Рішення

від 19.02.2018 по справі 822/3409/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/3409/17

РІШЕННЯ

іменем України

19 лютого 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участі:секретаря судового засідання Варченко В.В. представників позивача Потапової Н.А., Михайлець Т.А. представника відповідача Ткачук М.П. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення № 0007201401 від 11.09.2017 року, яким Головне управління ДФС у Хмельницькій області збільшило товариству з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 950 606 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 633 737 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 316 869 грн.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року.

За результатами перевірки складено акт № 1579/22-01-14-01/037587657 від 09.08.2017 року.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0007201401 від 11.09.2017 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 950 606 грн.

Позивач не погоджується з таким податковим повідомленням-рішенням в зв'язку з наступним.

Всі господарські операції позивача з ТОВ "Комунальні системи України", згідно яких позивач отримав консультаційні послуги та послуги з комплексного обслуговування підтверджуються первинними документами, які були предметом перевірки, в зв'язку з чим позивач законно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за відповідні звітні податкові періоди.

Також позивач зазначає, що операція з передачі об'єктів основних засобів (поліпшення об'єктів, які перебували у концесії) по договору концесії від 02.12.2011 року, укладеного між позивачем та Шепетівською міською радою Хмельницької області, відбулось без компенсації понесених позивачем витрат. Передача відбулась на користь Шепетівського комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства на підставі відповідного рішення Шепетівської міської ради, а тому всі вимоги для застосування до вказаної операції підпункту 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 ПК України позивачем було виконано.

На підставі викладеного позивач вважає податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, тому його необхідно скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, надавши суду пояснення за змістом обставин, наведених у позовній заяві, вважають, що за таких обставин позов необхідно задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, пояснивши суду, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки прийняте у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту сплачений податок на додану вартість по операціях з які фактично не здійснювались.

Щодо договору концесії від 02.12.2011 року, укладеного між позивачем (концесіонер) та Шепетівською міською радою Хмельницької області (концесієдавець), то його умовами чітко передбачено, що концесієдавець зобов'язаний відшкодувати концесіонеру витрати або вартість створеного (придбаного) майна, в частині що не була компенсована концесіонером у результаті концесійної діяльності.

Згідно із угодою про дострокове розірвання концесійного договору від 29.04.2014 року, позивач (концесіонер) передав (повернув) концесієдавцю об'єкт концесійного договору.

Зважаючи на це, по Шепетівському комунальному підприємству водопровідно - каналізаційного господарства рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 1492844,86 грн., що підтверджує наявність подальшого відшкодування позивачу здійснених поліпшень майнового комплексу (об'єкту концесії).

Набрання 10.08.2016 року законної сили рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі 924/1015/15 щодо визнання недійсною угоди про розірвання концесійного договору від 29.04.2014 року, не спростовує наявність дебіторської заборгованості у позивача станом на 31.12.2015 року в сумі 1492844,86 грн., що відображена позивачем у бухгалтерському обліку та обов'язку позивача нарахувати, як це передбачено пунктом 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 298569 грн. за грудень 2015 року на суми основних засобів водопостачання та водовідведення, які зазнали поліпшення під час перебування в концесії.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (пункт 1.1 статті 1).

В судовому засіданні встановлено, що позивач 07.04.2011 року зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Шепетівської міської ради Хмельницької області та відповідно до статей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Обов'язки платника податків встановлені статтею 16 цього Кодексу.

Згідно пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Контролюючі органи згідно підпунктів 19.-1.1.1, 19.-1.1.2 пункту 19.-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України виконують такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Порядок проведення перевірок встановлений главою 8 Податкового кодексу України.

Пунктом 75.1, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок встановлений статтею 77 Податкового кодексу України.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Шепетівка Енергоінвест".

Згідно пункту 77.9 статті 77 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За результатами перевірки відповідач склав акт № 1579/22-01-14-01/037587657 від 09.08.2017 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", код ЄДРПОУ 37587657, з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року".

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" абзацу "а" пункту 198.1, абзацу "а" пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 189.9 статті 189 ПК України, в результаті чого встановлено заниження позивачем нарахування податку на додану вартість всього в сумі 725401 грн., у тому числі: за січень 2014 року в сумі 16667,00 грн.; за березень 2014 року в сумі 74998,00 грн.; за листопад 2015 року в сумі 67800,00 грн.; за грудень року 2015 в сумі 374636 грн.; за березень 2016 року в сумі 90000,00 грн.; за квітень 2016 року в сумі 90833,00 грн.; за вересень 2016 року в сумі 3900,00 грн.; за жовтень 2016 року в сумі 6567,00 грн., а також зменшення рядка 21 (сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за березень 2017 року в сумі 20000,00 грн.

Позивач не погодившись із висновками викладеними в акті перевірки (№ 1579/22-01-14-01/037587657 від 09.08.2017 року) подав до Головного управління ДФС у Хмельницькій області заперечення на вказаний акт перевірки.

Відповідачем надано позивачу відповідь на заперечення, в якій Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області зазначено, що наведені позивачем у запереченні докази не спростовують факти порушення податкового законодавства. Висновки акту планової виїзної документальної перевірки № 1579/22-01-14-01/037587657 від 09.08.2017 року є правомірними та відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.

На підставі акту перевірки № 579/22-01-14-01/037587657 від 09.08.2017 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0007201401 від 11.09.2017 року, яким Головне управління ДФС у Хмельницькій області збільшило товариству з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 950 606 грн., в тому числі за основним платежем 633 737 грн., та 316 869 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

В порядку адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 23.11.2017 року № 27256/6/99-99-11-01-01-25, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 0007201401 від 11.09.2017 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Висновки акту перевірки базуються на таких обставинах, встановлених при її проведенні.

Перевіркою встановлено, що в порушення абзацу "а" пункту 198.1, абзацу "а" пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 189.9 статті 189 ПК України позивачем до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість в сумі 446832, 00 грн., в тому числі по операціях з отримання інформаційно - консультаційних послуг, наданих контрагентом позивача - ТОВ Комунальні системи України .

Між ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" та з ТОВ "Комунальні системи України" укладені наступні договори, які умовно можна поділити на дві групи, а саме: договори з надання консультаційних послуг та договори з надання послуг з комплексного обслуговування.

З надання консультаційних послуг між ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" (замовник), з однієї сторони, та ТОВ "Комунальні системи України" (виконавець), з іншої сторони, укладені такі договори:

- договір № 08/12-2015 від 08.12.2015 року про надання послуг (консультаційні послуги по розробці технологічної схеми теплопостачання по мережі котельні). На підтвердження виконання даного договору позивачем надані: податкова накладна № 10 від 08.12.2015 року на суму 234000 та акт надання послуг від 30.04.2016 року;

- договір № 1 від 15.12.2015 року про надання послуг (послуги з розробки, стратегічного плану розвитку і модернізації теплозабезпечувального підприємства до 2030 року). На підтвердження виконання даного договору позивачем надані: податкова накладна № 11 від 15.12.2015 року на суму 400000,00 грн. та акт надання послуг № 33 від 31.03.2016 року;

- договір № 23-03 від 23.03.2016 року про надання консультаційних послуг (консультаційні послуги та діагностичне обстеження корозійного стану магістральних трубопроводів теплових мереж). На підтвердження виконання даного договору позивачем надані: податкова накладна № 11 від 23.03.2016 року на суму 120000,00 грн. та акт надання послуг № 31 від 31.03.2016 року;

- договір № 24-09 від 24.03.2016 року про надання інформаційно-консультаційних послуг (послуги з комплексного обслуговування та діагностичного обстеження корозійного стану магістральних трубопроводів теплових мереж). На підтвердження виконання даного договору позивачем надані: податкова накладна № 12 від 24.03.2016 року на суму 120000,00 грн. та акт надання послуг № 31 від 31.03.2016 року;

- договір №06-06 від 06.06.2016 року про надання послуг (послуги з розробки інвестиційної програми). На підтвердження виконання даного договору позивачем надані: витяг (2 арк.) із Інвестиційної програми ТОВ Шепетівка енергоінвест на 2016 рік, копія постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.04.2017 року № 517 Про схвалення Інвестиційної програми ТОВ Шепетівка Енергоінвест на 2017 рік , акти виконаних робіт від 30.06.2016 року № 52, від 31.07.2016 року № 53 та від 30.11.2016 року №88.

Представник позивача в судовому засіданні не надав належних доказів того, що ТОВ "Комунальні системи України" реально надавались консультаційні послуги та послуги з роз'яснювальної роботи.

Надані позивачем документи містять лише загальні відомості про послуги та не підтверджують фактичне надання консультаційних послуг, оскільки не містять інформації щодо обсягів наданих послуг в кожному звітному періоді, конкретних місця і дати надання послуг, їх змісту, не зазначено які саме послуги і з яких питань надані, не зазначено осіб які їх фактично надавали, відсутня інформація про фактично понесені витрати на надання таких послуг.

Також, позивачем не надано суду належних доказів того, що кошти були витрачені позивачем, саме на цілі визначені вищевказаними договорами про надання консультаційних послуг.

Разом із тим, судом враховано, що при проведенні перевірки, працівниками Головного управління ДФС у Хмельницькій області направлено ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" запит від 25.07.2017 року про надання документальних доказів реальності здійснення зазначених у вищевказаних договорах послуг, кількісних і вартісних показників, переліку осіб, які надавали послуги, протоколів спільних комісій, суті та форми прийняття рішень щодо наданих послуг, однак позивачем не надано документальних доказів реальності здійснення зазначених у вищевказаних договорах про надання інформаційних (консультаційних) послуг, кількісних і вартісних показників.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, та використання їх в господарській діяльності підприємства.

Крім того, позивачем під час розгляду справи на спростування доводів податкового органу не надано також і конкретних прикладів результатів отриманих послуг, зокрема, копій документів на проведення тендерів, письмових консультацій, довідок, звітів, які вказували на оптимізацію роботи підприємства, проведення навчань з співробітниками, отримання інвестицій тощо, тобто документів, які б вказували на фактичне отримання таких послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на дату здійснення господарських операцій) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування витрат.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції статті, яка діяла на дату здійснення господарських операцій), до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

Згідно з підпунктом 139.1.9 пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції статті, яка діяла на дату здійснення господарських операцій), не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, необхідною умовою для включення до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В зв'язку із цим, єдиною підставою документального підтвердження формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Суд, погоджується із висновками акту перевірки відносно того, що витрати позивача понесені ним по оплаті послуг передбачених договорами, укладеними із ТОВ "Комунальні системи України" не підтвердженні належними документами на підставі яких можна було би зробити висновок про те, яким чином зазначені в договорах і актах надання послуг послуги використані позивачем в своїй господарській діяльності.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також, що на підтвердження фактичного виконання операцій з надання послуг, враховуючи специфіку придбаних у контрагента послуг та умов укладених договорів, суд приходить до висновку, що ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" повинне мати відповідні належно оформлені первинні документи, а наявність у позивача податкових накладних та актів надання послуг, які не розкривають зміст та обсяг отриманих послуг, за спірними операціями, як підстави формування витрат, у даному випадку не є достатніми та вичерпними доказами.

Оскільки відповідачу не було надано в повному обсязі первинних бухгалтерських документів під час перевірки, судом вбачається правомірним висновок відповідача про порушення позивачем вищезазначених норм Податкового кодексу України щодо обов'язкового підтвердження витрат первинними бухгалтерськими документами.

Разом із тим суд не погоджується з висновком податкового органу, щодо визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по взаємовідносинах позивача із ТОВ "Комунальні системи України" в частині договірних зобов'язань з надання послуг з комплексного обслуговування.

Між ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" (замовник), з однієї сторони, та ТОВ "Комунальні системи України" (виконавець), з іншої сторони, укладені:

- договір № 13/11-2015від 13.11.2015 року про комплексне обслуговування (послуги з комплексного обслуговування та діагностичне обстеження корозійного стану магістральних трубопроводів теплових мереж). На підтвердження виконання даного договору позивачем надані: технічний звіт про проведення діагностичних досліджень корозійного стану магістральних трубопроводів теплових мереж котелень від 30.04.2016 року, акт про надання послуг № 40 від 30.04.2016 року;

- договір № 20/11-2015 від 20.11.2015 року про комплексне обслуговування (послуги з комплексного обслуговування та діагностичне обстеження корозійного стану магістральних трубопроводів теплових мереж). На підтвердження виконання даного договору позивачем надані: технічні звіти про проведення діагностичних досліджень корозійного стану магістральних трубопроводів теплових мереж котелень від 30.04.2016 року, акт про надання послуг № 41 від 30.04.2016 року;

- договір № 22/12-2015 від 22.12.2015 року про комплексне обслуговування (послуги з комплексного обслуговування та діагностичне обстеження корозійного стану магістральних трубопроводів теплових мереж). На підтвердження виконання даного договору позивачем надані: технічний звіт про проведення діагностичних досліджень корозійного стану магістральних трубопроводів теплових мереж котелень від 30.04.2016 року, акт про надання послуг № 39 30.04.2016 року;

- договір № 28-03 від 28.03.2016 року (послуги з комплексного обслуговування та здійснення діагностичного обстеження корозійного стану магістральних трубопроводів теплових мереж котелень та тепловізійного обстеження з діагностикою приладів системи опалення). На підтвердження виконання даного договору позивачем надані: технічні звіти про проведення діагностичних досліджень корозійного стану магістральних трубопроводів теплових мереж котелень від 31.03.2016 року, акт про надання послуг № 32 від 31.03.2016 року;

- договір № 06-04 від 06.04.2016 року про надання інформаційно - консультаційних послуг (надання послуг з технічного супроводження підприємства). На підтвердження виконання даного договору позивачем надані: звіт з розробки технічної схеми теплопостачання котельні від 30.04.2016 року, звіт з економічного супроводження підприємства від 30.04.2016 року, акти про надання послуг від 30.04.2016 року.

Суд, дослідивши у судовому засіданні обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій, дійшов до висновку, що господарські операції з придбання позивачем послуг у ТОВ "Комунальні системи України" мали місце та фактично здійснені.

Послуги придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, сума податку на додану вартість, що віднесена до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленими документами бухгалтерського обліку.

Відомості про ці господарські операції містяться у первинних документах, які наявні у позивача та підтверджують здійснення господарських операцій. Вказані первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

У судовому засіданні достовірність цих документів відповідачем не спростована та ним не доведено, що викладені у них відомості не відповідають дійсності, а також те, що послуги з комплексного обслуговування позивача фактично не надавались.

Суд при вирішенні спору враховує наданий представником відповідача розрахунок грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по податковому повідомленню - рішенню № 0007201401 від 11.09.2017 року, та вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення необхідно визнати протиправним і скасувати в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 321 201 грн.

Також перевіркою встановлено, що позивачем в порушення вимог пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2015 року на суму 298568,9 грн., в результаті не віднесення до об'єкту оподаткування податку на додану вартість балансової вартості основного засобу - поліпшення об'єктів, які перебували в концесії.

Згідно із договором концесії від 02.12.2011 року, що укладений між Шепетівською міською радою Хмельницької області (концесієдавець) та ТОВ Шепетівка Енергоінвест (концесіонер), концесієдавець надає на 12 років концесіонеру право істотно поліпшити та здійснювати управління (експлуатацію) об'єкта концесії з метою задоволення громадських потреб у сфері теплопостачання за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов договору.

За умовами вказаного договору об'єктом концесії є цілісний майновий комплекс - Шепетівське комунальне підприємство водопровідно-какалізаційного господарства, юридична адреса якого Хмельницька обл., м. Шепетівка, пров. Некрасова,127.

У договорі концесії від 02.12.2011 року зазначається, що концесіонер зобов'язаний виконувати перелік робіт за рахунок власних інвестицій в сумі 13 734 000,00 грн., необхідних для поліпшення будівель, споруд і обладнання згідно кошторису.

При цьому, умовами договору чітко передбачено, що концесієдавець зобов'язаний відшкодувати концесіонеру витрати або вартість створеного (придбаного) майна, з частині що не була компенсована концесіонером у результаті концесійної діяльності.

В результаті розірвання вказаного договору, згідно із угодою про дострокове розірвання концесійного договору від 29.04.2014 року, концесіонер передав (повернув) концесієдавцю об'єкт концесійного договору, а також оборотні матеріальні активи, тариф по водопостачанню та водовідведенню, нематеріальні цінності та цінні папери. Загальна вартість майна - 28131663,27 грн.

В бухгалтерському обліку позивача передача основних засобів водопостачання та водовідведення, які зазнали поліпшення під час перебування в концесії відображено кореспонденцією рахунків: у 2014 році Д-т 286 Необоротні активи та групи вибуття, утримані для продажу , К-т 10 Основні засоби на суму 1492844,86 грн.; у 2015 році Д-т 685 Розрахунки за іншими операціями , К-т 2В6- Необоротні активи та групи вибуття, утримані для продажу на суму 1492844,86 грн.

Таким чином, станом на 31.12.2015 року по Шепетівському комунальному підприємству водопровідно - каналізаційного господарства рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 1492844,86 грн., що підтверджує наявність подальшого відшкодування позивачу здійснених поліпшень майнового комплексу (об'єкту концесії).

Набрання 10.08.2016 року законної сили рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі 924/1015/15 щодо визнання недійсною угоди про розірвання концесійного договору від 29.04.2014 року, не спростовує наявність дебіторської заборгованості у позивача станом на 31.12.2015 року в сумі 1492844,86 грн., що відображена позивачем у бухгалтерському обліку та обов'язку позивача нарахувати, як це передбачено пунктом 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 298569 грн. за грудень 2015 року на суми основних засобів водопостачання та водовідведення, які зазнали поліпшення під час перебування в концесії.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь - які документи, які підтверджують повернення об'єкту концесії позивачу.

Відповідно до пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Оскільки, концесіонер - ТОВ Шепетівка Енергоінвест повернув концесієдавцю - Шепетівській міській раді Хмельницької області об'єкт концесії - основні засоби водогосподарства, та не отримав компенсації витрат за проведені роботи по поліпшенню об'єктів концесії, тому для цілей податкового обліку об'єкт основних засобів - поліпшення об'єкту, що обліковувався на рахунку 10 Основні засоби в сумі 1492 844,86 грн. є таким, що ліквідований за самостійним рішенням платника податку.

Таким чином, в порушення пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України встановлено заниження задекларованих позивачем показників у колонці "Б" рядка 1.1 податкових декларацій "операції, що оподатковуються за основною ставкою" ПДВ в сумі - 298568,9 грн. за грудень 2015 року на передачу суми основних засобів водопостачання та водовідведення, які зазнали поліпшення під час перебування в концесії.

Суд критично оцінює посилання представників позивача на можливість застосування у спірних правовідносинах підпункту 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 ПК України, зважаючи на таке.

Відповідно до підпункту 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 ПК України, звільняються від оподаткування операції з безоплатної передачі в державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції проводяться за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень.

Норми цього підпункту поширюються також на операції з безоплатної передачі об'єктів з балансу юридичної особи будь-якої форми власності на баланс іншої юридичної особи, яка перебуває в державній або комунальній власності, що проводяться за рішенням органу державної влади України або органу місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень, та за рішенням юридичних осіб, у разі передачі основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, незалежно від того, чи є суб'єкти операції платниками податку.

Як чітко вбачається із вказаної норми, її застосування можливе лише при операціях з безоплатної передачі об'єктів, а тому в даному випадку посилання представників позивача на неї є помилковим.

В цілому податкове повідомлення-рішення № 0007201401 від 11.09.2017 року, яким Головне управління ДФС у Хмельницькій області збільшило товариству з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 950 606 грн., в тому числі за основним платежем 633 737 грн., та 316 869 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в необхідно визнати протиправним і скасувати в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 321 201 грн., в тому числі в частині нарахування основного платежу в розмірі 214 134 грн., та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 107 067 грн.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні дослідженими доказами частково, тому його необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (30400, вул. Судилківська, 9, офіс 203, м. Шепетівка, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 37587657) до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (29000, вул. Пилипчука, 17 м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 39492190) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007201401 від 11.09.2017 року, яким Головне управління ДФС у Хмельницькій області збільшило товариству з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 950 606 грн., в тому числі за основним платежем 633 737 грн., та 316 869 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 321 201 грн., в тому числі в частині нарахування основного платежу в розмірі 214 134 грн., та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 107 067 грн., в решті дане податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23 лютого 2018 року

Головуючий суддя /підпис/ В.К. Блонський "Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський