргу Товариства задоволено частково: постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2017 року скасовано; адміністративний позов Товариства задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05 січня 2017 року № 0000121402 у частині нарахування пені у розмірі 251 654, 57 грн. та від 05 січня 2017 року № 0000141402 у повному обсязі.; у задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції та вказуючи, що судом порушено норми матеріального і процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем за результатами проведеної перевірки позивача складено акт від 19 грудня 2016 року № 2127/28-10-14-02/21633086, згідно з яким позивачем порушено вимоги статті 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 січня 2017 року:

- № 0000121402, яким позивачу збільшено пеню за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на 374 724, 84 грн.;

- № 0000141402, яким позивачу збільшено суму штрафу за неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту і знаходяться за її межами у розмірі 1 190, 00 грн.

Фактичною підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 05 січня 2017 року № 0000121402 стали висновки відповідача про те, що позивачем порушено порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті по контрактах від 13 лютого 2015 року № 130215-SPUp-RU, від 13 листопада 2015 року № 76-15/М, від 05 вересня 2014 року № 050914-Hup-RU/P01, від 30 листопада 2015 року № 604/15, від 17 червня 2015 року № 502/15, від 08 червня 2015 року № 06/189/1 та від 28 січня 2016 року № 02-16/TR.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ Медичний центр М.Т.К. заперечувало правомірність нарахування пені у розмірі 251 654,57 грн. за контрактом від 08 червня 2015 року № 06/189/1, що укладений із резидентом Республіки Білорусь ОАО Медпласт .

Застосовуючи штраф на підставі податкового повідомлення-рішення від 05 січня 2017 року № 0000141402, відповідач виходив із того, що у позивача обліковувалась протермінована заборгованість, яка підлягала обов'язковому декларуванню у декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту і знаходяться за її межами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем обґрунтовано, оскільки позивачем не підтверджено настання форс-мажорних обставин.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачем протиправно нараховано пеню та штрафні санкції, оскільки строк за контрактом від 08 червня 2015 року № 06/189/1 зупинений у зв'язку із підтвердженням виникнення форс-мажорних обставин.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (далі - Закон) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з частиною четвертою статті 2 вказаного Закону Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

У відповідності до пункту 1 Постанови Правління Національного банку України від 03 вересня 2015 року № 581 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України (далі - Постанова) розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з частинами шостою та сьомої статті 6 Закону якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що за умови підтвердження форс-мажорних обставин документом третьої країни відповідно до умов договору терміни, передбачені частиною першою статті 2 Закону з урахуванням пункту 1, зупиняються на період дії форс-мажорних обставин.

З огляду на те, що умовами додаткової угоди позивача та його контрагента передбачено можливість підтвердження форс-мажорних обставин уповноваженою організацією Сполучених Штатів Америки (далі - США), наданий позивачем з апостилем, складеним нотаріусом округу Колумбія відповідно до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 10 січня 2002 року № 2933-III, лист Міністерства фінансів (Вашингтон, округ Колумбія) від 11 серпня 2015 року, є належним підтвердженням настання обставин неперереборної сили. Згідно із відомостями, наведеними у вказаному листі, банк-кореспондент на території США здійснив блокування здійсненого позивачем переказу коштів у розмірі 11 900, 00 доларів внаслідок введення санкцій відносно концерну Белнефтехім , який є засновником ОАО Медпласт .

В касаційній скарзі відповідач вказував, що наведені в листі обставини не були непередбачуваними, адже відповідні санкції були введені Указом Президента США від 16 червня 2006 року № 13405, а контракт № 06/189/1 укладений 08 червня 2015 року, тобто через 9 років. Разом з тим, відповідач залишив поза увагою надання позивачем до заперечень на акт перевірки документів, які засвідчують виключення зі складу засновників ОАО Медпласт концерну Белнефтехім та те, що на 01 січня та 01 квітня 2015 року засновниками ОАО Медпласт були інші особи, ніж концерн Белнефтехім .

З огляду на підтвердження, що перевищення позивачем строків, передбачених частиною першою статті 2 Закону з урахуванням пункту 1 Постанови обумовлене виникненням форс-мажорних обставин, перебіг таких строків вважається зупиненим, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов юридично правильного висновку про відсутність підстав для нарахування пені у розмірі 251 654, 57 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 05 січня 2017 року № 0000121402.

Щодо недекларування позивачем коштів у декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту і знаходяться за її межами, форма якої затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 року № 207, то варто відмітити що згідно із формою вказаного звітного документа декларуванню підлягає сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів.

З огляду на те, що попередньо встановлено, що на звітні дати позивачем не перевищено встановлені законодавством терміни здійснення контракту із ОАО Медпласт , суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано скасував податкове повідомлення-рішення від 05 січня 2017 року № 0000141402.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин касаційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова

І.В. Приходько