Постанова

від 01.02.2018 по справі 910/17770/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2018 р. Справа№ 910/17770/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 01.02.2018 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації "

на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2017 р. (повний текст складено 13.12.2017р.)

у справі № 910/17770/17 (суддя Грєхова О.А.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації "

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К."

про стягнення заборгованості в розмірі 201 740,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації " (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 201 740,49 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що 03.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" було укладено Договір поставки товару № 3901, на виконання умов якого за період з 01.01.2017 по 17.03.2017 відповідачу було поставлено товар на суму 201 740,49 грн. Водночас, позивач зазначив, що між ним та продавцем за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 (Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко") було укладено Договір надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017, на підставі якого позивачу було передане право вимоги до відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест") щодо оплати товару на загальну суму 201 740,49 грн., поставленого за період з 01.01.2017 по 17.03.2017 за Договором поставки товару № 3901 від 01.11.2016.

Позивач зазначив, що станом на дату його звернення з даним позовом до суду розмір невиконаних відповідачем зобов'язань з оплати товару за Договором поставки товару № 3901 від 01.11.2016 становить 201 740,49 грн., у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест") на свою користь (як нового кредитора) заборгованість у розмірі 201 740,49 грн.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 190 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 року у справі № 910/17770/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Оспорюване рішення мотивовано тим, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" з оплати товару за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на суму 190 000,00 грн. припинились у зв'язку із здійсненням відповідачем на підставі ст.ст. 601, 603 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних однорідних вимог, правомірність якого встановлена судом, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації " до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" про стягнення 190 000,00 грн.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що статус фінансової установи ТОВ ФК ЄБР підтверджено свідоцтвом № ФЛ 568 від 07.05.2015, виданим Нацкомісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Отже, суб'єктний склад сторін та зміст договору факторингу відповідає вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим на підставі договору у позивача 23.03.2017 виникло право грошової вимоги до відповідача.

З огляду на те, що відповідач не задовольнив вимоги за укладеним договором факторингу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів.

Позивач зауважив, що господарський суд не звернув увагу на те, що договір поставки, укладений третіми сторонами у справі містить застереження про те, що жодна із сторін не має права передавати свої права іншої особі без письмового повідомлення сторони та без отримання згоди. Відповідно була відсутня обов'язкова умова до зарахування зустрічних вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва без змін.

Представник третьої особи на стороні відповідача в судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва без змін.

Представник третьої особи на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" в судове засідання не з'явився, через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію суду) надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

Розглянувши справу за правилами розділу IV Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 03.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" (покупець) укладено Договір поставки товару № 3901, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби) та інше (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016 загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями та складають невід'ємну частину цього договору. Постачання товару здійснюється партіями. Партією товару є товар, наведений в одній видатковій накладній.

Відповідно до п. 1.3 Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016 загальна сума договору визначається фактично сумарною вартістю товару, що був поставлений згідно з цим договором за весь строк його дії.

Відповідно до п. 8.1 Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016 даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє по 31.12.2016. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не виявила бажання його розірвати, він вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний календарний рік.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

З 01.01.2017 по 17.03.2017 ТОВ "Фрам Ко" поставило ТОВ "Цінторг Інвест" товар за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на загальну суму 201 740,49 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, наявними у матеріалах справи.

Згідно з п. 4.1 Договору поставки товару № 3901 від 03.11.2016 строк оплати товару, сума кожної поставки вказуються у накладних.

З доданих до матеріалів справи видаткових накладних за спірний період ТОВ "Фрам Ко" зазначено строк здійснення відповідачем оплати поставленого товару, а саме - 21 день або 28 днів з моменту одержання товару.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

02.01.2017 між ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." та ТОВ "Фрам Ко" було укладено Договір постачання № 4/17, відповідно до умов якого ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." здійснювало поставку товару ТОВ "Фрам Ко".

Станом на 14.04.2017 заборгованість ТОВ "Фрам Ко" за Договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 становила 7 654 172,37 грн.

23.03.2017 між ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації " та ТОВ "Фрам Ко" укладено Договір надання послуги факторингу № Ф230317/8, за умовами якого позивачу передане право вимоги до ТОВ "Цінторг Інвест" щодо оплати товару на загальну суму 201 740,49 грн., поставленого за період з 01.01.2017 по 17.03.2017 за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016.

Згідно з п. 2.1 Договору надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017 детальна інформація про вимогу, строк та порядок відступлення вимоги, строки та умови проведення відповідних розрахунків між клієнтом і фактором визначені у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору. Винагорода фактора дорівнює 5% від суми відступленої грошової вимоги, визначеної у п. 1.1 договору. Фактор сплачує клієнту у строк до 01.07.2017 шляхом перерахування на його банківський рахунок грошові кошти у розмірі 191 653,46 грн.

Відповідно до п. 6.2 Договору надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017 строк дії договору складає 1 рік та починає свій перебіг з моменту, визначеного у п. 6.1 договору, та закінчується 23.03.2018.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога)

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України;

Стаття 4 вказаного закону до фінансових відносить й послуги факторингу

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", у разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Пунктами 7 та 8 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 41 від 28.08.2003, встановлено, що документом, що підтверджує статус фінансової установи, є Свідоцтво. Фінансова установа має право надавати фінансові послуги після внесення її до Реєстру та отримання Свідоцтва.

З матеріалів справи слідує, що позивач має Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № 568 від 07.05.2015, зі змісту якого слідує, що позивач має право здійснювати наступні види фінансових послуг без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства: надання гарантій, надання поручительств, надання позик, факторинг, фінансовий лізинг, надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, залучення фінансових активів юридичних осіб із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

18.04.2017 відповідач отримав від ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." вимогу про сплату коштів у сумі 190 000,00 грн. за Договором поруки від 27.03.2017, та 24.04.2017 сплатив грошові кошти у розмірі 190 000,00 грн. на користь ТОВ "Медичний центр "М.Т.К.", таким чином 25.04.2017 він направив ТОВ "Фрам Ко" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог про зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на суму 190 000,00 грн.

Залишок заборгованості у розмірі 11 740,49 грн. сплачено відповідачем на користь ТОВ "Фрам Ко" 26.04.2017 згідно з платіжним дорученням № 663.

19.06.2017 позивач направив на адресу місцезнаходження відповідача повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові (вих. № 23/03 від 19.06.2017), в якому повідомив, що 23.03.2017 між ним та ТОВ "Фрам Ко" укладено Договір надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017, на підставі якого позивач набув прав вимоги до відповідача за Договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на суму 201 740,49 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком. У вказаному повідомленні позивач просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 201 740,49 грн.

Вказане повідомлення про відступлення прав вимоги було отримане відповідачем 04.07.2017, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень за ідентифікатором пошуку 0100150921052 (номер цінного листа), яка долучена позивачем до матеріалів справи.

За змістом статті 203 ГК України, статті 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим припущення про можливість зарахування підлягає спростуванню у тому чи іншому випадку стороною, яка отримала заяву про зарахування. Предметом доказування такого спростування буде достатньо обґрунтоване посилання на обставину, яка робить вимогу непридатною до зарахування.

Зарахування є односторонньою угодою, для нього достатньо заяви однієї сторони.

Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (п. 31 інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду.

Колегія суддів враховує, що між сторонами існує спір щодо наявності обов'язку сплатити заборгованість за поставлений товар, а направлення відповідачем заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє відповідно до закону його обов'язку щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отриманий за Договором № 3901 від 03.11.2016 товар.

Право вимоги за Договором поставки № 3901 від 03.11.2016 на суму 201 740,49 грн. перейшло до позивача на підставі укладеного Договору факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017 року, тоді як заява про зарахування зустрічних однорідних вимог 25.04.2017 направлена відповідачем на адресу третьої особи-1 відповідно, тобто вже після відступлення останнім права вимоги позивачу.

Таким чином, на момент складення заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами не було зустрічності таких вимог, у зв'язку із чим не могло відбутися їх зарахування.

З огляду на викладене, відсутні підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 201 740,49 грн.

Частина 2 ст. 603 ЦК України встановлює, що у разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.

За таких обставин, враховуючи, що зазначена відповідачем заява про зарахування зустрічних однорідних вимог отримана третьою особою вже після відступлення нею позивачу права вимоги до відповідача, апеляційна інстанція дійшла висновку про необґрунтованість тверджень відповідача про те, що його зобов'язання перед третьою особою-2 за Договором поставки припинилися шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

При цьому посилання відповідача на приписи ст. 1085 Цивільного кодексу України, де зазначено, що якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає помилковими, оскільки сума 201 740,49 грн. про зарахування якої відповідач повідомив третю особу-1 (25.04.2017) вищевказаною заявою, між третьої особою-2 та відповідачем, за умовами Договору факторингу від 23.03.2017, відповідних договірних відносин не існувало.

З огляду на викладене вище, господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 23.03.2012р. Про судове рішення рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, 277, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації "- задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017р. у справі №910/17770/17 - скасувати та прийняти нове.

3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації " задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" (адреса: 04060, м.Київ, вул. Щусєва Академіка, буд. 8, приміщ. №2; код ЄДРПОУ 40438021,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації " (адреса: 04119, м.Київ, вул.Зоологічна, 4-а, офіс 139; код ЄДРПОУ 39704618) заборгованість у розмірі 190 000(сто дев'яносто тисяч) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" (адреса: 04060, м.Київ, вул. Щусєва Академіка, буд. 8, приміщ. №2; код ЄДРПОУ 40438021,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації " (39704618, адреса: 04119, м.Київ, вул.Зоологічна, 4-а, офіс 139; код ЄДРПОУ) 2850 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. судового збору за подання позову.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" (адреса: 04060, м.Київ, вул. Щусєва Академіка, буд. 8, приміщ. №2; код ЄДРПОУ 40438021,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації " (39704618, адреса: 04119, м.Київ, вул.Зоологічна, 4-а, офіс 139; код ЄДРПОУ) 4 275 (чотири тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Матеріали справи № 910/17770/17 повернути до суду першої інстанції.

8. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв