Постанова

від 16.05.2018 по справі 910/17770/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/17770/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017

(у складі колегії суддів: Куксов В.В. (головуючий), Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко",

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К."

про стягнення заборгованості у розмірі 201 740,49 грн,

ВСТАНОВИВ:

11.10.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (далі - ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" (далі - ТОВ "Цінторг Інвест") про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 в розмірі 201 740,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати товару за договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016, в той час як позивач набув право вимоги вказаної заборгованості з відповідача на підставі договору надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що зобов'язання відповідача з оплати товару за договором поставки № 3901 від 03.11.2016 припинилось у зв'язку з зарахуванням відповідачем зустрічних однорідних вимог з первісним кредитором - ТОВ "Фарм Ко" до моменту отримання повідомлення про перехід до позивача права вимоги за договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на підставі договору факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 скасовано. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ "Цінторг Інвест" на користь ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" заборгованість у розмірі 190 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки на час заявлення відповідачем про зарахування зустрічних вимог з первісним кредитором (ТОВ "Фарм Ко"), між ТОВ "Фарм Ко" та позивачем вже було укладено договір факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017, то припинення зобов'язання відповідача перед позивачем (фактором) за договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на підставі ст. 601 ЦК України не відбулось.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, 14.02.2018 ТОВ "Цінторг Інвест" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 - залишити без змін.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що: судом апеляційної інстанції невірно застосовано положення ст.ст. 516, 601, 1085 ЦК України; зобов'язання відповідача з оплати заборгованості за договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 припинилось зарахуванням зустрічних вимог з ТОВ "Фарм Ко" (первісним кредитором).

ТОВ "Фрам Ко" подало пояснення на касаційну скаргу, у якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а у задоволенні касаційної скарги відмовити.

ТОВ "Цінторг Інвест" подало додаткові пояснення у яких підтримує доводи касаційної скарги.

ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить її задовольнити, а постанову суду апеляційної інстанції - скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що 03.11.2016 між ТОВ "Фрам Ко" (постачальник) та ТОВ "Цінторг Інвест" (покупець) укладено договір поставки товару № 3901, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби) та інше (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

З 01.01.2017 по 17.03.2017 ТОВ "Фрам Ко" поставило ТОВ "Цінторг Інвест" товар за договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на загальну суму 201 740,49 грн, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

23.03.2017 між ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" та ТОВ "Фрам Ко" укладено договір надання послуги факторингу № Ф230317/8, відповідно до якого позивачу передане право вимоги до ТОВ "Цінторг Інвест" щодо оплати товару на загальну суму 201 740,49 грн, поставленого за період з 01.01.2017 по 17.03.2017 за договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016.

Статус фінансової установи - ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" підтверджено Сертифікатом ФЛ №568, виданим 07.05.2015 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Предметом даного позову є вимоги ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" (фактор) та ТОВ "Цінторг Інвест" про стягнення 201 740,49 грн заборгованості за договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на підставі договору про надання послуги факторингу № Ф230317/8 від 23.03.2017.

Згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 1085 ЦК України якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

В зазначеній статті закріплено правило, яке випливає зі ст. 603 ЦК України та закріплює право боржника пред'явити зустрічні вимоги, які виникли у нього до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

Відповідно до ст. 603 ЦК України у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Частиною 2 ст. 516 ЦК України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Статтею 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони, що кореспондується з нормами статті 601 ЦК України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, зокрема грошей). Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є односторонньою угодою (договором), яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.

Згідно із ст. 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Судами встановлено, що 02.01.2017 між ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." (постачальник) та ТОВ "Фрам Ко" (покупець) було укладено договір постачання № 4/17, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, косметичні засоби (товар) у кількості, асортименті і по цінах згідно з накладними, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

За період з 21.02.2017 по 01.03.2017 ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." поставило ТОВ "Фрам Ко" товар за договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 на загальну суму 191 381,81 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Місцевим судом встановлено, що відповідно до акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 12.04.2017, складеного між ТОВ "Фрам Ко" та ТОВ "Медичний центр "М.Т.К.", заборгованість ТОВ "Фрам Ко" за договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 станом на 12.04.2017 становила 7 654 172,37 грн, що не заперечувалось ТОВ "Фрам Ко".

27.03.2017 між ТОВ "Цінторг Інвест" (поручитель) та ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." (кредитор) укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання ТОВ "Фрам Ко" (боржник) своїх зобов'язань за договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 (основний договір).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки від 27.03.2017 поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по оплаті поставленого товару за основним договором в сумі 190 000,00 грн.

ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." звернулось до відповідача з вимогою про сплату заборгованості (вих. № 02-272/1 від 18.04.2017), в якій повідомило, що станом на 14.04.2017 заборгованість ТОВ "Фрам Ко" за договором постачання № 4/17 від 02.01.2017 становить 7 654 172,37 грн, у зв'язку з чим просило відповідача як поручителя за договором поруки від 27.03.2017 сплатити грошові кошти у розмірі 190 000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.04.2017 відповідач (як поручитель ТОВ "Фрам Ко" за договором поруки від 27.03.2017) сплатив на користь кредитора (ТОВ "Медичний центр "М.Т.К.") заборгованість у розмірі 190 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 656 від 24.04.2017.

24.04.2017 відповідач направив на адресу ТОВ "Фрам Ко" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. № 10/2017 від 24.04.2017), відповідно до якої в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Фрам Ко" перед відповідачем за договором постачання №4/17 від 02.01.2017, зарахував зустрічні вимоги ТОВ "Фрам Ко" до відповідача за договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на суму 190 000,00 грн.

Залишок заборгованості у розмірі 11 740,49 грн сплачено відповідачем на користь ТОВ "Фрам Ко" 26.04.2017 згідно з платіжним дорученням № 663

Водночас судами встановлено, що позивач лише 19.06.2017 направив на адресу місцезнаходження відповідача повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові (вих. № 23/03 від 19.06.2017), в якому повідомив, що 23.03.2017 між ним та ТОВ "Фрам Ко" було укладено договір надання послуги факторингу №Ф230317/8 від 23.03.2017, на підставі якого позивач набув прав вимоги до відповідача за договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на суму 201 740,49 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком.

Таким чином, оскільки зазначена вище угода - заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог не оскаржена та не визнана недійсною у встановленому законодавством порядку, і відповідач реалізував своє право на зарахування зустрічних однорідних вимог з первісним кредитором (ТОВ "Фарм Ко") до моменту отримання від позивача повідомлення про перехід до нього права вимоги на підставі відповідного договору факторингу, з урахуванням положень ч. 2 ст. 516, ст.ст. 601, 1085 ЦК України місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо припинення зобов'язань відповідача за договором поставки товару № 3901 від 03.11.2016 на підставі ст. 601 ЦК України, у зв'язку з чим правомірно відмовив у задоволенні позову ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації".

Однак суд апеляційної інстанції наведеного вище безпідставно не врахував, невірно застосував положення ст.ст. 516, 601, 1085 ЦК України, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що у спірних правовідносинах зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі поданої позивачем заяви не може бути пред'явлене позивачу як належне виконання відповідачем своїх зобов'язань та правова підстава їх припинення.

Відповідно до ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи зазначене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

У зв'язку із задоволенням касаційної скарги витрати ТОВ "Цінторг Інвест" за подачу касаційної скарги покладаються на ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації".

Відповідно до ст. 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

За змістом ч.ч. 5, 6 ст. 333 ГПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Оскільки, ТОВ "Цінторг Інвест" подало докази часткового виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017, то заява ТОВ "Цінторг Інвест" про частковий поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 шляхом повернення 123 353,41 грн підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі №910/17770/17 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 - залишити в силі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-а, офіс 139; код ЄДРПОУ 39704618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" (04060, м. Київ, вул. Щусєва Академіка, буд. 8, приміщ. №2; код ЄДРПОУ 40438021) 6 052,23 (шість тисяч п'ятдесят дві) грн. 23 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Цінторг Інвест" про частковий поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі №910/17770/17 задовольнити.

5. Здійснити поворот виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 у справі №910/17770/17 шляхом повернення 123 353,41 грн.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ про поворот виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 у справі № 910/17770/17.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий