Рішення
від 01.07.2018 по справі 607/3278/18
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.07.2018 Справа №607/3278/18

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкова М. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання правочину удаваним та визнання неправомірними дії щодо прощення (анулювання) боргу та списання кредитної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (надалі - ПАТ Райффайзен Банк Аваль ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання правочину удаваним та визнання неправомірними дії щодо прощення (анулювання) боргу та списання кредитної заборгованості.

Заявлені вимоги позивач аргументував наступним.

10 квітня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/73/0025/31117, відповідно до якого позивач отримав споживчий кредит у розмірі 21900,00 дол. США на строк по 09 березня 2013 року зі сплатою за користування кредитом 13,5% річних. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами було також укладено договір застави транспортного засобу від 10 квітня 2007 року, за яким в заставу передано автомобіль марки DADI SUV BDD 6491Е, 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1. Даний договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мороз К.В. 10 квітня 2007 року за реєстровим № 2708.

З моменту укладення кредитного договору і до 2009 року ОСОБА_1 належним чином виконував свої зобов'язання та сплачував кредитні кошти з нарахованими процентами. Однак, через стрімкий ріст обмінного курсу долара США наприкінці 2008 року, його фінансові можливості не дозволяли належним чином сплачувати кредит. У вересні 2009 року банк звернувся з позовом до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про стягнення заборгованості. Рішенням суду від 06 жовтня 2009 року позов банку задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_1 в користь Кредитора 19803,00 дол. США. В подальшому між позивачем та ПАТ Райффайзен Банк Аваль було розглянуто питання щодо можливості припинення кредитного зобов'язання шляхом одноразової сплати Позичальником суми боргу за кредитом та відсотками в гривневому еквіваленті по пільговому курсу НБУ на день погашення. Банк запропонував припинити кредитні зобов'язання шляхом передачі Кредитору відступного в грошовій формі в національній валюті шляхом її конвертування в долари США по пільговому курсу на день сплати кредитного боргу, що було здійснено. До моменту перерахування ОСОБА_1 зазначених грошових коштів письмового оформлення домовленості про анулювання боргу чи про припинення кредитного договору, шляхом відступного, не було.

Однак, в момент передачі відступних коштів 19 червня 2012 року Банк надав позивачу для підписання Додаткову угоду до Договору про надання споживчого кредиту №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року. Відповідно до її змісту, з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ, Сторони ніби-то досягли згоди про зміну умов погашення Кредиту, про що укладено нові графіки погашення кредитних коштів (Додаток № 1 та № 2). Жодного з цих графіків ОСОБА_1 на руки не отримував, однак 19 червня 2012 року ним була сплачена сума кредитного боргу.

В даному випадку не відбувалася реструктуризація боргу, як про це зазначає Банк, а відбулося фактичне погашення кредитної заборгованості по пільговому курсу дол. США одноразовим платежем 19 червня 2012 року. Фактично під Додатковою угодою від 19 червня 2012 року до Договору про надання споживчого кредиту в дійсності приховувався за правовою природою та змістом досягнутих домовленостей Договір про припинення кредитних зобов'язань шляхом передачі відступного в грошовій формі.

Щодо погашення нарахованої пені, то у сторін взагалі не було жодної домовленості, адже неустойка мала бути списана відповідачем після отримання відступних. Проте після виконання ОСОБА_1 умов домовленостей щодо перерахування на рахунок банку грошових коштів відповідач 19 червня 2012 року надав позивачу для підписання повідомлення про (анулювання) прощення боргу за пенею в розмірі 269616,38 грн. та ознайомив його зі змістом пп.164.2.17 д , п.164.2 ст.164 ПК України. Водночас жодних додаткових благ ОСОБА_1 не отримував, оскільки не погоджувалася на списання як безнадійної заборгованості пені (неустойки), яка нарахована відповідачем за період судово-претензійної роботи та після винесення рішення суду про стягнення з нього заборгованості. Відповідач шляхом підписання з позивачем Додаткового договору безпідставно переклав на нього обов'язок щодо податкових зобов'язань за прощеною кредитною заборгованістю в сумі нарахованої пені.

Таким чином, ПАТ Райффайзен Банк Аваль не мав правових підстав для анулювання і списання за рахунок страхового резерву боргу за кредитним договором, оскільки цей борг не відповідав жодній з ознак безнадійності, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 не можуть виникати податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету. Крім того, правовий зміст вчинених сторонами дій - сплата позивачем певної суми в обумовлені строки і припинення відповідачем дії кредитного договору не відповідають ознакам правочину анулювання (прощення) боргу.

Анулювання боргу відбулося лише за умови виконання позивачем платіжних зобов'язань, отже фактичні дії, вчинені сторонами на виконання домовленості мали двосторонній умовний (оплатний) характер, що притаманні для правочину, передбаченого ст.600 ЦК України, а саме, припинення зобов'язань за згодою сторін внаслідок передання відступного (грошей, майна тощо).

Фактично між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору про припинення кредитних зобов'язань передачею відступного. Отже, під правочином щодо прощення (анулювання) боргу в дійсності приховувався зміст правочину щодо припинення кредитних зобов'язань шляхом передачі відступного відповідачу в грошовій формі одноразовим платежем.

З врахуванням вищенаведеного ОСОБА_1 просить: визнати удаваною, укладену 19 червня 2012 року Додаткову угоду за кредитним договором №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року, укладену між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та позивачем; визнати укладеною 19 червня 2012 року Додаткову угоду до кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року шляхом передання позичальником відступного; визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства Райфайзен Банк Аваль щодо прощення (анулювання) боргу та списання кредитної заборгованості за кредитним договором №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року, укладеним між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1

Представник ПАТ Райффайзен Банк Аваль подав до суду відзив на позовну заяву про визнання правочину удаваним, дій банку неправомірними в якому заперечує проти такої позовної заяви, вважає її необґрунтованою та безпідставною.

Свої доводи представник відповідача аргументує тим, що відповідно до кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року ВАТ Райффайзен Банк Аваль (назву якого змінено на ПАТ Райффайзен Банк Аваль ) було надано громадянину ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі у сумі 21900,00 дол. США строком по 09 березня 2013 року із сплатою 13,5% річних. У зв'язку з неналежним виконанням Позичальником умов Кредитного договору Банк звернувся з позовом до суду про дострокове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості. Рішенням суду від 06 жовтня 2009 року позов кредитора задоволено, отриманий виконавчий лист було пред'явлено для примусового виконання в органи ДВС.

В подальшому між сторонами було досягнуто згоди про зміну умов погашення кредиту шляхом укладення додаткових угод до кредитного договору. Зокрема, 19 червня 2012 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №014/73/0025/31117/81-1-0-00/359 до кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року, умови якої передбачали реструктуризацію боргу, тобто капіталізацію простроченої заборгованості. Згідно п.1.3. Додаткової угоди з 19 червня 2012 року фактична заборгованість за сумою кредиту (згідно п.1.1. Додаткової угоди становить 5779,23 дол. США) збільшується на суму заборгованості за процентами (згідно п.1.2. становить 990,17 дол. США), у зв'язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів Позичальнику. Таким чином, після укладення вказаної Додаткової угоди заборгованість позивача перед Банком за кредитним договором по сплаті суми кредиту становила 6769,40 дол. США (5779,23 дол. США + 990,17 дол. CШA), заборгованість по відсотках за користування кредитом була відсутня.

Також відповідно до рішення Банку в рамках реструктуризації заборгованості Позичальнику 19 червня 2012 року було анульовано (прощено) заборгованість за пенею в розмірі 269616,38 гри. про що ОСОБА_1 в той же день було вручено повідомлення. Також своїм підписом на повідомленні позивач засвідчив, що ознайомлений зі змістом підпункту д 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України. В подальшому 21 червня 2012 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №014/73/0025/31117/81-1-0-00/360 до кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року про конвертацію валютного кредиту в кредит в національній валюті, яка передбачала зміну валюти зобов'язання Позичальником за Кредитним договором у зв'язку з частковим достроковим погашенням ним заборгованості (в розмірі 30% від суми заборгованості) . Станом на 21 червня 2012 року заборгованість Позичальника за Кредитним договором становила 4738,58 дол. США. (п.1 Додаткової угоди), яка за домовленістю сторін була конвертована в гривню за курсом 5,05 грн. за 1 дол. США. Відтак, заборгованість ОСОБА_1 в національній валюті за кредитом становила 23929,83 грн. Також п.3 Додаткової угоди сторони встановили, що з моменту зарахування на визначений рахунок грошових коштів в національній валюті в сумі 23929,83 грн., зобов'язання Позичальника перед Кредитором за Кредитним договором вважаються повністю виконаними.

Враховуючи виконання Позичальником умов Додаткової угоди №014/73/0025/31117/81-1-0-00/360 до кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року, на сьогодні його зобов'язання перед Банком за Кредитним договором вважаються повністю виконаними.

Виконанням Позичальником умов Кредитора було часткове погашення саме заборгованості за кредитним договором в доларах США та погашення заборгованості в гривні після зміни валюти зобов'язання, а не будь-якої іншої суми, не вважається відступним відповідно до положень ст.600 ЦК України.

Тобто, з метою врегулювання заборгованості позивача за кредитним договором №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року між сторонами було укладено дві додаткові угоди: перша додаткова угода передбачала реструктуризацію заборгованості шляхом проведення капіталізації прострочених відсотків за користування кредитом, друга - зміну валюти зобов'язання в гривню у зв'язку з часткові достроковим погашенням заборгованості. Також на підставі рішення Банку при проведені капіталізації простроченої заборгованості Позичальнику було анульовано (прощено) заборгованість за пенею.

Позивач безпідставно зазначає про те, що Додаткова угода №014/73/0025/31117/81-1-0-00/359 від 19 червня 2012 року є удаваною, оскільки вказана угода була укладена для приховання іншої угоди. При цьому ОСОБА_1 не повідомив суду факт наступного укладення між сторонами Додаткової угоди №014/73/0025/31117/81-1-0-00/360 від 21 червня 2012 року.

Таким чином, Банком було анульовано (прощено) заборгованість за пенею, що вважається доходом Позичальника та підлягає оподаткуванню відповідно до норм Податкового кодексу. Про обов'язок сплатити податок за отриманий дохід Позичальника було повідомлено шляхом вручення Позичальнику письмового повідомлення. Позивачем не наведено обґрунтованих підстав, не надано належних, допустимих та достатніх доказів для визнання оспорюваної додаткової угоди удаваною та визнання неправомірними дій Банку щодо прощення (анулювання) заборгованості за пенею, що є підставою для відмови в задоволенні позову повністю.

Позивач подав до суду заперечення на відзив в яких, окрім викладеного у позові, зазначив, що Банком було запропоновано припинити кредитні зобов'язання шляхом передачі Кредитору відступного в грошовій формі в національній валюті шляхом її конвертування з дол. США по пільговому курсу на день сплати кредитного боргу. Про що між позивачем та ПАТ Райффайзен Банк Аваль було укладено дві Додаткових угоди від 19 червня 2012 року та 21 червня 2012 року до Кредитного договору від 10 квітня 2007 року. До моменту перерахування ним зазначених грошових коштів письмового оформлення домовленості про анулювання боргу чи про припинення кредитного договору шляхом відступного не було. 19 червня 2012 року Банк надав для підписання ОСОБА_1 Додаткову угоду до Договору про надання споживчого кредиту №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року. В Додатковій угоді зазначено, що вона укладається з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ. А насправді, до фактичної заборгованості по тілу кредиту в сумі 5779,23 дол. США додали відсотки на суму 990, 17 дол. США, які фактично не існували, а мали би бути сплачені в майбутньому, якби дійсно погашення відбувалися згідно графіків, до повного повернення кредитних коштів. Відбулося відповідно не зменшення фінансового навантаження, а його збільшення з 5779,23 дол. США до 6769,40 дол. США. Проте, тут же Додатковою угодою №2 від 21 червня 2012 року при конвертуванні заборгованості по кредиту у гривню Банк зазначає, що у зв'язку з частковим достроковим погашенням заборгованості в розмірі 30 відсотків, сума боргу становить 4 738, 58 дол. США, яку банк конвертує у гривню по курсу 5,05 за 1 дол. США. і вона становить 23 929, 83 грн.

Згідно п.3 Додаткової угоди від 21 червня 2012 року ця сума боргу перераховується на рахунок банку не згідно Графіку погашення, а одноразовим платежем. І з моменту зарахування її на рахунок банку зобов'язання Позичальника перед кредитором вважаються повністю виконаними. ОСОБА_1 звертає увагу на те, що в Додатковій угоді від 19 червня 2012 року та в Додатковій угоді від 21 червня 2012 року про реструктуризацію боргу по пені немає жодного пункту. Крім того, в наданому йому Банком повідомленні від 19 червня 2012 року зазначено, що заборгованість за пенею в розмірі 269 616,38 грн. анульовано (прощено). Наведене свідчить про те, що дія укладеного між позивачем та Банком кредитного договору була припинена з переданням ОСОБА_1 відступного, що відповідно припинило всі зобов'язання по кредитному договору, включаючи і зобов'язання по сплаті кредиту, нарахованих відсотках, неустойці та пені. Відповідачем до суду не надано будь-яких доказів щодо укладання між Позичальником та Кредитором будь-якого правочину щодо анулювання заборгованості, а саме повідомлення позивача про проведення такого анулювання банком за своєю волею не може розцінюватися судом як укладання угоди. На відміну від прощеного за кредитним договором боргу, скасована банком пеня та штрафи не є доходом, отриманим як додаткове благо. Нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком. Дія укладеного між сторонами кредитного договору була припинена з переданням ОСОБА_1 відступного, що відповідно припинило всі зобов'язання по кредитному договору, включаючи і зобов'язання по сплаті кредиту, нарахованих відсотків, неустойки та пені. У зв'язку з чим у позивача не можуть виникати податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету. Виходячи з вищенаведеного ОСОБА_1 просить викласти п.2. прохальної частини позову наступним чином: визнати неправомірними дії ПАТ Райффайзен Банк Аваль щодо віднесення анульованої (прощеної) заборгованості за пенею в розмірі 269 616,38 гривень до додаткового блага, направлення інформації до податкових органів та зобов'язання у відповідності до підпункту 164.2.17 д п.164.2 ст.164 ПК України ОСОБА_1 самостійно сплатити податок з отриманого додаткового блага та припинити, у відповідності до вимог ст.16 ЦК України, дію зобов'язання позивача щодо сплати податку з доходів фізичних осіб так як анульована (прощена) сума боргу за пенею не є доходом (додатковим благом).

У судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у судове засідання не з'явився, з невідомої суду причини, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки у судове засідання суду не повідомив та не подав клопотання про розгляд справи у відсутності.

Проаналізувавши аргументи сторін, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами 10 квітня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений Кредитний договір №014/73/0025/31117, відповідно до якого позивач отримав споживчий кредит у розмірі 21900,00 дол. США на строк по 09 березня 2013 року зі сплатою за користування кредитом 13,5% річних.

З метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України ПАТ Райффайзен Банк Аваль (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) досягли згоди про зміну умов погашення Кредиту, визначених Кредитним договором, про що 19 червня 2012 року між цими сторонами було укладено Додаткову угоду №014/73/0025/31117/81-1-0-00/359 до кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року, умови якої передбачали реструктуризацію боргу, тобто капіталізацію простроченої заборгованості.

Станом на дату укладення цієї Додаткової угоди фактична заборгованість Позичальника за Кредитним договором, строк сплати якої настав, складає 3727,70 дол. США, у тому числі: 2737,53 дол. США - заборгованість з погашення суми кредиту; та 990,17 дол. США - заборгованість з погашення процентів (п.1.2. Додаткової угоди).

На підставі цієї Додаткової угоди з 19 червня 2012 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв'язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів Позичальнику (п.1.3. Додаткової угоди).

Також 19 червня 2012 року ПАТ Райффайзен Банк Аваль повідомило ОСОБА_1 про те, що за кредитним договором №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року йому анульовано (прощено) заборгованість за пенею в розмірі 269616,38 грн. Дане повідомлення ОСОБА_1 отримав 19 червня 2012 року та ознайомився зі змістом підпункту д 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, про що поставив свій власноручний підпис.

21 червня 2012 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Додаткову угоду №014/73/0025/31117/81-1-0-00/360 до Кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року про конвертацію валютного кредиту в кредит в національній валюті (для кредитів в іноземній валюті) (надалі - Додаткова угода №2). У зв'язку з частковим достроковим погашенням Позичальником заборгованості за кредитним договором (в розмірі 30% від суми заборгованості), Кредитор та Позичальник дійшли згоди змінити валюту зобов'язань Позичальника.

Пунктом 1 Додаткової угоди №2 визначено, що станом на 21 червня 2012 року заборгованість Позичальника за Кредитом та процентами за користування Кредитом відповідно до Кредитного договору становить 4738,58 дол. США.

З п.2 Додаткової угоди №2 вбачається, що Сторони домовились з дати укладення цієї Додаткової угоди змінити валюту заборгованості в іноземній валюті з доларів США на гривні . Розмір заборгованості в національній валюті визначається за курсом 5,05 грн. за 1 дол. США при цьому: заборгованість в національній валюті за кредитом становить 23929,83 грн.; заборгованість в національній валюті по сплаті процентів за період з 15 червня 2012 року по 21 червня 2012 року - 0 грн. (за наявності заборгованості).

Сторони встановили, що з моменту зарахування на зазначений рахунок грошових коштів в національній валюті в сумах, визначених п.2 цієї Додаткової угоди, зобов'язання позичальника перед Кредитором за Кредитним договором вважаються повністю виконаними (п.3 Додаткової угоди №2).

Враховуючи виконання Позичальником умов Додаткової угоди №014/73/0025/31117/81-1-0-00/360 до кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року, зобов'язання ОСОБА_1 перед ПАТ Райффайзен Банк Аваль за Кредитним договором №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року вважаються повністю виконаними, що сторонами визнано в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, позивач вважає, що Додаткова угода від 19 червня 2012 року за кредитним договором №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року, укладена між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 є удаваною, просить визнати укладеною 19 червня 2012 року Додаткову угоду до кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року шляхом передання позичальником відступного. Вказані обставини стали підставою його звернення до суду за захистом свого права.

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Зазначена норма ЦК України визначає, що за удаваним правочином обидві сторони свідомо, підписуючи правочин, діяли так з метою приховати інший правочин, а воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені підписаним ними правочином.

Тобто, у такій ситуації існують два правочини: один удаваний, а інший - той, який сторони правочину мали на увазі. Удаваний правочин своєю формою нібито прикриває реальний правочин.

У ч.2 ст.235 ЦК України зазначено, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Дана норма прямо не передбачає недійсності удаваного правочину, а лише пропонує застосовувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що насправді укладена 19 червня 2012 року Додаткова угода до кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року є припиненням зобов'язання переданням відступного, що передбачено ст.600 ЦК України. Однак такі доводи ОСОБА_1 спростовуються Додатковою угодою №014/73/0025/31117/81-1-0-00/360 до Кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року про конвертацію валютного кредиту в кредит в національній валюті (для кредитів в іноземній валюті), яка укладена 21 червня 2012 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник).

Вказана угода на момент розгляду справи є чинною та засвідчує той факт, що ОСОБА_1 на підставі саме цієї угоди виконав свої зобов'язання перед ПАТ Райффайзен Банк Аваль за Кредитним договором №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позивач не надав суду належних, допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що сторони, у тому числі і відповідач, підписуючи Додаткову угоду від 19 червня 2012 року за кредитним договором №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року, мали на меті укладання зовсім іншого правочину і діяли саме з такою метою. ПАТ Райффайзен Банк Аваль не визнало позов та заперечує укладання з позивачем будь-якого удаваного правочину.

Відтак системний аналіз доводів сторін та наданих ними доказів дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ Райффайзен Банк Аваль про визнання удаваною Додаткової угоди від 19 червня 2012 року за кредитним договором №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року, укладеної між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1, визнання укладеною 19 червня 2012 року Додаткової угоди до кредитного договору №014/73/0025/31117 від 10 квітня 2007 року шляхом передання позичальником відступного є безпідставними.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій ПАТ Райффайзен Банк Аваль з віднесення анульованої (прощеної) заборгованості за пенею в розмірі 269 616,38 грн. до додаткового блага, направлення інформації до податкових органів та зобов'язання у відповідності до підпункту 164.2.17 д п.164.2 ст.164 ПК України ОСОБА_1 самостійно сплатити податок з отриманого додаткового блага та припинення дії зобов'язання позивача щодо сплати податку з доходів фізичних осіб так як анульована (прощена) сума боргу за пенею не є доходом (додатковим благом) суд роз'яснює наступне.

У відповідності до ст.164 ПК України, до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. Серед інших, досить численних податків додаткове благо, зокрема, включає в себе суми у вигляді боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п.п. д п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати.

При цьому кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Тобто, при анулюванні (прощенні) боргу, Банк повинен повідомити боржника про те, що його борг анульовано, суму, яка анулюється, а також про те, що боржник зобов'язаний сплатити податок на дохід, оскільки прощення боргу розцінюється Державною фіскальною службою як додаткове благо.

Таке повідомлення мало місце, а саме ПАТ Райффайзен Банк Аваль 19 червня 2012 року повідомило ОСОБА_1 про те, що йому анульовано (прощено) заборгованість за пенею в розмірі 269616,38 грн. Позивач 19 червня 2012 року отримав дане повідомлення та ознайомився зі змістом підпункту д 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, про що поставив свій власноручний підпис.

Окрім цього, Банк у власній податковій звітності повинен показати, що було здійснено прощення боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

З наведено слідує, що дії банку ПАТ Райффайзен Банк Аваль щодо прощення (анулювання) боргу та списання кредитної заборгованостівідповідали нормам закону та жодним чином не були направлені на порушення прав ОСОБА_1, а тому заявлені ним позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 283, 284, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Райфайзен Банк Аваль , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Тернопільській області про визнання правочину удаваним та визнання неправомірними дії щодо прощення (анулювання) боргу та списання кредитної заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство Райфайзен Банк Аваль ,місцезнаходження: вул. Лєскова, буд. 9, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26614633.

Третя особа: Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Острозького, буд. 14, м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40330167.

Повний текст рішення суду складено 02 липня 2018 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко

Дата ухвалення рішення01.07.2018
Оприлюднено02.07.2018

Судовий реєстр по справі —607/3278/18

Постанова від 16.06.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Воробйова Ірина Анатоліївна

Ухвала від 09.06.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Воробйова Ірина Анатоліївна

Ухвала від 22.01.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Червинська Марина Євгенівна

Ухвала від 26.12.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Червинська Марина Євгенівна

Постанова від 11.11.2018

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Костів О. З.

Ухвала від 18.10.2018

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Костів О. З.

Ухвала від 18.10.2018

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Костів О. З.

Ухвала від 07.10.2018

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Костів О. З.

Ухвала від 19.09.2018

Цивільне

Апеляційний суд Тернопільської області

Костів О. З.

Ухвала від 12.09.2018

Цивільне

Апеляційний суд Тернопільської області

Костів О. З.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні